Справа № 620/978/21 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у проведенні позивачу перерахунку пенсії відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50 - у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, статті 54- у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та статті 39 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Позов вмотивовано тим, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 правове регулювання правовідносин щодо виплати пенсії, підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, які мають статус осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими законами, крім Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" не здійснювалося; виплата пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснювалась у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % процентів мінімальної пенсії за віком, державну пенсію як особі, віднесеній до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, визначеному статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 30.04.2014 державну пенсію як особі, віднесеній до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням від 15 квітня 2021 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, ухвалено рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Чернігівській області, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 18 жовтня 2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мало б нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, проживає на території радіоактивного забруднення, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 від 24.06.2019 та матеріалами справи.(а.с.5).
Вважаючи, що відповідач у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року нараховував та виплачував пенсію на неналежному рівні, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, за результатами розгляду якої відповідач листом від 04.01.2021 №2500-0202-8/223 повідомив, що пенсія обчислюється та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с.7).
Не погоджуючись із вказаною відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 39 Закону № 796, в редакції, що діяла до 01.01.2006, встановлювала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Згідно із статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796-XII), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011).
Отже, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону №3491, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 (далі - Постанова №745), яка набрала чинності з 23.07.2011 та приписами якої визначені інші розміри доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 39, 50, 54 Закону № 796 відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Разом з тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII (далі - Закон №719), який набрав чинності з 01.01.2014, не встановлював будь-яких обмежень з приводу застосування положень статей 39, 50, 54 Закону №796.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
У свою чергу, Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Отже, з 03 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2018 року по справі №619/2262/17 (№К/9901/1564/17), від 19 червня 2018 року у справі №344/14522/17 та від 01 вересня 2018 року у справі №522/6810/17.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком.
При цьому, відповідач протягом вищевказаного періоду, незважаючи на відсутність законодавчих підстав, здійснював нарахування та виплату позивачу пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено Законом №796-ХІІ, що є порушенням гарантованого Конституцією України права ОСОБА_1 на соціальний захист.
Крім того, згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії у розмірі, не менше законодавчо встановленого, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, колегією суддів встановлено, що виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 року у справі №646/6250/17.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №620/978/21 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О.Костюк
О.Є.Пилипенко