Справа № 640/12293/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві висновку про повернення позивачу надміру сплачених сум податку на додану вартість на електронний рахунок платника ПДВ та зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Теплоенерго Груп» надміру сплачених сум ПДВ у розмірі 496 489,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з переплатою, яка виникла внаслідок зменшення задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 496 489,00 грн., позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Проте, відповідач не надав органу державного казначейства, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, чим позбавив позивача права користуватися та розпоряджатися його майновими правами, та у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки чинним нормам законодавства та порядку повернення надміру сплачених коштів.
Окрім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не оцінено тих обставин, що переплата у позивача виникла внаслідок подання уточнюючої декларації від 24.03.2020, якою задекларовано зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а не за рахунок грошових коштів, сплачених понад нараховані суми грошових зобов'язань, внаслідок чого зазначена переплата у розумінні положень пп.14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПК України не може вважатися як надміру сплачені грошові зобов'язання.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, встановлено строк до 24 вересня 2021 року для надання відзиву. Іншою ухвалою від 06 вересня 2021 року призначено розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження з 24 вересня 2021 року.
Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Замість дотримання зазначеної норми законодавства, відповідачем відмовлено у поверненні переплати, посилаючись на те, що переплата сформована внаслідок подачі уточнюючого розрахунку, тому не може вважатися як надміру або помилково сплаченою.
Третьою особою також подані письмові пояснення на апеляційну скаргу, підтримано позицію відповідача у справі, зазначено, що висновку про поверненння ТОВ «Теплоенерго Груп надміру зарахованих коштів для виконання від податкового органу не надходило.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Теплоенерго Груп» є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач 13 березня 2020 року здійснив поповнення власного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 1 100 000,00 грн. наступними платіжними дорученнями:
- №511 - на суму 500 000,00 грн., з призначенням платежу «*;101;42550519; поповнення ел. рахунку ПДВ за лютий 2020 року; без ПДВ»;
- №513 - на суму 600 000,00 грн., з призначенням платежу «*;101;42550519; поповнення ел. рахунку ПДВ за лютий 2020 року; без ПДВ».
Позивачем 20 березня 2019 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 pоку, відповідно до якої задекларовано позитивне значення між сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету, в сумі 756102,00 грн. та сумою податкового зобов'язання цього самого звітного (податкового) періоду, 24 березня 2020 року подано уточнюючий розрахунок у зв'язку з самостійним виправленням помилок (врахуванням розрахунку коригування) відповідно до якого на 496489,00 грн. зменшено суму ПДВ, задекларовану в декларації за лютий 2020 року.
Зазначена сума підлягала сплаті в бюджет, тому 23 березня 2020 року списана з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Позивачем 25 березня 2020 року направлено на адресу відповідача заяву (вих. № 16098280) про зарахування переплати з податку на додану вартість в сумі 496 489,00 грн. на власний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку отримав відповідь листом від 01 квітня 2020 року №58376/10/26-15-04-01-18 про відмову у розгляді заяви у зв'язку з невідповідністю коду класифікації доходів бюджету, зазначеного в заяві.
У вказаному листі правомірність формування переплати відповідачем не заперечувалась.
Позивачем 09 квітня 2020 року подано повторну заяву (вих. № 17818873) про зарахування переплати з податку на додану вартість в сумі 496 489,00 грн. на власний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, проте відповідачем відмовлено у поверненні передплати та аргументовано власну позицію тим, що переплата сформована внаслідок подачі уточнюючого розрахунку, тому не може вважатися як надміру або помилково сплаченою.
Вважаючи таку бездіяльність контролюючого органу протиправною позивач звернувся з позовом до суду, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 20 травня 2021 року.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 20 травня 2021 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених до бюджетів грошових зобов'язань та пені визначено статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).
Пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
За пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування
Згідно з пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 2 пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124 (далі - Порядок № 1146).
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.
Отже, повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених Податковим кодексом України та Порядком, на підставі отриманого висновку від контролюючого органу.
З наявної у справі інтегрованої картки позивача вбачається, що сплачені ТОВ «Теплоенерго Груп» суми податку на додану вартість у розмірі 496 489,00 грн. станом на час звернення до відповідача із заявою про повернення помилково/надміру сплачених коштів і на час відмови відповідача у їх поверненні обліковувались в інтегрованій картці позивача як переплата, що свідчить про відсутність у позивача на час звернення із заявою податкового боргу.
Отже, при отриманні заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний підготувати відповідний висновок та передати його до органу Державної казначейської служби України.
Судом встановлено, що відмова у формуванні та поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення позивачу переплати з податку на додану вартість в сумі 496 489,00 грн. обумовлена невідповідністю форми заяви, в подальшому наявністю податкового боргу та у зв'язку з коригуванням суми належного до сплати ПДВ за допомогою уточнюючого розрахунку.
Разом з тим, наведеними вище положеннями законодавства не передбачено такої умови, за якої податковий орган може відмовитися від повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, як невідповідність форми заяви, оскільки заява про повернення надміру сплачених та/або надміру сплачених коштів подається у довільній формі.
Окрім того, не передбачено проведення перевірок з питань подання платниками податків заяв на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань також статтею 75 Податкового кодексу України.
Щодо посилань контролюючого органу на неможливість повернення суми коштів, помилково та/або надміру сплачених, через подання уточнюючого розрахунку, то колегія суддів зазначає, що обов'язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).
ТОВ «Теплоенерго Груп» при зверненні із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість дотримано вищезазначених умов, тому контролюючий орган зобов'язаний підготувати відповідний висновок та передати його до відповідного органу Державної казначейської служби України.
Беручи до уваги, що за позивачем обліковується надмірна сплата податку на додану вартість, наявність якої підтверджена матеріалами справи, та враховуючи, що для повернення переплати позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування цих коштів, разом з тим податковим органом не підготовлено висновок про їх повернення та не подано такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Доводи апеляційної скарги не підтверджуються наявними у справі доказами, не відповідають положенням законодавства в цій частині, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року.
Згідно з приписами частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі №640/12293/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко