Справа № 640/15616/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 96дп-20 від 28.05.2020 кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури міста Київ ОСОБА_1 » у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-1430дс-169дп-19 (після перерозподілу присвоєно № 07-145дс-81дп-20);
- визнати протиправним та скасувати наказ № 985к від 11.06.2020р. прокуратури міста Києва «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури міста Київ ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани 28.05.2020р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Офісом Генерального прокурора внаслідок протиправного рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг прийнято оскаржуваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, при цьому позивач наполягає, що в її діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, а притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснено за межами встановлених законом строків та за наявності підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду, Офіс Генерального прокурора подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, відповідач зазначає, що єдиною підставою для позовної заяви судом першої інстанції визнано порушення кадровою комісією встановленого законом строку притягнення позивача до відповідальності. Разом з тим, відповідач наполягає, що порушення, вчинене позивачем, має триваючий характер, тому вважає, що початковим моментом вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (невиконання обов'язку щодо подачі повідомлення про зміни в майновому стані) є 04.12.2018, тобто перший день після спливу 10-денного строку на подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, а кінцевим - день подачі відповідного повідомлення.
Відповідач наголошує, що відповідне повідомлення не подано і станом на час звернення позивача до суду з позовом.
Стосовно процесуальних порушень, то відповідач вважає, що справу суд першої інстанції мав розглядати у відкритому судовому засіданні, а не у порядку спрощеного провадження.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 24 вересня 2021 року.
ОСОБА_1 письмового відзиву на апеляційну скаргу не подавала, що не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 12 липня 2021 року, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з липня 2008 року.
Відповідно до наказу Прокуратури міста Київа від 07.08.2015р. № 2959к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу ювенальної юстиції Прокуратури міста Києва.
Позивачем 24.11.2018 отримано дохід в сумі 360 000, 00 грн. від продажу «КІА Sportage», який нею відчужено відповідно до договору купівлі-продажу.
Відповідно до положень частини другої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» позивач у десятиденний строк зобов'язана була у встановленому порядку повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані. Разом з тим, лише 06.03.2019 позивачем подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, у розділі 11 якої «Доходи, у тому числі подарунки» зазначено як дохід «гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовим правочинами» у розмірі 360 000, 00 грн. від продажу транспортного засобу.
Старшим уповноваженим відділу протидії корупції Департаменту захисту економіки Національної поліції України 02.07.2019 винесено стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 446 за порушення вимог частини другої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2019р. у справі № 757/34483/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП та притягнуто її до адміністративної відповідальності у виді штрафу 1 700, 00 грн.
Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 28.10.2019 у справі № 757/34483/19 вищевказану постанову скасовано, а справу закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 03.09.2019р. №1152дс-19 відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження відносно позивача з огляду на відсутність висновків НАЗК, якими було б встановлено у діях ОСОБА_1 факту порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання та рішення апеляційного суду з цього приводу.
Водночас, до третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів надійшла інша дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме порушення пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики).
Рішенням кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 28.05.2020р. № 96дп-20 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення у виді догани відповідно до пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
На підставі вищезазначеного рішення наказом Прокуратури міста Києва від 11.06.2020р. № 985к до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани з 28.05.2020.
Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 12.07.2021.
Переглядаючи зазначене рішення, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1697-VII).
Згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме: отримання доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції.
За приписами частини першої статті 65 Закону № 1700-VII, за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 65 Закону №1700-VII).
За диспозицією частини другої статті 172-6 КУпАП, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані є порушенням вимог фінансового контролю та утворює склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України 13 квітня 2017 року № 111 (далі - Порядок №111) вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції» віднесено до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та вчинення таких дій, відповідно до пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до п.п. 1, 4 та 5 частини першої статті 43 Закону №1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, за порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Порядок відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги регламентовано статтею 46 Закону №1697-VII.
Відповідач, приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення виходив з того, що допущене порушення має триваючий характер, у зв'язку з чим останній вважає, що строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності мають відраховуватися з 04.12.2018 (першого дня після спливу 10-денного строку на подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані), а кінцевим строком має бути день подачі відповідного повідомлення. При цьому відповідач зазначає, що відповідне повідомлення не подано позивачем станом на день подання позову до суду першої інстанції.
Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 48 Закону №1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Враховуючи ту обставину, що транспортний засіб позивач продала 24.11.2018, відповідно, обов'язок повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, згідно з частиною другою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» у позивача виник у період з 25.11.2018 по 04.12.2018.
Отже, як зазначив суд першої інстанції річний строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення десятиденного строку повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, тобто з 05.12.2018 по 05.12.2019.
Відповідно до висновку члена кадрової комісії від 10.03.2020 № 11/2/4-1430дс-19 «Про відсутність дисциплінарного проступку» позивач з дня вчинення дисциплінарного проступку перебувала у відпустках: у період з 14.12.2018 по 28.12.2018 - 15 днів; у період з 04.06.2019 по 27.06.2019 - 24 дні та у період з 25.11.2019 по 08.12.2019 - 14 днів. Окрім того, у період з 28.01.2019 по 05.02.2019 (9 днів) та з 08.07.2019 по 19.07.2019 (12 днів) перебувала на лікарняному.
Отже, загальний строк тимчасової непрацездатності та перебування позивача у відпустці склав 74 дні, який не підлягає врахуванню при обчисленні річного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності згідно з частиною четвертою статті 48 Закону №1697-VII.
З огляду на зазначене, останній день прийняття рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення є 18.02.2020 (06.12.2019+74 дні), а оскаржуване рішення прийнято 28.05.2020, тобто із сплином річного строку для його прийняття, що є підставою для його скасування.
Окрім зазначеного, допущене позивачем порушення частини другої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» не містить ознак триваючого правопорушення, оскільки обов'язок повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані виникає у десятиденний строк з моменту отримання доходу, після спливу якого у разі неповідомлення вважається, що правопорушення є вчиненим.
Виходячи з такого, початок перебігу річного строку для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, згідно з частиною четвертою статті 48 Закону №1697-VII, пов'язується з днем вчинення проступку, а не з днем його виявлення.
Наведена відповідачем практика розгляду Верховним Судом справ подібної категорії не є релевантною до даної справи №640/15616/20, оскільки у перерахованих відповідачем справах встановлені обставини стосуються інших правовідносин та не можуть бути застосовані судом як подібні до даної справи.
Виходячи з такого, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо процесуальних порушень, які вбачає відповідач, а саме: розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а не у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, колегія суддів зазначає, що відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції визначив, що позивачем заявлені позовні вимоги, які відповідно до частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належать до справ незначної складності та відповідно до частини першої статті 257 КАС України підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем упродовж розгляду справи подано лише відзив на позовну заяву, заяв та клопотань із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін або заяв про перехід до розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін відповідачем не подавалося.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає процесуальних порушень з боку суду першої інстанції при визначені порядку розгляду та виду провадження у даній справі.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підтверджень наведеним відповідачем аргументам в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно розглянуто справу, надано оцінку кожному доводу сторін, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції від 12 липня 2021 року відсутні.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року у справі №640/15616/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Н.М. Єгорова
І.В. Федотов