Справа № 640/19397/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенленд» про стягнення податкового боргу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенленд» (далі - відповідач, апелянт, ТОВ «Сенленд»), в якому просило стягнути з ТОВ «Сенленд» податковий борг в сумі 149 850, 38 грн. з рахунків, що обслуговують такого платника.
Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідачем не сплачено податковий борг у розмірі 149 850, 38 грн. (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 38 коп.).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенленд» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на користь Головного управління ДПС у м. Києві податковий борг у сумі 149 850,38 грн (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 38 коп.).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі несплати у встановлені строки самостійно узгоджених податкових зобов'язань, вони підлягають стягненню в судовому порядку.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не дослідив факту належного вручення вимоги про сплату боргу форми «Ю» №17752-10 від 15 жовтня 2019 року в порядку, встановленому нормами Податкового кодексу України. Контролюючий орган сформував податкову вимогу 15.10.2019 року, проте надіслав на адресу відповідача не в той самий день, коли вона була сформована. Отже, позивачем порушено порядок формування та надіслання податкової вимоги, що мало бути б досліджено судом першої інстанції.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 17 вересня 2021 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року виправлено помилку в ухвалах Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до розгляду у порядку письмового провадження, вказавши апелянтом «Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенленд»» замість помилково зазначеного «Головного управління ДПС у м. Києві».
Від ГУ ДПС у м. Києві відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в прядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач доказів погашення боргу у сумі 149 850, 38 грн. суду не надав, докази оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, тому заявлена позивачем сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачений та підлягає стягненню з рахунків, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що йому належить.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сенленд» перебуває на податковому обліку як платник податків.
17.09.2019 відповідачем сформовано та подано декларацію з податку на додану вартість та самостійно визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 192 507,00 грн.
ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Сенленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.
За результатом перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки № 5598/26-15-04-11-13 від 08.10.2019 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення ТОВ «Сенленд» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п.50.1 ст.50, п.57.3 ст.57, п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.
15.10.2019 позивачем оформлено податкову вимогу форми «Ю» № 17752-10, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків становить 77 741,48 грн.
Податкова вимога надіслана відповідачу поштою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103325482730.
В подальшому на підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №031018411 від 26.11.2019, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 26736,64 грн за затримку сплати грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 133 683,20 грн;
- №031030411 від 26.11.2019, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 937,69 грн за затримку сплати грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 9 376,90грн.
В матеріалах справи відсутні докази оскарження ТОВ «Сенленд» вказаних податкових повідомлень-рішень №031030411 та №031018411 від 26.11.2019.
У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку вказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 30 червня 2021 року, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За пп. 14.1.39 п. 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно п. 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Колегія суду звертає увагу, що відповідач не заперечує факту отримання податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, що стали підставою для стягнення боргу.
При цьому, з аналізу наведених норм вбачається відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі, коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Згідно п. 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до абз. 1 п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно п. 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до п. 20.1.34 ч. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність податкового боргу у відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи:
- витягом з інтегрованої картки з єдиного податку юридичних осіб;
- корінцем податкової вимоги форми "Ю" від 15 жовтня 2019 року №17752-10.
Згідно п. 56.1, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (пп. 56.17.1 п. 56.17 статті 56 ПК України).
Згідно пп. 56.17.1 п. 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, а також оскарженням їх в судовому порядку, тому суми грошових зобов'язань, нараховані згідно таких податкових повідомлень-рішень, необхідно вважати узгодженими.
Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже з аналізу наведених правових норм та обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив наявність передбачених чинним законодавством обставин для стягнення коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенленд» у банках, обслуговуючих такого платника, у розмірі суми податкового боргу 149 850,38 грн.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується наявність у нього несплачених узгоджених податкових зобов'язань (боргу), а також їх сума, визначена податковим органом, та не зазначається про їх оскарження чи добровільну сплату.
Відтак, під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з'ясував обставини, що мають значення для її вирішення.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенленд» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у справі №640/19397/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Н.М. Єгорова
І.В. Федотов