Справа № 364/673/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.В.
03 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київської області ДПП капрал поліції Назаренко Яни Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи позов тим, що 02 серпня 2021 року поліцейський протиправно винесла постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України (перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті). Позивач зазначив, що адміністративне правопорушення не вчиняв, оскільки рухався в межах дозволеної швидкості в населеному пункті та зазначив, що поліцейський вимірювала швидкість руху за допомогою приладу «Трукам», який тримала в руках.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 р. позов задоволено.
Скасовано постанову поліцейського роти № 2 взводу № 2 БПП в місті Біла Церква УПП у Київській області ДПП Назаренко Яни Романівнисерії БАА № 482443 від 02.08.2021, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження в справі закрито.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021 відкрито апеляційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.11.2021.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою поліцейського роти № 2 взводу № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП Назаренко Яни Романівни.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги згідно норм ст. 309 КАС України.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін. Поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київської області ДПП капрал поліції Назаренко Яна Романівна у судове засідання не зявилась.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 серпня 2021 року позивач керував транспортним засобом марки «TOYOTA AVENSIS», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Леваневського в м. Біла Церква Київської області та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме, він перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті та рухався зі швидкістю 82 км/год.
Позивач зазначив, що під час руху, він, згідно вимог Правил дорожнього руху України, дотримувався швидкісного режиму в населеному пункті та порушень не допускав. Під час руху він був зупинений поліцейським Назаренко Я.Р., яка зазначила, що ним була порушено Правила дорожнього руху, а саме, в населеному пункті рухався зі швидкістю 82 км/год. При цьому, поліцейський Назаренко Я.Р. вимірювала швидкість приладом «Трукам», який тримала в руках. На пояснення та заперечення позивача щодо порушення ним Правил дорожнього руху, поліцейський не звернула уваги та притягнула його до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи дії відповідача по її складанню протиправними, а постанову такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу «Трукам», яким поліцейський здійснювала вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. Законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів «Трукам» працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 року № 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості «Трукам» для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху. Позивач в адміністративному позові вказував, що швидкість руху не перевищував та виміри швидкості працівником поліції проводився з порушенням, а саме, прилад поліцейський тримала в руках. В діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог 12.4 ПДР України, не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення містяться в матеріалах справи.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п. 12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи слідує, що 02 серпня 2021 року позивач керував транспортним засобом марки «TOYOTA AVENSIS», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Леваневського в м. Біла Церква Київської області та був притягнутий поліцейським до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті та рухався зі швидкістю 82 км/год.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи містять докази вчинення позивачем передбаченого приписами КпАП України адміністративного правопорушення, зокрема, факт руху автомобіля позивача зі швидкістю 82 км/год., що підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM № ТС000681 (а.с. 68-69), який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки та пройшов повірку.
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
При цьому, згідно офіційного листа Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49, крім основного, ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості в автоматичному режимі.
Викладене вище спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCAM в ручному режимі.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати про те, що факт перевищення позивачем максимально допустимої швидкості руху у межах населеного пункту, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв в межах та спосіб, передбачені чинним законодавством.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - задовольнити.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 31 серпня 2021 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київської області ДПП капрал поліції Назаренко Яни Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Василенко Я.М.