П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13701/20
Головуючий І інстанції Аракелян М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 08.06.2021р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.12.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеського ОТЦКСП, у якому просив суд:
- визнати протиправною відмову відповідача від 19.11.2020р. №12641 у наданні йому статусу «Ветерана військової служби»;
- зобов'язати відповідача видати йому посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив строкову військову службу в різних підрозділах Збройних Сил колишнього Союзу РСР та України, є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (отримана ним травма пов'язана із виконанням обов'язків військової служби) та, у відповідно до ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», має право на отримання статусу «Ветерана військової служб. Проте, відповідачем протиправно та безпідставно відмовлено позивачу в наданні відповідного статусу, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
04.02.2021р. до суду 1-ї інстанції, разом із письмовим відзивом на позовну заяву, надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2021р. клопотання Одеського ОТЦКСП - задоволено та закрито провадження у даній справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2021р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2021р. було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби, викладеної у листі від 19.11.2020р. №12641. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 видати позивачу посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, Одеський ОТЦКСП 07.07.2021р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021р. та прийняти нове, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
13.07.2021р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою відповідача, надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021р. вказану вище апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
16.09.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
07.07.2020р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до Приморського РТЦКСП м.Одеса із заявою щодо видачі посвідчення «Ветеран військової служби» відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
07.07.2020р. Приморським РТЦКСП м.Одеса на ім'я заявника надіслано лист від 16.07.2020р. №СЗ/2497, яким адресата повідомлено, що подані ним документи було перенаправлено до Одеського ОТЦКСП для розгляду заяви по суті, однак, 15.07.2020р. повернуто до Приморського РТЦКСП м.Одеси з відмовою.
Відповідно до листа Одеського ОТЦКСП від 15.07.2020р. №6222, надісланого останнім на ім'я Військового комісара Приморським РТЦКСП м.Одеса, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в органах МВС України - 17 окремої конвойної бригади Внутрішніх військ МВС України (Військова частина 7445). Правонаступниками цієї Бригади є Національна гвардія України, а саме Військова частина НОМЕР_1 , у зв'язку із чим, у відповідача відсутні повноваження для вирішення питання щодо видачі посвідчення та нагрудного знака «Ветеран військової служби» колишньому співпрацівнику МВС України.
Не погодившись із такою відмовою Приморського РТЦКСП м.Одеса та Одеського ОТЦКСП, викладеними у вказаних листах від 16.07.2020р. №СЗ/2497 та від 15.07.2020р. №6222, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
28.09.2020р. Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням у справі №420/7105/20, залишеним без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020р., позов ОСОБА_1 до Одеського ОТЦКСП, третьої особи - Приморського РТЦКСП м.Одеса про визнання протиправною відмови в надані статусу ветерана військової служби, зобов'язання видати посвідчення та нагрудний знак «Ветерана військової служби» - задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви позивача від 07.07.2020р. про видачу посвідчення «Ветеран військової служби». Зобов'язав Одеський ОТЦКСП розглянути відповідну заяву ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої прийняти рішення з урахуванням вимог Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», та «Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1601). У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
На виконання вищевказаного рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача від 07.07.2020р., та своїм листом від 19.11.2020р. №12641 знову відмовив позивачу у наданні статусу «Ветерана військової служби».
Не погоджуючись із зазначеними діями (відмовою) відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, неправомірності спірної бездіяльності та відмови відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Так, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998р. №203/98-ВР, який встановлює статус ветеранів військової служби та гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
У відповідності до п.2 ст.5 вказаного Закону №203/98-ВР, «ветеранами військової служби», серед інших, визнаються особи з інвалідністю I і II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Ветеранам військової служби вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
При цьому, зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення, а також вручення визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.10 Закону №203/98-ВР).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1601 затверджено «Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби».
Пунктом 1 Порядку №1601 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що посвідчення та нагрудні знаки «Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону №203/98-ВР.
За змістом п.3 Порядку №1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є, зокрема, наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, ОСОБА_1 , разом із заявою від 07.07.2020р. було надано копії усіх необхідних документів, зокрема, військового квитка, довідки до акту огляду МСЕК, посвідчення інваліда війни, паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду.
Згідно з п.4 Порядку №1601, посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби» вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами за місцем реєстрації ветерана та уповноваженими структурними підрозділами Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Національної гвардії, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку за місцем проходження військової служби, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.
Як визначено положеннями п.2.8 «Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України» (затв. наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014р. №937), на обласні військові комісаріати покладаються, зокрема, керівництво та контроль за роботою районних військових комісаріатів із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також здійснення перевірок цієї роботи щодо дотримання ними вимог законодавства; розгляд заяв і скарг з питань соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що надходять до військового комісаріату, а також прийом громадян, які звернулися з цих питань; організація та проведення роботи з роз'яснення особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей законодавства з питань соціального забезпечення та пільг, установлених для них чинним законодавством, проведення зборів пенсіонерів, консультацій, оформлення наочних посібників, виступи в періодичній пресі тощо.
При цьому, відповідно до п.11 «Положення про військові комісаріати» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013р. №389), районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у п.9 цього Положення, видають в установленому порядку особам, які перебувають у запасі або відставці, посвідчення та інші документи на передбачені законодавством пільги.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень, який наділений правом видавати посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби» є військовий комісаріат.
Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.10.2019р. у справі №1340/4376/18, яка у силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У той же час, за приписами розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.07.2017р. №492-р «Про реалізацію пілотного проекту щодо утворення територіального центру комплектування та соціальної підтримки», територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на період реалізації пілотного проекту здійснює повноваження, які покладені відповідно до законодавства на військові комісаріати, та забезпечує дотримання вимог законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, а начальник територіального центру здійснює повноваження, які покладені відповідно до законодавства на військового комісара.
Враховуючи, що на даний час Одеський ОТЦКСП зареєстрований як юридична особа за кодом ЄДРПОУ: 08402040 (колишня назва органу - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та виконує функції військового комісаріату, суд апеляційної інстанції вважає посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо видачі посвідчення та вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» - безпідставними та необґрунтованими.
Окрім того, що ж стосується тверджень відповідача про те, що позивач нібито не є військовослужбовцем Збройних Сил України, а за даними мережі Інтернет військові частини, в яких останній проходив службу, відносяться до військових частин Міністерства внутрішніх справ, які наразі діють у складі Національної Гвардії України, то колегія суддів не приймає до уваги такі твердження, оскільки суб'єкт владних повноважень може діяти виключно на підставі та в межах Закону, а прийняття рішень на підставі інформації із мережі Інтернет, внесення інформації до якої є вільною можливістю кожного, не може вважатись обґрунтованою дією суб'єкта владних повноважень. Більш того, навіть у разі використання такої інформації відповідачем не забезпечено можливості перевірити вказані джерела, відсутні будь-які посилання на першоджерела. Також, відповідачем не надано жодних доказів і щодо направлення відповідних запитів до Національної Гвардії України та/або Міністерства оборони України для отримання інформації щодо особливостей роботи військових частин, у яких позивач проходив військову службу.
Одночасно, колегія суддів вважає помилковим і висновок Одеського ОТЦКСП про те, що ненадання заявником копії наказу про звільнення з військової служби, у розумінні вимог Закону №203/98-ВР, є достатньою та безумовною підставою для відмови позивачу у визнанні «Ветераном військової служби» та отриманні відповідного посвідчення, оскільки реквізити такого наказу про звільнення були чітко зазначені та належним чином засвідчені в копії військового квитка (наказ від 21.05.1992р. №101).
Окрім того, відповідно до витягу з протоколу засідання ВЛК Південного регіону Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.01.2021р. №17, отримана позивачем травма під час проходження військової служби, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби. Між тим, відповідач у листі від 19.11.2020р. №12641 зазначає, що для надання позивачу статусу «Ветерана військової служби» необхідний висновок щодо наявності поранення, контузії, каліцтва або захворювання, а не «травми».
Перевіряючи наведені обставини та оцінюючи надані сторонами докази, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п.21.1,21.3,21.5 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, в редакції чинній на момент встановлення комісією причинного зв'язку травми позивача), у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
При цьому, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 18.
Так, постанови комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, зокрема, приймаються у наступному формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо ж поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане тим, хто пройшов медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження ним військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
Аналізуючи вказані вище норми законодавства України, колегія суддів доходить висновку, що «травма» є складовою визначення «поранення» і свого роду тотожним поняттям, оскільки йдеться фактично про одне і те ж пошкодження. Водночас, відповідачем як у суді 1-ї інстанції так і під час апеляційного розгляду даної справи не наведено жодних доводів щодо того, яким чином «травма» відрізняється від «поранення» і яким саме кваліфікаційним ознакам «травма», у даному випадку, не відповідає для її врахування в якості підстави для надання спірного статусу позивачу.
Тобто, відмовляючи позивачу у наданні спірного статусу з наведених вище підстав, відповідач допустив «надмірний формалізм», наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як «Ветерана військової служби».
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі Одеського ОТЦКСП.
До того ж, також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 04.11.2021р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко