П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4790/20
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -
У жовтні 2020р. ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №00004300506 від 20.07.2020р. в частині стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 10 060грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вона порушень не вчиняла, всі обставини, зазначені в акті перевірки, на підставі яких приймалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №00004300506 від 20.07.2020р. в частині стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 10 060грн..
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 102грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, в судове засідання не з'явилися та про причини неявки не повідомили.
З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 10 060грн. діяв протиправно та незаконно, оскільки позивачка є платником єдиного внеску та у відповідності до приписів законодавства України не повинна вести облік товарних запасів, а має лише мати у наявності документи, що підтверджують походження товару. При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що у позивачки наявні відповідні документи, які підтверджують походження товару, а тому податковий орган діяв протиправно приймаючи спірне рішення.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 16.12.2015р. позивачку зареєстровано як ФОП, основним видом діяльності є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.
18.06.2020р. посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі наказу від 12.06.2020р. за №882 було проведено фактичну перевірку кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, пальним.
Перевіркою встановлено факти проведення розрахункової операції на суму 60грн. (0,1л. коньяку «Shabo V.S.», вартістю 60грн. за 0,1л.) без застосування реєстратора розрахункових операцій, не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 5 030грн..
18.06.2020р. відповідач надіслав запит №1 про надання додаткових документів.
22.06.2020р. ФОП ОСОБА_2 надала належним чином завірені копії відповідних документів.
В подальшому, за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області, 30.06.2020р. складено Акт перевірки за №0095/14/29/05/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:
- п.1 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6.07.1995р. за №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме встановлено не проведення розрахункової операції через РРО;
- п.12 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6.07.1995р. за №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме встановлено ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання у встановленому законом порядку.
8.07.2020р. позивачка подала заперечення на вказаний акт перевірки. Проте, 15.07.2020р. ГУ ДПС у Миколаївській області надало відповідь на заперечення позивачки, відповідно до якої внесені зміни у ч.2 п.2.2.7 акту перевірки - «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» та викладено у наступній редакції: «Ведення з порушенням, встановленого законодавства, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання у кафе за адресою: АДРЕСА_1 ».
На підставі встановлених порушень, 20.07.2020р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №00004300506 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивачки у розмірі 10 061грн..
Позивачкою подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення за формою «С» від 20.07.2020р. за №00004300506 до ДПС України. Проте, 29.09.2020р. ДПС України прийняло рішення про результати розгляду скарги, яким залишило скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій та рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами визначено ст.80 ПК України.
За правилами п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У відповідності до п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Що стосується встановленого перевіркою порушення позивачкою порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то судова колегія зазначає наступне.
Так, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2. п.16.1 ст.16 ПК України), а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (пп.16.1.12 п.16.1. ст.16 ПК України).
Згідно п.44.1. ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Приписами п.177.10 ст.177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6.07.1995р. за №265/95-ВР (надалі - Закон №265/95-ВР).
У відповідності до вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Положеннями ст.20 Закону №265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Як вбачається із матеріалів справи, що ФОП ОСОБА_1 - 16.12.2015р. взята на облік як платник єдиного внеску.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що положення Закону №265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за №996-XIV.
Відповідно до п.1 ст.2 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за №996-XIV (зі змінами) (надалі - Закон №996-XIV) цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством (п.1 ст.3 Закону №996-XIV). Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (ст.1 Закону №996-XIV).
Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що ведення бухгалтерського обліку та визначення облікової політики для фізичної особи - підприємця не є обов'язковими, а тому посилання відповідача на ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є недоречними та помилковими.
За правилами п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет
Таким чином, законодавством не встановлено порядку ведення обліку товарних запасів фізичною особою - підприємцем, а міститься лише вимога про наявність документів, що підтверджують походження товару.
При цьому, судова колегія зазначає, що позивачкою було надано усі первинні документи, які підтверджують походження товару, що свідчить про дотримання позивачкою вимог законодавства.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлені порушення в акті перевірки з боку позивачки приписів п.12 ст.3 Закону №265/95 є необґрунтованими та такими, що не підтверджені, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині стягнення суми штрафних санкцій є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв