П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3035/21
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці під час перерахунку пенсії на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №400/4969/20 з 86% від відповідних сум винагороди судді Березанського районного суду Миколаївської області;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 28.01.2020р. за №7/1-205/20 в розмір 86 відсотків винагороди судді Березанського районного суду Миколаївської області , з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. у справі №400/4969/20 здійснив позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р., однак протиправно виплачує 50% суддівської винагороди, замість 86%, які встановлено при виході у відставку.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача суддею складає 6р. 11м. 24дн., а отже відповідно до положень ч.3 ст.142 ЗУ від 2.06.2016р. №1402-VIII до виплати підлягає щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, для застосування розміру 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7.07.2010р.. Але, з 19.02.2020р., тобто з моменту набрання чинності Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020р., ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 7.07.2010р. в частині регулювання щомісячного грошового утримання, остаточно втратив чинність.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Березанського районного суду Миколаївської області з 25.12.2010р., якому призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків від відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді відповідного суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №400/4969/20 зобов'язано відповідача здійснити з 19.02.2020р. перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки ТУ ДСА України в Миколаївській області від 28.01.2020р. за №7/1-205/20, з урахуванням виплаченого раніше щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Розрахунок проведено із грошового утримання судді 50% від відповідних сум суддівської винагороди.
Позивач звернувся до відповідача з клопотання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди.
Листом від 7.02.2020р. за №45/03.18-р ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з розміру 86 відсотків, з підстав того, що останній не пройшов кваліфікаційного оцінювання та не відпрацював на посаді судді не менше трьох років за результатами такого оцінювання або конкурсу.
Позивач не погодився із такими діями та рішенням пенсійного фонду, у зв'язку з чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій та рішення УПФ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Так, положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 141 ЗУ від 7.07.2010р. «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12.02.2015р. від 12.02.2015р. №192-VІІІ Про забезпечення права на справедливий суд та рішенням Конституційного суду України від 8.06.2016р. у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Аналогічні положення також містяться у ч.4 ст.142 Закону України №1402-VІІІ.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України №1402-VІІІ.
Згідно з п. 2 розділу п.25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України Про судоустрій і статус суддів, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого ч.1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.142 Закону №1402-VI).
У відповідності до ч.3 ст.142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з тим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VІІІ зі змінами внесеними Законом зі змінами від 16.10.2019р. №193-IX, яке набрало чинності 7.11.2019р. передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, у тому числі передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011р., досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді" вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020р. по справі №1-15/2018(4086/16) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VІІІ.
У вказаному рішенні Конституційний суд зазначив, що згідно з положеннями п.25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст126 Конституції України).
У абз.4 п.п.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 19.11.2013р. №10-рп/2013 зазначено, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013.
Конституційний Суд України також зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402- VІІІ.
Конституційний Суд України визначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв'язку з викладеним, п.25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016р. № 1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Таким чином, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п.25 розд.ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 п.25 розд.XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно п.3 Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020р. положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016р. №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
При цьому, суд зазначає, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом у рішенні зразкової справи № 620/1116/20 від 16.06.2020р..
У відповідності до ч.1 ст.141 Закону №2453-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 ЗУ «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953р. по 31 грудня 1953р.;
- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954р. по 31 грудня 1954р.;
- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955р. по 31 грудня 1955р.).
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч.1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого ч.1 цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених ст.37 ЗУ «Про державну службу».
Відповідно до п.25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст.529; 2015р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
В той же час, як зазначено у ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, згідно якого розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із стажу 6 років 11 місяців 24 днів становить 50%.
Таким чином, враховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з урахуванням суддівської винагороди судді, слід обчислювати розмір такого грошового утримання виходячи з норм, чинних станом на момент здійснення такого перерахунку.
Застосування іншого підходу щодо обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці буде порушенням принципу незалежності суддів, гарантованого ст.126 Конституції України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає правомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди при перерахунку, адже стаж на посаді саме судді визначений - 6 років 11 місяців 24 днів.
Щодо стажу, на який посилається апелянт, 26 роки 9 місяці 8 днів слід зазначити, що цей стаж враховується тільки для виходу судді у відставку, та ні яким чином не має відношення до перерахунку грошової винагороди.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час виплати довічного грошового утримання судді у відставці відповідач діяв на виконання своїх повноважень та з дотриманням чинного законодавства.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв