П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4871/21
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2021р. про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРКА", ОСОБА_2 , Фермерське господарство "КОНДОР С" про визнання протиправним та скасування наказу, -
У червні ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ТОВ "ЕРКА", ОСОБА_2 , ФГ "КОНДОР С", в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2217/5 від 17.06.2021р. виданий на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів держаної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 3.06.2021р.;
- скасувати проведені Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі речових прав реєстраційні рішення щодо іншого речового права (права оренди на земельні ділянки) від 18.06.2021р. за індексними №№58844006, 58847154, 58846472, 58844672, 58844512, 58844137, 58846163, 58844874, 58844754, 58847873, 58846080, 58845447, 58847505 що вчинені на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 2217/5 від 17.06.2021р.;
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити записи в Єдиному державному реєстрі речових прав (реєстрації щодо припинення іншого речового права (права оренди) та права оренди на земельні ділянки) скасовані Наказом №2217/5 від 17.06.2021р., а саме: рішення від 15.12.2020р. №55713694, від 18.12.2020р. №44807240, №55807119, від 19.12.2020р. №55810798, від 11.01.2021р. №56100479, №56101256, від 13.01.2021р. №56122885, №56124597, №56123572, №56126237, №56124249, №56123853, №56125602, від 10.12.2020р. №55637116, №55614375, №55632478, №55612864, №55613527, №55612251, №55636715, від 14.12.2020р. №55676119, від 11.12.2020р. №55663123, №55663230, №55661189, прийняті державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Щербак О.О. та рішення від 11.12.2020р. №55660748, №55660283 прийняті державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О.В..
2.07.2021р. ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити до вирішення справи по суті дії Наказу Міністерства юстиції України №2217/5 від 17.06.2021р., виданого на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів держаної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 3.06.2021р..
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2021р. заяву про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію Наказу Міністерства юстиції України №2217/5 від 17.06.2021р., виданого на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів держаної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 3.06.2021р. до вирішення спору по суті.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду існування обставин очевидної протиправності оскаржуваного наказу, а тому дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржуваний наказ містить очевидні ознаки протиправності акта індивідуальної дії та порушення прав, свобод та інтересів позивача. При виконанні оскаржуваного наказу в повному обсязі, відновлення порушеного права позивача значно ускладниться.
Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про забезпечення позову, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно роз'яснень, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та спів мірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18 та від 30.09.2019р. у справі №420/5553/18.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Як вбачається із матеріалів справи, що предметом розгляду даної справи є оскарження Наказу Міністерства юстиції України від №2217/5 від 17.06.2021р.(а.с.11).
Вказаним наказом скасовано записи в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрації щодо припинення іншого речового права (права оренди) та права оренди на земельні ділянки), внесені рішеннями від 15.12.2020р. №55713694, від 18.12.2020р. №44807240, №55807119, від 19.12.2020р. №55810798, від 11.01.2021р. №56100479, №56101256, від 13.01.2021р. №56122885, №56124597, №56123572, №56126237, №56124249, №56123853, №56125602, від 10.12.2020р. №55637116, №55614375, №55632478, №55612864, №55613527, №55612251, №55636715, від 14.12.2020р. №55676119, від 11.12.2020р. №55663123, №55663230, №55661189, прийнятими державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Щербак О.О., та рішеннями від 11.12.2020р. №55660748, №55660283, прийнятими державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О.В..
Підставою винесення оскаржуваного наказу став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 3.06.2021р.(а.с.12-14).
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що мотивами прийняття рішення про скасування вищевказаних рішень державних реєстраторів є те, що на момент проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі прав щодо припинення іншого речового права (права оренди) скаржника на земельні ділянки, керівником TOB «ЕРКА» за відомостями ЄДР був ОСОБА_1 .. Однак під час проведення реєстраційних дій щодо призначення нового керівника ТОВ «ЕРКА» Колегією встановлено порушення щодо призначення ОСОБА_1 на посаду керівника у зв'язку з чим Міністерством юстиції України було прийнято рішення у формі Наказу від 23.12.2020р. за №4454/2 «Про задоволення скарги» та скасовано оскаржувані реєстраційні дії в ЄДР».
Отже, прийняття відповідачем оскаржуваного Наказу є похідним рішенням, яке прийняте на підставі Наказу №4454/5 від 23.12.2020 року.
Між тим, в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала справа №400/429/21 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України та Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу №4454/5 від 23.12.2020р.. Треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору по справі: приватний нотаріус Душейко О.М. (на стороні позивача), ОСОБА_2 (на стороні відповідачів).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. у зазначеній справі було зупинено дію Наказу Міністерства юстиції України №4454/5 від 23.12.2020р. до вирішення спору по суті. Вказана ухвала постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021р. залишена без змін.
Отже, на момент прийняття оскаржуваного наказу на підставі скарги ОСОБА_2 та ТОВ «ЕРКА» і прийняття висновку від 3.06.2021р. та винесення відповідачем оскаржуваного Наказу №2217/5 від 17.06.2021р., дія Наказу №4454/5 була зупинена, що відповідачем не було враховано.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що такий захід забезпечення позову як зупинення дію Наказу Міністерства юстиції України №2217/5 від 17.06.2021р., до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі №420/7916/21, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, і невжиття такого заходу може утруднити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, у разі задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2021р. про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв