04 листопада 2021 р.Справа № 440/9616/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 р. (постановлену суддею Головко А.Б.) по справі № 440/9616/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просив: визнати неправомірними дії щодо Подання заступником начальника Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Максима Шевченка; скасування подання № 0221/30/21 від 19.04.2021 р.; зобов'язати відповідача розпочати дисциплінарне провадження стосовно державних службовців для притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідно до ст. 66 Закону України "Про державну службу".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків адміністративного позову шляхом надання до суду: документу про сплату судового збору в розмірі 908 грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; позовної заяви, оформленої, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (примірник для суду та копії відповідно до кількості учасників справи), у тому числі: із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, та уточненого змісту позовних вимог щодо предмету спору, а саме, конкретизувати дату та номер подання, з діями відповідача відносно якого позивач не погоджується.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 р. адміністративний позов повернуто позивачу, оскільки ним в повному обсязі не усунуті недоліки позовної заяви.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2021 р. та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки ним усунуті всі недоліки адміністративного позову, вказані в ухвалі суду першої інстанції.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, позивач просив розгляд справи проводити за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у визначений судом строк не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув в повному обсязі недоліки позову, оскільки у позовній заяві, надані в порядку усунення недоліків, позивач зазначив, що ним не подано іншого позову до цього суду з тим самим предметом та з тих самих підстав, а не вказано те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до із п. 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського Суду з прав людини від 13.01.2000 р. по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 р. по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, 13.09.2021 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач подав до суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 908 грн. та уточнену позовну заяву, в якій вказав, що ним не подано іншого позову до цього суду з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 є те, що ним не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) саме до цього самого відповідача (відповідачів), з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати наявність чи відсутність інших позовів поданих до цього самого відповідача (відповідачів) та витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 р. скасуванню, оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 р. по справі № 440/9616/21 скасувати.
Справу № 440/9616/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич