03 листопада 2021 р. Справа № 520/7614/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 14.09.20 по справі № 520/7614/2020
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення коштів за податковим боргом,
Головне управління ДПС у Сумській області (надалі також - позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг із земельного фізичних осіб (код податку 18010700) загальною сумою 129 250,80 грн. на р/р UА648999980334179813000018512, отримувач отг с. Чернеччина, код отримувача 18010700, банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг із земельного фізичних осіб (код податку 18010700) загальною сумою 129 250,80 грн. на р/р UА648999980334179813000018512, отримувач отг с. Чернеччина, код отримувача 18010700, банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на той факт, що податкові повідомлення-рішення позивача відповідачем не отримано, що позбавило можливості їх оскаржити. Вказує, що позовна заява у цій справі подана за межами позовної давності, який закінчився 31.07.2020.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Звертає увагу, що податкові повідомлення - рішення, на неотримання яких посилається відповідач, направлені у порядку ст. 42 Податкового кодексу України.
Звертає увагу, що ні зазначені податкові повідомлення-рішення, ні податкова вимога № 32-23 від 08.02.2016, які стали підставою звернення зі стягнення податкового боргу у цій справі, у судовому чи адміністративному порядку не скасовані.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем відповідачу сформовано податкову вимогу від 08.02.2016 за № 32-23.
Згідно з п. п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкову вимогу від 08.02.2016 за № 32-23 відповідачу направлено 10.02.2016 поштовим відправленням за місцем проживання (з 16.09.1995), зазначеним у паспорті ОСОБА_1 , що підтверджується копією паспорту, наявною у матеріалах справи (а.с. 58).
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту відправлення повернуто до контролюючого органу з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Разом з тим, за платником податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальній сумі 129 250,80 гривень із земельного податку з фізичних осіб (код податку 18010700), який складається з основного платежу - 102 341,52 грн та пені - 26 909,28 грн.
Зазначені зобов'язання нараховані на підставі податкових повідомлень-рішень:
№ 88783-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 34,34 грн.;
№ 88779-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 0,75 грн.;
№ 88785-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 60,19 грн.;
№ 88787-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 51 031,68 грн.
№ 88781- 1306 від 30.06.2017 року на загальну суму 43,80 грн.;
№ 272370-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 0,75 грн.;
№ 272371-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 60,19 грн.;
№ 272372-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 34,34 грн.;
№ 272373-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 51 031,68 грн.;
№ 272374-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 43,80 грн.
Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов'язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював цей спір, заявивши вимогу про стягнення з ОСОБА_1 коштів за податковим боргом у сумі 129 250,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.34, 19-1.1.45 пункту 19.1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з підпунктами 20.1.18 та 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (п.п. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 цього Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
Пунктом 286.5 статті 286 розділу XII ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
В п. 287.5 ст. 287 ПК України зазначається, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно з п.п. 129.3.1 п.129.3 ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Як встановлено судом, на підставі статті 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня у розмірі 26 909,28 грн.
У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Приписами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З матеріалів справи слідує, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких нараховано борг, направлені на адресу позивача та отримані згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15-18).
Податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу за адресою його місця реєстрації, відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, вважаються врученими платнику належним чином.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку у контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Отже, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.
Водночас, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Такі висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/12162/17, від 20.11.2018 у справі № 804/7638/16, від 04.12.2018 у справі № 806/4015/15.
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
Податковий борг, вимоги про стягнення якого є предметом цього позову, включає несплачені податкові зобов'язання, узгоджені за наслідками закінчення строків оскарження рішень органу контролю про нарахування грошових зобов'язань, та пеню.
Як установлено судовим розглядом, ОСОБА_1 зверталася з адміністративним позовом до Сумського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування таких податкових повідомлень - рішень: від 30.06.2017 за № 88783-1306, № 88779-1306, № 88785-1306, № 88787-1306, № 88781-1306, від 16.05.2018 за № 272370-1306-1811, № 272371-1306-1811, № 272372-1306-1811, № 272373-1306-1811, № 272374-1306-1811.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 480/8075/20, яке набрало законної сили 05.08.2021, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Отже, на час розгляду справи зазначені податкові повідомлення-рішення є чинними та в судовому порядку не скасовані.
Доказів того, що податкова вимога № 32-23 від 08.02.2016 відповідачем оскаржувалася, у тому числі у судовому порядку, сторонами не надано.
Існування спірної суми податкового боргу на дату розгляду справи судом підтверджено приєднаними до справи роздруківками інтегрованої картки платника податків, які за правилами статей 73 та 74 КАС України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року за № 422, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року № 751/28881, є належними та допустимими доказами невиконання податкового обов'язку з боку відповідача.
З моменту направлення податкової вимоги до подачі позову у цій справі, податковий борг відповідача не переривався, податкова заборгованість не погашалася.
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що податковий борг ОСОБА_1 в період з 08.02.2016 (формування податкової вимоги № 32-23) по 12.06.2020 (звернення Головного управління ДПС у Сумській області з позовом про стягнення податкового боргу до суду) зменшувався до нуля.
Отже, ОСОБА_1 має податковий борг у сумі 129 250,80 грн, який на час розгляду справи відповідачем не сплачено.
З огляду на встановленні обставини щодо наявності у відповідача непогашеного податкового боргу у сумі 129 250,80 грн, що відповідачем не спростовано, зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду першої інстанції.
Посилання позивача на те, що позовна заява у цій справі подана за межами позовної давності, який закінчився 31.07.2020, колегією суддів не приймаються з огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 12.06.2020.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі № 520/7614/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін