04 листопада 2021 р. Справа № 520/4313/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.05.21 по справі № 520/4313/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення №7 від 09.02.2021 року відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи з 13.01.1980 по 01.10.1986 року, згідно уточнюючих довідок № 146 від 10.06.2020, історичної довідки №147 від 10.06.2020, №148 від 10.06.2020 та №149 від 10.06.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком з 08.04.2019 року з урахуванням періоду роботи з 13.01.1980 по 01.10.1986 року, згідно уточнюючих довідок № 146 від 10.06.2020, історичної довідки №147 від 10.06.2020, №148 від 10.06.2020 та №149 від 10.06.2020.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак йому безпідставно відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що довідка, надана позивачем для проведення перерахунку, видана органами на території, непідконтрольній українській владі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним рішення №7 від 09.02.2021 року відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи з 13.01.1980 по 01.10.1986 року, згідно уточнюючих довідок № 146 від 10.06.2020, історичної довідки №147 від 10.06.2020, №148 від 10.06.2020 та №149 від 10.06.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком з 08.04.2019 року з урахуванням періоду роботи з 13.01.1980 по 01.10.1986 року, згідно уточнюючих довідок № 146 від 10.06.2020, історичної довідки №147 від 10.06.2020, №148 від 10.06.2020 та №149 від 10.06.2020.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що категорично не погоджується з твердженням, що копіями трудової книжки позивача підтверджено трудовий стаж позивача, оскільки позивачу не зараховано до стажу роботи період її роботи в ДК ім. О. Кошового з 13.01.1980 по 01.10.1986 в зв'язку з відсутністю запису в трудовій книжці підстави зарахування при прийомі на роботу 13.01.1980 року, оскільки п. 2. Інструкції «про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, передбачено, що «У графі 4 зазначається підстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керівника підприємства, дата видачі і номер.
Відповідач зазначає, що довідка №146 від 10.06.2020 видана без зазначення підстав її видачі - тобто не вказано, яким правовим документом керувалося ПО "Краснодонская ТО ПРУП ЛНР" при підтвердженні періоду роботи позивача з 13.01.1980 року по 01.10.1986 року - оскільки вказана лише заява від 13.01.1980 року та не зазначено, що є підставою видачі - відсутній номер наказу чи розпорядження або розрахункові відомості - підприємство продублювало записи в трудовій книжці, не підтвердивши їх первинними документами.
Відповідач вважає, що при прийнятті на роботу до ДК ім. О. Кошового 13.01.1980 зроблено в трудовій книжці запис, але відсутній документ на підставі чого було зараховано на посаду касира, оскільки про прийняття на роботу видається наказ або розпорядження керівника. Згідно запису в трудовій книжці позивача про прийом на роботу керівником не видавався наказ чи розпорядження, а тому вказаний період можливо підтвердити іншими документами - довідкою про нарахування заробітної плати за цей період, що підтверджує саме той факт, що заявник саме працював в цей період та отримував заробітну плату чи інші відомості про роботу.
Уточнюючі довідки: № 146 від 10.06.2020, історична довідки №147 від 10.06.2020, №148 від 10.06.2020 та №149 від 10.06.2020 видані ПО «Краснодонская ТО ПРУП ЛНР» яке знаходиться на непідконтрольній Українській владі території і відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь які органи та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Такі документи не підлягають реєстрації та виконанню.
Відповідач вважає, що оскільки позивач не надала належно оформлені довідки про підтвердження стажу роботи за період її роботи в ДК ім. О. Кошового з 13.01.1980 по 01.10.1986, а тому відсутні правові підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу роботи з 13.01.1980 по 01.10.1986 року.
Також головне управління вважає безпідставним зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 08.04.2019. Дата проведення перерахунку пенсії повинна рахуватись від дати останнього звернення за таким перерахунком.
На думку відповідача, Рішення №7 від 09.02.2021 відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2021 є законним.
Позивач не скористалась своїм правом та не надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.02.2017 року вперше була визнана інвалідом 2 групи внаслідок загального захворювання на строк з 07.02.2017 року по 01.03.2018 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 466260 від 22.02.2017 року.
З 07.02.2017 року позивачка перебуває на обліку у Відділі з питань перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та до 08.04.2019 року отримувала пенсію по інвалідності 2 групи.
01.04.2019 року позивачці повторно було встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання з 01.04.2019 року безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 969824 від 01.04.2019 року.
08.04.2019 року ОСОБА_1 було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, без врахування періоду роботи з 13.01.1980 року по 01.10.1986 року у зв'язку з тим, що в трудовій книжці, в записі про прийняття на роботу з 13.01.1980 року, відсутня підстава внесення запису, а саме, назва документу та його номер.
Позивачка звернулась до відділу з питань перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням стажу роботи за період з 13.01.1980 року по 01.10.1986 року, додавши до вказаної заяви копії довідок, а саме: - довідки № 146 від 10.06.2020 року; - історичної довідки № 147 від 10.06.2020 року; - довідки № 148 від 10.06.2020 року; - довідки № 149 від 10.06.2020 року.
Суд зазначає, що вказані довідки були видані профспілковою організацією «Краснодонская территориальная организация профсоюза работников угольной промышленности» Луганской Народной Републики.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області в зарахуванні періоду роботи відмовлено, оскільки уточнюючі довідки видані на тимчасово окупованій території, а тому зазначені у них періоди роботи не зараховані до пільгового стажу позивача.
Позивачка, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не врахував надані позивачем уточнюючі довідки при перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо скасування оскаржуваного рішення відповідача підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення», який регулює відносини з пенсійного забезпечення, гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом
За змістом 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Статтею 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 43 Закону № 1058 встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Відповідно до пункту 2.10 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Колегія суддів зазначає, що основним спірним питанням в даній справі, з огляду на підстави відмови у перерахунку пенсії на пільгових умовах, є неможливість врахування пенсійним органом, в підтвердження наявності пільгового стажу у позивача, довідок про заробітну плату № 146 від 10.06.2020, історичної довідки №147 від 10.06.2020, №148 від 10.06.2020 та №149 від 10.06.2020.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно зі ч. 1 ст. 17 вищезазначеного закону у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
За зміст ост. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Так, до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Крім того з копії трудової книжки позивача підтверджено трудовий стаж позивача спірний період.
Вищевказані висновки висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2018 року по справі №235/2357/17.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не врахував надані позивачем уточнюючі довідки при перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо скасування оскаржуваного рішення відповідача підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року по справі № 520/4313/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 по справі № 520/4313/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва