03 листопада 2021 року справа №360/2446/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 360/2446/21 (головуючий І інстанції суддя І.В. Тихонов) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
11 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 08.11.2019 № Ф-762-54 У відповідача щодо зобов'язання його сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 26539, 26 грн. та зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску на загальну суму 26539, 26 грн. (а.с. 1-5, 34-38).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною та скасовано вимогу від 08.11.2019 № Ф-762-54У Головного управління ДПС у Луганській області щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 26539,26 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Луганській області внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску на загальну суму 26539,26 грн.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 81-83).
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що якщо платником єдиного внеску, визначеного пунктом 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Станом на 31.10.2019 позивач допустив заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 26539, 26 грн., що підтверджується даними картки особового рахунку платника. Таким чином відповідачем на підставі даних картки особового рахунку платника правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 на суму заборгованості 26539, 26 грн.
Апелянт зауважує, що Закон № 440 набув чинності 13.02.2020, згідно з яким п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464 був виключений, а тому відсутні підстави для невиконання платниками єдиного внеску обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.
Також апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
02.11.2021 до суду надійшла заява від представника позивача про проведення судового засідання у відсутність позивача та його представника. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату розгляду справи сповіщений належним чином.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), позивача з 20.12.2007 по 29.03.2019 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця, яка перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Міловському управлінні ГУ ДПС у Луганській області (а. с. 71-75).
За даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.12.2019 за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн., яка виникла за 2018-2019 роки (а. с. 63).
ГУ ДПС у Луганській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-762-54 від 08.11.2019, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31.10.2019 становить 26539,26 грн., у тому числі, недоїмка - 26539,26 грн. (а. с. 15).
Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 № Ф-762-54У на загальну суму 26539,26 грн.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
За змістом пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).
У ст. 25 Закону № 2464 окреслено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464).
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).
02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).
Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту:
“Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено с. Мусіївка Міловського району Луганської області.
З огляду на вищевикладене судами встановлено, що, як на час виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції.
Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення цієї справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.
Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.
Тобто, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
Пункт 9-4 розділу VIII виключено на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020, який набрав чинності 13.02.2020.
Оскільки судами встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-762-54 від 08.11.2019 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Крім того, приписами п. 1, 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
В матеріалах справи відсутній акт документальної перевірки, звіти платника про нарахування єдиного внеску, які за вимогами законодавця є правовою підставою для прийняття оскарженої вимоги.
Представник відповідача ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів окрім облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів для складання оспореної вимоги, що у самій вимозі вказано як правова підстава для її прийняття.
Проаналізувавши наведені норми, слід зробити висновки, що прийняттю вимоги про сплату недоїмки передує проведення контролюючим органом документальної перевірки платника податків, за результатами якої приймається відповідний акт. В разі встановлення контролюючим органом порушення платником податків законодавства в перевіряємій сфері в акті перевірки робиться обґрунтований висновок, який в подальшому є підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Крім того колегія суддів зазначає, що у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування боргу зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду. У разі відмови в задоволенні позову нарахування боргу (недоїмки) поновлюється і здійснюється відповідно до норм діючого законодавства, оскільки платник має виконати обов'язок щодо повної сплати єдиного внеску до бюджету. Отже, оскарження вимоги про сплату недоїмки є підставою для тимчасового зупинення для нарахування відповідного боргу зі сплати єдиного внеску, проте не скасовує таке нарахування, яке у разі відмови в задоволенні позову обов'язково поновлюється і здійснюється за період, визначений у законі.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта стосовно того, що вимога про сплату боргу(недоїмки) від 8 листопада 2019 року № Ф-762-54 У на суму 26539, 26 грн. не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, є протиправною, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо доводів представника відповідача про пропущений позивачем строк звернення до суду, то судом вони не приймаються з огляду на наступне.
Позивачем було подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій останній вказує на те, що про існування спірної вимоги дізнався лише після отримання 29.03.2021 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2020. Зазначає, що ознайомився зі спірною вимогою 07.04.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є поважними та підлягають задоволенню. При цьому доказів вручення позивачеві спірної вимоги відповідач не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги про зобов'язання Головного управління ДПС у Луганській області внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску.
Рішення суду першої інстанції не містить мотивів задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому відповідач в апеляційній скарзі посилається на правовий висновок Верховного Суду в рішенні від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/292/18 адміністративне провадження № Пз/9901/22/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 року., який чітко зазначив, що Закон №2464-УІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-УІ, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що тимчасове звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (відповідно до п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняло контролюючі органи від обов'язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 «Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Порядок), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943, який діє з 05.04.2021 року, удосконалено оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.
В п. 3 розділу П Порядку занотовано: «За наявності грошових зобов'язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов'язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу.
За наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 27.04.2021 року, а до цієї дати до відповідача щодо цієї позовної вимоги не звертався, то суд повинен був враховувати приписи Порядку, яким врегульовано питання щодо предмету спору в цій справі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про внесення зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску не підлягають задоволенню, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем частково доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є:
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 311, 317, ст. 321, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 360/2446/21 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Луганській області внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску на загальну суму 26539,26 грн.
В цій частині прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Луганській області внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску на загальну суму 26539,26 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 3 листопада 2021 року.
Колегія суддів: Г.М. Міронова
І.В. Сіваченко
Е.Г. Казначеєв