04 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2549/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЧВ1079/21/270/АП/П/ПП від 21 травня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати Припис Управління Держпраці у Чернівецькій області про усунення виявлених порушень №ЧВ1079/21/270/АП/П від 21 травня 2021 року.
В обґрунтування позову зазначено про проведення інспекційного відвідування за відсутності передбачених законом підстав та з грубим порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V). Так, названим Законом не передбачено такої підстави для проведення позапланового заходу як рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування, що прийняте за результатами розгляду інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823). Крім цього, відповідачем порушено положення Закону №877-V та Порядку №823 щодо покладеного на нього обов'язку надати направлення на проведення заходу державного нагляду, у зв'язку з чим інспекційне відвідування фактично було проведено без участі позивача, яку не було повідомлено про його проведення належним чином (направлення позивачу не було вручено, поштою не направлялось). До того ж, як вважає позивач, спосіб проведення інспекційного відвідування, а також поведінка уповноваженої особи відповідача під час такого відвідування не відповідали принципам здійснення такого заходу та не були спрямовані на досягнення цілей державного нагляду (контролю), що вбачається, зокрема, з того, що всупереч вимогам Закону №877-V та Порядку №823 інспектором не складено письмової вимоги про надання документів, а в акті інспекційного відвідування зафіксовано суб'єктивний підхід до вивчення та тлумачення наявної інформації без відомостей про отримання документальних доказів у встановленому законом порядку.
Також позивач указував на те, що порушення, зафіксовані в Акті інспекційного відвідування, не відповідають фактичним обставинам. При цьому зазначає, що між позивачем та громадянками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у березні 2021 року не існувало трудових відносин. Господарську діяльність з продажу непродовольчих товарів позивач не здійснювала у зв'язку із запровадженням на території Чернівецької області у «червоній» зоні карантинних обмежень, а тому й не було необхідності укладати трудові договори з указаними вище особами. Натомість, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавали послуги на підставі договорів про надання послуг, за результатами виконання яких були складені акти приймання-передачі послуг. Такі відносини регулюються цивільним законодавством та не можуть бути розцінені як підміна трудових відносин.
Поряд з цим, обґрунтовуючи протиправність прийнятих відповідачем рішень, позивач зазначив, що інспектор праці вийшов за межі проведення інспекційного відвідування, оскільки він мав право перевіряти лише фактичне оформлення трудових відносин між позивачем та громадянами, які працюють у неї, у період проведення такого відвідування, тобто з 11 травня 2021 року по 21 травня 2021 року. Крім цього, позивач зауважив, що в акті інспекційного відвідування наявна відмітка про здійснення відеофіксації під час проведення інспекційного відвідування, проте до акту не було долучено жодних відеоматеріалів, що свідчить про наявність порушення процедури збору та долучення доказів до матеріалів інспекційного відвідування. Зазначене у свою чергу вказує на те, що складений за результатами інспекційного відвідування акт не є відповідним засобом доказування, як такий, що складений з грубим порушенням норм Конституції України, Закону №877-V та Порядку №823, а тому прийняті на його підставі попередження та припис мають бути скасовані.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року (головуючий суддя ОСОБА_4 ) відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №50-Р від 03 вересня 2021 року (у зв'язку з відрахуванням судді ОСОБА_4 зі штату Чернівецького окружного адміністративного суду відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя №1905/0/15-21 від 31 серпня 2021 року “Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Чернівецького окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку” та наказу голови суду №89-к/тр “Про відрахування зі штату Чернівецького окружного адміністративного суду судді ОСОБА_4 ” від 03 вересня 2021 року) проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом якого адміністративну справу №600/2549/21-а було передано для розгляду судді Лелюку О.П.
Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року (головуючий суддя Лелюк О.П.) прийнято дану справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було проведене на підставі наказу Управління Держпраці в Чернівецькій області від 07 травня 2021 року №119 та направлення від 07 травня 2021 року №04-062. Наказ був прийнятий на підставі службової записки інспектора праці ОСОБА_5 за результатом відвідування позивача. За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт, припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Зазначено, що 29 березня 2021 року зафіксовано за допомогою фотозйомки роцес праці громадянки ОСОБА_3 , трудовий договір з якою укладено 30 березня 2021 року. Також без укладення трудового договору в магазині, який орендується позивачем, працювала з 12 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року ОСОБА_6 , що також підтверджується поясненнями ФОП ОСОБА_7 . Крім цього, у повідомленні про прийняття на роботу від 30 березня 2021 року зазначено і працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Також позивачем було надано трудовий договір від 30 квітня 2021 року з громадянкою ОСОБА_10 , повідомлення про прийняття на роботу якої було подано 30 квітня 2021 року. Таким чином, повідомлення про прийняття на роботу вказаних осіб подано після допуску їх до роботи. Вказуючи на законність проведеного інспекційного відвідування, відповідач просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач зауважив, що відповідачем у відзиві жодним чином не спростовано тверджень, наведених у позові, та відсутнє правове обґрунтування законності проведеного інспекційного відвідування. Разом з цим, позивач наголосив на протиправності проведення інспекційного відвідування на підставі службової записки, виготовленої працівником Управління Держпраці в Чернівецькій області, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 серпня 2021 року у справі №420/2355/19. Стосовно допуску продавців ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та направлення повідомлення до органів ДПС про їх прийняття позивач зазначив, що названі особи були допущені до роботи після надання повідомлення до ДПС про їх прийняття.
Правом подати заперечення відповідач не скористався.
Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 20 жовтня 2021 року.
19 жовтня 2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача.
20 жовтня 2021 року представником відповідача подано до суду заяву про розгляд даної справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи подання сторонами справи клопотань про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження та зважаючи на положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 09 лютого 2021 року зареєстрована як фізична особа-підприємець із здійсненням таких видів діяльності за кодами КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, на виконання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині дотримання вимог частини п'ятоп статі 2, статті 1, статті 3. частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятоп, частин тринадцятоп та чотирнадцятоп статті 4, частин першоп-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, наказу Міністерства розвитку економіки, торгiвлi та сільського господарства України 27 жовтня 2020 року №2161 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці, Положення про у про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань працi вiд 03 серпня 2018 року №84, доручення Голови Державної служби України з питань працi вiд 25 травня 2020 року №Д-180/1/3.3-20, окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з окремого питань працi вiд 25 серпня 2020 року №Д-330/1/3.1-20, рiшення керівника за результатами аналізу інформації щодо ризиків використання неоформлених працівників, виявлених при проведеннi iнформацiйно-роз'яснювальноп роботи (розбіжностi мiж фактичними показниками кiлькості працівників та звiтними показниками) та службової записки головного державного інспектора від 07 травня 2021 року, начальником Управління Держпраці в Чернівецькій області видано 07 травня 2021 року наказ №119, яким доручено головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Колодченку Ю.Д. в межах наданих повноважень здійснити інспекційне відвідування на предмет виконання вимог законодавства про працю, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 за місцем здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_1 тривалістю 9 робочих днів з 11 травня 2021 року по 21 травня 2021 року.
На підставі зазначеного наказу Управлінням Держпраці в Чернівецькій області також видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 07 травня 2021 року №04-062 у ФОП ОСОБА_11 з 11 травня 2021 року по 21 травня 2021 року щодо дотримання законодавства про працю, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками.
11 травня 2021 року адвокатом Манзюком Т.Ю., діючого в інтересах ОСОБА_1 , надіслано головному державному інспектору відділу додержання законодавства про працю, зайнятість населення та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Колодченку Ю.Д. заяву, в якій вказано, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує найману працю 5 осіб. Трудові договори оформлені у відповідності до вимог, що встановлені Кодексом законів про працю України. Зазначено, що оскільки інспектор праці не склав вимогу отримати інформацію про надання документів, у зв'язку з наявністю вірогідності складення акту про неможливість здійснення інспекційного відвідування інспектором, ОСОБА_12 надіслано пояснення та документи щодо оформлення трудових відносин шляхом направлення їх фото- та сканкопій на електронну адресу Управління Держпраці у Чернівецькій області та електронну адресу інспектора праці.
За результатами проведеного позапланового інспекційного відвідування головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Колодченком Ю.Д. складено акт від 21 травня 2021 року №ЧВ-1079/21/270/АВ.
Так, в указаному акті зазначено, що перед початком інспекційного відвідування та в ході проведення інспекційного відвідування журнал реєстрації перевірок підприємцем не надано. В ході інспекційного відвідування 11 травня 2021 року опитано працівницю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_2 , яка здійснювала продаж товарів в магазині «Все від 35 грн» по АДРЕСА_3 . 14 травня 2021 року опитано в магазині «Все від 35 грн» по АДРЕСА_1 продавця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 жительку АДРЕСА_4 . 18 травня 2021 року в магазині «Все від 35 грн» по АДРЕСА_1 , отримано пояснення від продавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_4 . 20 травня 2021 року в магазині «Все від 35 грн» по АДРЕСА_3 отримано пояснення від продавця ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_5 . В поясненнях всі зазначені громадяни вказали лише свої прізвища, імена, по-батькові. дату народження та місце проживання та після ознайомлення з змістом ст. 63 Конституції України відмовились від пояснень по суті заданих питань щодо працевлаштування на роботу. До матеріалів інспекційного відвідування також додані документи, зібрані при підготовці до проведення інспекційного відвідування відповідно до п. 6 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року, які містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю. Зокрема, додано фотографії ОСОБА_3 від 29 березня 2021 року о 13 год. 35 хв. та від 18 травня 2021 року о 10 год. 55 хв. пояснення підприємця ОСОБА_7 від 28 квітня 2021 року та договори оренди магазинів в АДРЕСА_1 , від 03 березня 2021 року, та по АДРЕСА_3 від 02 квітня 2021 року, фотографія ОСОБА_6 від 21 квітня 2021 року. До акта інспекційного відвідування надаються фотографії, що зроблені за допомогою мобільного пристрою Redmi 7 bу Xiaomi. До акта інспекційного відвідування долучено копію виписки про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , копії трудових договорів з громадянами ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , які оформлені на роботу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а також долучено відповідь на запит про поточний список працівників страхувальника ОСОБА_1 . В зазначеному запиті зазначено про повідомлення про початок роботи ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з 01 квітня 2021 року, ОСОБА_14 - з 30 квітня 2021 року та ОСОБА_13 зазначено про дату наказу про прийом на роботу 11 травня 2021 року з датою початку роботи з 12 травня 2021 року. В повідомленні про прийняття працівника на роботу, що надані підприємцем, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 значаться як такі, що розпочали працювати 30 березня 2021 року. Зазначене повідомлення прийняте ГУ ДПС у Чернівецькій області 30 березня 2021 року о 13:00:25 год. (реєстраційний номер 9067240484), тобто не до початку роботи працівників, а після їх початку.
За результатами проведення інспекційного відвідування в акті зафіксовані такі порушення:
- частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України: згідно вимог Закону трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, що фактично відповідає умовам роботи громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_4 , яка письмово відмовилась надати пояснення щодо обставин свого працевлаштування, проте вона виконувала обов'язки продавця в магазині «Все від 35 грн.» 29 березня 2021 року, що підтверджується доданою фотографією ОСОБА_3 від 29 березня 2021 року о 13 год. 35 хв. та від 18 травня 2021 року о 10 год.55 хв, а трудовий договір з нею укладено тільки 30 березня 2021 року. Разом з цим, без трудового договору в зазначеному магазині працювала в період з 12 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , праця якої зафіксована на посаді продавця за допомогою фотозйомки 21 квітня 2021 року о 15 год. 27 хв. в магазині по АДРЕСА_3 . Зазначений магазин орендується підприємцем ОСОБА_1 з 02 квітня 2021 року. Зазначена обставина підтверджується і поясненням фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , яка повідомляє, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надавала послуги громадянка ОСОБА_6 на підставі договору про надання послуг. Підприємцем ОСОБА_1 в ході інспекційного відвідування не надано ніяких договорів з ОСОБА_6 . Використання праці громадянки ОСОБА_6 підтверджується і тим, що 12 квітня 2021 року було подано повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_6 на роботу підприємцем ОСОБА_1 , але зазначене повідомлення підприємцем скасовано. Таким чином, праця ОСОБА_6 в квітні 2021 року використовувалась і підприємцем ОСОБА_1 без укладення трудового договору;
- частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України: згідно норми Закону працівники допускаються до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу. Проте підприємцем ОСОБА_1 було допущено до роботи без укладення трудових договорів та повідомлення про прийом на роботу працівника до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_4 , яка письмово відмовилась надати пояснення щодо обставин свого працевлаштування, проте вона виконувала обов'язки продавця в магазині «Все від 35 грн.» 29 березня 2021 року, що підтверджується доданою фотографією ОСОБА_3 від 29 березня 2021 року о 13 год.35 хв. та від 18 травня 2021 року о 10 год.55 хв, а трудовий договір з нею укладено тільки 30 березня 2021 року і повідомлення про прийом на роботу працівника подано 30 березня 2021 року о 13:00:25 год. Разом з цим, без трудового договору в зазначеному магазині в період з 12 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , праця якої зафіксована на посаді продавця за допомогою фотозйомки 21 квітня 2021 року о 15 год. 27 хв. в магазині по АДРЕСА_3 . Зазначений магазин орендується підприємцем ОСОБА_1 з 02 квітня 2021 року. Зазначена обставина підтверджується і поясненням фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , яка повідомляє, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надавала послуги громадянка ОСОБА_6 на підставі договору про надання послуг. Підприємцем ОСОБА_1 ході інспекційного відвідування не надано ніяких договорів з ОСОБА_6 . Використання праці громадянки ОСОБА_6 підтверджується і тим, що 12 квітня 2021 року було подано повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_6 на роботу підприємцем ОСОБА_1 , але зазначене повідомлення підприємцем скасовано. Крім того, в повідомленні про прийняття на роботу працівника від 30 березня 2021 року, яке подано 30 березня 2021 року о 13:00:25 год. включено і громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім того, в ході інспекційного відвідування підприємцем надано трудовий договір від 30 квітня 2021 року з громадянкою ОСОБА_14 , повідомлення про прийняття якої на роботу подано 30 квітня 2021 року Сторожинецькій державній податковій інспекції о 14.00 год. Таким чином, повідомлення про прийняття на роботу працівників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 подано до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника податків за встановленою формою після початку роботи цих працівників;
- абзацу першого постановляючої частини Постанови №413: Повідомлення про прийняття працівника на роботу подано власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника податків за встановленою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Проте повідомлення про прийняття на роботу працівників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_3 подано до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника податків за встановленою формою після початку роботи цих працівників, а відносно праці ОСОБА_6 12 квітня 2021 року було подано повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_6 на роботу підприємцем ОСОБА_1 , але зазначене повідомлення підприємцем скасовано.
На підставі вказаного акта посадовою особою Управління Держпраці в Чернівецькій області 21 травня 2021 року видано Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П, яким зобов'язано ОСОБА_1 усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення до 21 червня 2021 року.
Крім цього, у 21 травня 2021 року Управлінням Держпраці в Чернівецькій області видано Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П/ПП.
Не погоджуючись із указаними приписом та попередженням, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V у редакції на час виникнення спірних відносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини першої якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Частиною четвертою статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі №200/5877/19-а.
Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11 лютого 2015 року №100 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.
Відповідно до пункту 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03 серпня 2018 року №84 (далі - Положення №84) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.
Підпунктом 1 пунктом 3 Положення №84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення №84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Отже, згідно наведених норм, саме відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Чернівецької області й уповноважений проводити інспекційні відвідування.
На час виникнення спірних у цій справі відносин діяв Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823 в редакції на час виникнення спірних відносин).
З матеріалів справи вбачається, що саме нормами указаного Порядку №823 керувався відповідач при прийнятті рішень про проведення інспекційного відвідування у позивача та прийнятих за його результатом й оскаржуваних позивачем рішень.
Підстави для здійснення інспекційних відвідувань передбачались пунктом 5 Порядку №823.
Так, згідно пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:
1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) рішення суду;
5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
6) інформація:
ДПС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;
- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
8) доручення Прем'єр-міністра України;
9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
10) запит народного депутата України;
11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 28 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку їх проведення.
Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.
Зі встановлених обставин справи вбачається, що оскаржувані позивачем Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П/ПП та Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П від 21 травня 2021 року були прийняті за результатом проведеного у позивача інспекційного відвідування, призначеного наказом від 07 травня 2021 року №119.
У свою чергу, вказаний наказ, як вбачається з його змісту, прийнято відповідно до рiшення керівника за результатами аналізу інформації щодо ризиків використання неоформлених працівників, виявлених при проведеннi iнформацiйно-роз'яснювальноп роботи (розбіжностi мiж фактичними показниками кiлькості працівників та звiтними показниками) та службової записки головного державного інспектора від 07 травня 2021 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в наказі від 07 травня 2021 року №119 не зазначено конкретного підпункту пункту 5 Порядку №823, на підставі якого призначення проведення інспекційного відвідування у позивача.
Водночас у ході судового розгляду справи відповідачем не було надано і «рiшення керівника за результатами аналізу інформації щодо ризиків використання неоформлених працівників, виявлених при проведеннi iнформацiйно-роз'яснювальноп роботи (розбіжностi мiж фактичними показниками кiлькості працівників та звiтними показниками)».
Фактично, як свідчать матеріали справи, підставою для винесення указаного наказу була службова записка головного державного інспектора від 07 травня 2021 року, в якій вказано про встановлення інспектором у ході проведення інспекційного відвідування іншого суб'єкта господарювання (ФОП ОСОБА_7 ) факту спільної діяльності її та позивача в мережі магазинів «Все від 35» без належного укладення трудового договору з продавцями промислових товарів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
В той же час, службова записка головного державного інспектора від 07 травня 2021 року не містить відомостей щодо джерел інформації визначених у підпунктах 1,2,3,4-7 пункту 5 Порядку № 823, а також відомостей про засоби масової інформації та інші джерела, доступ до яких не обмежений законодавством, що стали підставою для призначення інспекційного відвідування позивача.
Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV (далі - Конвенція) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ІІ) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ІІІ) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; ІV) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Суд завертає увагу на те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Однак, такими повноваженнями інспектор наділений виключно в рамках здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань, за наявності підстав визначених законодавством. В свою чергу, пункт 5 Порядку №823 визначає перелік підстав для здійснення державного контролю, який є вичерпним.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що службова записка посадової особи органу контролю, яка слугувала підставою для призначення інспекційного відвідування позивача, не є належною підставою для призначення інспекційного відвідування, в тому числі і згідно з підпункту 3 пункту 5 Порядку №823 (саме на цю норму міститься посилання у службовій записці від 07 травня 2021 року), оскільки можливі ознаки порушення законодавства про працю виявлені органом контролю поза межами виконання ним контрольних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.04.2021 у справі №560/588/19, від 04.08.2021 у справі №420/2355/19 з подібних правовідносин.
З логічного аналізу службової записки посадової особи органу контролю від 07 травня 2021 року вбачається, що вона не могла бути підставою для видачі наказу від 07 травня 2021 року №119 про проведення інспекційного відвідування позивача, тобто таке відвідування відбулось за відсутністю визначених пунктом 5 Порядку №823 підстав, що свідчить про його незаконність та відсутності правових наслідків за результатами проведення такого.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічне наведено Верховним Судом в постановах від 29.04.2021 у справі №560/588/19, від 04.08.2021 у справі №420/2355/19.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку щодо безпідставності проведення інспекційного відвідування у позивача та, як наслідок, неправомірності складених за наслідками такої перевірки Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П/ПП та Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П від 21 травня 2021 року.
Отже, оскаржувані позивачем рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Поряд з цим, визнаючи названі рішення суб'єкта владних повноважень незаконними, суд також виходить з того, що приходячи до висновків про порушення позивачем частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України (допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу) відповідачем безпідставно, усупереч нормам Закону №877-V та Порядку №823, були враховані обставини, що, на його думку, мали місце з особами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ще у березні-квітні 2021 року, адже указаний період не охоплювався та фактично передував періоду, в який проводилось інспекційне відвідування - з 11 травня 2021 року по 21 травня 2021 року.
При цьому, як свідчить зміст Акту від 21 травня 2021 року №ЧВ-1079/21/270/АВ, саме в період проведення інспекційного відвідування з 11 травня 2021 року по 21 травня 2021 року відповідачем не було виявлено фактів допуску позивачем до роботи працівників без оформлення з ними трудових відносин.
Про відсутність встановлення таких фактів в указаний період свідчить і зміст відзиву на позовну заяву.
Водночас, як вбачається з Акту від 21 травня 2021 року №ЧВ-1079/21/270/АВ, в ньому зазначено про фіксування процесу проведення заходу за допомогою відеотехніки.
Так, згідно пункту 19 Порядку №823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Однак в ході судового розгляду справи відповідачем не було надано диску для лазерних систем зчитування, на якому б було зафіксовано процес проведення у позивача інспекційного відвідування та, відповідно, встановлення порушень, у зв'язку з якими прийняті оскаржувані рішення.
Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проте відповідач-суб'єкт владних повноважень не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували його висновки про недотримання позивачем вимог частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, за порушення яких і були прийняті оскаржувані рішення.
Щодо доданих до відзиву фотографій фізичних осіб, то такі є неналежними та недостовірними доказами вчинення позивачем порушень норм законодавства, вказаних в Акті від 21 травня 2021 року №ЧВ-1079/21/270/АВ, оскільки вони не підтверджують сам факт допущення осіб, зображених на фото, до роботи у магазині, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.
До того ж, у відзиві відповідачем вказано про здійснення фотозйомки 29 березня 2021 року та 21 квітня 2021 року, тобто у період, що передував проведенню інспекційного відвідування, а відтак такі фотографії, враховуючи приписи пункту 19 Порядку №823, не є належними доказами, на підставі яких відповідач при проведенні інспекційного відвідування міг встановити порушення норм законодавства про працю.
Крім цього, відповідачем у відзиві і не спростовано тверджень позивача про надання їй послуг особою ОСОБА_6 з 12 квітня 2021 року по 26 квітня 2021 року саме на підставі договору про надання послуг, в результаті чого в подальшому було складено акт виконаних робіт та виплачено відповідну нагороду за надані послуги.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, з яких також вбачається і те, що 27 березня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір про надання послуг, в результаті чого в подальшому 30 березня 2021 року було складено акт прийому-передачі послуг та розписка про отримання винагороди за надані послуги.
Водночас 30 березня 2021 року було укладено трудовий договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Останню прийнятно на роботу ФОП ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу №1 від 30 березня 2021 року.
Крім цього, факт існування трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та найманими працівниками підтверджується: трудовим договором від 30 березня 2021 року та наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу №3 від 30 березня 2021 року ( ОСОБА_9 ); трудовим договором від 12 травня 2021 року ( ОСОБА_13 ); трудовим договором від 30 квітня 2021 року ( ОСОБА_10 ); трудовим договором від 30 березня 2021 року та наказом (розпорядженням) про прийняття на роботу №2 від 30 березня 2021 року ( ОСОБА_8 ).
Поряд з цим, судом встановлено, що 30 березня 2021 року ФОП ОСОБА_1 направила повідомлення про прийняття на роботу працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 30 квітня 2021 року позивачем направлено повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_10 , а 12 травня 2021 року - про прийняття на роботу працівника ОСОБА_13 .
Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача, указаних в акті перевірки, про допущення позивачем порушень трудового законодавства у взаємовідносинах з наведеними вище фізичними особами.
Зазначене дає додаткові підстави суду для висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваних Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П/ПП та Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П від 21 травня 2021 року.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваних рішень.
Натомість доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом цієї справи, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі квитанцій №0.0.2154876414.1 від 09 червня 2021 року та №34110 від 16 червня 2021 року позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 6810,00 грн, то вказана підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Манзюком Т.Ю. було укладено Договір про надання професійної правової допомоги віл 11 травня 2021 року, на підставі якого видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВА №1014724 від 11 травня 2021 року на представництво інтересів ОСОБА_1 в Чернівецькому окружному адміністративному суді.
Крім цього, на підставі поданих представником позивача Акту про надання професійної правової допомоги від 16 червня 2021 року, розрахункової квитанції серії ЛВАК 764980 від 16 червня 2021 року, Акту про надання професійної правової допомоги від 15 жовтня 2021 року та розрахункової квитанції серії ЛВАК 764927 від 15 жовтня 2021 року судом встановлено, що позивачем було сплачену адвокату за надання професійної правової допомоги у цій справі кошти на загальну суму 15400,00 грн.
З огляду на викладене, такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас, вирішуючи питання про розподіл витрат на правову допомогу, варто зазначити і те, що згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зміст наведених вище положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Суд також звертає увагу і на позицію суду касаційної інстанції в питанні розподілу витрат на правничу допомогу.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19.
У постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19 судом касаційної інстанції викладено правову позицію, відповідно до якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Однак у ході розгляду цієї справи відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Ним жодним чином не доведено не співмірності понесених позивачем витрат.
Водночас суд звертає увагу і на те, що представник відповідача 20 жовтня 2021 року була ознайомлена із поданим представником позивача клопотанням про розгляд справи без участі та долучення доказів, в якому і містилися вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15400,00 грн з наданням на підтвердження цих вимог необхідних документів. При цьому представником відповідача на вказаному клопотанні зазначено «не заперечую».
Указане, поряд із неподанням клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд розцінює як згоду відповідача із доводами та вимогами позивача щодо стягнення судових витрат у цій справі у заявленому розмірі.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесенні останнім судові витрати у загальній сумі 22210,00 грн (15400 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу та 6810 грн 00 коп. -судовий збір).
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П/ПП від 21 травня 2021 року та Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧВ-1079/21/270/АВ/П від 21 травня 2021 року.
Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6810 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15400 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 листопада 2021 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3, ЄДРПОУ 39888333).
Суддя О.П. Лелюк