04 листопада 2021 року справа № 580/6548/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
31.08.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач) в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у відновленні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.
- зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради здійснити з 19.03.2019 року нарахування пільг ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги за статусом: "учасник війни". Позивач, зазначає, що листом відповідача позивачу повідомлено, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у зв'язку із чим позивач втратив право на пільги на житлово-комунальні послуги за статусом "учасник війни". Також позивач зазначає, що звернувшись до відповідача із заявою про нарахування передбачених чинним законодавством пільг на отримання 50-ти відсоткової знижки з оплати житлово-комунальних послуг, отримав від Департаменту соціального захисту населення ЧМР відмову у нарахуванні пільг, яким повідомлено, що розмір середньомісячного сукупного доходу перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу, тому заявник не має права на отримання пільг, передбачених пунктами 1, 2,4, 5, 6 та 18 ст. 14 Закону № 3551. Позивач вважає дії Департаменту соціальної політики ЧМР протиправними та звертає увагу, що частину шосту статті 14 Закону № 3551 визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 12-р/2018 від 18.12.2018р. У відповідності до вказаного рішення, з 19.03.2019 положення частини шостої статті 14 Закону № 3551 втрачають чинність і не підлягають застосуванню, відтак просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
30.09.2021р., в межах наданого судом строку, відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що відповідно до пунктів 1,2,4,5,6,18 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники війни мають право на 50-відсоткову знижку при платі за користування житлово-комунальними послугами у межах норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України постановою від 04.06.2015р. №389 затверджено «Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї», дія якого поширюється на окремі категорії пільговиків, в тому числі на учасників війни, які мають право на пільги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Представник відповідача зазначив, що позивач втратив право на пільги на житлово-комунальні послуги за статусом «учасник війни» з 01.07.2015р., оскільки його розмір середньомісячний сукупний доходу перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус учасника війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 07.07.2011 року.
Згідно відзиву Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, що мають право на пільги за статусом: "учасник війни".
За наслідками розгляду заяви позивача від 03.08.2021р. про нарахування передбачених чинним законодавством пільг на отримання 50-ти відсоткової знижки з оплати житлово-комунальних послуг, Департамент соціального захисту населення ЧМР листом від 06.08.2021р. №Б-374/28-5/01-11, повідомив позивача, що відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 18 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники війни мають право на 50-відсоткову знижку при платі за користування житлово-комунальними послугами у межах норм споживання за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (станом на 01.01.2021 - 3180 грн.) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з інформацією Пенсійного фонду України, розмір середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу, в зв'язку із чим позивач втратив право на пільги на житлово-комунальні послуги за статусом "учасник війни".
Вважаючи зазначені дії відповідача щодо відмови у наданні пільг протиправними, позивач звернулась до суду із даним позовом для захисту власних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551) передбачено, що цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до ст.14 Закону №3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються, зокрема, такі пільги:
- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;
- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
З 01.07.2015р. набрала чинності Постанова КМУ №389 від 04.06.2015р., якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок №389), який визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги.
Відповідно до п.2 Порядку №389, його дія, зокрема, поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно з Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (учасники війни; особи, на яких поширюється чинність зазначеного Закону; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).
Згідно з пунктом 3 Порядку №389, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Відповідно до п. 5 Порядку №389 до сукупного доходу сім'ї пільговика включаються нараховані: пенсія; заробітна плата; грошове забезпечення; стипендія; соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності); доходи від підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що врахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї при наданні пільг учасникам війни було передбачено частиною 6 статті 14 Закону №3551, зокрема встановлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, зі змінами.
Суд зазначає, що в разі якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.
Суд враховує позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні №12-р/2018 від 18.12.2018р., відповідно до якого, забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Розглянувши матеріали справи та законодавство України у сфері соціального захисту громадян, Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.
Обмеження або скасування положеннями Закону №76, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом №3551, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.
Отже, підпунктами 1, 3, абзацом другим підпункту 2 пункту 9 розділу I Закону №76 знижено досягнутий рівень соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. У зв'язку з цим абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76, якими виключено положення Закону № 3551 щодо пільг на проїзд для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону № 3551, якими встановлено умову для отримання окремих пільг, суперечать частинам першій, п'ятій статті 17 Основного Закону України.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018р. встановлено, що частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 18.03.2019р.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, слід звернути увагу на те, що починаючи з 18.03.2019р. при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною 6 статті 14 Закону №3551, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що Рішення Конституційного Суду №12-р/2018 набрало чинності 18.03.2019р., з 19.03.2019р. застосуванню підлягають положення частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-ХІІ, чинної до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам суду викладеним у Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019р. у справі №756/8873/18.
Пунктом 5 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-ХІІ встановлено, що учасникам війни надаються пільги з 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Отже, з 19.03.2019р. позивач має право на вказані пільги, відтак суд вважає позовні вимоги обгрунтованими.
Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність власних дій при відмові позивачу у відновленні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, у зв'язку із чим адміністративний позов належить задовольнити.
Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у відновленні ОСОБА_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (18005, бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 37853109) здійснити з 19.03.2019 року нарахування пільг ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО