про залишення позовної заяви без розгляду
м. Черкаси
04 листопада 2021 року справа № 580/6867/21
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
08.09.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач) в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у повному розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з врахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою суду від 13.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач у позові просив поновити строк звернення до суду, в обгрунтування зазначив, що відповідач відмовив у перерахунку спірної виплати листом від 09.06.2021р.
Згідно ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, з огляду на те що позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами за 2020 рік, належить встановити поважність таких причин, за наслідками оцінки яких суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19 підкреслено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені
У свою чергу, у постанові від 22.07.2021 року у справі №420/718/21, спірні питання в якій є аналогічними до даної справі, Верховний Суд наголосив на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.
Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Тобто, указаним Законом встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги, для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.
Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 року у справі №607/7919/17, в якій зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом за 2020 рік слід обраховувати з 30 вересня цього ж року.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, із вказаним позовом позивач звернувся 07.09.2021 року, тобто з пропуском строку визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.
Окремо суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, суд зазначає, що в обгрунтування позову вказано, що у 2020 році грошова допомога повинна була виплачуватись у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак спірну виплату позивач отримав у розмірі 1390 грн.
З даного приводу суд зазначає, що про розмір нарахованої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік позивачу було відомо у травні 2020 року, з огляду на те, що вказана допомога нараховувалась на картковий рахунок позивача, відтак і про порушення власних прав на отримання грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком позивачу повинно було бути відомо починаючи з травня 2020 року.
З урахуванням наведеного суд вважає необгрунтованими аргументи позивача про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався із змісту листа відповідача від 09.06.2021 року №2921/02-04, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого Позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Судом враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №160/6430/20.
При цьому підставами позову було визначено, зокрема, й те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Конституційний Суд України» оприлюднення всіх актів Суду за результатами конституційного провадження, крім висновків Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, здійснюється на офіційному веб-сайті Суду або в окремих випадках за ухвалою Суду - в Залі засідань Суду, але не пізніше наступного робочого дня після їх ухвалення.
Поряд з іншим, суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Як зазначалось вище, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Згідно ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що позивачем не зазначено обставин, що є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача та в свою чергу об'єктивно унеможливили б звернення позивача із даним позовом протягом строків передбачених ст. 122 КАС України, суд дійшов висновку про недостатність вказаних причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав та як наслідок суд доходить висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО