01 листопада 2021 року справа № 580/5044/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 06.07.2021 №971010125680 щодо відмови у перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% розміру заробітної плати, вказаної у довідці Офісу Генерального прокурора від 15.03.2021 №21-194зп;
- зобов'язати відповідача починаючи з 01.02.2021 нараховувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) у розмірі 90% розміру заробітної плати, вказаної у довідці Офісу Генерального прокурора від 15.03.2021 №21-194зп, а саме у щомісячному розмірі пенсійних виплат у сумі 85 984 грн. 07 коп. без обмеження розміру заробітної плати максимальним розміром заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок і без обмежень максимального розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.02.2021 без обмеження розміру заробітної плати максимальним розміром заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок і без обмежень максимального розміру пенсії.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є пенсіонером органів прокуратури та з 04.03.2005 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати. У зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорів Офісом Генерального прокурора позивачу була надана довідка №21-194зп від 15.03.2021 про розмір заробітної плати, обрахованої згідно статті 81 Закону України «Про прокуратуру», для перерахунку пенсії за відповідною посадою начальника Головного управління. 05.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки №21-194зп від 15.03.2021. Проте відповідач рішенням №971010125680 від 06.07.2021 відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки №21-194зп від 15.03.2021, мотивуючи тим, що на виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2016, справа №712/7017/16 позивачу перерахована пенсія у розмірі 90% від розміру чинної на той час заробітної плати. водночас зазначене рішення не містить зобов'язань щодо вчинення будь-яких інших дій органами Пенсійного фонду України в подальшому, зокрема, проведення подальших перерахунків пенсії у розмірі 90% заробітної плати без обмеження розміру. Розмір пенсії позивача з 01.02.2021 на підставі довідки про заробітну плату, виданої Офісом Генерального прокурора, становить 54 000 грн як 60% від максимального розміру заробітної плати, з якої сплачується соціальний внесок і становив би 17 690 грн. Тому прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист з таких підстав.
Щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 60%, то пенсія у розмірі 90% від суми заробітної плати призначена позивачу з 04.03.2005 згідно з вимогами ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-Х11.
Чинна на даний час редакція ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-V11 передбачає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної заробітної плати. Натомість позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, отже ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-V11 у спірних відносинах застосуванню не підлягає.
Виходячи із системного аналізу положень ст. 22, ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 06.07.1999 у справі №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій зміст та обсяг досягнутих соціальних прав працівників прокуратури не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Відтак право позивача на пенсію у розмірі 90% від розміру місячного (чинного) заробітку за відповідною посадою є досягнутою ним з 04.03.2005 соціальною гарантією, яка не підлягає звуженню, як в частині відстояного вираження пенсії, так і в частині визначення бази для обрахунку пенсії, а саме суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою.
Окрім того право позивача на пенсію у розмірі 90% від чинної заробітної плати за відповідною посадою встановлено постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2016, справа №712/7017/16, що згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільняє позивача від обов'язку доказування відповідної обставини.
Щодо обмеження розміру заробітної плати для цілей перерахунку пенсії максимальною базою для нарахування єдиного соціального внеску, то правовідносини щодо призначення пенсії (ч. 2 ст. 86 Закону №1697-V11) та перерахунку пенсії (ч. 20 ст. 86 Закону №1697-V11) є різними за змістом та не можуть бути ототожнені. Розмір заробітної плати для цілей перерахунку пенсії визначено у абзаці першому ч. 20 ст. 86 Закону №1697-V11, який не містить відсилання до максимальної бази для нарахування ЄСВ та не зазначає, що для перерахунку пенсії враховується тільки розмір заробітної плати, з якого сплачено соціальний внесок.
Положення абзацу 1 ч. 20 ст. 86 абз. 1 ч. 20 Закону №1697-V11 підлягають застосуванню у системному зв'язку зі ст. 81 вказаного Закону, яка визначає складові заробітної плати працівників прокуратури і не містить обмежень розміру виплат заробітної плати максимальною базою для нарахування ЄСВ.
Отже пенсія позивача має бути перерахована виходячи з розміру заробітної плати, що зазначений у довідці Офісу Генерального прокурора від 15.03.2021 №21-194 без обмеження розміру заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, то відповідно до п. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-V1 від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів) не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсія позивачу призначена 04.03.2005, тобто до набрання чинності Законом №3668-V1, тому не може обмежуватись максимальним розміром.
До спірних правовідносин має бути застосовано рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11 щодо обмеження максимального розміру пенсії зважаючи на те, що працівники прокуратури аналогічним чином віднесені до категорії осіб, діяльність яких пов'язана з виконанням найважливіших функцій держави згідно ст. 17 Конституції України, та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, яким визнано неконституційною ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-V1 щодо обмежень граничним розміром довічного грошового утримання судді.
Позивач також зазначає, що до спірних відносин не застосовуються норми ч. 15 ст. 86 Закону №1697-V11, оскільки на момент набрання нею чинності порядок перерахунку пенсій не був нормативно врегульованим.
Позивач посилається на наявність колізії між ч. 20 ст. 86 Закону №1697-V11, та абз. 6 ч. 15 цієї статті, оскільки положення вказаних норм є суперечливими і допускають множинне тлумачення.
На думку позивача подолання колізії полягає у тому, що обмеження пенсій прокурорів максимальним розміром не застосовується до осіб, які звернулись за перерахунком пенсії.
Відповідач проти позову заперечив. 09.08.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що після прийняття рішення Конституційним Судом України №6-р2020 від 26.03.2020 був змінений порядок здійснення перерахунку пенсій працівникам прокуратури, тому підлягають застосуванню положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697.
Щодо відсоткового значення розміру пенсії позивача зазначив, що відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697 пенсія призначається у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами зазначив, що згідно частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім цього зазначив, що розмір пенсії позивача, перерахованої на виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2016 у справі №712/7017/16а, становить 37 911 грн. 52 коп. (90% х 42 123 грн. 91 коп.). У разі здійснення нового перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-194зп від 15.03.2021 розмір пенсії позивача зменшиться і становитиме, з урахуванням максимального розміру, 17 690 грн. (90 000 грн. х 60%).
З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури та з 04.03.2005 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991..
На виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2016 у справі №712/7017/16а пенсія позивача перерахована відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми заробітної плати без обмеження максимальним розміром з 01.01.2016. Розмір пенсії становить 37911,52 грн (42123,91 грн *90%).
Офіс Генерального прокурора надав позивачу довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №21-194зп від 15.03.2021, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 01.01.2021 за відповідною (прирівняною) посадою начальника Головного управління, згідно якої розмір грошового забезпечення позивача складає 95 537 грн. 86 коп., в т.ч. посадовий оклад - 52 832 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 21 132 грн. 80 коп., надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 7924 грн. 80 коп., матеріальні допомоги (для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань) 6824 грн. 13 коп. та 6824 грн. 13 коп.
05.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 15.03.2021 №21-194зп, виданої Офісом Генерального прокурора.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971010125680 від 06.07.2020 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії на підставі ч. 2, 15, 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-V11 у зв'язку з тим, що розмір пенсії позивача з 01.02.2021 на підставі довідки про заробітну плату від 15.03.2021 №21-194 зн становить 54 000 грн (90 000 грн максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок на 01.01.2021 (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»)) х 60%). Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії з 01.02.2021 становив би 17690 грн (1769 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 10).
У разі здійснення перерахунку, розмір пенсії позивача буде меншим від розміру пенсії, яку отримує позивач (37 911,52 грн).
Вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
На час призначення ОСОБА_1 пенсії (04.03.2005) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 501 Закону №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року).
Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з частиною дванадцятою вказаної статті Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 501 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом №3668-VI до статті 501 Закону №1789-ХІІ були внесені зміни, унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 501 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон № 1697-VІІ (набрав чинності 15 липня 2015 року), при цьому у первинній редакції частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ мала такий текст: "призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 501 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
З аналізу вищезазначеного вбачається, що на момент розгляду цієї справи законодавством України передбачено можливість перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якої таке право може бути реалізовано за умови прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури та надання позивачем довідки про заробітну плату при звернення до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року (провадження № 11-337заі20).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 15.03.2021 №21-194 зп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте заперечує щодо перерахунку пенсії виходячи із розміру 90% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Офісу Генерального прокурора від 15.03.2021 №21-194 зп без обмеження максимального розміру пенсії.
Щодо перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від суми заробітної плати суд зазначає наступне.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 501 Закону №1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 процентів від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Наведена позиція щодо послідовності застосування норм закону, якими визначається відсоток, з якого обчислюється пенсія, збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 4 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі №240/5401/18, в якій йдеться про зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсії військовослужбовців.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 6 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а та Верховний Суд у постанові від 8 червня 2021 року у справі №263/15245/16-а висловили позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 501 Закону №1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявлю про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Подібна правова позиція за схожих обставин також була застосована Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справа № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року у справі №635/6663/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №725/1352/16-а) та від 29 червня 2020 року у справі № 490/5366/16-а.
Враховуючи викладене, при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам.
Таким чином, позовна вимога в частині зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію, виходячи із розміру 90% (в редакції станом на час призначення пенсії відповідно до статті 501 Закону №1789-ХІІ) від розміру заробітної плати, визначеної за нормами, чинними на 01.01.2021 за відповідною (прирівняною) посадою начальника Головного управління є обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо перерахунку пенсії виходячи з максимального розміру заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 86 Закону №1697-V11 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної п№1697-V11 плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок. Станом на 01.01.2021 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску становить 90 000 грн.
Отже пенсія позивача має бути перерахована на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 15.03.2021 №21-194 зп, згідно з якою заробітна плата становить 95537,86 грн, проте з максимального розміру заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, станом на 01.01.2021, а саме: 90 000 грн.
Посилання позивача на ту обставину, що ч. 20 ст. 86 Закону №1697-V11 не передбачає вказаного обмеження, є необгрунтованим, оскільки вказана норма передбачає перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, і не регулює розмір заробітної плати, з якої здійснюється перерахунок.
Водночас суд зазначає, що перерахунок пенсій прокурорських працівників із заробітної плати без застосування максимального розміру заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, ставить діючих прокурорських працівників у нерівне становище з тими прокурорськими працівниками, яким призначена пенсія відповідно до ст. 501 Закону №1789-Х11, що означає неоднаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення прокурорських працівників.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі №160/9739/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі №160/10640/20 щодо перерахунку довічного грошового утримання суддів.
Щодо посилання позивача на необхідність застосування ч. 20 ст. 86 Закону №1697-V11 у контексті зі ст. 81 цього ж Закону, то воно є необгрунтованим, оскільки ст. 81 вказаного Закону врегульовує питання заробітної плати прокурорських працівників і не стосується їх пенсійного забезпечення.
З огляду на зазначене позовна вимога про здійснення перерахунку пенсії позивача із заробітної плати, вказаної у довідці Офісу Генерального прокурора від 15.03.2021 №21-194 зп, без обмеження розміру заробітної плати максимальним розміром, з якого сплачується єдиний соціальний внесок, є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії позивача без обмеження максимального розміру пенсії суд зазначає наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 1 жовтня 2020 року) Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20.
Посилання позивача на ту обставину, що Закон № 3668-VІ не підлягає застосуванню, оскільки пенсія позивачу призначена 04.03.2005 року, є необгрунтованим.
Так, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналіз норм абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положеннях" Закону №3668-VI дає підстави вважати, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19 та від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20.
Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії суд зазначає наступне.
Згідно ч. 20 ст. 86 Закону №1697-V1 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Отже вказаною нормою встановлено обов'язок органів Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсій працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати незалежно від того, чи призводить такий перерахунок до підвищення пенсії, і виплатити підвищення у разі набуття права на таке підвищення.
Судом встановлено, що перерахунок пенсії позивача не здійснений у зв'язку з тим, що внаслідок такого перерахунку позивач не отримав права на підвищення.
Проте вказане рішення суперечить ч. 20 ст. 86 Закону №1697-V1, оскільки здійснення перерахунку є обов'язком відповідача. Після здійснення перерахунку, коли пенсіонер не набув права на підвищення, пенсія виплачується у попередньому розмірі.
За вказаних обставин позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 06.07.2021 №971010125680 щодо відмови у перерахунку пенсії підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи позивача не мають значення для вирішення справи, тому суд не надає їм правову оцінку.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, відповідно до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення позову, 454 грн. судового збору підлягають до стягнення на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач надав договір про надання правової допомоги №05/07/2021 від 05.07.2021, додаткову угоду №1 від 13.07.2021 до Договору про надання правової допомоги №05/07/2021, рахунок-фактуру №1 від 13.07.2021 на суму 3500 грн., меморіальний ордер №@PL103296 від 19.07.2021 на суму 3500 грн. з призначенням платежу «Надання правової допомоги ОСОБА_1 », акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 12.08.2021, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання умов Договору про надання правової допомоги №05/07/2021 від 05.07.2021, в редакції Додаткової угоди №1.
Згідно акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 12.08.2021 адвокат Лучинович І.В. надала позивачу правову допомогу на суму 3500 грн. згідно з Договором №05/07/2021 від 05.07.2021, в редакції додаткової угоди №1.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання умов Договору про надання правової допомоги №05/07/2021 від 05.07.2021, в редакції Додаткової угоди №1 адвокат Лучинович І.В. надала позивачу наступну правову допомогу:
- вивчення та правовий аналіз документів, наданих клієнтом - 1 год.;
- надання усної консультації щодо можливих шляхів поновлення прав клієнта, порядку та строків розгляду справи за правилами адміністративного судочинства;
- підготовка позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;
- формування додатків до позовної заяви, засвідчення копій письмових доказів, що додаються до позову;
- підготовка, направлення до суду та відповідачу клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та підтвердження понесених позивачем судових витрат.
Відповідач 30.08.2021 подав відзив на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому просив у стягненні вказаних витрат відмовити з тих підстав, що під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; в обгрунтування витрат на правову допомогу вказано участь у судових засіданнях, але розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, тобто адвокатські послуги реально не надані.
Суд зазначає, що згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) від 12.08.2021 адвокатські послуги щодо участі у судових засіданнях не передбачені.
Щодо відповідності видів правової допомоги ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», то згідно ч. 1 вказаного Закону видами адвокатської діяльності є, зокрема,
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Отже надання усної консультації щодо можливих шляхів поновлення прав клієнта, порядку та строків розгляду справи за правилами адміністративного судочинства; підготовка позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії; підготовка, направлення до суду та відповідачу клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та підтвердження понесених позивачем судових витрат є видами адвокатської допомоги.
Водночас вивчення та правовий аналіз документів, наданих клієнтом та формування додатків до позовної заяви, засвідчення копій письмових доказів, що додаються до позову є складовою підготовки позовної заяви.
Отже витрати на надання правової допомоги у сумі 3 500 грн є реальними і підтверджуються наданими документами, їх розмір є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим.
Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати на правничу допомогу у сумі 1 750 грн. (3 500 грн. х 50%) підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971010125680 від 06.07.2021 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, у розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці Офісу Генерального прокурора №21-194зп від 15 березня 2021 року, з 01 лютого 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року року, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Офісу Генерального прокурора №21-194зп від 15 березня 2021 року, з врахуванням максимального розміру заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок на 1 січня 2021 року, з 01 лютого 2021 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору та витрати на правничу допомогу у сумі 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий Алла РУДЕНКО