Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 листопада 2021 р. Справа № 520/15917/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Супруна Ю.О., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (м-н Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 41313928) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
Кузнєцова Ганна Петрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові від 30.06.2017 №2012/27267/3705.1/20 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01.07.2017 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність припинення відповідачем нарахування та виплати позивачу щомісячних страхових виплат з 01.07.2017.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що позивач перебував на обліку у відповідача та отримував щомісячні страхові виплати, які були припинені з 01.07.2017, у зв'язку з тим, що позивач не надав жодного доказу, в підтвердження фактичного перебування за час спірного періоду за місцем обліку ВПО - м. Харків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою з тимчасово окупованої території України.
Позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати до 01.07.2017 у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові.
З 01.07.2017 виплати позивачу були припинені на підставі п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105-ХІV (не відоме місце мешкання).
Не погодившись з зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті позову суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі по тексту - Закон № 1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Згідно зі ст.1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Суд звертає увагу, що перелік підстав припинення виплати страхових виплат, визначений ч.1ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення страхових виплат і надання соціальних послуг з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України та у зв'язку з втратою професійної працездатності на 30%, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках виданої МСЕК від 29.05.2012 Серії 10ААА №094086, отримав право на отримання щомісячних страхових виплат.
Позивач отримував виплати в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області по 01.07.2017 на підставі особистої заяви та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що відповідачем не заперечується.
Судом також встановлено, що страхові виплати позивачу припинено постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України у м. Харків від 30.06.2017 №2012/27267/3705.1/20 "Про припинення щомісячної страхової виплати" з 01.07.2017 у зв'язку з не відомим місцем мешкання п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105-ХІV.
Разом з тим, суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме ст.46 цього Закону, не передбачає такої підстави для припинення соціальних виплат, як не відоме місце мешкання.
Інших підстав, які б були визначені ч.1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та слугували б підставою для припинення страхових виплат позивачу, відповідачем не було зазначено.
Так, з урахуванням наведених вище висновків, відповідачем було протиправно, з посиланням в якості підстави на не відоме місце мешкання, які надавали право на продовження страхових виплат позивачу, яка в розумінні ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не є підставою для припинення страхових виплат позивачу. Підстав, які були б визначені наведеною нормою Закону відповідач не навів, та відповідно не обґрунтовує цією нормою Закону припинення страхових виплат позивачу. Відсутність документів, що підтверджують право особи на страхові виплати, зокрема відсутність діючої довідки внутрішньо переміщеної особи не є підставою, в розумінні вже зазначеної норми Закону, для припинення страхових виплат.
Також, стосовно доводів відповідача про те, що позивач не надав довідку ВПО та доказів фактичного перебування під час спірного періоду за місцем обліку - м. Харків, відповідно не підтвердивши право на виплати, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, то суд вважає такі доводи помилковими, оскільки по - перше саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ст.77 КАС України, лежить обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, а по - друге останній, припиняючи виплату страхових виплат з 01.05.2017 року, протиправно, без урахуванням вимог ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою визначені підстави для припинення страхових виплат, припинив таку виплату позивачу.
Крім того, відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що "у зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що, припиняючи виплату щомісячних страхових виплат позивачу з 01.07.2017, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові від 30.06.2017 №2012/27267/3705.1/20 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01.07.2017 року.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (м-н Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 41313928) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові від 30.06.2017 №2012/27267/3705.1/20 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (м-н Конституції, буд.1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 41313928) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) щомісячної страхової виплати, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01.07.2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (м-н Конституції, буд. 1, Палац Праці, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 41313928) судові витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Текст рішення складено та підписано 03.11.2021 року.
Суддя Ю. О. Супрун