04 листопада 2021 року Справа № 480/8523/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8523/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.
Позовні вимоги мотивовані тим, що звернувшись до пенсійного органу із заявою про виплату йому десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отримав відмову у такій виплаті через помилкове обрахування спеціального страхового стажу, натомість в законі міститься лише дві умови для отримання допомоги - це працювати на день, досягнення пенсійного віку на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років та мати страховий страж та таких посадах 35 років. ОСОБА_1 стверджує про наявність цих двох підстав, а відтак вважає протиправною відмову в призначенні допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Ухвалою суду від 08.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
З 15.08.1983 по 02.09.2002 ОСОБА_1 працював викладачем в Шосткинському хіміко-технологічному коледжі (І рівень акредитації) за основним місцем роботи.
02.09.2002 позивача було звільнено з посади за власним бажанням і 03.09.2002 прийнято на посаду викладача-сумісника того ж закладу Шосткинського хіміко-технологічного коледжу, в якому позивач працював неповний робочий день з неповним педагогічним навантаженням, але з обсягом роботи не менше ніж 0,25 посадового окладу щороку.
Одночасно 03.09.2002 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду викладача в Шосткинський інститут СумДУ (ІІІ-ІV рівень акредитації) за основним місцем роботи, де пропрацював до 31.08.2016.
31.08.2016 Шосткинським інститутом СумДУ позивача було звільнено з посади викладача за власним бажанням і 01.09.2016 він був прийнятий до штату Шосткинського фахового коледжу ім. І.Кожедуба СумДУ (до реорганізації Шосткинський хіміко-технологічний коледж) на посаду викладача за основним місцем роботи, де і продовжує працювати станом на час розгляду даної справи.
Вищевказані обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 від 22.02.1983 серії НОМЕР_1 (а.с. 51-57), довідками Шосткинського фахового коледжу ім. І.Кожедуба СумДУ від 26.08.2021 № 323 (а.с. 4), від 06.05.2021 № 175, № 176 (а.с. 6-9), від 06.05.2021 № 68/к (а.с. 11).
11.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявами про призначення йому пенсії та про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії згідно пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 10).
На підставі заяви позивача від 11.05.2021 йому було призначено пенсію, проте грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій виплачено не було.
06.07.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою, в якій просив надати йому письмову відповідь, з якої причини та на підставі яких документів йому призупинена виплата грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій (а.с. 12).
Листом від 04.08.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, що згідно із записами трудової книжки він у період з 03.09.2002 по 31.08.2016 працював на посадах викладача та старшого викладача в Шосткинському інституті СумДУ, який відповідно до Закону України “Про освіту” відноситься до III і IV рівня акредитації, що не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту. Зважаючи на зазначене, підстави для зарахування цього періоду до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, а відповідно, до страхового стажу для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відсутні. Робота сумісництвом права на пенсію за вислугу років не дає (а.с. 5).
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із підпунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У свою чергу, статтею 28 Закону України "Про освіту" передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Статтею 29 Закону України "Про освіту" встановлено, що структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23 листопада 2011 року затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).
Переліком №909 передбачена посада викладача вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації.
Згідно із пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року №78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» (далі - Порядок №78), працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.
Із зазначеного вище правового регулювання вбачається, що зарахування роботи на посаді керівника гуртка до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Так, судом встановлено, що в період з 03.09.2002 по 31.08.2016 позивач працював на посаді викладача в Шосткинському фаховому коледжі імені Івана Кожедуба СумДУ (І рівень акредитації) за сумісництвом з педагогічним навантаженням не менш, ніж 180 годин на навчальний рік, при цьому відповідачем не було перевірено характеру виконаної роботи, кількості годин, відпрацьованих позивачем та умов праці для підтвердження права його на пільгове пенсійне забезпечення у спірний період. Більш того, єдине заперечення даного періоду роботи є сам факт роботи за сумісництвом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 наголосила на тому, що зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Оскільки у спірний період позивач працював за сумісництвом на посадах педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), то суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 2 квітня 2019 року у справі № 352/1740/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 414/53/17, та від 21 травня 2020 року у справі № 338/263/17.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Враховуючи викладене, оскільки в період з 03.09.2002 по 31.08.2016 позивач працював на посаді викладача в Шосткинському фаховому коледжі імені Івана Кожедуба СумДУ (І рівень акредитації), стаж роботи позивача на цій посаді у період з з 03.09.2002 по 31.08.2016 у сукупності з інших стажем складає понад 35 років, що дає право на виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади віддали повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його прийняти відповідне рішення. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення грошової допомоги при призначенні пенсії за віком.
Позивач маючи на меті реалізувати право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги звернуся до відповідача із відповідною заявою, проте через перешкоди з боку відповідача так її і не отримав.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що для відновлення соціальних прав позивача за фактичних обставин даної справи, належним способом захисту його порушеного права є зобов'язання відповідача призначити та виплатити грошову допомогу при призначенні пенсії за віком.
Наведений висновок щодо способу захисту, на думку суду, унеможливить подальше порушення прав позивача на призначення та виплату грошової допомоги.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., а відтак саме цю суму слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1,м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 21108013) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко