про залишення позову без розгляду
02 листопада 2021 року м. Рівне №460/1940/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/1940/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому вона просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу, згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 14 травня 2012 року (день набрання законної сили постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року) сумі 33212,44грн по день фактичного розрахунку 26 січня 2018 року;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 14 травня 2012 року (день набрання законної сили постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року) по 26 січня 2018 року на суму пенсії 33212,44грн.
За змістом позовної заяви вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року по справі № 2-а-390/11, відповідачем здійснено фактичну виплату перерахованих сум пенсії шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок позивача лише 26 квітня 2018 року. Вказувала, що порушення строків виплати належних сум пенсії з вини пенсійного органу зумовлює його обов'язок здійснити компенсацію втрати частини грошових доходів, без обмеження будь-яким строком. Просила позов задовольнити повністю.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи (ЧАЕС) та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року по справі № 2-а-390/11, що набрала законної сили 14 травня 2012 року, визнано неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в Дубровицькому районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року, а також зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Дубровицькому районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком з 17 вересня 2010 року по 17 березня 2011 року, за виключенням сум фактично проведеної виплати.
Також судом встановлено, що протоколом про індивідуальний перерахунок від 03 серпня 2011 року підтверджується нарахування позивачеві заборгованості по пенсії, на виконання зазначеного вище судового рішення, в сумі 33215,44грн.
Згідно з випискою по картковому рахунку позивача від 14 листопада 2019 року, кошти перерахованої пенсії в розмірі 33215,44грн зараховано на рахунок позивача 26 квітня 2018 року.
Отже, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт здійснення 26 квітня 2018 року повної виплати позивачу заборгованості на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року по справі № 2-а-390/11.
У відповідь на заяву позивача від 22 листопада 2019 року щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, відповідач листом від 05 грудня 2019 року № 2374/02.8 повідомив заявнику про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому такої компенсації
Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу у виплаті спірної компенсації протиправною, в березні 2020 року звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує, що не може відповідати за даним позовом, позаяк, належним відповідачем у цій справі є Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, як суб'єкт, що здійснював фактичну виплату позивачу коштів перерахованої пенсії.
Однак, суд відхиляє доводи відповідача, що належним відповідачем у даній справі є орган Казначейства та зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Тобто, органи Казначейства фактично виконують функції по руху (списанню) коштів під час виконання судового рішення та не наділені повноваженням щодо нарахування та виплати пенсії громадянам України.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", саме Пенсійний фонд України та його центральні органи є суб'єктами владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.
Відповідно до статті 6 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
При цьому, за обставинами у даній справі, рішенням суду, яке набрало законної сили, обов'язок виплати пенсії покладено саме на органи Пенсійного фонду, а не на органи Казначейства України, а тому позивач не може нести фінансові втрати через неналежне виконання своїх обов'язків органами державної влади.
Враховуючи, що недоплата позивачу пенсії відбулась з вини територіального органу Пенсійного фонду України, отже й стягнення компенсації має відбуватись саме з відповідних органів Пенсійного фонду України, відтак вимога відповідача в частині заміни відповідача на Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області є безпідставною та задоволенню не підлягає.
По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої та абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31 березня 2021 року), в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року в справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі № 340/1019/19).
У цій справі позивач 22 листопада 2019 року звернулася до пенсійного органу із заявою щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, згідно з постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від11 квітня 2011 року по справі № 2-а-390/11, кошти по якій на рахунок позивача було зараховано 25 вересня 2018 року, що свідчить про те, що позивач лише в листопаді 2019 року виявив належну зацікавленість та вчинив активні дії щодо отримання компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з березня 2011 року по вересень 2018 року.
З огляду на наведені вище висновки, суд уважає, що отримання позивачем листа відповідача від 05 грудня 2019 року за № 2374/02.8 у відповідь на його заяву про нарахування спірної компенсації не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Зазначена позиція відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 03 вересня 2021 року по справі № 460/1904/19, що відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України також враховані судом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про залишення даного позову без розгляду.
Керуючись статтями 123, 240, 241, 256, 295 КАС України, суд
Позовну заяву залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.
Повну ухвалу суду складено 02 листопада 2021 року
Суддя Д.Є. Махаринець