24 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8022/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,
19 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення повного розрахунку при звільнені, а саме невиплати компенсації за не отримане речове майно та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в розмірі 10469,67 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/8022/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що після її звільнення зі служби відповідачем не проведено з нею остаточного розрахунку, а саме: не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна загальною вартістю 10469,67 грн. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно є протиправною, оскільки право на отримання такої компенсації передбачено чинним законодавством.
16.08.2021 до суду подано відзив на позовну заяву. У наданому відзиві представник відповідача зазначив те, що відповідно до затвердженого кошторису та станом на час написання відзиву на рахунках установи відсутні кошти для виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно/а.с.16-17/.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" про звільнення старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_2 від 15 лютого 2018 року 29/ОС-18 звільнено відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_2 , молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" 15.02.2018 /а.с. 7/.
Зі змісту довідки від №212, виданої Державною установою "Кременчуцька виховна колонія", вбачається, що позивач має право на отримання компенсації за вартість речового майна у розмірі 10469,67 грн /а.с. 8 зворот/.
Позивач звернулась до Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Листом Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" від 04.03.2021 повідомлено позивача, що з лютого 2018 по 03.03.2021 асигнувань на відповідні цілі не надходило /а.с.8/.
З огляду на те, що при звільненні позивача зі служби Державною установою "Кременчуцька виховна колонія" не виплачена позивачу грошова компенсація за неотримане речове майно, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За змістом частини першої статті 9-1 цього Закону порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предмет спору стосується наявності підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно.
Верховний Суд у постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 дійшов висновку, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку №178 застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 дійшов висновку, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця (пункт 50). Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майн, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум (пункт 51).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначені вище висновки Верховного Суду стосуються застосування релевантних норм права у спірних правовідносинах, а тому враховуються судом під час розгляду цієї справи.
Суд також враховує, що відповідач не заперечує по суті наявність у позивача права на одержання грошової компенсації за речове майно, оскільки у довідці №212 від 30.04.2020, виданої Державною установою "Кременчуцька виховна колонія", наведено перелік такого майна та визначено його вартість у розмірі 10469,67 грн.
При цьому, як на дату звільнення позивача, так і на підставі звернень позивача грошова компенсація їй не виплачена.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Доводи відповідача про відсутність належного бюджетного фінансування для виплати позивачу компенсації не спростовують висновків суду про наявність у позивача права на її отримання, оскільки Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21- 44а10).
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 10469,67 грн з урахуванням податків та зборів.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" (вул.Лікаря О.Богаєвського, 10/30, м.Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄРДПОУ 08564280) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Зобов'язання Державну установу "Кременчуцька виховна колонія" виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 10469,67 грн (десять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень 67 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Кременчуцька виховна колонія" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко