03 листопада 2021 р. № 400/9878/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Баштанської міської ради, вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56100,
до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056,
про:визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,
Баштанська міська рада (надалі - позивач) звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (надалі - відповідач) з вимогами визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав добровільного виконання рішення боржником, та не повернуто виконавчий лист стягувачу на його заяву, що призвело до негативних наслідків, а саме блокування рахунків органу місцевого самоврядування, що призводить до зупинення роботи та неможливості проведення необхідних оплат.
Ухвалою суду від 23.10.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про причини не явки суд не повідомили, відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року у справі №400/3153/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області позов задоволено.
Скасувано рішення Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області №36 від 23.06.2020 XLVII сесії 7-го скликання «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 року рішення від 06.10.2020 року залишено без змін.
05.05.2021 року ОСОБА_2 по цій справі видано виконавчий лист з яким він звернувся до Державної виконавчої служби для примусового виконання рішення.
22.07.2021 року на адресу відповідача надійшли документи про відкриття виконавчого провадження, а саме:
- Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №66093489 від 14.07.2021 року, в якій зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
- Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, що пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 200 грн.
- Постанова ВП № 66093489 від 14.07.2021 року про стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішення немайнового характеру у розмірі 4 мінімальних розмірів заробітної плати з Баштанської міської ради, що становить 24000,00 грн (ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження»).
31.07.2021 року позивач направив на адресу відповідача клопотання про відкладення виконавчих дій на підставі ч.1 ст.32 ЗУ «про виконавче провадження». В якому зазначив, що немає можливості добровільного виконання рішення суду в десятиденний термін, оскільки в своїй діяльності керується ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», та відповідно до п.34 ч.1 ст.26 цього закону питання регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради, що вирішується на пленарних засіданнях, періодичність скликання яких встановлена не рідше 1 разу на місяць.
05.08.2021 року після розгляду вказаного клопотання винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій.
13.08.2021 року рішенням Баштанської міської ради №1 виконано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року по справі №400/3153/20 в повному обсязі відповідно до виконавчого документа.
19.08.2021 року позивачем направлено лист до відповідача, в якому повідомлялось про добровільне виконання рішення суду, та просить закінчити виконавче провадження та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у зв'язку із невчиненням примусових виконавчих дій.
Також встановлено, що стягувачем ОСОБА_3 до відповідача направлялась заява про повернення виконавчого документа, оскільки рішення суду по справі №400/3153/20 виконано боржником добровільно, в повному обсязі. Проте, відповідачем не вчинено дій, щодо закриття виконавчого провадження.
06.10.2021 року на виконання постанови державного виконавця Управлінням державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області рахунки позивача було заблоковано.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням
права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон України №1404-VIII) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України №1404-VIII).
Виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу
предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
У статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначений виключний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.
Пунктом 1 частини 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву проповернення виконавчого документа.
Частиною 3 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3,11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Відповідно до частини 4 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Частиною 3 статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3,4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону),11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також системний аналіз положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №П/811/482/17, від 23 квітня 2020 року у справі №821/1159/17.
Суд зазначає, що у відповідача виникає обов'язок розглянути всі правові наслідки, які випливають з цього рішення, зокрема винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та розглянути питання про винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо не повернення виконавчого документу стягувачу в межах ВП №66093489 та не вчиненню дії, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в межах ВП №66093489 та винести постанову про стягнення виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідачем всупереч норм діючого законодавства, не вчинено дій щодо повернення виконавчого документа стягувачу, тому дана поведінка державного виконавця визнається протиправною бездіяльністю.
Суд зазначає, що у державного виконавця не було жодних правових підстав для не винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 КАС України, суд, -
1. Позов Баштанської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область,56100 код ЄДРПОУ 04376469) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056 код ЄДРПОУ 43315529) задовольнити повністю.
2.Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529), щодо не повернення виконавчого документу стягувачу в межах ВП №66093489 (по виконанню виконавчого листа по справі №400/3153/20) та не вчиненню дії, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження».
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529) винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в межах ВП №66093489 (по виконанню виконавчого листа по справі №400/3153/20 від 05.05.2021 року) та винести постанову про стягнення виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду
Суддя О.М. Мельник