03 листопада 2021 р. № 400/5789/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Леніна, 1А, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107,
про:визнання незаконним рішення, визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з вимогами:
- ініціювати проведення аудиту діяльності Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області з земельних питань та звернень громадян на підставі виявлених порушень норм чинного законодавства;
-визнати Рішення Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 05.06.2019 р. №6 XXXVII позачергової сесії 8 скликання незаконним та такою, що допускає дискримінацію за ознаками місця проживання/реєстрації та наявності певного соціального статусу;
-визнати протиправною та скасувати відмову Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 20.04.2021 р. у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Степівської ОТГ у вигляді Листа;
- зобов'язати Степівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Степівської ОТГ в межах земельної ділянки за кадастровим номером 4824282300:01:000:0226.
Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначив, що їй було безпідставно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Так як законом чітко передбачені підстави для відмови, жодна з яких не була наведена, тому позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, позивач зазначила, що спірним рішенням Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 05.06.2019 р. №XXXVII позачергової сесії 8 скликання відповідач не надає можливості реалізувати шляхом правозастосування цивільних інтересів позивачів на отримання у власність земельної ділянки, що виражається у вчиненні дій не з метою, з якою надано відповідачу повноваження та з порушенням статті 19 Конституції України. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.07.2021 відмовлено позивачці у забезпеченні позову.
Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 07.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки зазначена земельна ділянка призначена для надання учасникам бойових дій (АТО), тому підстави для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, яку бажає в подальшому отримати позивач у власність, відсутні.
18.10.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вважає відзив відповідача необґрунтованим.
28.10.2021 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,
30.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Степівської ОТГ в межах земельної ділянки за кадастровим номером 4824282300:01:000:0226 (а.с. 39-41).
Листом-відповіддю від 20.04.2021 року №199 відповідачем відмовлено в задоволенні заяви від 23.03.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, згідно рішення Михайлівської сільської ради від 05.06.2019 р. №6 XXXVII позачергової сесії 8 скликання.
Як встановлено судом, 05.06.2019 депутатами XXXVII позачергової сесії 8 скликання було прийнято рішення №6, яким створено резерв землі для виділення учасникам АТО та надано першочергове право на отримання земельної ділянки.
Вважаючи відмову від 20.04.2021 №199 та рішення від 05.06.2019 р. №6 відповідача протиправними позивач звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною 1 статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Приписами, визначеними статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Положеннями частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що відмова викладена у листі відповідача від 20.04.2021 №199 щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.
Як вбачається із зазначеного Листа, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства слугувало рішення Степівської сільської ради від 05.06.2019 №6 XXXVII позачергової сесії 8 скликання, яким створено резерв землі для виділення учасникам АТО та надано першочергове право на отримання земельної ділянки.
Крім того, посилання відповідача у запереченнні про те, що на бажану земельну ділянку рішенням відповідача від 03.09.2021 №127 було надано матері загиблого учасника АТО дозвіл на розробку проекту землеустрою за кадастровим номером 4824282300:01:000:0226 не приймається судом, з огляду на відсутність таких посилань в оскаржуваному рішенні, а також з огляду на те, що стаття 118 ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проектної документації, серед яких відсутня така підстава, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншим особам.
Слід також зауважити, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема, для ведення особистого селянського господарства не учасниками АТО, з числа земельних ділянок, які включені до переліку зарезервованих земельних ділянок учасникам бойових дій. Йдеться лише про розгляд у першочерговому порядку звернення учасників АТО.
Разом з тим, частиною третьою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, однак Земельний кодекс України має вищу юридичну силу, який в свою чергу не передбачає підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку із не резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей.
З наведеного випливає, що порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України (частина друга статті 14, пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України). Тому Кабінет Міністрів України, прийнявши зазначене розпорядження, врегулював на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України.
Оскільки Земельний кодекс України не встановлює такої підстави відмови для отримання земельної ділянки у власність, як резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей, суд дійшов висновку, що, встановивши особливі умови набуття права власності на земельні ділянки, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, врегулювали на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова у вигляді листа від 20.04.2021 р. прийнята відповідачем у порушення вимог Земельного Кодексу України, а тому підлягає скасуванню, як протиправна.
У той же час, вимога щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Дискреційні повноваження являють собою сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Враховуючи зазначене, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, для повного захисту прав позивача, суд, згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Степівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Степівської ОТГ і прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Щодо вимоги позивача про скасування рішення Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 05.06.2019 р. №6 XXXVII позачергової сесії 8 скликання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з критеріїв правомірності рішення суб'єктів владних повноважень, визначених наведеною вище нормою, суд не знаходить жодних ознак неправомірності оскаржуваного рішення Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 05.06.2019 р. №6 XXXVII позачергової сесії 8 скликання.
Це рішення прийнято у відповідності до повноважень, наданих сільській раді як Законом України «Про місцеве самоврядування», так і Земельним кодексом України.
Твердження позивача про порушення його прав цим рішенням, суд не може вважати обґрунтованим.
Інших доводів на користь тверджень про неправомірність прийнятого рішення позивачка не навела, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім того, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога щодо ініціювання проведення аудиту діяльності Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області з земельних питань та звернень громадян на підставі виявлених порушень норм чинного законодавства, оскільки законодавство таких повноважень суду не передбачає.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області суму судового збору в розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Леніна, 1А, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107, код ЄДРПОУ 02125987) - задовольнити частково.
2.Визнати протиправною та скасувати відмову Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Леніна, 1А, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107, код ЄДРПОУ 02125987) у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Степівської ОТГ, викладену у листі від 20.04.2021 №199.
3. Зобов'язати Степівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області (вул. Леніна, 1А, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107, код ЄДРПОУ 02125987) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 30.03.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтованою) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Степівської ОТГ, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Леніна, 1А, с. Степове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57107, код ЄДРПОУ 02125987) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири гривні) грн. 00 коп., сплачений квитанцією від 22.07.2021 №7505.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар