Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 530/1251/19
провадження № 61-3862св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - приватне акціонерне товариство «Автотранспортне
підприємство - 15339»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15339» та ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року у складі судді Дем?янченка С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2020 рокуу складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське» (далі - ПСП «Комишанське») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339» (далі - ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339»), про визнання поновленим договору оренди землі.
Позов мотивовано тим, що 17 травня 2005 року між підприємством та
ОСОБА_1 був укладений договір оренди, належної на праві власності відповідачу земельної ділянки площею 4,90 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області, строком на десять років, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 12 квітня
2007 року за № 040755501518.
Посилаючись на належне виконання умов договору оренди та за відсутності заперечень орендаря, якого своєчасно повідомлено про намір продовжити термін дії договору оренди землі, продовження користування вказаною земельною ділянкою на попередніх умовах, ПСП «Комишанське» просило визнати поновленим, на тих же самих умовах і на той же самий строк (10 років) договір оренди земельної ділянки, укладений 17 травня 2005 року з ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 листопада
2019 року позов задоволено.
Визнано укладеним на 10 років (до 17 травня 2025 року) з орендною платою у розмірі 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься орендарем у грошовій або в натуральній формі за вибором Орендодавця про що сторони узгоджують до 20 грудня кожного року, додаткової угоди до договору оренди землі, укладений 17 травня 2005 року між ПСП «Комишанське» та
ОСОБА_1 від 17 травня 2015 року та зареєстрованим Зіньківським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 12 квітня 2007 року за № 040755501518.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, а власник земельної ділянки не висловила протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, будь-яких заперечень щодо такого використання, то строк дії укладеного 17 травня 2005 року між сторонами договору землі слід вважати поновленим на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», на тих же самих умовах і на той же самий строк.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 листопада
2019 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
26 лютого 2020 року директор ПрАТ «АТП-15339» через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга ПрАТ «АТП-15339», з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки у виниклих правовідносинах належним способом захисту порушеного права мав би бути позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди
26 лютого 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту цього права та характеру його порушення.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційні скарги не надходив.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Зіньківського районного суду Полтавської області.
07 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 033704 від 19 грудня 2001 року належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 5321386400:00:052:0055 площею 4,90 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.
17 травня 2005 року між ПСП «Комишанське» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 12 квітня 2007 року за № 040755501518.
Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Договору об'єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області загальною площею
4,90 га. Договір укладено на 10 років з 17 травня 2005 року по 17 травня
2015 року.
16 лютого 2015 року ПСП «Комишанське» було надіслано ОСОБА_1 лист - пропозиція щодо поновлення договору оренди землі від 17 травня 2005 року на тих самих умовах і на той же строк шляхом укладання додаткової угоди та надано примірник цієї угоди (а. с. 20-21).
Вказаний лист був отриманий 16 лютого 2015 року представником
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яку відповідач уповноважила представляти її інтереси з питань, пов'язаних з користуванням, управлінням, передачею в оренду належної їй земельної ділянки площею 4,90 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а. с. 20, 24).
Після закінчення строку дії договору оренди, ПСП «Комишанське» користується земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, вважаючи, що договір є поновленим на тих самих умовах, так як від відповідача не надходило жодного повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі.
Згідно видаткових касових ордерів від 07 жовтня 2015 року та від 19 липня
2016 року, ОСОБА_1 отримувала орендну плату (а. с. 22, 23).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1-5 статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).
Так, відповідно до частини першої - п'ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною четвертою цієї ж статті також визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах,(частина перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2 - 5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
При цьому, за системним аналізом статей 626, 777 ЦК України та частин 2-6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (частина шоста статті 33), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини першої статті 777 ЦК України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.
Також необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді».
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 530/441/18 (провадження № 61-15567св19) за позовом ПрАТ «Комишанське» до ОСОБА_3 , третя особа - ПрАТ «АТП-15339», про визнання поновленим договору оренди землі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи належне виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди та відсутність заперечень останнього.
Під час перегляду справи в суді касаційної інстанції, Верховним Судом враховано постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі
№ 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20), від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) та від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).
Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2020 року- без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15339» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 листопада
2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов