Ухвала
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 135/1660/19
провадження № 61-17019ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року
та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ладижинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , третя особа - Ладижинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок та житлового будинку із належними їй будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , яка здійснила самочинне будівництво, а саме: збільшила фундамент навколо свого будинку, прибудувала до власної садиби цегельну стіну висотою приблизно до 3 м таким чином, що лівий фасад проходить по межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, без відступу передбачених законодавством України
1,0 м, а також із порушенням протипожежної відстані між будинками.
Будівництво вище зазначеної прибудови до будинку здійснено відповідачем без належних дозвільних документів, а також із порушенням встановлених державних норм і стандартів. Таким самочинним будівництвом, здійсненим відповідачем, вочевидь порушені її права як власника сусідньої (суміжної) земельної ділянки.
Посилаючись на те, що відповідач своїми незаконними діями із самочинного будівництва порушує умови життя позивача, створює перешкоди у користуванні належним їй на праві власності майном, завдає шкоди позивачу, ОСОБА_1 просила суд:
- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_2 здійснити перебудову самочинної прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 , та облаштувати додаткові системи водовідведення, перенести самочинно збудовану споруду - дворову вбиральню та сміттєзбірник, розташованих за цією ж адресою, як збудованих та розміщених в порушення державних будівельних норм та санітарних прави;
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року (у складі судді Волошиної Т. В.) у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року
(у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.) рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення її прав внаслідок прибудови ОСОБА_2 до житлового будинку АДРЕСА_1 цегельної стіни, а також внаслідок спорудження вбиральні та сміттєзбірника.
16 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права
на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у даній справі є вимоги як немайнового
характеру - усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, так і майнового характеру - відшкодування моральної шкоди.
Ціна позову майнового характеру становить 20 000 грн.
Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, зазначена справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру, є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів «а», «в»
пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Посилаючись на існування зазначених вище обставин, заявником не наведено жодних аргументів і не додано до касаційної скарги будь-яких доказів, які б підтверджували те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування таких обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,
так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Вінницького апеляційного суду від 07 вересня
2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області
від 26 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 07 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа - Ладижинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук