Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 660/645/19
провадження № 61-13024св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступника прокурора Херсонської області, в інтересах держави,
в особі Херсонської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління економічного, агропромислового розвитку, інфраструктури
і торгівлі Нововоронцовської районної державної адміністрації Молотова Ірина Борисівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 26 листопада
2019 року у складі судді Дамчука О. О. та постанову Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року заступник прокурора Херсонської області, в інтересах держави, в особі Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Херсонська ОДА), Державного агентства лісових ресурсів України звернувся
до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління економічного, агропромислового розвитку, інфраструктури і торгівлі Нововоронцовської районної державної адміністрації (далі - Нововоронцовська РДА) Молотова І. Б., про визнання недійсним державної реєстрації, договорів дарування, договору міни, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки.
Позовна заява обґрунтована тим, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, 17 червня 2016 року державним реєстратором Нововоронцовської районної державної адміністрації Молотовою І. Б. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , а саме:
- відповідно до рішення про державну реєстрацію індексний номер 30160771
від 22 червня 2016 року на житловий будинок загальною площею 12,9 кв. м
за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 26141744. Підставою для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок визначено довідку № 2-79/4-01 видану 10 червня 2016 року Новоолександрівською сільською радою та рішення цієї ради № 21
від 26 червня 2015 року;
- відповідно до рішення про державну реєстрацію індексний номер 30161219
від 22 червня 2016 року на житловий будинок загальною площею 156,1 кв. м
за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 15083304. Підставою для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок визначено довідку № 2-79/4-02 видану 10 червня 2016 року Новоолександрівською сільською радою та рішення ради № 21 від 26 червня 2015 року;
- відповідно до рішення про державну реєстрацію індексний номер 30161708
від 22 червня 2016 року на житловий будинок загальною площею 151,9 кв. м
за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про право власності - 15083816. Підставою для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок визначено довідку № 2-79/4-03 видану 10 червня 2016 року Новоолександрівською сільською радою та рішення ради № 21 від 26 червня 2015 року.
Досудовим розслідуванням у кримінальному проваженні № 42018231090000058 встановлено, що довідки № 2-79/Ч-01, № 2-79/Ч-02,
№ 2-79/Ч-01, на підставі яких державним реєстратором було зареєстровано
за ОСОБА_3 право власності на спірне майно, Новоолександрівською сільською радою не видавалися.
Зі змісту рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради
від 26 червня 2015 року № 21 «Про присвоєння поштової адреси» вбачається,
що останнім вирішено присвоїти поштову адресу лише багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 у складі чотирьох квартир. Поштові адреси будинкам або домоволодінням з найменуваннями: « АДРЕСА_1 », « АДРЕСА_2», «АДРЕСА_3 » не присвоювались. Нерухоме майно у вигляді житлових будинків
за зазначеними адресами площами 12, 9 кв. м, 156,1 кв. м та 151,9 кв. м
ні у власності ОСОБА_3 , ні як об'єкти речового права інших осіб ніколи
не існувало.
Враховуючи, що вищевказані довідки Новоолександрівської сільської ради № № 2-79/4-01, 2-79/4-02, 2-79/4-03 та рішення ради № 21 від 26 червня 2015 року не відносяться до визначених у пунктах 1-14 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, перелік яких є вичерпним, державним реєстратором вчинено 17 червня 2016 року державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житлові будинки на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ,
АДРЕСА_2 безпідставно.
Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них,
що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подається документ,
що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність
з погосподарської книги.
За даними з Реєстру на час прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень речові права на земельні ділянки за вищевказаними адресами
за ОСОБА_3 не реєструвались; земельна ділянка перебувала на праві постійного користування Державним підприємством «Великоолександрівське ЛМГ» (далі - ДП «Великоолександрівського ЛМГ»).
Прокурор вважав, що рішення державного реєстратора Нововоронцовської РДА від 22 червня 2016 року за індексними номерами 30160771, 30161219
та 30161708 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житлові будинки підлягають скасуванню (записи № № 15082811, 15083304 та 15083816 від 17 червня 2016 року).
Використовуючи неправомірно набуте право власності на нерухоме майно, 16 липня 2016 року ОСОБА_3 укладено договори дарування, які посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А. за номерами:
- 973, серія та номер: НВТ 169039, НВТ 169040, за яким подаровано
ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 12,9 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про державну реєстрацію права власності 15479273;
- 974, серія та номер: НВТ 169041, НВТ 169042, за яким подаровано ОСОБА_1 житловий будинок, загальною площею 156,1 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , номер запису про державну реєстрацію права власності 15479550;
- 975, серія та номер: НВТ 169043, НВТ 169044, за яким подаровано ОСОБА_1 житловий будинок, загальною площею 151,9 кв. м за адресою АДРЕСА_3, номер запису про державну реєстрацію права власності 15479769.
Вказані договори підлягають визнанню недійсними на підставі статтей 203, 215 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 права власності на житлові будинки
на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 у законному порядку не набував, у зв'язку з чим права розпорядження ними не мав.
Постановами Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року
та 13 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права власності
на земельні ділянки з кадастровими номерами 6524183900:02:001:0050 площею 0.1679 га і 6524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га для обслуговування житлових будинків та господарських споруд, які розташовані за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 відповідно, із одночасним визнанням припиненим права постійного користування ДП «Великоолександрівського ЛМГ» на вказані земельні ділянки.
Постанови Херсонського апеляційного суду набрали законної сили 12 лютого 2019 року і 13 лютого 2019 року відповідно та на час звернення із вказаною позовною заявою є чинними, у зв'язку з чим, право власності ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на земельну ділянку підлягало скасуванню, однак згідно інформації з Реєстру, державним реєстратором Михайлівської сільської ради Нововоронцовського району Геращенко С. А. 08 травня 2018 року
за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельну ділянку
з кадастровим номером 6524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 на підставі рішення Високопільского районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року;
за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6524183900:02:001:0050 площею 0,1679 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Високопільского районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року.
За даними з Реєстру, право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1
на спірні земельні ділянки із розташованими на них житловими будинками припинено 27 лютого 2019 року у зв'язку із державною реєстрацією укладеного відповідачами договору міни № 720, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І. І.
Реєстрація права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки та нерухоме майно за укладеним правочином є чинною.
Отже, на час звернення із позовною заявою, порушене право держави
на земельні ділянки не поновлено.
За таких обставин, правові підстави набуття ОСОБА_2
та ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно припинилися
з 13 лютого 2019 року та 12 лютого 2019 року відповідно, одночасно
з настанням підстави для державної реєстрації припинення права власності відповідачів на земельні ділянки, у зв'язку із чим саме з цієї дати вони
не є власниками нерухомого майна.
Прокурор зазначає, що відповідачі достовірно знаючи про постановлені судові рішення, якими скасовано підстави набуття ними права власності на землю, станом на 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мали права вчиняти дії з відчуження права власності на земельні ділянки, які
їм не належали, у тому числі шляхом укладення спірного договору міни.
Посилаючись, як на підставу позову на частину першу статті 215, частину першу статті 203, статтю 228 ЦК України та незаконність угод щодо відчуження земельних ділянок і житлових будинків, які на них розташовані, прокурор просив суд:
1. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 12,9 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , запис у реєстрі 15082811;
2. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 156,1 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , запис у Реєстрі
№ 15083304;
3. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 151,9 кв. м, за адресою АДРЕСА_2 , запис у реєстрі 15083816;
4. Визнати недійсним договір дарування серія та номер: НВТ 169039,
НВТ 169040 від 16 липня 2016 року про дарування житлового будинку загальною площею 12,9 кв. м, за адресою
АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А., зареєстрований в реєстрі 973;
5. Визнати недійсним договір дарування серія та номер: НВТ 169041,
НВТ 169042 від 16 липня 2016 року про дарування житлового будинку загальною площею 156,1 кв. м, за адресою
АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А., зареєстрований в реєстрі 974;
6. Визнати недійсним договір дарування серія та номер: НВТ 169043,
НВТ 169044 від 16 липня 2016 року про дарування житлового будинку загальною площею 151,9 кв. м, за адресою
АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А., зареєстрований в реєстрі
за № 975;
7. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га, яка розташована
за адресою:
АДРЕСА_2 , запис у реєстрі 26141744;
8. Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6524183900:02:001:0050 площею 0,1679 га, яка розташована
за адресою:
АДРЕСА_2 , запис у реєстрі 26144892;
9. Визнати недійсним укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір міни № 720 виданий 27 лютого 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І. І., номер запису про речове право 30472330.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області
від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, позов задоволено.
Визнано недійсною державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3
на житловий будинок: загальною площею 12,9 кв. м, що розташований
за адресою: АДРЕСА_1 , запис у реєстрі 15082811.
Скасовано рішення Державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молотової І. Б. від 17 червня 2016 року № 15082811 про державну реєстрацію права власності
за ОСОБА_3 на житловий будинок: загальною площею 12,9 кв. м,
що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсною державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3
на житловий будинок загальною площею 156,1 кв. м, що розташований
за адресою: АДРЕСА_1 , запис у реєстрі 15083304.
Скасовано рішення Державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молотової І. Б. від 17 червня 2016 року № 15083304 про державну реєстрацію права власності
за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 156,1 кв. м,
що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсною державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3
на житловий будинок загальною площею 151,9 кв. м, що розташований
за адресою: АДРЕСА_1 , запис у реєстрі 15083816.
Скасовано рішення Державного реєстратора Нововоронцовської районної державної адміністрації Херсонської області Молотової І. Б. від 17 червня
2016 року № 15083816 про державну реєстрацію права власності
за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 151,9 кв. м,
що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , запис у реєстрі 15083816.
Визнано недійсним договір дарування від 16 липня 2016 року, серія та номер: НВТ 169039, НВТ 169040, житлового будинку загальною площею 12,9 кв. м,
що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3
та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциним І. А.
та зареєстрований в реєстрі 973.
Визнано недійсним договір дарування від 16 липня 2016 року, серія та номер: НТВ 169041, НТВ 169042, житлового будинку загальною площею 156,1 кв. м,
що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3
та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциним І. А.
та зареєстрований в реєстрі за № 974.
Визнано недійсним договір дарування від 16 липня 2016 року, серія та номер: НТВ 169043, НТВ 169044, житлового будинку загальною площею 151,9 кв. м,
що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3
та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциним І. А.
та зареєстрований в реєстрі 975.
Визнано недійсною державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності
на земельну ділянку з кадастровим номером: 6524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , запис у реєстрі 26141744.
Скасовано рішення Державного реєстратора Михайлівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Геращенко С. А.
від 08 травня 2018 року № 26141744 про державну реєстрацію права власності
за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6524183900:02:001:0052, площею 0,1321 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсною державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6524183900:02:001:0050, площею 0,1679 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , запис у реєстрі 26144892.
Скасовано рішення Державного реєстратора Михайлівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Геращенко С. А.
від 08 травня 2018 року № 26144892 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номерами: 6524183900:02:001:0050 площею 0,1679 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір міни від 28 лютого 2019 року, серія та номер: 720 бланки ННО 729510 - ННО 729511, укладений між ОСОБА_1
та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І. І., номер запису про право власності 30472330.
Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції,
що ОСОБА_3 не маючи законних підстав та на підставі підроблених довідок оформив на себе право власності на спірні житлові, тому не мав права розпоряджатися вище зазначеним нерухомим майном. Державний реєстратор Нововоронцовської РДА Молотова І. Б. не перевіривши достовірність наданих довідок ОСОБА_3 та в порушення вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», незаконно зареєструвала за ОСОБА_3 нерухоме майно, хоча земельні ділянки на яких збудовано вищезазначені житлові будинки перебували
на праві постійного користування у ДП «Великоолександрівське ЛМГ», тому вимоги позивача в частині визнання недійсної та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на вищезазначені будинки
є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. ОСОБА_2
і ОСОБА_1 , знаючи про постановлені судові рішення, якими
їм відмовлено у визнанні права власності на земельні ділянки, на яких розташовані вище зазначені житлові будинки, не мали права їх відчужувати,
у тому числі, шляхом укладення договору міни.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили суд касаційної інстанції оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, прокурор. Звертаючись до суду в інтересах держави має дотриматись порядку, передбаченого абзацом 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокуратурою не підтверджено підстави для представництва інтересів держави, в особі Херсонської ОДА, Державного агентства лісових ресурсів України, оскільки не надано розумного строку для самостійної реалізації власних повноважень на звернення до суду. Вказуючи на те, що позовна заява подана прокуратурою без отримання згоди суб'єкта владних повноважень на представництво, суд не врахував, що частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора тільки попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний суб'єкт владних повноважень.
Крім того судами не враховано, що розгляд вимог про визнання недійсними державної реєстрації, договорів дарування, договору міни, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки має розглядатись судами у порядку адміністративного судочинства.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2020 року Херсонська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначала,
що прокуратура листами повідомляла Херсонську ОДА, Державне агентство лісових ресурсів України пор порушення земельного законодавства, проте жодних заходів щодо припинення порушення адміністрацією вжито не було. Такі дії оцінено прокурором як бездіяльність.
У грудні 2020 року Херсонська ОДА подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 660/645/19, витребувано її з Високопільського районного суду Херсонської області.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу № 660/645/19 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, 17 червня 2016 року державним реєстратором Нововоронцовської РДА Молотовою І. Б. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та
АДРЕСА_2 ; підставою для реєстрації
за ОСОБА_3 права власності на житлові будинки: загальною площею
12,9 кв. м, 156,1 кв. м 151,9 кв. м відповідно за адресами: АДРЕСА_1 ,
АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 зазначено довідки № 2-79/4Ч-01, № 2-79/4Ч-02, № 2-79/4Ч-03
від 10 червня 2016 року та рішення органу місцевого самоврядування
від 26 червня 2015 року № 21, видані Новоолександрівською сільською радою (т. 1 а. с. 19-31).
Згідно з довідками, виданими Новоолександрівською сільською радою Нововоронцовського районну Херсонської області, ОСОБА_3 10 червня
2016 року за № № 2-79/4-01, 2-79/4-02, 2-79/4-03, за відомостями, які містяться
в Новоолександрівській сільській раді, ОСОБА_3 зареєстрований
в погосподарській книзі № 5, особовий рахунок № НОМЕР_1 та проживає з 1986 року на АДРЕСА_1 , та є власником будинків за АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ,
АДРЕСА_4 ; земельні ділянки
на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 знаходяться за межами населеного пункту Новоолександрівка для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та підлягають оформленню у відповідності
до вимог чинного законодавства (не приватизовані) (т. 1 а. с. 46-48).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради від 20 березня 2019 року № 2-30/345, довідки №№ 2-79/Ч-01, 2-79/Ч-02,
2-79/Ч-03 від 10 червня 2016 року ОСОБА_3 не видавалися і згідно номенклатурних справ сільської ради за 2016 рік, індекс справи «Журнал реєстрації виданих довідок, номери довідок», такі довідки не реєструвалися
(т. 1 а. с. 32).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради від 20 березня 2019 року за № 2-30/346, ОСОБА_1 є власником квартири
за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно з обліком житлового фонду сільської ради, поштові адреси: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не значаться і ніколи
не присвоювалися (т. 1 а. с. 33).
Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради
від 25 червня 2015 року № 21 «Про присвоєння поштових адрес» вирішено присвоїти поштову адресу будинку АДРЕСА_1 ; власником квартири
АДРЕСА_6 є ОСОБА_5 ; власником квартири АДРЕСА_7
є ОСОБА_6 ; власником квартири АДРЕСА_8 є ОСОБА_7 ; власником квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 34 - 35).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської від 24 березня 2016 року № 14, ОСОБА_1 запропоновано з метою присвоєння поштової адреси самовільно збудованому об'єкту нерухомого майна, надати в місячний термін документи на право користування, або власності на земельну ділянку
та документ який засвідчує закінчення будівництва об'єкта проектній документації, будівельним нормам, стандартам і правилам, але заявник
до сільської ради не звернувся з визначеними документами (т. 2 а. с. 235, 236).
16 липня 2016 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 житлові будинки
літ. А-2, А-3, розташовані у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; та подарував
ОСОБА_2 житловий будинок літ А-1, розташований
у
АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами дарування, які посвідчені приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А. (т. 2 а. с. 86-91).
Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року у справі № 660/1036/17 за позовом ОСОБА_1
до ДП «Великоолександрівське ЛМГ», треті особи: Михайлівська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області, державний реєстратор прав
на нерухоме майно Геращенко С. А., Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання права власності на земельну ділянку, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності
на земельну ділянку з кадастровим номером 6524183900:02:001:0050, площею 0,1679 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 , визнано припиненим право постійного користування ДП «Великоолександрівського ЛМГ» на вказану земельну ділянку.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року скасовано, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року у справі № 660/1035/17 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано
за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6524183900:02:001:0052 площею 0,1321 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 . Визнано припиненим право постійного користування
ДП «Великоолександрівського лісомисливського господарства» на вказану земельну ділянку.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року постанову Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року змінено
в мотивувальній частині. Постанова мотивована тим, що суд не звернув уваги на те, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав
та обов'язків Кабінету Міністрів України, до повноважень якого на момент виникнення спірних правовідносин входило здійснення вилучення
з користування державного підприємства земельної ділянки лісогосподарського призначення для передачі її у приватну власність
зі зміною цільового призначення та який не був залучений до участі у справі
як відповідач (співвідповідач).
Відповідно до договору міни від 27 лютого 2019 року, зареєстрованого
в реєстрі за № 720, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І. І., ОСОБА_1 отримав у власність житловий будинок з господарчими побудовами та земельну ділянку, розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 отримала у власність житловий будинок
з господарчими побудовами та земельну ділянку, розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 29 - 30).
Згідно з витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 42018231090000058 від 21 грудня 2018 року, за заявою прокурора щодо укладення ОСОБА_3 договорів дарування будинків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за недостовірними документами, зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частина перша статті 358 КК України; за № 42015230210000009 від 22 червня 2015 року - за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК України (т. 2, а. с. 224, 225).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо юрисдикції спору
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Таким чином, критеріями розмежування судової юрисдикції, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства,
є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Таким критерієм також може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа -
це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення
з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового
чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права
чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту
в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Підставою для оскарження прокурором рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості
за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стало незаконне вибуття його з державної власності та набуття (реєстрації) відповідачами права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.
Спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності
на об'єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов'язаний
з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об'єкти нерухомого майна. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права
чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру, а тому такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім
та ефективним, у таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулися реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того,
чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Такі справи мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Крім того, у справі, яка переглядається відсутній публічно-правовий спір, оскільки позивач не вступав у публічно-правові відносини з державними реєстраторами, рішення та записи яких він оскаржує. Державні реєстратори приймали оскаржувані рішення про державну реєстрацію права власності
на спірні об'єкти нерухомого майна та вчиняли оспорювані записи на підставі заяв відповідачів, та саме з ним перебували у публічно-правових відносинах.
Натомість позивач оспорює правомірність набуття (реєстрації) відповідачами права власності на спірне нерухоме майно, яке незаконно вибуло з державної власності, що свідчить про цивільно-правовий характер спору.
Таким чином, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16.
Схожі правові висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду, зазначених заступником керівника Київської міської прокуратури як підставу касаційного оскарження, а саме постановах від
04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 04 грудня 2018 року у справі
№ 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 21 серпня
2019 року у справі № 362/5657/17, від 06 листопада 2019 року у справі
№ 826/3051/18.
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено,
що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави
у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень,
до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів
не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень,
до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які
є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про
це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або належним чином здійснює суб'єкт власних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Наведені вище норми зобов'язують прокурора попередньо, до звернення
до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином або суб'єктом владних повноважень.
Указані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється)
у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Таким чином, сам факт незвернення до суду уповноваженого органу може свідчити про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження,
у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.
У матеріалах справи є лист заступника прокурора Херсонської області
від 27 травня 2019 року № 05/2-212вих19 до Херсонської ОДА у якому повідомлено про реєстрацію права власності на житлові будинки
на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , запитано про законність їх забудови та вжиті заходи з боку адміністрації, а також повідомлено про попереднє звернення
до суду відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Державного агентства лісових ресурсів України на запит прокуратури
від 17 грудня 2018 року № 05/1-2168-18 листом від 25 січня 2019 року
№ 12-12/471-19 повідомлено, що органом не вживались заходи щодо оскарження рішень та свідоцтв на спірне нерухоме майно.
Також листом від 20 травня 2019 року № 05/2-204вих-19 прокуратура зверталась до Державного агентства лісових ресурсів України щодо надання інформації про вжиті заходи щодо повернення земельних ділянок у державну власність та припинення незаконного будівництва на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Запит було переадресовано Херсонському обласному управлінню лісового та мисливського господарства.
Таким чином компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення про намір самостійно звернутись із позовом не заявляли,
а також не спростували твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.
Щодо суті спору, то Верховний Суд зазначає таке
Відповідно до частин першої-третьої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності
на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля
в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
За змістом статті 80 ЗК України до суб'єктів права власності на землю відносяться територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної
та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (стаття 83 ЗК України).
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності
у користування регламентований статтею 123 ЗК України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував
до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною сьомою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим
і третім частини п'ятої цієї статті.
У пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та речові права на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без
їх знецінення та зміни їх призначення.
Особа може набути право власності на нерухоме майно у разі наявності
на певному речовому праві земельної ділянки, виділеної для мети будівництва.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно
до вимог містобудівної документації.
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна в обов'язковому порядку подається документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Установивши, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 уповноваженим на те органом місцевого самоврядування не надавалась
у користування ОСОБА_3 . Додані ОСОБА_3 до заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно довідки №№ 2-79/Ч-01, 2-79/Ч-02,
2-79/Ч-03 від 10 червня 2016 року ОСОБА_3 , що стали підставою для реєстрації права власності на спірні житлові будинки, не видавалися, суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання державної реєстрації права власності на спірні будинки незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Наявність обставини неправомірності набуття нерухомого майна ОСОБА_3 свідчить про невідповідність договорів дарування та міни актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень статей 203, 205, 215 ЦК України.
Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій,
а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції
не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Високопільського районного суду Херсонської області
від 26 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 06 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов