Ухвала
03 листопада 2021 року
місто Київ
справа № 2/0305/249/2012
провадження № 61-16760ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 березня 2012 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 420, 00 грн щомісячно, починаючи з 19 серпня 2011 року до досягнення дитиною повноліття.
Стислий виклад позиції заявника
Адвокат Сидун Олена Степанівна, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , у березні 2021 року звернулася до суду із заявою про заміну стягувача ОСОБА_3 у виконавчому провадженні, яка позбавлена батьківських прав.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на час розгляду заяви не досяг чотирнадцятирічного віку, тому за відсутності призначеного у встановленому законом порядку опікуна (законного представника), відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження на малолітню особу.
ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Малодітній ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким здійснити заміну сторони виконавчого провадження.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вивчив касаційну скаргу, додані до неї документи, врахував зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, зробив висновок про наявність підстав для неприйняття до розгляду та повернення заявникові касаційної скарги.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11 рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина, зокрема у касаційній інстанції визначено положеннями глави 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Загальні засади регулювання сімейних відносин передбачають, зокрема, що: Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. (частини сьома, восьма статті 7 Сімейного кодексу України - далі СК України).
Обґрунтовуючи своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 зазначав, що він як учасник сімейних відносин має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права та інтересу (права на отримання аліментів), оскільки судовим рішенням його мати ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав стосовно нього, відповідно призначені у справі № 2/0305/249/2012 аліменти, які стягуються з його батька на користь матері, він, ОСОБА_1 , не отримує.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а також вирішення цієї касаційної скарги заявник досяг повних 13 років, тобто є малолітнім.
За правилом частин першої, другої статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Частиною першою статті 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (частина друга статті 47 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Положення частини другої статті 47 ЦПК України і частини першої статті 18 СК України конкретизують положення статті 5 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року (далі - Європейська конвенція про здійснення прав дітей), про те, що сторони розглядають можливість надання дітям додаткових процесуальних прав у зв'язку з розглядом судовим органом справ, що стосуються дітей, зокрема, права здійснювати деякі або всі права сторін у такому процесі.
Відповідно до частини другої статті 47 ЦПК України суд може залучити до участі у справах, що виникають з відносин, у яких неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років особисто беруть участь, законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
Статтею 9 Європейської конвенції про здійснення прав дітей передбачено, що у справах, що стосуються дитини, у випадках, коли згідно з внутрішнім законодавством суб'єкти батьківської відповідальності позбавлені можливості представляти дитину в результаті виникнення конфлікту інтересів між ними та дитиною, судовий орган має повноваження призначити спеціального представника дитини в таких справах. Сторони розглядають можливість надання судовому органу в справах, що стосуються дитини, повноважень призначати для представлення інтересів дитини окремого представника, а у відповідних випадках - адвоката.
Отже, наведе дає підстави для висновку, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких він (вона) особисто бере участь.
Тобто процесуальний закон та положення сімейного права пов'язують набуття особою обмеженої цивільної процесуальної дієздатності з досягненням певного віку, 14 років; саме такий критерій і визначає право, зокрема на звернення до суду особисто або через представника.
До досягнення чотирнадцятирічного віку така особа не наділена цивільною процесуальною дієздатністю взагалі, потребує представництва її інтересів батьками, опікунами (законними представниками), відповідно не має права вчиняти будь-які процесуальні дії особисто, спрямовані на захист її прав та інтересів в суді.
На відміну від вимог статті 31 ЦК України, яка визначає часткову цивільну дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років, як право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, положення процесуального права визначають обмежене набуття фізичною особою цивільної процесуальної дієздатності виключно із досягненням 14 років (частина друга статті 47 ЦПК України).
Враховуючи предмет позову, зміст пред'явлених позовних вимог та ухвалене за результати їх розгляду рішення суду щодо спору між батьками про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 , ця справа безпосередньо стосується особистих майнових прав і законних інтересів заявника, втім, він в силу свого віку (недосягнення чотирнадцятирічного віку) не має права самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у суді, зокрема у суді касаційної інстанції, оскільки не набув цивільної процесуальної дієздатності.
Отже, касаційна скарга підписана та подана адвокатом Сидун О. С. від імені ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнається Судом такою, що подана особою, яка не наділена повноваженнями на самостійне оскарження рішення у зазначеній справі: адвокат не набуває таких повноважень від довірителя, які не належать самій малолітній особі.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
IV. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Отже, враховуючи, що із касаційною скаргою звернулася особа, яка не має процесуальної дієздатності, відсутні правові підстави для прийняття касаційної скарги та вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний