Ухвала
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 520/19028/19
провадження № 61-16772ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одесивід 20 серпня 2020 року та постанову Одеськогоапеляційного суду від 14 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - заступника директора Департаменту супроводу операції публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», третя особа - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Київськогорайонного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року та постанову Одеськогоапеляційного суду від 14 вересня2021 року у вищевказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду України та постанови Верховного Суду, у яких зроблені висновки щодо застосування норм права, і зазначає, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
Проте заявник не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, ОСОБА_1 мотивує свою касаційну скаргу тим, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання заявника, неповно з'ясував обставини справи, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також, що судом було розглянуто справу за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Однак заявник не зазначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також не вказує у скарзі посилання на відповідні пункти частин першої та третьої статті 411 ЦПК України, якими, як вбачається зі змісту касаційної скарги, він обґрунтовує необхідність скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що хоча у тексті касаційної скарги і містяться певні посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, проте указане не можна розцінювати як зазначення заявником підстав касаційного оскарження, оскільки останній чомусь вказує у скарзі, що суд порушив такі пункти.
Більш того, заявником процитовано пункти 1 та 2 частини другої статті 389 ЦПК України, проте ОСОБА_1 у касаційній скарзі взагалі не посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у певній постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Таким чином, незрозумілим є цитування заявником пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Окрім цього, касаційна скарга ОСОБА_1 містить численну кількість помилок, внаслідок чого у деяких частинах взагалі неможливо зрозуміти її зміст, зокрема нелогічним та незрозумілим є зазначення майже у всьому тексті слів «як того вимагає ВС/КЦС (ВС/ККС, ВС/ВП та ін.), що було свідомо на навмисно, на користь ВІДПОВИДАЧКИ». Тому заявнику слід надати касаційну скаргу з виправленням указаних недоліків.
З огляду на вищевикладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали стосовно викладу змісту скарги та із зазначенням у скарзі конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року та постанову Одеськогоапеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов