Ухвала
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 161/13908/20
провадження № 61-16421ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв», ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» (далі - ТОВ «Кріс-Віт Україна») звернулося до суду із зазначеним вище позовом, у якому просило стягнути солідарно з ТОВ «Україна-Баїв», ОСОБА_1 на свою користь збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 14 596,98 грн, завдані за 2016-2017 роки внаслідок позбавлення можливості користуватися орендованою ним земельною ділянкою та здійснювати свою основну господарську діяльність.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2021 року позовні вимоги ТОВ «Кріс-Віт Україна» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ «Україна-Баїв», ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Кріс-Віт Україна» збитки у розмірі 14 596,98 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Україна-Баїв» задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2021 року скасовано. Позов ТОВ «Кріс-Віт Україна» задоволено частково. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кріс-Віт Україна» збитки у розмірі
14 596,98 грн. У позові ТОВ «Кріс-Віт Україна» до ТОВ «Україна-Баїв» про відшкодування шкоди відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою та з доповненнями на касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та
у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі
2 270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у даній справі становить 14 596,98 грн, яка станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).
Таким чином, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону
і окремого визнання її такою не потребує.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Отже, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Надіслані заявником доповнення до касаційної скарги містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питанняправа, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що дана справа справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення заявника.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 09 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 07 вересня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс-Віт Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв», ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць