Ухвала
7 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 755/6137/18
провадження № 61-8491ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення, вселення, визнання недійсним договору про наміри, стягнення моральної шкоди та встановлення факту, що має юридичне значення,
20 травня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, повний текст якої складено 29 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 661/1702/17, від 21 липня 2021 року у справі № 707/816/19, від 23 січня 2020 року у справі № 484/3809/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 907/113/18, від 30 липня 2020 року у справі № 299/1523/16-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 333/5322/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про допит свідка (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник також визначає відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 391 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Вивчивши зміст касаційної скарги, касаційний суд доходить висновку про відсутність у ній належного обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання застосування 391 ЦК України, і, відповідно, підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга, подана 20 травня 2021 року, містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваного заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року.
Зі змісту клопотання вбачається, що заявник просить зупинити виконання судового рішення в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 40 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Вивчивши доводи клопотання та зміст оскаржуваного судового рішення,касаційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання з огляду на наступне.
Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір про наміри, укладений 16 червня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О., зареєстрований в реєстрі за № 743.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 2 819,20 грн судового збору в дохід держави.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року - без змін.
З урахуванням предмета спору, змісту оскаржуваного судового рішення, про зупинення виконання якого просить заявник, та наданих заявником доказів наявності відкритого виконавчого провадження, касаційний суд зупиняє виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Касаційна скарга подана у визначений законодавством строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року.
Витребувати з Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/6137/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення, вселення, визнання недійсним договору про наміри, стягнення моральної шкоди та встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Зупинити виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн у відшкодування моральної шкоди до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук