Ухвала
17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 937/8569/20
провадження № 61-10566ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24 червня 2021 року подана касаційна Військової частини НОМЕР_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року, повний текст якої складено 17 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 9 липня 2021 року поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк на касаційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року у цій справі; касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши у ній обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України; надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
8 вересня 2021 року до касаційного суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла виправлена касаційна скарга.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року заявник визначає необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 639/302/18-ц, від 17 березня 2020 року у справі № 487/5835/17, від 1 квітня 2020 року у справі № 638/5769/18, від 8 квітня 2020 року у справі № 638/2197/18, від 19 травня 2020 року у справі № 638/2198/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 748/122/20
(пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Проте заявником не виконано вказаних вимог законодавства. Крім того, апеляційним судом в оскаржуваній постанові не застосовано висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник також визначає відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 27 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470; частини дев'ятої
статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у постанові від 6 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18).
За таких обставин касаційний суд відхиляє посилання заявника, як на підставу касаційного оскарження, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену
пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 травня 2021 року.
Витребувати з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області матеріали цивільної справи № 937/8569/20 за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя Міністерства оборони України, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук