01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 755/15923/20
провадження № 61-16939ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення неустойки, моральної шкоди,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
(далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») про стягнення неустойки, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за період з 12 серпня 2020 року по
09 вересня 2020 року, що разом становило 147,40 грн та 12 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 неустойку за ненадання послуги холодного водопостачання з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 147,40 грн та моральну шкоду в сумі 3 000,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу
ПрАТ «АК «Київводоканал» задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року в частині стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» неустойки за ненадання послуги холодного водопостачання з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 147,40 грн та моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня
2021 року в частині стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» в дохід держави судового збору у розмірі 840,80 грн.
У іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року залишено без змін.
19 жовтня 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня
2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Ціна позову у даній справі становить 12 147,40 грн, яка станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00х100=227 000,00).
Разом з тим, у касаційній скарзі заявник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, проте вказані посилання є
безпідставними й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення неустойки, моральної шкоди.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська