Постанова
Іменем України
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2605/5641/12
провадження № 61-13226св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб?єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна,
заінтересована особа - акціонерне товариство «Універсал банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни - Коваля Ростислава Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від
03 серпня 2021 рокуу складі колегії суддів: Борисової О. В., Іванової І. В., Невідомої Т. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. та скасування постанови.
Скарга мотивована тим, що 24 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/756/89/13, виданого 24 липня 2015 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 004-2008-2610 від 14 серпня 2008 року у розмірі 120 774,51 доларів США та 3 219,00 грн судового збору.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року по справі № 2605/5641/12, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, задоволено подання приватного виконавця Лановенко Л. О. про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувала, що за результатом примусового проникнення 05 червня 2020 року до її житла, приватним виконавцем було складено постанову про опис та арешт майна боржника. Дана постанова складена за відсутності боржника чи його представника, у присутності двох представників стягувача - АТ «Універсал Банк», одного з яких зазначено в якості понятого, описане та арештоване майно передане на зберігання представнику стягувача.
Вважала, що при проведенні 05 червня 2020 року опису та арешту майна приватним виконавцем Лановенко Л. О. вчинено неправомірні дії, а тому винесена постанова підлягає скасуванню.
Посилалась на те, що квартира, загальною площею 36,1 кв.м, виступає забезпеченням зобов'язань за кредитом у іноземній валюті на придбання майна, використовується як місце постійного проживання боржника та є єдиним майном боржника у власності.
Зазначала, що на дану квартиру, опис, арешт та передачу на зберігання представнику банку якої 05 червня 2020 року здійснила приватний виконавець Лановенко Л. О., поширюється дія передбаченого законодавством діючого мораторію на стягнення.
Вважала, що при проведенні 05 червня 2020 року виконавчих дій опису та арешту майна приватним виконавцем Лановенко Л. О. вчинено дії всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки фактично відбулося стягнення на майно під час дії такого мораторію.
Посилалась на те, що приватний виконавець Лановенко Л. О. в якості понятого № 2 залучила представника АТ «Універсал Банк» адвоката Фіногєєва В. М., який надає послуги АТ «Універсал Банк», діє на підставі довіреності від АТ «Універсал Банк» № 251-70 від 04 березня 2020 року і представляє інтереси АТ «Універсал Банк», зокрема і у вже згаданій справі № 755/1630/20.
Вказувала, що ОСОБА_2 пов'язана з боржником ОСОБА_1 родинними зв'язками і не могла бути залучена в якості понятого.
ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. щодо опису та арешту майна боржника при примусовому проникненні до житла боржника ОСОБА_1 на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого
2020 року по справі № 2605/5641/12; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. усунути порушення шляхом скасування постанови про опис та арешт майна боржника від 05 червня
2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року у задоволенні скарг відмовлено.
Ухвала суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю заявлених вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року скасовано та постановлено нову.
Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. та скасування постанови, заінтересована особа:
стягувач - АТ «Універсал Банк» - задоволено частково.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. щодо опису та арешту майна боржника при примусовому проникненні до житла боржника ОСОБА_1 на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року по справі № 2605/5641/12.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05 червня
2020 року винесену у межах виконавчого провадження № 60145399.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що залучення до виконавчих дій понятої ОСОБА_2 , яка перебуває у родинних відносинах із стороною виконавчого провадження ОСОБА_1 та понятого ОСОБА_4 , який представляє майнові інтереси стягувача в даному виконавчому провадженні, отже має особисту заінтересованість у вчиненні виконавчих дій, прямо суперечить частині третій статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з цим, апеляційний суд зазначив, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не встановлює обмежень щодо здійснення опису та накладення арешту на нерухоме майно виконавцем, оскільки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, є стадією, яка передує примусовій реалізації майна (стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження»).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
06 серпня 2021 року представник приватного виконавця виконавчого округу
м. Києва Лановенко Л. О. - Коваль Р. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від
03 серпня 2021 року та залишити в силі ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 травня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними діями приватного виконавця жодних прав заявника не було порушено. Приватним виконавцем не було допущено порушень закону. Поняті не надали документів, які б підтверджували обставини, що виключають їх участь в якості понятих при проведенні виконавчих дій.
Доводи інших учасників справи
15 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.
Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
07 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. перебуває виконавче провадження № 60145399 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/89/13, виданого 24 липня 2015 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 004-2008-2610 від 14 серпня 2008 року у розмірі
120 774,51 доларів США.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
Лановенко Л. О. від 24 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у розмірі 294 045, 50 грн, накладено арешт на кошти боржника, а також на рухоме і нерухоме майно, що їй належить у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.
За відомостями отриманими приватним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження встановлено, що боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою:
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року по справі № 2605/5641/12, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року, задоволено подання приватного виконавця Лановенко Л. О. про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
05 червня 2020 року на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О., у присутності понятих: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , представника стягувача ОСОБА_5 , експерта та директора ТОВ «Євроексперт Груп», дільничого офіцера поліції Рубан В. О., здійснено примусове проникнення до житла боржника - квартири АДРЕСА_1 , здійснено опис та накладено арешт на вказане майно, про що приватним виконавцем винесено постанову.
З постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05 червня 2020 року вбачається, що вона була складена без участі боржника ОСОБА_1 та в присутності двох понятих: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Понята ОСОБА_2 є рідною сестрою боржника ОСОБА_1 , та є солідарним боржником з ОСОБА_1 .
Інший понятий ОСОБА_4 є представником стягувача АТ «Універсал Банк» (учасником виконавчого провадження), залежною особою від АТ «Універсал Банк», так як останній представляє майнові інтереси стягувача в даному виконавчому провадженні, надає цивільно-правові послуги стягувачу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з пунктом 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня
2012 року №512/5 (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих (пункт 24 Інструкції № 512/5).
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.
Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії.
Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз'яснює понятим їхні права і обов'язки, про що зазначається в акті.
Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не могли бути залучені в якості понятих.
За правилами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, залучення понятими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час проведення опису та арешту майна (коштів) боржника, могло бути підставою для визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва
Лановенко Л. О. неправомірними та скасування постанови, але за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Проте, належних та допустимих доказів того, що під час проведення опису та арешту майна ОСОБА_1 , було порушено права і законні інтереси заявниці шляхом залучення понятими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , заявницею не надано.
А відтак аргументи заявника про те, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. щодо опису та арешту майна боржника при примусовому проникненні до житла боржника ОСОБА_1 є неправомірними з підстав того, що під час проведення опису та арешту майна боржника понятими було залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що приватному виконавцю Лановенко Л. О. було відомо про дію мораторію на стягнення належній ОСОБА_1 на підставі права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому останньою було свідомо порушено статтю 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
Згідно із пояснювальною запискою до проєкту введення мораторію на примусове відчуження рухомого і нерухомого майна позичальників (боржників), які мають кредитні зобов'язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті, мало на меті забезпечення конституційних прав громадян та відновлення довіри до банків та інших фінансових установ, вжиття оперативних заходів та мінімізацію можливих збитків громадян при виконанні своїх кредитних зобов'язань.
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
Оскільки, предмет іпотеки, зокрема спірна квартира виступає як забезпечення зобов'язання за споживчим кредитом, наданим ПАТ «Універсал Банк»
ОСОБА_1 в іноземній валюті, а відтак на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті».
Разом з тим, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не встановлює обмежень щодо здійснення опису та накладення арешту на нерухоме майно виконавцем, оскільки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, є стадією, яка передує примусовій реалізації майна (стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2021 року у справі №620/705/18-ц, від 21 травня 2021 року у справі №405/324/15.
А відтак, посилання ОСОБА_1 на те, що при проведенні 05 червня 2020 року виконавчих дій опису та арешту майна приватним виконавцем Лановенко Л. О. вчинено дії всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки фактично відбулося стягнення на майно під час дії такого мораторію спростовуються вищевикладеним.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу
м. Києва Лановенко Людмили Олегівни - Коваля Ростислава Олександровича задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року скасувати, та залишити в силі ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун