Ухвала
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 266/6554/18
провадження № 61-7595св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
третя особа - приватний Нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник Алла Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року позовом ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник А. І., про зняття арешту.
Позов мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та чоловіком позивачки - ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 6799613, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 428 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням (придбання нерухомості - 4-хкімнатної квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 22749984, загальною площею 246,1 кв.м, житловою площею 138,5 кв.м), сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором із сплатою 12,99 % річних строком до 05 травня 2025 року.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника 05 вересня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 6799648, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник І. А. за реєстровим номером № 2289. Предметом іпотеки є 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 .
05 вересня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник І. А. під час посвідчення іпотечного договору було накладено заборону відчуження вищезазначеної квартири (реєстровий номер № 2290), яка належить ОСОБА_1 згідно із договором купівлі-продажу від 05 вересня 2008 року № 2271.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадщину після смерті чоловіка прийняла позивачка, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом.
Після смерті чоловіка позивачка продовжувала виконувати зобов'язання за кредитним договором № 6799613, сплативши на користь ПАТ «ПУМБ»
41 486,65 доларів США (або 918 514,83 грн), що перевищує загальну вартість отриманого у спадщину майна в сумі 316 219,60 грн, тим самими задовольнивши в повному обсязі вимоги кредитора спадкодавця в порядку статті 1282 ЦК України. Дані обставини встановлені судовими рішеннями Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2016 року, рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2016 року, апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2016 року, за якими суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з неї, як спадкоємця позичальника ОСОБА_2 , заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року в сумі 62 567,05 доларів США, розрахованої станом на 16 червня 2015 року.
Позивача вважала, що оскільки вона, як спадкоємець позичальника, виконала свої зобов'язання, задовольнивши вимоги кредитора в межах вартості майна, отриманого у спадщину, то відсутні підстави подальшої чинності заходів заборони відчуження належної їй на праві власності квартири, що є предметом іпотеки, накладених приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник І. А.
Банк на її звернення в позасудовому порядку відмовився видати повідомлення про припинення зобов'язання, не надавши згоди на проведення державної реєстрації припинення заборони на предмет іпотеки, що порушує її права, втілені в статті 41 Конституції України, статті 319 ЦК України на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Втрата кредитором права вимоги до неї, як до спадкоємця, з урахуванням Закону України «Про іпотеку», статті 1282 ЦК України, тягне за собою припинення основного зобов'язання, що зумовлює припинення похідних від нього іпотечних зобов'язань.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила скасувати застосовані заходи заборони відчуження (зняти арешт) належної їй на праві власності квартири, що є предметом іпотеки, накладених 05 вересня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник І. А. на підставі договору іпотеки № 6799648 за реєстровим номером № 2290.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від
04 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано застосовані заходи заборони відчуження (знято арешт) квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , накладений 05 вересня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник І. А., підстава обтяження: посвідчення договору іпотеки № 6799648 від 05 вересня 2008 року, зареєстровано в реєстрі № 2290.
Стягнуто з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався статями 509, 1282 ЦК України, статтею 82 ЦПК України, частиною п?ятою статті 3, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» та дійшов висновку, що позивачка, як спадкоємець боржника за кредитним договором, виконала свої зобов'язання перед банком в межах вартості майна, отриманого у спадщину, не несе відповідальності за кредитним договором у якості боржника, що встановлено рішеннями судів, має у власності спірну квартиру, обтяження якої порушує її законні права власника, унормовані статями 317, 319 ЦК України, що ґрунтуються на положеннях статті 41 Конституції України і що відповідає положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод.
При цьому суд врахував за факти, що мають у відповідності із статтею 82 ЦПК України преюдиційне значення, рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2016 року, якими встановлено відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка виникла перед банком ПАТ «ПУМБ» з 10 травня 2012 року і станом на 16 червня 2015 року в сумі 62 567,05 доларів США, оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець боржника за кредитним договором, виконала свої зобов'язання перед банком в межах вартості майна отриманого у спадщину (сума сплачених нею після смерті чоловіка коштів 918 514,83 грн перебільшує вартість отриманого нею у спадщину майна - сумарно 316 219,60 грн); а також рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2016 року, яким встановлено відсутність підстав для визнання укладеним договору про переведення боргу за кредитним договором від 05 вересня 2008 року на спадкоємицю позичальника - ОСОБА_1 .
Постановою Донецького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» задоволено.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 04 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» витрати з оплати судового збору, пов'язані з апеляційним переглядом справи, в розмірі 1 057,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю підстав, передбачених Законом України «Про іпотеку» для скасування заходів заборони відчуження іпотечного нерухомого майна.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2019 року.
Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що припинення основного зобов?язання (кредитного договору) на забезпечення якого виникло похідне (іпотека) є наслідком скасування заходів заборони відчуження майна. А тому заявник вважає, що висновок апеляційного суду про те, що спочатку потрібно визнати договір іпотеки припиненим є неправильним. Заявник вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
23 липня 2020 року ПАТ «ПУМБ» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного суду від 01 квітня
2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.
22 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
05 вересня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 6799613, відповідно до пункту 1.1. якого банк зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 428 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням (придбання нерухомості: квартири, реєстраційний номер: 22749984, загальна площа: 246,1 кв.м, житлова площа: 138,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором із сплатою 12,99 % річних строком до 05 травня 2025 року.
За договором купівлі-продажу квартири від 05 вересня 2008 року ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 06 червня 2011 року до кредитного договору у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 6799613 від 05 вересня 2008 року, 05 вересня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 6799648, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник A. I. реєстровий номер № 2289, предмет іпотеки - вищевказана
4-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,1кв.м, житловою площею 138,5 кв.м.
05 вересня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник A. I. під час посвідчення іпотечного договору було накладено заборону відчуження вказаної квартири, яка належить ОСОБА_1 (реєстровий номер № 2290).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Після його смерті прийняла спадщину його дружина - ОСОБА_1 і їй видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 жовтня 2013 року і 11 вересня 2013 року.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у визнанні кредитного зобов'язання і договору іпотеки № 6799648 від 05 вересня 2008 року припиненими.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від
17 жовтня 2016 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2016 року, відмовлено банку у стягненні з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року в загальній сумі 62 567,05 доларів США, що утворилася станом на 16 червня
2015 року. Цими рішеннями встановлено виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед кредитором спадкодавця і сплату нею на користь ПАТ «ПУМБ»
41 486,65 доларів США (або в перерахунку на національну грошову одиницю становить 818 514,83 грн), що перевищує вартість отриманого нею у спадщину майна загалом на суму 316 219,60 грн.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від
22 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 березня 2017 року у справі № 266/4223/15-ц, відмовлено банку у визнанні укладеним договору про переведення боргу ОСОБА_2 на його спадкоємця - ОСОБА_1 і у визнання її позичальником за кредитним договором № 6799613 від 05 вересня 2008 року, оскільки вона не може нести відповідальність за вказаним кредитним договором у якості боржника.
На звернення позивачки до банку в позасудовому порядку від 09 жовтня 2018 року про видачу повідомлення про виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором, визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність, а також про надання згоди на проведення державної реєстрації припинення заборони відчуження предмету іпотеки з посиланням на чинні судові рішення щодо неї, ОСОБА_1 відмовлено з мотивів існування заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року, чинність у зв'язку з цим забезпечувального заходу (договору іпотеки) до 2025 року, а також наявність судового рішення про відмову у припиненні договору іпотеки, законність якого підтверджена судом касаційної інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставою для відкриття касаційного провадження справі № 266/6554/18 про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс15(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначені заявницею підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України не знайшли свого підтвердження, оскільки правовідносини у вказаній, як приклади, справі, та у справі, яка переглядається, не є подібними.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, у яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі, що переглядається, позивач звернулася, зокрема, з вимогою про скасування застосованих заходів заборони відчуження (зняття арешту) належної їй на праві власності квартири, що є предметом іпотеки, накладених 05 вересня
2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник І. А. на підставі договору іпотеки № 6799648 за реєстровим номером № 2290. Зазначала, що вона, як спадкоємець позичальника, виконала свої зобов'язання, задовольнивши вимоги кредитора в межах вартості майна, отриманого у спадщину, а тому відсутні підстави подальшої чинності заходів заборони відчуження належної їй на праві власності квартири, що є предметом іпотеки, накладених приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник І. А.
У постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року в справі
№ 6-243цс14, на яку посилається заявниця, зроблено правову позицію про те, що «Встановивши факт припинення основного зобов'язання належним його виконанням, суд на підставі статті 599, частини першої статті 559, пункту першого частини першої статті 593 ЦК України обґрунтовано визнав припиненими й додаткові (акцесорні) зобов'язання за договорами іпотеки і поруки».
Предметом спору у справі № 6-243цс14 були вимоги про визнання припиненими правовідносин за кредитними договорами у зв'язку з їх виконанням, визнання припиненими поруки та іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; про визнання припиненими поруки та іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; про визнання припиненими поруки та іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Наведене дає підстави для висновку, що у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справою, яка наведена заявницею, як приклад неоднакового застосування норм матеріального права.
Таким чином, касаційне провадження, що відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року в справі № 6-243цс14, на яку посилалася заявниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, відкрите з цієї підстави.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, підлягає закриттю, то підстави для розподілу судових витрат Верховним Судом відсутні.
Керуючись статтями 389, 396, 400, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Колесник Алла Іванівна, про зняття арешту, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська