Ухвала
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 629/6109/20
провадження № 61-17148ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У грудні 2020 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») звернулось до суду з позовом та просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму заборгованості за угодою № 364454 у розмірі 279 232,31 грн; стягнути в рівних частинах з відповідачів суму сплаченого судового збору 4 188,49 грн.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» залишено без задоволення, а рішенняЛозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року залишено без змін.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Авто Просто» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.
Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.
Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Ціна позову у цій справі становить 279 232,31 грн, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року.
Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що ціна позову у цій справі не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська