Ухвала
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 0907/115/2012
провадження № 61-9142св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,
У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та примусове виселення з житлового приміщення.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Звернуто стягнення за договором іпотеки від 26 червня 2008 року № 014/0321/3/17841 на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Івано-Франківською госпрозрахунковою групою із приватизації державного житлового фонду 01 грудня 2005 року згідно з розпорядження міського голови від 27 вересня 2005 року № 520-р, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 16 лютого 2006 року відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9861122 за реєстраційним номером 13876025 за номером запису 545 у книзі 2.
За рахунок вартості предмета іпотеки задоволено вимоги ПАТ «Ерсте Банк», які випливають із кредитного договору від 26 червня 2008 року № 014/0321/3/17841 із урахуванням основної суми боргу, відсотків, станом на 15 грудня 2011 року в загальному розмірі 39 362,09 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на15 грудня 2011 року становить 314 499,16 грн.
Застосовано процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену статтею 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом проведення публічних торгів, зазначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій щодо реалізації майна.
Стягнуто на користь ПАТ «Ерсте Банк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , судові витрати в розмірі 2 823,00 грн.
У решті позову відмовлено.
У березні 2021 року адвокат Чігур С. В. в інтересах ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2021 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву адвоката Чігура С. В. в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року у справі залишено без задоволення.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2021 року у справі замінено стягувача ПАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк») на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс»).
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2012 року.
У червні 2021 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подала касаційну скаргу, в якій вона посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 06 травня 2021 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки відмовляючи у відкритті апеляційного провадження дійшов передчасного висновку про те, що строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється відповідно до вимог ЦПК України 2004 року; вважає, що присічний річний строк на апеляційне оскарження судового рішення, передбачений статтею 358 ЦПК України, нею не пропущений.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
На підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року справа № 2-3887/2009 за позовом ОСОБА_5 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої, п'ятої статті 403 ЦПК України.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що в судовій практиці існують різні підходи щодо застосування норм ЦПК України та ГПК України у відповідній редакції, якими визначаються строки апеляційного оскарження судових рішень, ухвалених до 15 грудня 2017 року: в одних випадках суди застосовують процесуальні норми, які були чинними станом на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення, в інших - визнають, що застосуванню підлягають процесуальні норми в редакції, яка діяла безпосередньо перед набранням чинності ЦПК України та ГПК України в новій редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ.
Так, висновки, викладені у постановах Верховного Суду свідчать про різний підхід до застосування Верховним Судом пункту 13 «Перехідні положення» ЦПК України та ГПК України, а також присічного річного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування (поновлення строку на апеляційне оскарження), визначення редакції процесуального закону, який підлягає застосуванню при поданні після 15 грудня 2017 року апеляційної скарги на судові рішення, ухваленні до 15 січня 2012 року.
Без відступлення від висновків щодо застосування статей 294, 297 ЦПК України 2004 року та статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), висловлених Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 13/197-10, а також без уточнення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19), правильно сформувати правову позицію у справі № 2-3887/2009 неможливо.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2021 року справу № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) прийнято до розгляду.
У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними з тим, що є предметом спору у справі № 2-3887/2009, оскільки вирішення спору залежить від застосування статей 294, 297 ЦПК України 2004 року.
За таких обставин, з огляду на пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 0907/115/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та примусове виселення з житлового приміщення до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров