28 жовтня 2021 року Справа № 926/3353/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”
до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області
про стягнення 142 136,11 грн заборгованості
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Гросу Д.М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області, в якому просить стягнути 142 136,11 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, з яких 126 845,95 грн основної заборгованості за січень 2021 року, 8 507,37 грн пені, 3% річних в сумі 1 772,37 грн та 5 010,42 грн інфляційних збитків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем неналежно виконано умови договору № Е/292-20/78 від 14 лютого 2020 року про постачання електричної енергії в частині оплати вартості отриманої електроенергії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2021 року, судову справу № 926/3353/21 передано на розгляд судді Гончаруку О.В.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 08 вересня 2021 року.
Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року розгляд справи відкладено на 22 вересня 2021 року.
14 вересня 2021 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній вважає позов безпідставним та не обґрунтованим.
Відповідач зазначає, що позивач посилається на 2 акти-прийому передачі електричної енергії, один з яких підписаний лише стороною позивача та вказаний в ньому обсяг поставленої енергії не має будь-якого відношення до Договору.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 вересня 2021 року судове засідання відкладено на 19 жовтня 2021 року.
У судовому засіданні оголошено перерву до 28 жовтня 2021 року, зал судових засідань №2.
У судовому засіданні 28 жовтня 2021 року, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву
Позивач явку свого представника у судове засідання 28 жовтня 2021 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Згідно частини 1 статті 202 ГПК, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 28 жовтня 2021 року відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а відповідач заперечує, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
14 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” (надалі - “постачальник”), в особі директора Наливайко Яни Юріївни, згідно Статуту, який діє на підставі ліцензії НКРЕКП постанова від 19.06.2018 року № 505, з однієї сторони та Головне управління Національної поліції у Чернівецькій області, (надалі - “споживач”), в особі заступника начальника Крилюка Тараса Тітусовича, який діє на підставі Положення та наказу ГУНП від 04.06.2018 № 512, з другої сторони, (далі разом - Сторони, а кожна окрема Сторона), уклали договір.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу у кількості 1 600 000 кВт/год для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно пункту 13.1 Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, якає додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника, а саме набуває чинності після його підписання й діє до 31.12.2020 року включно, але до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
В подальшому сторонами підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії (Додаток 1 до Договору № Е/292-20/78). У вказаній заяві-приєднання встановлено, що постачання починається з 01 березня 2021 року.
У Комерційній пропозиції (Додаток 2 до Договору № Е/292-20/78) сторони визначили кількість, ціну, спосіб та строк оплати. У вказаній комерційні пропозиції зазначено, що вартість пропозиції становить 2 296 400,00 грн, в тому числі ПДВ: 487 733,33 грн.
Згідно пункту 10, 10.1 Комерційної пропозиції, термін дії Договору та умови пролонгації: з 01.03.2020 року по 31.12.2020 року, постачальник та споживач мають право продовжувати строк дії договору на тих же самих умовах, відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону, в якій зазначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Цей договір набуває чинності після його підписання і діє до 31.12.2020 року включно, але до повного виконання Сторонами свої зобовязань.
Надалі, сторонами підписано Додаткову угоду № 1 від 20 лютого 2021 року, Додаткову угоду № 2 від 28 вересня 2020 року, Додаткову угоду № 3 від 15 жовтня 2020 року, Додаткову угоду № 4 від 30 грудня 2020 року, Додаткову угоду № 5 від 29 січня 2021 року, Додаткову угоду № 6 від 29 січня 2021 року, Додаткову угоду № 7 від 29 січня 2020 року до Договору № Е/292-20/78 від 14 лютого 2020 року.
У Додатковій угоді № 1 зазначається, що вартість пропозиції в розмірі 1 777 928,833 грн, у тому числі ПДВ 296 321,472 грн.
У Додатковій угоді № 2 вказується, що за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу у кількості 488 121,99 кВт/год для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору .
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна ціна цього договору становить 944 463,986 грн., в тому числі ПДВ 157 077,331 грн.
У Додатковій угоді № 3 сторони визначили, що за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу у кількості 946 342,09 кВт/год для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Загальна ціна цього договору на момент його укладання становить 1 777 928,83 грн., в тому числі ПДВ 296 321,47 грн. Визнати Додаткову угоду № 2 недійсною.
У Додатковій угоді № 4 сторони вирішили продовжити дію договору № Е/292-20/78 від 14.02.2020 р. на строк, достатній для проведення переговорної процедури закупівлі на початку наступного року, а саме до 31 січня 2021 року. Всі інші пункти Договору № Е/292-20/78 від 14.02.2020 р. є незмінними та чинними.
Додатковою угодою № 5 сторони прийшли до згоди продовжити дію Договору № Е/292-20/78 від 14.02.2020 р. в частині постачання електричної енергії до 31.01.2021 року, а в частині проведення розрахунків за договором - до повного виконання, для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
У пункті 2, 3 Додаткової угоди № 5 встановлено, що пункт 2.1. Договору № Е/292-20/78 від 14.02.2020 р. доповнити наступним абзацом: Збільшити загальну кількість 182 323,72 Квт/год. Вартість цієї Додаткової угоди складає 352 029,91 грн. в тому числі ПДВ - 59 671,65 грн.
Додатковою угодою № 6 визнано умови Додаткової угоди № 5 від 29.01.2021 року не дійсною.
У Додатковій угоді № 7 сторони дійшли згоди збільшити загальну кількість 182 323,72 Квт/год. Вартість цієї Додаткової угоди складає 352 029,91 в тому числі ПДВ - 58 671,65 грн. Визнати Додаткову угоду № 6 недійсною. Інші умови Договору залишається без змін.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно пункту 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Загальна ціна цього Договору на момент його укладення становить 2 926 400,00 грн (Два мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч чотириста грн. 00 коп.) з ПДВ. З урахуванням статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2020 році, та в межах асигнувань встановлених кошторисом. Подальше виникнення зобов'язань буде збільшуватись відповідно до кошторисних призначень та регламентуватись шляхом укладання додаткових угод, але в будь якому разі не може перевищувати загальної суми Договору.
Сторонами складено Акт № РН-0000512 приймання-передачі електричної енергії від 10 лютого 2021 року, згідно якого позивач поставив або відповідач прийняв за січень 2021 року 79.2578040 тис. кВт. год. електричної енергії вартістю 153 030,65 грн.
Крім цього, складено Акт № РН-0000615 приймання-передачі електричної енергії від 10 лютого 2021 року, згідно якого позивач поставив або відповідач прийняв за січень 2021 року 65.6961960 тис. кВт. год. електричної енергії вартістю 126 845,95 грн та рахунок-фактура № СФ-00092474 від 10 лютого 2021 року на суму 126 845,95 грн. Однак, вказаний Акт підписаний та скріплений печаткою тільки позивачем.
05 березня 2021 року, позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією № 05/02-21(01). У вказаній претензії відповідач вимагає протягом 7-ми календарних днів з моменту одержання даної претензії здійснити платіж за грошовими зобов'язанням і оплатити суму боргу в розмірі 126 845,95 грн. за спожиті обсяги електричної енергії у 2021 році, а також пеню, інфляційні збитки, 3 % річних, штраф та не допускати продовжувати порушувати договірні умови з дисципліни оплат вартості електричної енергії.
Вище зазначені документи, а саме: Акт № РН-0000615 приймання-передачі електричної енергії від 10 лютого 2021 року, рахунок-фактура № СФ-00092474 від 10 лютого 2021 року та Претензія від 05 березня 2021 року були направлені відповідачу, що підтверджується списком згрупованих відправлень Укрпошта Експрес, описом вкладення цінного листа та фіскальним чеком від 05 березня 2021 року.
Доказів виконання вказаної претензії відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно пункту 11.2. Договору, у разі недосягнення між Сторонами згоди шляхом проведення переговорів або у разі незгоди споживача із рішенням ІКЦ чи неотримання ним у встановлені ПРРЕЕ та Положенням про ІКЦ строки відповіді споживач мас право звернутися із заявою про вирішення спору до Регулятора чи його територіального підрозділу та/або до енергетичного омбудсмена, нейтрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики (або забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі), Анти монопольного комітету України.
Врегулювання спорів регулятором чи його територіальним підрозділом здійснюється відповідно до затвердженого регулятором порядку. Звернення споживача до регулятора чи його територіального підрозділу не позбавляє Сторони права щодо вирішення спору в судовому порядку.
Отже, нездійснення відповідачем повної оплати за використану електричну енергію та ігнорування письмової претензії позивача, стало підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точкам комерційного обліку (площадками вимірювання) споживача Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області за січень 2021 року, відповідач спожив 144 954 кВт*год електричної енергії.
Враховуючи звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точкам комерційного обліку (площадками вимірювання) споживача, суд приходить до висновку, що Головне управління національної поліції в Чернівецькій області в зазначений період спожило електричну енергію у вказаній кількості.
Пунктом 6.2. Договору унормовано, що споживач зобов'язується: 1) забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору; 2) укласти в установленому порядку договір договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об'єкта споживача; 3) раціонально використовувати електричну енергію, обережно поводитись з електричними пристроями та використовувати отриману електричну енергію виключно для власного споживання та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії; 4) протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим Договором розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію; 5) надавати забезпечення виконання зобов'язань з оплати за постачання електричної енергії у випадку неможливості погасити заборгованість за постачання та/або перебувати в процесі ліквідації чи банкрутства відповідно до Цивільного кодексу України та ПРРЕЕ; 6) безперешкодно допускати на свою територію, у свої житлові, виробничі, господарські та підсобні приміщення, де розташовані вузли обліку електричної енергії засоби вимірювальної техніки тощо, представників Постачальника після пред'явлення ними службових посвідчень для посвідчення для звіряння показів щодо фактично спожитої електричної енергії; 7) відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені па нього чинним законодавством то/або цим Договором; 8) виконувати інші обов'язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим Договором.
Пунктом 9.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чиним законодавством.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 11 ЦК України та статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами статті 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з пункту 14 частини 1 статті 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (частина 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії" (частина 11 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії")
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (пункт 7 постанови).
Правилами визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - це домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
Згідно з пунктом 1.2.8 Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Відповідно до пункту 1.2.15 Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Пунктом 3.1.7 Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 Правил).
З приписами пункту 3.1.9 Правил споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання (пункт3.2.5 Правил).
Відповідно до статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", підпункт 5.5.5 Правил).
Отже, оскільки відповідач не виконав взяті не себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманні послуги постачання електричної енергії споживачу, заявлена до стягнення заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2021 року у розмірі - 126 845,95 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідачем у процесі розгляду справи не доведено відсутність у нього обовязку зі сплати вартості отриманої елентроенергії.
Враховуючи вищевикладене обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені та 3% річних, суд вказує наступне.
Відповідно до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 3 статті 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенціє.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому, сторони досягли згоди у частині сплати пені, а саме, згідно з пунктом 7 Комерційної пропозиції, розмір пені за порушення строку оплати або штраф: За внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% від суми боргу.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами Договору, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 8 507,37 грн та 3% річних в сумі 1 772,37 грн є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат
Відповідно до положень частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 5 010,42 грн підлягають задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України” наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2 270,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 130, 185, 191, 194, 196, 219, 222, 223, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління національної поліції в Чернівецькій області (Україна, 58008, м. Чернівці, вул. Головна, 24, код ЄДРПОУ 40109079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” (Україна, 18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 36860996) - 142 136,11 грн (126 845,95 грн. - заборгованості, 8 507,37 грн - пені, 1 772,37 грн - 3% річних, 5 010,42 грн. - інфляційних втрат) та 2 270,00 грн - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 04 листопада 2021 року.
Суддя О.В. Гончарук