Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3274/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом заступника керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: БЛИЗНЮКІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА ЛОЗІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 2) Фермерського господарства "Щастя-2016" 3) ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів, зобов'язання повернути земельні ділянки
за участю представників:
прокурор - Трофіменко О.О.
відповідач 1 (ФГ "Щастя-2016") - Рибак Я.В. адвокат
відповідач 2 (ГУ "Держгеокадастру") - не з'явився
відповідач 3 (Ломака А.І.) - не з'явився
третя особа - не з'явилась
Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач-1), Фермерського господарства "Щастя-2016" (далі-відповідач-2), ОСОБА_1 (далі - відповідач-3) в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 № 212-СГ;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10.03.2015 № 505-СГ;
- визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 32,5072 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0105 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419947563206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9588726;
- визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 31,8430 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0104 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419937163206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9590012;
- визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 14,0977 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0648, та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574075763206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9590649;
- визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 17,0947 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0653, та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574130763206), укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9591613;
- зобов'язати відповідача-2 повернути державі в особі відповідача-1 земельні ділянки: площею 32,5072 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0105), площею 31,8430 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0104), площею 14,0977 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0648), площею 17,0947 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0653).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази та договори суперечать вимогам законодавства, що є підставою для скасування та визнання недійсними відповідно. Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, оскільки прокурор в цій справі є самостійним позивачем і про порушення інтересів держави дізнався за наслідками опрацювання даних, які містяться у відповідних реєстрах.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що вимоги прокурора є обґрунтованими, але він звернувся з пропуском строку позовної давності на застосуванні якого наполягали відповідачі 1 та 2, прокурором недоведено поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 у справі № 922/3274/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою від 13.07.2021 було прийнято справу до нового розгляду, встановлено учасникам справи для подання заяв по суті справи.
Під час нового розгляду справи ГУ Держгеокадастру у Харківській області було подано відзив (вх. 19170 від 16.08.2021) із запереченнями на позовні вимоги прокуратури та клопотання про розгляд справи без участі представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області (вх. 20739 від 07.09.2021).
Ухвалою від 18.08.2021 було замінено позивача Лозівську місцеву прокуратуру Харківської області на Лозівську окружну прокуратуру Харківської області, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області.
Представником ФГ «Щастя-2016» було подано заяву про застосування строку позовної давності (вх. 20793 від 07.09.2021).
Близнюківською селищною радою подано заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності (вх. 22746 від 28.09.2021).
Також, заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності було подано Лозівською окружною прокуратурою Харківської області.
В судовому засіданні 01.11.2021 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник другого відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
До суду звернувся Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Щастя-2016", ОСОБА_1 та просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 № 212-СГ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10.03.2015 № 505-СГ; визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 32,5072 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0105 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419947563206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9588726; визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 31,8430 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0104 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419937163206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9590012; визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 14,0977 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0648, та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574075763206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9590649; визнати недійсним договір від 30.04.2015 щодо оренди землі площею 17,0947 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0653, та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574130763206), укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та відповідачем-2, скасувавши їх державну реєстрацію від 07.05.2015 № 9591613; зобов'язати відповідача-2 повернути державі в особі відповідача-1 земельні ділянки: площею 32,5072 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0105), площею 31,8430 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0104), площею 14,0977 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0648), площею 17,0947 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0653).
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі відповідних заяв ОСОБА_1 згідно з наказами Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про передачу в оренду земельної ділянки" № 212-СГ від 04.02.2015 та № 505-СГ від 10.03.2015 йому надано в оренду земельні ділянки площею 32,5072 га кадастровий номер 6320683500:01:000:0105, площею 31,8430 га кадастровий номер 6320683500:01:000:0104, площею 14,0977 га кадастровий номер 6320682000:01:001:0648, площею 17,0947 га кадастровий номер 6320682000:01:001:0653для ведення фермерського господарства, а в подальшому укладено 4 відповідних договори оренди земельної ділянки від 30.04.2015 Згодом, між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, ОСОБА_1 , та створеним ним та ФГ "Щастя-2016" укладено 4 договори суборенди земельної ділянки від 13.01.2017. Однак, вивченням прокуратурою матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки встановлено ряд істотних порушень, які на думку прокурора, зумовлюють необхідність визнання незаконним зазначених наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області та недійсними зазначених договорів оренди та суборенди, а саме, Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, всупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 14 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час) прийнято накази від № 212-СГ від 04.02.2015 та № 505-СГ від 10.03.2015, якими, незаконно передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому ФГ «Щастя-2016», земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, та при цьому фактично проігноровано, що до прийняття зазначених наказів згідно з державним актом на право постійного користування № ХР-18-00-000642 від 20.06.1996 ОСОБА_1 вже було надано земельну ділянку площею 36,44 га кадастровий номер 6323584700:02:001:0355 для ведення селянського (фермерського) господарства., тобто право останнього на отримання земельної ділянки для відповідної мети останнім вже було реалізовано. Зазначене, на думку прокурора, свідчить що при прийнятті зазначених наказів Головним управлінням Держземагентства у Харківській області фактично проігноровано той факт, що дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання в користування вищевказаних земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124. 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час).
Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності, оскільки прокурор в цій справі є самостійним позивачем і про порушення інтересів держави дізнався за наслідками опрацювання даних, які містяться у відповідних реєстрах.
Прокурор зазначав, що подання ним самостійного позову без зазначення державного органу в інтересах якого він звертається відповідає вимогам ст. 53 ГПК України та ст. 131-1 Конституції України, оскільки 1-й відповідач, як державний орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, самостійно та тривалий час не вживає таких заходів, та більше того допустив порушення які і є підставами для подання прокурором відповідного позову.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що вимоги прокурора є обґрунтованими, але він звернувся з пропуском строку позовної давності на застосуванні якого наполягали відповідачі 1 та 2, прокурором недоведено поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.09.2020 у справі № 922/3274/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
В постанові Касаційного господарського суду зазначалося, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. Проте суди у справі, яка розглядається, обмежившись посиланням на те, що прокурором пропущений строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом за відсутності поважних причин, а також те, що прокурор відповідно до положень Закону України “Про прокуратуру” мав достатні правові підстави та можливість з'ясувати всі обставини щодо порушення відповідачами вимог земельного законодавства і звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, наведених висновків Великої Палати Верховного Суду не врахували, не надали відповідної правової оцінки наведеним у цій заяві обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, а також не навели обґрунтування, за якими такі доводи і докази не беруть до уваги. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора у зв'язку з пропуском позовної давності.
Також, в постанові суду касаційної інстанції вказано, що під час нового розгляду справи суду належить дослідити доводи прокурора про поважність причин пропуску строку позовної давності, посилання відповідачів 1 та 2 та заперечення прокурора щодо доводів їх заяв про застосування наслідків спливу строку позовної давності, дослідити докази, якими підтверджується та обставина, що прокурор у відповідну дату довідався або міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, дати їм належну правову оцінку та навести їх у своєму судовому рішенні.
Відповідно до положень ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
За приписами ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, з урахуванням вищенаведених вказівок та висновків, викладених у постанові Верховного Суду в даній справі, якою справу було направлено на новий розгляд, суд зазначає наступне.
За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою без проведення земельних торгів.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор послався на незаконність наказу ГУ Держгеокадастру про передачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки, зокрема, при цьому було порушено порядок розгляду заяви та надання земельних ділянок державної власності в оренду; також прокурором в обґрунтування позовних вимог наведено обставини, за якими відповідач для ведення фермерського господарства за спрощеною процедурою (без проведення торгів) отримав в оренду декілька земельних ділянок, що є порушенням положень Закону України Про фермерське господарство та Земельного кодексу України (у відповідній редакції).
За заявою ОСОБА_1 від 03.02.2015 Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 № 212-СГ ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 64,3502 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Криштопівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, а саме: земельна ділянка площею 32,5072 га (к.н. 6320683500:01:000:0105); земельна ділянка площею 31,8430 га (к.н. 6320683500:01:000:0104). На підставі даного наказу 30.04.2015 між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено 2 договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 49 років, які 07.05.2015 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9588726 та 9590012 відповідно.
Крім того, за заявою ОСОБА_1 від 05.03.2015 іншим наказом ГУ Держземагенства у Харківській області від 10.03.2015 № 505-СГ ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 31,1924 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області, а саме: земельна ділянка площею 14,0977 га (к.н. 6320682000:01:001:0648); земельна ділянка площею 17,0947 га (к.н. 6320682000:01:001:0653). На підставі даного наказу 30.04.2015 між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено 2 договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 49 років, які 07.05.2015 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9590649 та 9591613 відповідно.
Оскільки земельні ділянки надані для ведення фермерського господарства, 25.03.2016 ОСОБА_1 створене Фермерське господарство «Щастя-2016», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на вказану дату. В подальшому, 13.01.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , та створеним ним ФГ «Щастя-2016» укладено чотири тристоронні додаткові угоди до договорів оренди від 30.04.2015 (які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9588726, № 9590012, № 9590649 та № 9591613), та в цих договорах оренди змінено орендаря з ОСОБА_1 на ФГ «Щастя-2016».
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 Земельного кодексу України).
Статтею 31 Земельного кодексу України(тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).
Таким чином, спеціальний Закон № 973-IVвизначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).
Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IVяк спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.
Розглядаючи заяви ОСОБА_1 про надання в оренду спірних земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, відсутності факту вже реалізованого заявником раніше права.
Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).
За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 року у справі № 922/1974/19).
У пунктах 5.17, 5.18 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. З комплексного аналізу норм статей1,5,7,8,12цьогоЗаконуможна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов'язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18).
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 року у справі № 320/5724/17.
Як свідчать матеріали справи, до винесення ГУ Держземагентства у Харківській області вказаних вище наказів про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, а підставі державного акту на право постійного користування землею, серія та номер: ХР - 18 - 00 - 000642 виданого 20.06.1996 Краснокутською районною радою народних депутатів ОСОБА_1 вже було надано в постійне користування 36,44 га ріллі к.н. 6323584700:02:001:0355 для ведення селянського фермерського господарства на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Крім того, у згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником ФГ «Агрорслобода» (державна реєстрація 22.02.2007).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держземагенства у Харківській області з заявами від 03.02.2015 та від 05.03.2015 просив надати йому відповідні земельні ділянки в оренду, та до зазначених заяв додавав копії паспорту та ідентифікаційного коду, копію документу про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, оригінал витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Однак, при цьому ОСОБА_1 не зазначав про факт надання йому раніше з метою ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 36,44 га кадастровий номер 6323584700:02:001:0355 згідно з державним актом на право постійного користування № ХР-18-00-000642 від 20.06.1996, та про те, що він вже є засновником ФГ «Агрослобода».
В свою чергу, Головному управлінню Держземагенства у Харківській області мало бути відомо про наявність у ОСОБА_1 у постійному користуванні 36,44 га ріллі для ведення селянського (фермерського) господарства, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дата державної реєстрації земельної ділянки вказана 02.12.2013, тобто майже за два роки до отримання спірних ділянок, а орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держземагентства у Краснокутському районі, який був структурним підрозділом ГУ Держземагенства у Харківській області. Такі дії Головного управлінням Держземагентства при відсутності належної перевірки та формальний підхід до вирішення заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства створюють передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства.
Таким чином, при прийнятті наказів ГУ Держземагентства в Харківській області не враховано, що згідно з державним актом на право постійного користування № ХР-18-00-000642 від 20.06.1996 ОСОБА_1 вже було надано земельну ділянку площею 36,44 га кадастровий номер 6323584700:02:001:0355 для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто право останнього на отримання земельної ділянки для відповідної мети останнім вже було реалізовано, а дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання в користування вищевказаних земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124. 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час).
З огляду на викладене, суд вважає, що спірні земельна ділянка передані в оренду із порушенням вимог статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство, що є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області незаконними та їх скасування.
Спірний договори оренди від 30.04.2015 укладено на виконання наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області, які судом визнаються незаконними та скасовуються. Тобто, договори оренди та додаткові угоди до них укладені неправомірно.
Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (правова позиція викладена у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17 (провадження № 61-43854св18).
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації прав на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті14,19 Конституції України).
Відповідно до частини 2статті 5 Господарського кодексу України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема і забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, на що направлені, в тому числі, і положення вищевказаних статей7,12 Закону № 973-IV, статей116,118,121,123,134 Земельного кодексу України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, саме ОСОБА_1 , отримавши в оренду за позаконкурсною процедурою земельну ділянку та створивши, відповідно, фермерське господарство на її основі, повторно скористався процедурою у спрощеного порядку одержання земель, що, відповідно до вищевказаних правових висновків, веде в тому числі і до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного пільгового порядку одержання суб'єктом в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Оскільки договори оренди землі від 30.04.2015 та додаткові угоди до них укладені без дотримання чинних на момент його укладення норм права та на виконання незаконного наказу, фактично спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності, то вони відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Водночас, якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70).
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання спірних договорів оренди землі недійсними не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09 червня 2021 року по справі 922/1141/20.
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, то вказані вимоги є похідними від вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагенства, визнання недійсними договорів оренди.
Враховуючи, що суд визнав незаконним і скасував накази Головного управління Держземагенства у Харківській області та встановив факт нікчемності договору оренди, то похідні вимоги від вказаних вимог з огляду на встановленні обставини підлягають задоволенню.
Щодо вимоги прокурора зобов'язати відповідача-2 повернути державі в особі відповідача-1 земельні ділянки: площею 32,5072 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0105), площею 31,8430 га (кадастровий номер 6320683500:01:000:0104), площею 14,0977 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0648), площею 17,0947 га (кадастровий номер 6320682000:01:001:0653), суд враховує, що у зв'язку із змінами земельного законодавства, на підставі ст. 15-1, 117,122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» ГУ Держгеокадастру у Харківській області здійснило передачу з державної у комунальну власність земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Близнюківської територіальної громади.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірні земельні ділянки на підставі наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області № 14-ОТГ від 10.12.2020 та акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення передані із державної у комунальну власність Близнюківської селищної ради.
Таким чином, вказані земельні ділянки на час вирішення спору знаходиться у комунальній власності, а тому не підлягає поверненню державі в особі ГУ Держгеокадастру, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Оскільки судом встановлено, що позовні вимоги прокурора є частково обґрунтованими і охоронюваний законом інтерес дійсно порушено, суд розглядає заявлене по справі клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених вимог та вирішує питання щодо поважності причин їх пропуску.
Досліджуючи питання поважності причин пропуску позовної давності та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними, суд враховує, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про порушення її прав.
Під час розгляду справи прокурором неодноразово наголошувалося, що про наявність порушень у спірних правовідносинах прокурору стало відомо лише в серпні 2019 року, після опрацювання даних, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при цьому протягом тривалого часу прокуратурою вживалися заходи щодо витребування та опрацювання документів ГУ Держгеокадастру у Харківській області (лист № 03-10/7952вих-18 від 14.09.2018, № 03-22/3вих-19 від 04.01.2019), однак ГУ Держгеокадастру не надавало відповідних документів. Оскільки прокуратура не є володільцем або розпорядником відповідної інформації, про вказані порушення дізнатися самостійно не могла. Нчальником Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Павлюченком Андрієм Сергійовичем 11.12.2017 придбано засіб криптографічного захисту інформації «Ключ електронний «Алмаз - 1К», і лише за допомогою вказаного засобу у прокурора став можливий доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки інші співробітники Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не мають.
Заперечуючи проти таких доводів прокуратури відповідач стверджував, що відсутність у однієї особи - співробітника місцевої прокуратури електронного ключа доступу не може свідчити про відсутність доступу інших працівників прокуратури до реєстру речових прав на нерухоме майно, а запити прокуратури від 14.09.2018 та від 14.01.2019 були подані уже поза межами строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Так строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частини 1статті 261 ЦК для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, висновками у яких прокурором обґрунтувало наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2статті 287 ГПК, наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
Для цілей застосування частини 3 та 4статті 267 ЦК «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
Як було встановлено судом, відповідачами по справі було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Предметом позову по даній справі є вимоги прокуратури, які спрямовані до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ФГ «Щастя-2016» про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані наказ ГУ Держземагентства, договори оренди не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для скасування наказу, визнання цих договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації, а також зобов'язання повернути земельну ділянку.
Відповідно до п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. В той же час, законодавець не визначає вичерпного переліку поважних причин на підставі яких пропущений строк позовної давності може бути продовжений.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, якщо судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропуску позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.
Зазначену позицію викладено Верховним Судом в постанові від 02.08.2018 р. по справі № 904/43/16.
При обґрунтуванні клопотання щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності прокурор, зокрема посилався на те, що він є самостійним позивачем і про порушення вимог земельного законодавства при наданні земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства дізнався лише в серпні 2019 року. Також прокурором наголошено, що органом, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах, є саме ГУ Держгеокадастру, яким і було допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні землями державної власності, що стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом для захисту інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, постанова від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Матеріалами справи підтверджується той факт, що про порушення прав держави Головне управління Держгеокадастру у Харківській області знало на момент підписання спірних наказів та укладення оскаржуваних договорів. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т. ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і в той же час являється відповідачем у даній справі, і саме тому прокурор звернувся з цим позовом самостійно у якості позивача після опрацювання даних, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки на вимогу прокуратури від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області необхідні для перевірки матеріали не надавалися. Такі матеріали були надані лише після витребування їх судом за клопотанням прокурора. Зазначене, з урахуванням відсутності у прокуратури обов'язку та, очевидно, фактичної можливості здійснювати постійний моніторинг стану Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо усіх земельних ділянок, якими розпоряджався Держгеокадастр, та надавати їм оцінку без отримання доступу до усіх матеріалів, на підставі яких оформлялися відповідні рішення, - свідчить про обґрунтованість заяви прокуратури про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності в даному випадку.
В той же час, достатніх доказів наявності фактичної можливості та обов'язку прокуратури дізнатися про відповідні порушення до отримання зазначеної інформації відповідачами не було надано.
З урахуванням вищевикладеного та доводів щодо обґрунтованості звернення прокурором з даним позовом до суду як самостійним позивачем, а також враховуючи характер допущених відповідачами порушень, за якими уповноважений орган діяв спільно з приватними особами на шкоду інтересам держави, суд визнає поважними причини звернення прокуратури з пропуском строків позовної давності.
Враховуючи часткову обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог та визнання поважними причин пропуску строку позовної давності в такій частині, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 № 212-СГ; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10.03.2015 № 505-СГ; скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9588726 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 32,5072 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0105 та додаткової угоди від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419947563206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016"; скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9590012 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 31,8430 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0104 та додаткової угоди від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419937163206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016"; скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9590649 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 14,0977 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0648 та додаткової угоди від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574075763206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016"; скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9591613 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 17,0947 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0653 та додаткової угоди від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574130763206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016".
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 04.02.2015 № 212-СГ.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 10.03.2015 № 505-СГ.
Скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9588726 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 32,5072 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0105 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419947563206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016".
Скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9590012 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 31,8430 га, кадастровий номер 6320683500:01:000:0104 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 419937163206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016".
Скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9590649 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 14,0977 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0648 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574075763206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016".
Скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9591613 від 07.05.2015 договору оренди землі від 30.04.2015 площею 17,0947 га, кадастровий номер 6320682000:01:001:0653 та додаткову угоду від 13.01.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 574130763206), які укладені між Головними управлінням Держземагенства у Харківській області та ФГ "ЩАСТЯ-2016".
Стягнути з ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (61145, Харківська обл., місто Харків, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ КОСМІЧНА, будинок 21, 8-9 ПОВЕРХ, ідентифікаційний код особи 39792822) на користь ПРОКУРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (61001, Харківська обл., місто Харків, Основ'янський район, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108) 1921,00 грн судового збору.
Стягнути з Фермерського господарства "ЩАСТЯ-2016" (Україна, 64605, Харківська обл., місто Лозова, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 19/1, ідентифікаційний код особи 40371161) на користь ПРОКУРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (61001, Харківська обл., місто Харків, Основ'янський район, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108) 1921,00 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "04" листопада 2021 р.
Суддя Л.С. Лаврова