Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/2756/11 (922/336/20)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,
до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" м. Харків,
про стягнення коштів, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі
за участю :
представника позивача - Ястребової Є.Б.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ДП "Харківський завод шампанських вин" про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 200 000,00 грн.
Ухвалою суду від 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом (справа № 5023/2756/11 (922/336/20).
Крім того, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ДП "Харківський завод шампанських вин", в якій позивач просить суд :
- визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП "Харківський завод шампанських вин";
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Ухвалою суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом № 5023/2756/11 (922/399/20) .
Ухвалою суду від 09.04.2020 об'єднано вказані справи № 5023/2756/11 (922/336/20) та № 5023/2756/11 (922/399/20) в одне провадження, присвоївши номер № 5023/2756/11 (922/336/20), призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 07.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 07.10.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, в розгляді справи по суті оголошено перерву до 21.10.2021.
У призначене судове засідання з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд зазначає, що розгляд даної справи було неодноразово відкладено, як у зв'язку з задоволенням клопотань позивача, зокрема, щодо витребування додаткових доказів, так і за клопотаннями відповідача, який посилався на неможливість надання витребуваних судом документів через введений на території України карантин.
На даний час судом створені всі умови для дотримання сторонами своїх прав щодо участі в судовому засіданні, надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача в судовому засіданні 21.10.2021 за наявними у справі документами.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені вимоги та просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працювала на Державному підприємстві "Харківський завод шампанських вин". 28.05.2014 ОСОБА_1 переведена в бродильне відділення цеху розливу алкогольної продукції приготувачем шампанського, що підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_1 , копія якої надана до матеріалів справи.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно наказу № 152-К від 19.10.2018 звільнено приготувача шампанського бродильного відділення цеху розливу алкогольної продукції Нартову Тетяну Анатоліївну з 22.10.2018 за п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з скороченням штатів та чисельності).
Згідно наданої відповідачем довідки (т. 2, а.с. 71) станом на 22.10.2018 заборгованість ДП "ХЗШВ" перед ОСОБА_1 по заробітній платі станом на 22.10.2018 складала 23 522,65 грн. Матеріали справи не містять доказів виплати вказаної заборгованості станом на даний час.
За твердженнями позивача заборгованість підприємства відповідача по виплаті заробітної плати станом на день подачі позову складає 200 000,00 грн, однак, ніяких доказів на підтвердження саме такої суми заборгованості не надано, зокрема, не вказано період виникнення заборгованості, не надано ніякого розрахунку, розрахункових листків, відомостей з Пенсійного фонду або органу податкової служби.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що підтвердженою належними доказами, а саме довідкою відповідача, є заборгованість з заробітної плати в сумі 23 522,65 грн, яка виникла за період з травня 2017 по жовтень 2018 з урахуванням часткових виплат.
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі станом на 22.10.2018 у сумі 23 522,65 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в задоволенні вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати в сумі 176 477,35 грн суд відмовляє, як необґрунтовано заявлені.
Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, суд встановив, що в даній частині позивач посилається на те, що їй достеменно не було відомо про її звільнення, оскільки відповідач не вручив їй наказ про звільнення, на письмові звернення відповідачем також не була видана копія наказу, відповідний запис про звільнення в трудовій книжці також не було зроблено. Позивач також посилається на те, що відповідач при її звільненні порушив ст. 49-2 КЗпП України, не запропонувавши їй для працевлаштування всі наявні вакантні посади на підприємстві.
У судовому засіданні представник позивача, надаючи усні пояснення, зазначила, що в наказі про зміну в організації виробництва від 27.07.2018 не передбачено скорочення одиниці приготувача шампанського бродильного відділення цеху розливу алкогольної продукції.
До матеріалів справи (т. 1, а.с. 60-63) надано копію наказу ДП "Харківський завод шампанських вин" № 47-П від 27.07.2018 "Про внесення змін в структуру та штатний розпис", яким, зокрема, скорочено посаду та чисельність цеху розливу алкогольної продукції, а саме :
- оператор лінії в виробництві харчової продукції - 3 одиниці,
- оператор автоматичних та полуавтоматичних ліній та установок - 1 одиниця,
- ліфтер - 1 одиниця,
- апаратник виробництва шампанського біохімічного відділення - 1 одиниця.
Всього по цеху розливу алкогольної продукції скорочено чисельність працюючих на 6 одиниць.
Згідно службової записки начальника цеху розливу алкогольної продукції (т. 1, а.с. 65) запропоновано згідно наказу № 47-П від 27.07.2018 скоротити :
- ОСОБА_2 - ліфтер,
- ОСОБА_3 - оператор автоматичних та полуавтоматичних ліній та установок,
- ОСОБА_4 - оператор лінії в виробництві харчової продукції,
- ОСОБА_5 - оператор лінії в виробництві харчової продукції,
- ОСОБА_6 - апаратник виробництва шампанського,
- ОСОБА_1 - приготувач шампанського.
Тобто, в наказі № 47-П від 27.07.2018 передбачено скорочення 3 одиниць оператора лінії в виробництві харчової продукції та не передбачено скорочення посади приготувача шампанського, однак, в службовій записці начальника цеху розливної продукції відповідача запропоновано до скорочення дві людини з посади оператора лінії в виробництві харчової продукції та ОСОБА_1 , яка працювала приготувачем шампанського, а не оператором лінії в виробництві харчової продукції.
06.08.2018 відповідачем видано наказ № 114-К від 06.08.2018 (т. 1, а.с. 67-69) про те, що у зв'язку зі змінами в організації праці на ДП "Харківський завод шампанських вин" та згідно наказу № 47-П від 24.07.2018 попереджено працівників про те, що вони підлягають звільненню за скороченням штату та чисельності згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, ОСОБА_1 - приготувача шампанського бродильного відділення цеху розливу алкогольної продукції.
У вказаному наказі відсутній підпис ОСОБА_1 про її ознайомлення з таким наказом, ОСОБА_1 зазначає, що не була з ним ознайомлена.
Однак, до матеріалів справи надано Акт від 15.08.2018 (т.1, а.с. 66), який складено комісією в складі начальника відділу кадрів та документаційного забезпечення ОСОБА_7 , ст.інспектора з кадрів відділу кадрів та документаційного забезпечення ОСОБА_8 , начальника цеху розливу алкогольної продукції Шевченка С.А., заступника начальника цеху розливу алкогольної продукції ОСОБА_9 , про те, що 15.08.2018 о 9 год.30 хв. приготувач шампанського бродильного відділення цеху розливу алкогольної продукції ОСОБА_1 в присутності вищезгаданих осіб була ознайомлена з наказом № 114-К від 06.08.2018 про попередження про те, що вона підлягає звільненню щодо скорочення штатів та чисельності за п. 1 ст. 40 КЗпП України після закінчення двомісячного терміну після ознайомлення, а саме 22.10.2018. Прочитавши цей наказ, ОСОБА_1 відмовилась від підпису в наказі за фактом ознайомлення з ним.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що їй дійсно не надавався наказ для ознайомлення, зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що 15.08.2018 ОСОБА_1 була відсутня на роботі.
Так, ОСОБА_1 до матеріалів справи наданий пакет документів щодо знаходження як на амбулаторному, так і на стаціонарному лікуванні в період з серпня 2016 по 04.10.2019, з якого вбачається, що вона перебувала на лікарняному в період з 19.06.2018 по 29.06.2018, а потім з 23.08.2018 по 31.08.2018. Згідно довідки про нарахування заробітної плати за серпень 2018 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата в сумі 2246,94 грн.
Отже, викладене свідчить про те, що 15.08.2018 ОСОБА_1 була на робочому місці, факт ознайомлення її з наказом № 114-К від 06.08.2018 підтверджують 4 людини.
Як вже зазначено судом, згідно наказу № 152-К від 19.10.2018 звільнено приготувача шампанського бродильного відділення цеху розливу алкогольної продукції ОСОБА_1 з 22.10.2018 за п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з скороченням штатів та чисельності) (т. 1, а.с. 70).
Як зазначає позивач, вона не була ознайомлена з вказаним наказом та не отримувала його копію.
Згідно акту від 22.10.2018 (т.1, а.с. 77), який складено комісією в складі начальника відділу кадрів та документаційного забезпечення ОСОБА_7 , ст.інспектора з кадрів відділу кадрів та документаційного забезпечення ОСОБА_8 , начальника цеху розливу алкогольної продукції Шевченка С.А., заступника начальника цеху розливу алкогольної продукції ОСОБА_9 , 22.10.2018 о 10 год. 05 хв. приготувач шампанського бродильного відділення цеху розливу алкогольної продукції ОСОБА_1 в присутності вищезгаданих осіб була ознайомлена з наказом № 152-К від 19.10.2018 про те, що вона 22.10.2018 звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату та чисельності). Прочитавши цей наказ, ОСОБА_1 відмовилась від підпису в наказі за фактом ознайомлення з ним. Запис до трудової книжки не було здійснено у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не повернула трудову книжку до відділу кадрів та документаційного забезпечення (розписка про відсутність трудової книжки в наявності).
Суд також зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що їй дійсно не надавався наказ про звільнення для ознайомлення, зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що 22.10.2018 ОСОБА_1 була відсутня на роботі.
Так, згідно Виписки з медичної установи карти стаціонарного хворого № 5932 (т. 1, а.с. 186-188) вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 23.08.2018 по 31.08.2018, з 04.09.2018 по 14.09.2018, з 26.11.2018 по 08.12.2018, тобто 22.10.2018 ОСОБА_1 мала знаходитись на робочому місці, а факт ознайомлення її з наказом № 152-К від 19.10.2018 підтвердили 4 людини.
Крім того, суд зазначає, що не перебуваючи на лікарняному, ОСОБА_1 мала виконувати свої робочі обов'язки, однак, суду не надано доказів того, що після 22.10.2018 ОСОБА_1 перебувала на робочому місці та виконувала свої робочі обов'язки, представник позивача в судовому засіданні підтвердила той факт, що ОСОБА_1 фактично не працювала иНа ДП "ХЗШВ" після 22.10.2018, що свідчить свідчити про обізнаність ОСОБА_1 про її звільнення з 22.10.2018.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Суд враховує, що виконуючи вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Суд зазначає, що надані документи свідчать про те, що про подальше звільнення у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників позивач була повідомлена відповідачем 15.08.2018 та звільнена з 22.10.2018.
Згідно штатного розкладу підприємства відповідача, станом на 01.08.2018 (т. 2, а.с. 221-225), наявні вакантні посади заступника директора з економіки та фінансовим питанням, інженера - технолога, слюсаря - ремонтника, машиніста холодильних установок, що обслуговує аміачно-холодильне обладнання.
Згідно штатного розкладу підприємства відповідача станом на 22.10.2018 (т. 2, а.с. 226-230), наявні вакантні посади заступника директора комерційних питань, заступника директора з економіки та фінансів, водія навантажувача, слюсаря - ремонтника, машиніста холодильних установок, що обслуговує аміачно-холодильне обладнання.
З наданих відповідачем копій штатного розкладу підприємства вбачається, що на підприємстві відповідача в серпні - жовтні 2018 року були відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу для працевлаштування з урахуванням її кваліфікації та стану здоров'я, що спростовує доводи позивача.
Однак, згідно наказу ДП "Харківський завод шампанських вин" № 47-П від 27.07.2018 "Про внесення змін в структуру та штатний розпис" не було скорочено ні посаду приготувача шампанського бродильного відділення цеху розливу алкогольної продукції, на якій працювала ОСОБА_1 , ні кількість таких посад цеху розливу алкогольної продукції, а отже, подальше звільнення ОСОБА_1 з вказаної посади є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки ( ст. 234 КЗпП України).
У відзиві на позов відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та просить відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 88-90).
Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 22.10.2018 була ознайомлена з наказом про її звільнення, однак, відмовилась від підпису про ознайомлення. Трудова книжка з записом про її звільнення не могла бути оформлена, оскільки перебувала на час звільнення у ОСОБА_1 , що визнається позивачем.
За таких обставин, суд вважає, що позивачу саме 22.10.2018 вручений наказ про звільнення, отже, з цього часу виникло право на захист порушених прав у суді. Як встановлено судом ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 23.08.2018 по 31.08.2018, з 04.09.2018 по 14.09.2018, з 26.11.2018 по 08.12.2018, тобто в період з 23.10.2018 по 23.11.2018 вона мала можливість на звернення з відповідним позовом до суду.
Суд додатково зазначає, що 22.10.2019 позивачу достеменно було відомо про її звільнення, оскільки нею подана заява до відповідача з питання оформлення трудової книжки у зв'язку з відсутністю запису про звільнення (т. 1 а.с.152 - 153) .
Дана позовна заява подана 11.02.2020, тобто через один рік та майже чотири місяці після звільнення позивача, матеріали справи не містять доказів наявності вагомих обставин, які могли б вплинути на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом щодо спору про її звільнення.
На підставі вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відповідно, відмовляє в вимозі про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, яка є похідною від вказаних вимог, за пропуском позивачем строку звернення із позовом до суду.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (код ЄДРПОУ 30590422, адреса: 61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з заробітної плати в сумі 23 522,65 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (код ЄДРПОУ 30590422, адреса: 61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20) на користь державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 2 270,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному статтями 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено "01" листопада 2021 р.
Суддя В.О. Яризько