23 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/284/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Вишнівецької селищної ради, вул. Грушевського, 6, смт. Вишнівець, Кременецький район, Тернопільська область, 47313
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство “Агродар - 2010”, с. Бутин, Кременецький район, Тернопільська область, 47313
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна; припинення права приватної власності на нерухоме майно; визнання права комунальної власності на нерухоме майно
За участі представників:
позивача: Горби В.В. - адвоката
відповідача: Гудими Л.Р. - адвоката
третьої особи: не прибув
В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
11.05.2021 Вишнівецька селищна рада, надалі - позивач, звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , надалі - відповідач, про:
- визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 ";
- визнання недійсним договору купівлі - продажу від 04.12.2020, відповідно до умов якого Млинівецька сільська рада передала у власність нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,80 кв.м, зазначений під літ. - "А", місцезнаходження: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №1671;
- припинення права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39526883;
- визнання за Вишнівецькою селищною радою права комунальної власності на нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 12.11.2020 Млинівецькою сільською радою Кременецького району Тернопільської області (правонаступником якої є Вишнівецька селищна рада) незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна - нежитлової будівлі, зерноскладу, загальною площею 402,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці за кадастровим номером 6123485100:01:001:1554, шляхом викупу вказаного майна відповідачем.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 11.05.2021, головуючим суддею для розгляду справи №921/284/21 визначено суддю Гирилу І.М.
13.05.2021, на виконання приписів ч. 6 ст. 176 ГПК України, Господарським судом Тернопільської області надіслано до органу реєстрації Вишнівецької селищної ради запит за №921/284/21/267/2021 з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
20.05.2021, 25.05.2021 на електронну адресу суду (без електронного цифрового підпису) та 31.05.2021 нарочно надійшла відповідь на вказаний вище запит суду, з якої вбачається, що зареєстрованим місцем проживання громадянина ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2021 позовну заяву б/н від 11.05.2021 (вх. № 329 від 11.05.2021) Вишнівецької селищної ради залишено без руху та встановлено останній строк для усунення визначених в ухвалі недоліків позовної заяви.
10.06.2021 Вишнівецькою селищною радою, згідно з заявою б/н від 10.06.2021 (вх. №4914 від 10.06.2021), усунуто визначені в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2021 недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2021 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/284/21; постановлено здійснювати розгляд справи 921/284/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 921/284/21 призначено на 11:30 год. 30.06.2021; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство “Агродар - 2010” - господарство, в оренді якого перебувала частина приміщення зерноскладу; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду визначені процесуальним законодавством заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності). Окрім того, вказаною вище ухвалою суду задоволено клопотання Вишнівецької селищної ради б/н від 11.05.2021 (вх. № 3906) та витребувано у Приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлової Галини Василівни належним чином засвідчену копію договору купівлі - продажу від 04.12.2020, укладеного між Млинівецькою сільською радою та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1671.
29.06.2021 від приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлової Галини Василівни, згідно з супровідним листом за вих. №319/01-16 від 21.06.2021, надійшли витребовувані документи.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.06.2021 підготовче засідання у справі №921/284/21 було відкладено на 11:30 год. 28.07.2021 з визначених у ній підстав; запропоновано учасникам справи надати/надіслати суду визначені ст. 165-169 ГПК України заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
В підготовчому засіданні 28.07.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву до 11:30 год. 09.08.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників позивача та відповідача про підготовче засідання 09.08.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); третю особу - відповідною ухвалою від 28.07.2021.
В підготовчому засіданні 09.08.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву до 11:00 год. 18.08.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про підготовче засідання 18.08.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); третю особу - відповідною ухвалою від 09.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.08.2021 в задоволенні клопотання відповідача б/н від 06.08.2021 (вх. №6481 від 09.08.2021) про закриття провадження у справі було відмовлено; заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були подані відповідачем в порядку ст. 88 ГПК України та долучені до клопотання б/н від 06.08.2021 (вх. №6481 від 09.08.2021), залишено без розгляду.
В підготовчому засіданні 18.08.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву до 14:30 год. 25.08.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про підготовче засідання 25.08.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); третю особу - відповідною ухвалою від 18.08.2021.
25.08.2021 через канцелярію суду представником відповідача подано: клопотання б/н від 25.08.2021 (вх. №6894) про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; клопотання б/н від 25.08.2021 (вх. №6895) про застосування до позовних вимог позовної давності і наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України з додатками; відзив на позовну заяву з додатками б/н від 25.08.2021 (вх. №6896) та клопотання б/н від 25.08.2021 (вх. №6897) про витребування доказів.
В підготовчому засіданні 25.08.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву до 14:30 год. 31.08.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про підготовче засідання 31.08.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); третю особу - відповідною ухвалою від 25.08.2021.
26.08.2021 повноважним представником відповідача подано заяву б/н від 26.08.2021 (вх. № 6965) про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, клопотань та доказів із долученням оригіналу заяви ОСОБА_4
31.08.2021 на адресу суду надійшла заява б/н від 31.08.2021 (вх. № 7092), згідно з якою відповідач просив повернути без розгляду: відзив на позовну заяву з додатками; клопотання про приєднання доказів з оригіналом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 , клопотання про застосування до позовних вимог позовної давності і наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України з додатками; клопотання про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заяву про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, клопотань та доказів.
В підготовчому засіданні 31.08.2021 повноважний представник відповідача звернувся до суду із заявою б/н від 31.08.2021, згідно з якою уточнив зміст заяви б/н від 31.08.2021, а саме: просив залишити без розгляду відзив на позовну заяву з додатками; клопотання про приєднання доказів з оригіналом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 , клопотання про застосування до позовних вимог позовної давності і наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України з додатками; клопотання про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заяву про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, клопотань та доказів.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.08.2021 клопотання відповідача б/н від 31.08.2021, з врахуванням уточненої заяви б/н від 31.08.2021 - задоволено; долучені до матеріалів справи: відзив на позовну заяву з додатками; клопотання про приєднання доказів з оригіналом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 , клопотання про застосування до позовних вимог позовної давності і наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України з додатками; клопотання про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заяву про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, клопотань та доказів залишено без розгляду.
В підготовчому засіданні 31.08.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву до 15:00 год. 06.09.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про підготовче засідання 06.09.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); третю особу - відповідною ухвалою від 31.08.2021.
Також 31.08.2021 представником відповідача через відділ діловодства господарського суду подано: відзив на позовну заяву б/н від 30.08.2021, згідно з яким останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Разом із зазначеним відзивом представником відповідача подано: заяву б/н від 30.08.2021 (вх. №7094) про поновлення пропущеного процесуального строку та продовження такого строку для подання відзиву на позовну заяву, клопотань та доказів; клопотання б/н від 30.08.2021 (вх. № 7095) про витребування доказів; клопотання б/н від 30.08.2021 (вх. №7096) про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; клопотання б/н від 30.08.2021 (вх. №7097) про застосування до позовних вимог позовної давності і наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України; клопотання б/н від 30.08.2021 (вх. №7274) про приєднання доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.09.2021 у задоволенні заяви відповідача б/н від 30.08.2021 про поновлення пропущеного процесуального строку та продовження такого строку для подання відзиву на позовну заяву, клопотань та доказів відмовлено; відзив на позовну заяву б/н від 30.08.2021 та додані до нього докази залишено без розгляду; клопотання відповідача б/н від 25.08.2021 та від 30.08.2021 про витребування доказів залишено без розгляду; у задоволенні заяви відповідача б/н від 30.08.2021 про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлову Галину Василівну відмовлено; у задоволенні клопотання відповідача б/н від 30.08.2021 про приєднання доказів до матеріалів справи відмовлено.
Окрім того, в підготовчому засіданні 06.09.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 921/284/21 до судового розгляду по суті на 15:00 год. 20.09.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про судове засідання 20.09.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); третю особу - відповідною ухвалою.
09.09.2021 на адресу суду від приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлової Галини Василівни надійшла заява за вих. № 501/01-16 від 06.09.2021 (вх. №7379 від 09.09.2021) про залучення до участі у справі №921/284/21 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
16.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.09.2021 (вх. №7633 від 16.09.2021) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: адвокатського запиту за № 11 від 20.08.2021, відповіді архівного відділу Кременецької РДА за № 03-02/87 від 10.09.2021. Згідно з даним клопотанням відповідач просив суд визнати строк подання доказів такими, що пропущено з поважних причин та приєднати до матеріалів справи останні.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2021 заяву приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлової Галини Василівни вих. №501/01-16 від 06.09.2021 про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залишено без розгляду; у задоволенні клопотання відповідача б/н від 16.09.2021 (вх. №7633) про приєднання доказів до матеріалів справи відмовлено.
В судовому засіданні 20.09.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд розпочав розгляд справи №921/284/21 по суті та оголосив перерву до 10:00 год. 29.09.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про судове засідання 29.09.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи), третю особу - відповідною ухвалою.
В судовому засіданні 29.09.2021, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд оголосив перерву до 14:00 год. 20.10.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважного представника відповідача про судове засідання 20.10.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); позивача та третю особу - відповідною ухвалою.
В судовому засіданні 20.10.2021, яке відбулось за участі повноважних представників позивача та відповідача, суд продовжив розгляд справи по суті та оголосив перерву до 10:00 год. 23.10.2021, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Повноважних представників сторін про судове засідання 23.10.2021 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); третю особу - відповідною ухвалою та телефонограмою.
В судовому засіданні 23.10.2021, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд продовжив розгляд справи по суті зі стадії дослідження доказів, заслухав заключне слово учасників справи та оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи письмові докази. Зокрема, вважає, що Млинівецькою сільською радою Кременецького району Тернопільської області протиправно обрано спосіб приватизації нежитлової будівлі, зерноскладу, загальною площею 402,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом викупу без проведення аукціону, так як не було виконано умов, передбачених ч. 2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». А саме: викуп здійснено не орендарем майна; не здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна; Млинівецькою сільською радою не приймалося рішення про надання згоди Фермерському господарству «Агродар-2010» чи ОСОБА_1 на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають право на приватизацію майна шляхом викупу; невід'ємні поліпшення не виконані і відсутні; відсутній висновок будівельної експертизи про здійснення і склад невід'ємних поліпшень, їх вартість. Враховуючи наведене, стверджує, що за таких обставин, нежитлова будівля, зерноскладу, загальною площею 402,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , могла бути приватизованою виключно шляхом продажу на аукціоні.
На переконання позивача, недотримання порядку приватизації спірного майна порушило економічний інтерес територіальної громади села Млинівці Кременецького району Тернопільської області на отримання найбільш вигідної продажної ціни, яка могла бути сформованою в умовах конкурентного середовища на відкритому конкурсі, стало наслідком можливої упущеної вигоди від продажу даного майна, ОСОБА_1 отримав непередбачені законом привілеї викупу комунального майна неконкурентним способом, інших потенційних покупців позбавлено права на участь у приватизації.
Окрім того, відповідно до заяви б/н від 11.05.2021 позивач просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності на захист порушеного права територіальної громади шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, зерноскладу від 04.12.2020, укладений між Млинівецькою сільською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1671. Зокрема, звертає увагу суду на те, що оспорення договору купівлі-продажу від 04.12.2020 протягом трьох місяців з моменту його укладення було унеможливлено наступними обставинами: жодна із сторін оспорюваного договору не була зацікавленою в його оскарженні, розуміючи протиправний характер такого правочину; підтверджуюча документація про факт вчинення оспорюваного договору була передана зацікавленою стороною в архів за день до початку роботи комісії з реорганізації (08.12.2020), яка не могла виявити цей факт в ході своєї роботи і дати йому відповідну правову оцінку; з моменту виявлення факту протиправної приватизації комунального майна Млинівецькою сільською радою, правонаступнику - Вишнівецькій селищній раді потрібен був час для збору доказів і підготовки позовної заяви для подачі в суд, який слід вважати розумним станом на дату звернення до суду (11.05.2021); право на звернення до суду за захистом права комунальної власності на нерухоме майно виникло у правонаступника - Вишнівецької селищної ради 18.02.2021, з дня офіційного припинення Млинівецької сільської ради як юридичної особи.
Повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає. В задоволенні позову просить відмовити. Зокрема, вважає, що посилання позивача на недотримання порядку приватизації спірного майна, що порушило економічний інтерес територіальної громади села Млинівці Кременецького району Тернопільської області на отримання найбільш вигідної продажної ціни, яка могла бути сформована в умовах конкурентного середовища на відкритому конкурсі, стала наслідком можливої упущеної вигоди від продажу даного майна, не відповідає дійсності та не знаходить свого документального підтвердження відповідно до вимог закону. Вказує, що позивачем не підтверджено будь-якими доказами факту заниження ціни на майно при його продажі, як і не надано доказів на підтвердження того, що останнє могло становити значно більшу вартість, аніж ту, за яку його було продано.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 ", стверджує, що така вимога є самостійною, однак позивачем не визначено суб'єкта, до якого пред'явлено дану позовну вимогу. Звертає увагу суду на наявність у позивача можливості, враховуючи п. 14 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", самостійно скасувати оспорюване рішення.
Поряд з цим, вважає, що стороною позивача пропущено строк позовної давності для подачі позовної заяви, а поважність причин, які зазначені у клопотанні, є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Зокрема, зазначає, що позивач був обізнаний про те, що спірне майно було відчужене 04.12.2021 ще з 09.12.2020, коли керівником Млинівецької сільської ради став ОСОБА_5 , а також з цього самого моменту останнього було призначено головою комісії з припинення вказаної юридичної особи, та який на даний час є головою Вишнівецької територіальної громади. Крім цього, звертає увагу суду на те, що позивачем не зазначено, які саме дії були ним вчинено до квітня 2021 року щодо розшуку спірного майна та документів на нього.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке:
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ст. 19, 143, 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності (п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 60 цього Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.
Ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Рішенням Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання одинадцятої сесії № 70 від 30.01.2017 "Про надання в оренду частини приміщення зерноскладу" надано Фермерському господарству «Агродар- 2010» в оренду частину приміщення зерноскладу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 терміном на 5 років.
На підставі вказаного рішення Млинівецької сільської ради 03.04.2017 між Млинівецькою сільською радою, як Орендодавцем, з одного боку, та Фермерським господарством "Агродар - 2010", як Орендарем, з іншого боку, укладено Договір оренди майна, що належало до комунальної власності територіальної громади Млинівецької сільської ради, відповідно до умов п. 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування майно, що належить до комунальної власності територіальної громади Млинівецької сільської ради, а саме: приміщення зерноскладу (частково), загальною площею 250 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
П. 10.1 р. 10 Договору оренди встановлено, що останній укладено строком на 5 років та діє з 03.04.2017 до 31.03.2022.
Акт приймання-передачі орендованого майна свідчить, про те, що 03.04.2017 Фермерське господарство "Агродар - 2010" прийняло в користування від Млинівецької сільської ради приміщення зерноскладу (частково), які знаходилися у задовільному стані.
Рішенням Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 " вирішено продати, зокрема, нежитлову будівлю, зерноскладу об'єкт 1, загальною площею 402,80 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 за оціночною вартістю 79 988,80 грн, за винятком сплати покупцем коштів за оцінку майна (п. 1 рішення).
З мотивувальної частини зазначеного рішення вбачається, що підставою для його прийняття був незадовільний стан приміщення та неможливість приведення його у належний стан із-за відсутності коштів.
04.12.2020 між Млинівецькою сільською радою, як Продавцем, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як Покупцем, з другої сторони, укладеного договір купівлі-продажу (надалі - Договір), згідно з умовами п. 1.1, 1.2 р. 1 якого Продавець, на підставі рішення № 716 сорок восьмої сесії сьомого скликання Млинівецької сільської ради від 12.11.2020, передає у власність, а Покупець приймає оплатно у власність нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,80 кв.м, зазначений в плані під літ. «А1», місцезнаходження: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці за кадастровим номером земельної ділянки - 6123485100:01:001:1554.
Р. 2 Договору сторони визначили, що відповідно до Висновку про вартість майна від 22.10.2020 вартість нежитлової будівлі, зерноскладу, що є предметом цього Договору, становить 79 988,80 грн. Ціна нежитлової будівлі, зерноскладу становить 79 988,80 грн. Вказана сума на день підписання Договору перерахована на рахунок сільської ради в повному обсязі.
Відповідно до п. 4.1 р. 4 Договору право власності на нежитлову будівлю, зерносклад виникає у Покупця з моменту державної реєстрації Договору.
Зазначений Договір посвідчено приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1671.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.04.2021 № 252199919 державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , була проведена 04.12.2020.
Витяг з Державного земельного кадастру № НВ-6114494372021 від 12.04.2021 свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6123485100:01:001:1554 є державною власністю.
Як вже зазначалось вище, позивач вважає, що 12.11.2020 Млинівецькою сільською радою Кременецького району Тернопільської області (правонаступником якої є Вишнівецька селищна рада) незаконно обрано спосіб приватизації оспорюваного майна - нежитлової будівлі, зерноскладу, загальною площею 402,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці за кадастровим номером 6123485100:01:001:1554, шляхом викупу вказаного майна відповідачем. Наведене і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
На правовідносини щодо відчуження нежитлової будівлі, яка перебуває у власності територіальної громади поширюється правовий механізм приватизації комунального майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим врегульовані Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" № 2269-VIII від 18.01.2018, з наступними змінами (надалі - Закон № 2269-VIII).
Приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 2269-VIII).
Згідно з п. 2, 9 ч. 1 ст. 1, ст. 13 Закону № 2269-VIII приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом: продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні (спосіб продажу об'єкта приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну та викупу об'єктів приватизації) та викупу об'єкта приватизації (спосіб продажу об'єкта приватизації одному покупцю).
Ст. 5 Закону № 2269-VIII визначає, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації поділяються на об'єкти малої приватизації та об'єкти великої приватизації. До об'єктів малої приватизації відноситься, зокрема, окреме майно, а саме: рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону № 2269-VIII приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.
Порядок приватизації державного і комунального майна визначений ст. 10 Закону № 2269-VIII. Зокрема, даний порядок передбачає:
- формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації;
- опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі;
- прийняття рішення про приватизацію;
- прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності;
- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни;
- проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства;
- проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації;
- перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом;
- затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання;
- затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією;
- опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації;
- проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу;
- укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу;
- опублікування інформації про результати приватизації;
- прийняття рішення про завершення приватизації.
Ч. 1 ст. 18 Закону № 2269-VIII визначено, що приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону № 2269-VIII орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:
орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;
орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;
невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;
здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності;
орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;
договір оренди є чинним на момент приватизації.
Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що приватизація комунального майна здійснюється на конкурентних засадах, першочерговим способом якої є аукціон, а викуп, як спосіб приватизації, застосовується лише у виключних випадках, за умови дотримання порядку, визначеного ч. 2 ст. 18 Закону № 2269-VIII, зокрема здійснення орендарем поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
Можливості застосування спрощеного порядку викупу комунального майна, зокрема, шляхом укладення договору купівлі - продажу з особою, яка не є його орендарем, навіть за умови незадовільного стану приміщення та неможливість із-за відсутності коштів привести його у належний стан, Закон № 2269-VIII не передбачає.
Судом встановлено, що:
- Млинівецькою сільською радою Кременецького району Тернопільської області порядок відчуження об'єктів комунального майна, до якого би ввійшло приміщення нежитлової будівлі, зерноскладу, загальною площею 402,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 не приймався та не затверджувався;
- перелік об'єктів комунальної власності села, які підлягають приватизації сільською радою не затверджувався;
- рішення про приватизацію спірного об'єкта комунальної власності не приймалось;
- опублікування інформації щодо переліку об'єктів, що підлягають приватизації, про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації не здійснювалось;
- аукціон не проводився;
- поліпшення приміщень нежитлової будівлі, зерноскладу, загальною площею 402,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 відповідачем здійснювались;
- на момент приватизації приміщення зерноскладу чинний договір оренди майна, укладений між Млинівецькою міською радою та ОСОБА_1 був відсутнім; орендарем майна була третя особа - Фермерське господарств "Агродар - 2010".
Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
Ч. 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншими актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За даних обставин, зважаючи на те, що договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 04.12.2020 укладено без затвердження переліків об'єктів комунального майна, які підлягають приватизації та порядку відчуження об'єктів комунального майна, без проведення аукціону, без здійснення підготовки об'єкта комунальної власності до продажу, без здійснення орендарем поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна, а також за відсутності на момент приватизації чинного договору оренди спірного майна, укладеного з ОСОБА_1 , суд вважає, що продаж майна територіальної громади відбувся з порушенням законодавчо визначеної процедури, передбаченої Законом № 2269-VIII, а позивач обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом, зокрема з вимогою про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 04.12.2020.
Однак, при цьому слід врахувати, що за викладеними у цивільному законодавстві правилами, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Відповідно до клопотання б/н від 30.08.2021 (вх. №7097) відповідач просить застосувати до позовних вимог позовну давність та наслідки, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Позивач вважає, що позовна давність щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.12.2020 пропущена із поважних причин.
З'ясовуючи початок перебігу строку позовної давності щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу майна, з метою визначення правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, суд зважає на таке.
П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Загальні положення про позовну давність та порядок її обчислення визначені у главі 19 ЦК України.
Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
Відповідно до ст. 256, 267 ч. 3 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Як вже зазначалось вище, на правовідносини щодо відчуження спірної нежитлової будівлі, яка перебувала у власності територіальної громади поширюється правовий механізм приватизації комунального майна.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 30 "Про приватизацію державного і комунального майна" строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, ч. 1 якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Судом встановлено та зазначено вище, що Млинівецькою сільською радою приміщення зерноскладу відчужено 04.12.2020 шляхом укладення договору купівлі-продажу. Відповідно, враховуючи ст. 261 ЦК України, саме з даної дати для Млинівецької сільської ради починається перебіг позовної давності.
Поряд з цим, розпорядженням Кабінету Міністрів України за №724-р від 12.06.2020 Млинівецьку сільську раду включено до складу Вишнівецької територіальної громади.
Рішенням першої сесії восьмого скликання Вишнівецької селищної ради за №32 від 09.12.2020, розпочато процедуру реорганізації Млинівецької сільської ради, шляхом приєднання до Вишнівецької селищної ради. Визначено, що Вишнівецька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Млинівецької сільської ради. Окрім того, даним рішенням рада ухвалила: утворити комісію з реорганізації Млинівецької сільської ради, на яку поклала повноваження щодо здійснення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, запасів, грошових коштів та розрахунків у відповідній сільській раді з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.01.2021; затвердити план заходів з реорганізації сільської ради; затвердити форму передавального акта.
Рішенням шостої сесії восьмого скликання Вишнівецької селищної ради за №196 від 10.02.2021 затверджено передавальний акт Млинівецької сільської ради, який складено 03.02.2021, та акт приймання-передачі документів, що нагромадилися станом на 01.01.2021 під час діяльності Млинівецької сільської ради. Також рада даним рішенням ухвалила припинити юридичну особу - Млинівецьку сільську раду.
Наявний в матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що 18.02.2021 державним реєстратором до Реєстру внесено відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Млинівецької сільської ради, в результаті її реорганізації.
Згідно пп. 1, 4 п. 6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади. Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Відповідно до пп. 9 п. 6.1. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Згідно з ч. 1 і 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 107 цього Кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
У статтях 104 і 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
З урахуванням того, що згідно з рішенням першої сесії восьмого скликання Вишнівецької селищної ради №32 від 09.12.2020 про початок процедури реорганізації Млинівецької сільської ради, шляхом приєднання до Вишнівецької селищної ради, Вишнівецька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Млинівецької сільської ради та не пов'язується з державною реєстрацією припинення сільської ради, датою виникнення універсального правонаступництва Вишнівецької селищної ради щодо Млинівецької сільської ради, яка припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату прийняття селищною радою рішення, з якої вона є правонаступником.
Таким чином, Вишнівецька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Млинівецької сільської ради з 09.12.2020, а не, як стверджує позивач, з 18.02.2021 (дня офіційного припинення Млинівецької сільської ради як юридичної особи).
Близькі за змістом правові позиції наведені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду №296/443/16-ц від 14.09.2020 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду № 925/642/19 від 28.01.2021.
За таких обставин, зважаючи на те, що Головою ліквідаційної комісії/керівником Млинівецької сільської ради, як і керівником Вишнівецької селищної ради, була одна і та ж особа - ОСОБА_5 (витяги - в матеріалах справи), що повна інвентаризація грошових коштів та розрахунків Млинівецької сільської ради з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження здійснювалась з 09.12.2020 по 10.02.2021 (з моменту утворення комісії з реорганізації до складання передавального акту та його затвердження Рішенням № 196 від 10.02.2021), суд прийшов до висновку, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом лише 11.05.2021, пропустив строк позовної давності.
Окрім того, Млинівецька сільська рада як юридична особа припинилась 18.02.2021, а з відповідними запитами позивач звернувся тільки у квітні 2021 р. (12.04.2021 - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно; 15.04.2021 - Архівний відділ Кременецької РДА), що також свідчить про відсутність будь-яких дій щодо розшуку майна та документів на нього в межах строку позовної давності.
Слід також відзначити, що відомості, котрі містяться в Державних реєстрах речових прав є загальнодоступними та загальновідомими, відтак, проявивши розумну обачність, здійснюючи інвентаризацію майна, грошових коштів та розрахунків Млинівецької сільської ради з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження (п. 6 Плану заходів з реорганізації), позивач мав змогу своєчасно виявити незаконне відчуження майна та захистити своє порушене право.
Більше того, отримавши відповідну інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, від Архівного відділу Кременецької РДА, відповідач зволікав і з даною позовною заявою, до суду звернувся майже через місяць (11.05.2021), що, в свою чергу, враховуючи тримісячний строк позовної давності, є неприпустимим.
Крім того, саме позивач повинен довести поважність причин пропуску строку позовної давності та факт своєї необізнаності з наслідками укладення правочину щодо відчуження приміщення зерноскладу. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав не може бути підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності, судом також не встановлено.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної даності, пропуск позивачем встановленого Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 04.12.2020 строку позовної давності, не доведення останнім поважності причин пропуску встановленого Законом строку, в даній частині позову суд відмовляє.
Окрім того, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про: визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 "; припинення права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39526883; визнання за Вишнівецькою селищною радою права комунальної власності на нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Зважаючи на те, що Млинівецькою сільською радою відчуження майна територіальної громади (нежитлової будівлі зерноскладу, загальною площею 402,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) здійснено без затвердження переліків об'єктів комунального майна, які підлягають приватизації та порядку відчуження об'єктів комунального майна, без проведення аукціону, без здійснення підготовки об'єкта комунальної власності до продажу, без здійснення орендарем поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна, а також за відсутності на момент приватизації чинного договору оренди спірного майна, укладеного з ОСОБА_1 , тобто всупереч вимог Закону № 2269-VIII, рішення Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 " суд не може визнати законним.
У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Разом з тим, відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення. В той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:
а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;
б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.
Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Рішення Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 " є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки: адресатом відповідного рішення є чітко визначений суб'єкт - ОСОБА_1 , який на підставі даного рішення реалізував своє право на купівлю спірного майна; рішення породило певні права та обов'язки щодо даного майна тільки для ОСОБА_1 , як його адресата; ОСОБА_1 було укладено 04.12.2020 договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, зерноскладу та оплачено вартість придбаного майна.
Таким чином, суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про можливість Вишнівецької селищної ради, як правонаступника Млинівецької сільської ради, самостійно скасувати рішення № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 ".
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
У справі, що розглядається, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту другого рішення Млинівецької сільської ради за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 ", яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу спірного приміщення від 04.12.2021, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права позивача.
За даних обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Вимоги позивача про припинення права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 39526883; визнання за Вишнівецькою селищною радою права комунальної власності на нежитлову будівлю, зерносклад, загальною площею 402,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування п. 1 рішення Млинівецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання сорок восьмої сесії за № 716 від 12.11.2020 "Про продаж нежитлової будівлі, зерноскладу, що знаходиться в АДРЕСА_2 " та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.09.2020 а, відповідно, задоволенню не підлягають, з огляду на відмову в позові в даній частині.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 12, 14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.11.2021
Суддя І.М. Гирила