36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.11.2021 Справа № 917/1314/21
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФЕРРА ПАК» (місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, корп. Б, офіс 545, код за ЄДРПОУ: 38489297)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДРАЙВ» (місцезнаходження: 36010, м. Полтава, вул. Овочева, 7-А, код за ЄДРПОУ: 40467576)
про стягнення 97 931 грн. 87 коп.,
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФЕРРА ПАК» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДРАЙВ» про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 31 420 грн. 93 коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 66 510 грн. 94 коп. за неналежне виконання зобов'язання по договору поставки № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 р.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Від відповідача надійшли клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №10617 від 23.09.2021, вх. №11010 від 04.10.2021).
В обґрунтування клопотання за вх. №10617 від 23.09.2021 відповідач посилається на відсутність повноважень у представника ТОВ «Інферра Пак» Пожарської А.О. на укладення договору про надання правової допомоги № І-А/26-07 від 26.07.2021 р.
Так, відповідач зазначає, що з доданої до позовної заяви копії довіреності, виданої в м. Рига на першому аркуші довіреності в перекладі на українську мову не містить дати її видачі, при цьому з тексту, викладеного латвійською вбачається, що довіреність видана 31 березня 2021 р. При цьому згідно перекладу українською вбачається строк дії такої довіреності 1 рік і при цьому вказано до 31 травня 2022 p., тобто викладена в українською довіреність не відповідає тексту оригіналу. Крім того з викладених засвідчувальних написів вбачається, що під час посвідчення уповноваженою особою не перевірялися повноваження особи, яка видавала таку довіреність діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Інферра Пак», лише засвідчено справжність підпису Андрія Фьодорова (Андрій Фьодоровс), в той час як згідно витягу з ЄДР директором ТОВ «Інферра Пак» є Федоров Андрій (Латвія, м.Ріга, вулиця Брівібас Гатве, 405, корпус 1, квартира 40), що не співпадає із вказаними в довіреності Даними.
Крім того, вказує відповідач, з перекладеного на українську тексту довіреності вбачається, що надані нею повноваження стосуються представництва інтересів товариства в органах виконавчої влади щодо належного Товариству майна, в органах реєстрації речових прав, судах, в органах виконавчої служби, на укладення договорів щодо розпорядження належним товариству майном, проте така довіреність не містить повноваження на укладення договорів про надання правової допомоги з адвокатами.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст. 226 ГПК України.
Так, відповідно до частин 1, 6 статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 12 ГПК господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи ( частина 2 статті 162 ГПК).
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Статтею 16 ГПК передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, з 01.01.2019 року представництво у суді першої інстанції, у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016 року, має здійснюватися адвокатом. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Водночас, в господарському процесі повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до вимог процесуального законодавства в господарському суді повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Договір про надання правової допомоги, на підтвердження повноважень представника, в господарських судах не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФЕРРА ПАК» підписана представником Голуб Наталією Олександрівною.
Повноваження адвоката Голуб Н.О. (діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю N26236 від 25.10.2018 р. видане Радою адвокатів міста Києва на підставі рішення № 20 від 11.10.2018 р.), як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФЕРРА ПАК» підтверджено доданим до позовної заяви ордером про надання правничої (правової допомоги), виданим на підставі договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №І-А/26-07 від 26.07.2021.
Зміст ордеру про надання правничої (правової допомоги) свідчить про обмеження повноважень адвоката згідно договору на надання правової допомоги.
Водночас, зміст договору про надання правової допомоги №І-А/26-07 від 26.07.2021 свідчить про обов"язок адвоката як Виконавця за окремим усним або письмовим замовленням (дорученням) Клієнта у всіх правоохоронних, судових органах, перед підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, органами державної влади та місцевого самоврядування України здійснювати представництво інтересів Клієнта, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків Клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві у судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних та третейських судах (правнича допомога) з правом: підписувати (крім випадків, коли відповідно до норм чинного законодавства це право не може бути делеговано представнику) та подавати заяви по суті справи, ...
Суд зазначає, що підписантом договору №І-А/26-07 від 26.07.2021 зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФЕРРА ПАК» є представник за довіреністю Пожарську А.О., що діє на підставі Довіреності від 31.03.2021 року. При цьому вказаною довіреністю Федоров Андрій, як керівник позивача згідно відомостей з ЄДР на дату подання позову, надав право підписувати будь-які цивільно-правові договори.
Наведене вище свідчить про необгрунтованість посилання відповідача про відсутність повноважень у представника ТОВ «Інферра Пак» Пожарської А.О. на укладення договору про надання правової допомоги № І-А/26-07 від 26.07.2021 р. та відсутність підстав для залишення позову без розгляду з підстав, зазначених у клопотанні за вх. №10617 від 23.09.2021.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду за вх. №11010 від 04.10.2021 суд також відмовляє у його задоволенні з огляду на таке.
В обґрунтування клопотання за вх. №11010 від 04.10.2021 відповідач вказує, що з наявної станом на подання клопотання в ЄДР інформації вбачається, що Власником ТОВ «Інферра Пак» є Приватна компанія з обмеженою відповідальністю ІНСТАКОРП ЛТД (INSTACORP LTD), Країна резиденства: Сполучене Королівство; Директором Товариства є Туйчієв Абдуманноб, тому надані до позову документи суперечать відомостям в ЄДР та не відповідають дійсності.
Судом враховано, що у самому клопотанні відповідач вказує про наявність інформації станом на дату подання клопотання про залишення позову без розгляду. При цьому, відповідач не надає доказів, які б свідчили про те, що ця інформація була внесена в ЄДР станом на дату подання позову та про те, що надані до позову документи дійсно суперечать відомостям в ЄДР та не відповідають дійсності.
Також, в обґрунтування клопотання за вх. №11010 від 04.10.2021 відповідач вказує, що позовну заяву підписано особою, яка не є адвокатом.
Судом враховано, що повноваження адвоката Голуб Н.О. (діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю N26236 від 25.10.2018 р. видане Радою адвокатів міста Києва на підставі рішення № 20 від 11.10.2018 р.), як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФЕРРА ПАК» підтверджено доданим до позовної заяви ордером про надання правничої (правової допомоги), виданим на підставі договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №І-А/26-07 від 26.07.2021.
Вказане вище свідчить про необгрунтованість посилання відповідача на те, що позовна заява підписана особою, яка не має права підписувати її, та відсутність підстав для залишення позову без розгляду з підстав, зазначених у клопотанні за вх. №вх. №11010 від 04.10.2021.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДРАЙВ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з клопотанням, в якому просило розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. №10618 від 23.09.2021).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.09.2021 суд постановив в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДРАЙВ» відмовити.
Також, від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив, вказуючи, що доводи позовної заяви не відповідають вимогам чинного законодавства України та спростовуються матеріалами справи.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Прийняття рішення судом відкладалося.
Рішення приймається 04.11.2021, з врахуванням процесуальних строків, які визначені положеннями ГПК України та після закінчення відпустки судді Господарського суду Полтавської області Киричука О.А.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
20 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФЕРРА ПАК» (далі за текстом - «Позивач», «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДРАЙВ» (далі за текстом - «Відповідач», «Покупець») укладено договір на поставку товару № 94-2018 (далі за текстом - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався передавати у зумовлені строки продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар і сплачувати його вартість.
Згідно п. 1.2. Договору поставки предметом поставки є Товар узгоджений Сторонами у специфікаціях та зазначений у видаткових накладних, підписаних Постачальником та Покупцем.
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах визначених відповідною Специфікацією.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється за погодженою та підписаною сторонами специфікацією.
Як вбачається з п. 4.2. Договору у специфікації зазначаються: номер специфікації, дата, найменування кожної асортиментної позиції товару; кількість одиниць по кожній асортиментній позиції, ціна товару умови та графік поставки товару.
Відповідно до п. 4.3. Договору постачальник поставляє товар окремими партіями у строки, визначені у специфікаціях до Договору поставки
Відповідно до п. 6.2. Договору поставки ціни на товар, що поставляється постачальником, вказується у специфікаціях, рахунках-фактурах на підставі цих специфікацій, та видаткових накладних постачальника.
Згідно з п. 7.1. Договору покупець здійснює усі розрахунки, передбачені цим Договором, відповідно до виставлених рахунків-фактур постачальником на підставі специфікації у національній валюті України гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що кошти за поставлений товар повинні бути перераховані покупцем у вигляді попередньої оплати (авансу) у повній сумі на поточний рахунок постачальника протягом строку зазначеному у відповідному рахунку постачальника.
Як вбачається з п. 8.2. Договору у разі несплати вартості товару у строк, установлений цим договором та специфікаціями до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення платежу, а також відшкодувати постачальнику інфляційні витрати за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Як вбачається з п. 10.2. Договору, він діє до 31.12.2018. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не виявить бажання припинити чи змінити даний Договір, то Договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на умовах, обумовлених в даному Договорі.
Для уточнення та конкретизації умов Договору сторони підписали Специфікацію № 1 від 20.08.2018 (далі - Специфікація).
У Специфікації сторони погодили найменування, кількість, ціну, строки, графіки та умови поставки Товару.
Так в пункті 1 Специфікації сторони погодили, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача у зумовлені сторонами строки та графіки товар, а саме:
1) стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 220000 штук за ціною 2,70 грн./шт. з ПДВ;
2) кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 220000 штук за ціною 1,50 грн./шт. з ПДВ.
Тобто, загальна сума, на яку повинен бути поставлений та оплачений товар складає 924 000 грн. 00 коп. ( 220 000 х 2.7 + 220 000 х 1.5 = 924 000).
Відповідно до п. 2 Специфікації відповідач гарантує викуп партії товару, зазначеного у п. 1 Специфікації в повному обсязі протягом наступного терміну:
1) жовтень 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110000 штук;
2) листопад 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110000 штук.
Таким чином, не пізніше жовтня 2018 р. на підставі виставленого рахунку Відповідач був зобов'язаний внести попередню оплату в розмірі 462 000 грн, не пізніше листопада 2018 р. Відповідач був зобов'язаний внести попередню оплату в розмірі 462 000 грн. Всього за період жовтень-листопад 2018 р. Відповідач був зобов'язаний внести оплату та викупити весь Товар, поставлений Позивачем Відповідачу у розмірі 924 000 грн.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору та специфікації Позивачем 11.10.2018 р. направлено Відповідачу рахунок № 1776 на загальну суму 462 000 грн.00 коп., строк оплати в якому зазначений до 14.10.2018 р. Тобто, 14.10.2018 р. Відповідач повинен був внести 462 000 грн. на рахунок Позивача.
За даними позивача, станом на 14.10.2018 р. жодної оплати від Відповідача на рахунок Позивача не надійшло. Першу оплату за рахунком № 1776 від 11.10.2018 р. Відповідач здійснив 30.10.2018 р. на суму 80 000 грн. (залишок боргу - 382 000 грн.) Наступні оплати за зазначеним рахунком Відповідач здійснював 13.11.2018 р. на суму 80 000 грн. 00 коп. (залишок боргу - 302 000 грн.), 05.12.2018 р. на суму 84 000 грн. 00 коп. (залишок боргу - 218 000 грн.), 28.12.2018 р. на суму 60 000 грн. 00 коп. (залишок боргу - 158 000 грн.), 17.01.2019 р. на суму 80 000 грн.00 коп. (залишок боргу - 78 000 грн.), 08.02.2019 р. на суму 78 000 грн. 00 коп. (залишок боргу - 0 грн.).
Позивач зазначає, що відразу після надходження коштів від Відповідача Позивач поставляв останньому оплачені партії Товару, що підтверджуються наступними видатковими накладними № 1831 від 31.10.2018 р. на суму 79800 грн., № 1915 від 14.11.2018 р. на суму 79800 грн., № 2027 від 05.12.2018 р. на суму 84000 грн., № 2196 від 28.12.2018 на суму 58800 грн., № 75 від 17.01.2019 р. на суму 79800 грн., № 247 від 08.02.2019 на суму 79800 грн. Оплачений Товар Відповідач приймав, що підтверджується видатковими накладними, будь-яких претензій, відповідно до п.п. 2.З., 4.7. Договору поставки Позивачу не заявляв.
Таким чином, за висновком позивача, Відповідач прострочив виконання свого обов'язку щодо викупу першої партії Товару на суму 462 000 грн.
У зв'язку з тим, що Відповідач прострочив оплату першої партії Товару Позивач 12.12.2018 р. виставив Відповідачу рахунок № 2134 на оплату другої партії Товару на загальну суму 462 000 грн. 00 коп., строк оплати в якому зазначений до 20.12.2018 р. 08.02.2019 р. Відповідач сплатив на рахунок Позивача 22 000 грн. 00 коп. (залишок боргу - 440 000 грн.), а 28.05.2019 р. - сплатив 42 000 грн. 00 коп. (залишок боргу - 398 000 грн.)
Після надходження коштів від Відповідача Позивач поставляв останньому оплачені партії Товару, що підтверджуються наступними видатковими накладними № 248 від 08.02.2019 р. на суму 21000 грн. та№ 1146 від 29.05.2019 р. на суму 42000 грн.
За даними позивача, станом на момент звернення з позовною заявою Відповідачем своє зобов'язання не виконано та не викуплено другу партію Товара у Позивача на загальну суму 398 000 грн. 00 коп.
При цьому, позивач вказує, що неодноразово звертався до Відповідача з вимогами, щодо належного виконання останнім Договору та Специфікації, які залишилися проігнорованими останнім.
14.05.2021 р. Позивачем було направлено Відповідачу повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку по причині не виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань, а саме не здійснення викупу партії Товару в повному обсязі на суму 398 000,00 грн. Дане повідомлення Відповідач отримав 14.05.2021, що підтверджується роздруківкою з веб сайту Нова Пошта.
З урахуванням п. 10.3 Договору з 29.05.2021 р. даний Договір позивач вважає розірваним.
Відтак Позивач вказує, що за порушення умов Договору Відповідачем, до останнього слід застосувати міру цивільної відповідальності, передбачену п. 8.2. Договору та ст. 625 ЦК України, тому звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача 3% відсотків річних у розмірі 31 420 грн. 93 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 66 510 грн. 94 коп. за неналежне виконання зобов'язання по договору № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 р.
Відповідач у відзиві вказав на таке:
- Згідно з пунктом 3 специфікації № 1 від 20.08.2018 (додаток № 1 до Договору поставки товару № 94-2018 від 20.08.2018) орієнтовний строк поставки Товару протягом 8 тижнів з моменту підписання специфікації. Тобто увесь товар (усі партії товару), передбачений специфікацією мав бути поставлений протягом 8 тижнів з моменту підписання специфікації.
Оскільки специфікація підписана сторонами 20.08.2018, то строк у 8 тижнів закінчився 15.10.2018.
- рахунок на оплату № 1776 було виставлено Позивачем 11.10.2018 на суму 462000,00 грн. І як сам це визнає Позивач, відповідно до вказаного рахунку Відповідач сплатив Позивачу грошові кошти у повному обсязі.
Однак щодо наступної частини товару рахунок на оплату № 2134 на суму 462 000,00 грн Позивачем виставлено 17.12.2018, тобто на 17 тиждень після підписання специфікації.
- порушення Постачальником обов'язку щодо своєчасної поставки та своєчасного виставлення рахунку-фактури на оплату (в т.ч., невідповідність змісту рахунку-фактури погодженій специфікації, зокрема строкам поставки та оплати, об'ємам поставки) порушує право Покупця на своєчасну поставку товару, що є предметом Договору та унеможливлює виконання ним обов'язку щодо попередньої оплати. Невиставлення Постачальником рахунку-фактури протягом вказаного строку свідчить про відсутність у Постачальника можливості, намірів та неготовність поставити відповідний товар Покупцю у строк, що є порушенням зобов'язання/договору Постачальником поставити товар в установлені строки.
- виставлені позивачем рахунки на оплату не містять посилання на договір № 94-2018 на поставку товару від 20 серпня 2018 p., оскільки обидва рахунки виставлено з порушенням встановлених договором строків, а в графі «Договір» позивачем зазначено - «Без договору», що дає підстави вважати, що такі рахунки не пов'язані з даним договором, які і проведені за ними оплати та поставки товару, оскільки вони здійснені в строки, не передбачені договором.
- невиставлення позивачем рахункув межах встановлених в специфікації строків вказує на наявність у відповідача підстав вважати, що позивач не має можливості виконати зобов'язання з постачання товару в обумовлені специфікацією строки. У зв'язку з чим відповідач скористався своїм правом, наданим йому ст. 538 І1К України та зупинив виконання свого обов'язку щодо оплати.
- враховуючи викладене вище, Господарський суд Полтавської області в рішенні від 06.10.2020 р. у справі № 917/1999/19 за позовом ТОВ «Інферра Пак» до ТОВ «Снек Драйв» про стягнення грошових коштів встановив, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає продавцю право вимагати оплату такого товару.
Аналогічний висновок викладено в постанові Східного апеляційного господарського ду від 12.04.2021 р. по даній справі, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін.
За даних обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
При цьому, відповідач просив суд взяти до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи, зокрема: копії договору поставки № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 р.; специфікації № 1 від 20.08.2018 р. до договору поставки № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018р.; рахунку на оплату № 1776 від 11.10.2018 р.; рахунку на оплату № 2134 від 17.12.2018 р.; Акту звірки взаєморозрахунків за період з 22.10.2018 р. по 30.10.2019 р.; видаткових накладних № 1831 від 31.10.2018 р., № 1915 від 14.11.2018, № 2027 від 05.12.2018 р., № 2196 від 28.12.2018 р., № 75 від 17.01.2019, № 247 від 08.02.2019 р., № 146 від 29.05.2019 р.; претензії від 23.08.2019 р. та доказів направлення Відповідачу претензії; Повідомлення про розірвання Договору № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018р. в односторонньому порядку та докази поштової відправки повідомлення про розірвання договору на поставку товару від 20.08.2018 р.; Роздруківку з веб-сайту Нова Пошта; Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Позивача; Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Відповідача.; копії Довіреності на підписанта комерційного директора Пожарську А.О.; договору про надання правової допомоги № І-А/26-07 від 26.07.2021 р.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Ордер; копії рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2020 р. у справі № 17/1999/19. та постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 р. у справі № 917/1999/19.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 631 ЦК України передбачає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Умовами Договору та Специфікації № 1 передбачена попередня оплата за товар.
Так, відповідно до п. 2 Специфікації відповідач гарантує викуп партії товару, зазначеного у п. 1 Специфікації в повному обсязі протягом наступного терміну:
1) жовтень 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110000 штук;
2) листопад 2018 року: стакан одноразовий місткістю 300 мл Fabri-Kal, артикул FK-КС10, 110000 штук; кришка купольна з отвором 300 мл Fabri-Kal, артикул АН-ADL600, 110000 штук.
При цьому, згідно з п. 7.1. Договору покупець здійснює усі розрахунки, передбачені цим Договором, відповідно до виставлених рахунків-фактур постачальником на підставі специфікації у національній валюті України гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що кошти за поставлений товар повинні бути перераховані покупцем у вигляді попередньої оплати (авансу) у повній сумі на поточний рахунок постачальника протягом строку зазначеному у відповідному рахунку постачальника.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач прострочив виконання свого обов'язку щодо викупу першої партії Товару на суму 462 000 грн., не виконав своє зобов'язання та не викупив другу партію Товара на загальну суму 398 000 грн. 00 коп., позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 31 420 грн. 93 коп. та інфляційні нарахування - у розмірі 66 510 грн. 94 коп.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом враховано, що згідно п. 3 Специфікації № 1 орієнтовний строк поставки Товару протягом 8 тижнів з моменту підписання специфікації. Тобто увесь товар (усі партії товару), передбачений специфікацією, мав бути поставлений протягом 8 тижнів з моменту підписання специфікації. Оскільки специфікація підписана сторонами 20.08.2018, то строк у 8 тижнів закінчився 15.10.2018.
Матеріалами справи підтверджено, що Рахунок на оплату № 1776 було виставлено позивачем 11.10.2018 на суму 462000,00 грн. І, як сам це визнає позивач, відповідно до вказаного рахунку відповідач сплатив позивачу грошові кошти у повному обсязі.
Щодо наступної частини товару рахунок на оплату № 2134 на суму 462000,00 грн., то матеріалами справи підтверджено, що позивачем виставлено 17.12.2018, тобто на 17 тиждень після підписання специфікації.
Як зазначено судом вище, згідно з п. 7.1. Договору покупець здійснює усі розрахунки, передбачені цим Договором, відповідно до виставлених рахунків-фактур постачальником на підставі специфікації у національній валюті України гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відтак, рахунок-фактура має бути виставлений постачальником у повній відповідності із Договором та специфікацією, як невід'ємною частиною Договору, тобто таким чином, щоб допустити можливість своєчасної поставки та оплати товару. Оскільки поставка товару мала бути здійснена орієнтовно протягом 8 тижнів (до 15.10.2018) з моменту підписання специфікації, то і рахунок-фактуру постачальник повинен виставити в межах вказаного строку, таким чином, щоб забезпечити реальну можливість виконання сторонами Договору (специфікації), в т.ч. оплату та поставку товару.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що порушення постачальником обов'язку щодо своєчасної поставки та своєчасного виставлення рахунку-фактури на оплату (в т.ч., невідповідність змісту рахунку-фактури погодженій специфікації, зокрема строкам поставки та оплати, об'ємам поставки) порушує право покупця на своєчасну поставку товару, що є предметом Договору та унеможливлює виконання ним обов'язку щодо попередньої оплати. Невиставлення постачальником рахунку-фактури протягом вказаного строку свідчить про відсутність у постачальника можливості, намірів та неготовність поставити відповідний товар покупцю у строк, що є порушенням зобов'язання.
Крім того, суд зауважує, що відносини, що існували між сторонами щодо поставки товару згідно договору поставки № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 р., специфікації № 1 від 20.08.2018 р. до договору поставки № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018р, вказаних позивачем у позові видаткових накладних та виставлених рахунках-фактур, а також факт невиконання відповідачем умов договору № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 та специфікації № 1 від 20.08.2019 до нього, вже були предметом дослідження в справі № 917/1999/19, що розглядалися господарським судом Полтавської області.
Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 06.10.2020 у справі 917/1999/19, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 р. залишено без змін, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФЕРРА ПАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Драйв" про стягнення 415032,70 грн., в тому числі 398000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 17032,70 грн. матеріальних збитків (в обґрунтування позову позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 та специфікації № 1 від 20.08.2019 до нього) відмовлено повністю.
Суд зазначає, що у вказаних судових рішеннях зазначені такі норми права, які застосував суд: "Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.
У відповідності із ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
За приписами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.".
Враховуючи викладене вище, Господарський суд Полтавської області в рішенні від 06.10.2020 р. у справі № 917/1999/19 за позовом ТОВ «Інферра Пак» до ТОВ «Снек Драйв» про стягнення грошових коштів встановив, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає продавцю право вимагати оплату такого товару.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 903/333/17.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні суду, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).
Відповідно до п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.11.1999 (заява №28342/95) одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Надання протилежних висновків в іншій справі щодо одних й тих же обставин суперечить одному з основних елементів верховенства права - принципу юридичної визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (постанова КГС ВС від 16.01.2020 у справі №910/11470/18).
З огляду на вищенаведене, при дослідженні відносини, що існували між сторонами щодо поставки товару згідно договору поставки № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 р., специфікації № 1 від 20.08.2018 р. до договору поставки № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018р, вказаних позивачем у позові видаткових накладних та виставлених рахунках-фактур, а також факту наявності у відповідача обов"язку щодо здійснення попередньої оплати на виконання умов договору № 94-2018 на поставку товару від 20.08.2018 та специфікації № 1 від 20.08.2019 до нього, суд враховує, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникало, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає продавцю право вимагати оплату такого товару.
Крім того, суд зазначає, що при досліджені рахунків на оплату ( № 1776 від 11.10.2018 р. та № 2134 від 17.12.2018 р.), які виставлені позивачем, судом з"ясовано, що ці рахунки не містять посилання на договір № 94-2018 на поставку товару від 20 серпня 2018 p., обидва рахунки виставлено з порушенням встановлених договором строків, а в графі «Договір» позивачем зазначено - «Без договору».
Вказане, на переконання суду, унеможливлює дійти висновку, що такі рахунки пов'язані з даним договором, які і проведені за ними оплати та поставки товару, оскільки вони здійснені в строки, не передбачені договором.
Суд зазначає, що відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Суд зазначає, що доказування не може мати абстрактне значення та ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені поданими ними до суду належними доказами.
Проте, тягар доказування у даній справі позивачем не витриманий. Належних та допустимих доказів на підтвердження прострочення відповідачем зобов"язання по попередній оплаті за товар з огляду на умови Договору та Специфікації № 1 позивачем до суду не надано.
Відповідно цьому правові та фактичні підстави для задоволення позову відсутні, і тому суд відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 4 ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір відповідно до ст.ст.123, 129 ГПК України, покладається судом на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.11.2021р.
Суддя Киричук О.А.