"27" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1592/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання С.В. Родовець
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстрейд ЛЛС” про стягнення 57337,07 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстрейд ЛЛС” про стягнення заборгованості за договором поставки № 96 від 30.10.2019 р. в загальній сумі 529777,04 грн., в т.ч. 472439,97 грн. основного боргу, 22116,41 грн. пені, 16873,95 грн. 10% річних, 18346,71 грн. інфляційних втрат, посилаючись на наступне.
30 жовтня 2019 року між ТОВ “Торгівельний будинок “Новіс” (постачальник) та ТОВ “Текстрейд ЛЛС” (покупець) був укладений договір поставки № 96, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати товар (поліетиленова продукція) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти його у власність і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі (пункт 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.7 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується підписом уповноважених представників сторін на видатковій накладній.
Згідно п. 3.3 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки протягом 30 календарних днів з дати (моменту) поставки.
Як вказує позивач, на виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар без зауважень за наступними видатковими накладними: № 4135 від 03.11.2020 р. на суму 58590,00 грн., № 4136 від 03.11.2020 р. на суму 12797,13 грн., № 4154 від 03.11.2020 р. на суму 10800,00 грн., № 4196 від 05.11.2020 р. на суму 27225,00 грн., № 4430 від 23.11.2020 р. на суму 14709,14 грн., № 4431 від 23.11.2020 р. на суму 59280,00 грн., № 4432 від 23.11.2020 р. на суму 14900,89 грн., № 4433 від 23.11.2020 р. на суму 58383,00 грн., № 4450 від 24.11.2020 р. на суму 27630, грн., № 4451 від 24.11.2020 р. на суму 33067,02 грн., № 4652 від 02.12.2020 р. на суму 56430,00 грн., № 4671 від 03.12.2020 р. на суму 13093,47 грн., № 4926 від 18.12.2020 р. на суму 36252 грн., № 4927 від 18.12.2020 р. на суму 28953,60 грн., № 353 від 05.02.2021 р. на суму 17633,86 грн., № 455 від 15.02.2021 р. на суму 29755,14 грн., № 456 від 15.02.2021 р. на суму 38493,00 грн.
При цьому позивач зауважує, що на виконання умов договору покупець частково оплатив поставлений товар, однак в порушення п. 3.3 договору станом на день подачі позову заборгованість в сумі 472439,97 грн. не сплачена.
Таким чином позивач зазначає, що оскільки грошовий борг покупця виник з господарського зобов'язання, яке є майновим та за яким зобов'язана сторона - боржник був зобов'язаний сплатити гроші на користь іншого суб'єкта господарювання, відповідно кредитор, в цьому випадку постачальник, має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку щодо погашення боргу, тому позивач вважає, що до цих правовідносин підлягають застосуванню норми статей 193, 198, 218, 219 Господарського кодексу України.
Наразі позивач посилається на п. 7.1 договору, за яким у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної одні нової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором, позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 22116,41 грн., що заявлена до стягнення.
Також в п. 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення оплати поставленого товару на термін більше 10 банківських днів покупець у відповідність до ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10% річних від простроченої суми з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати. Таким чином, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору нараховані відповідачу 10% річних від простроченої суми в розмірі 16873,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 18346,71 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2021 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” (вх. № 1651/21) залишено без руху, оскільки позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, що заявлена до стягнення, а також доказів часткової оплати відповідачем поставленого товару. Також судом встановлено, що надане Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” платіжне доручення № 200113978 від 27.05.2021 р. на суму 7946,66 грн. не може вважатися належним доказом сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом порядку.
23.06.2021 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем додано докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, докази часткової оплати відповідачем поставленого товару, а також обґрунтований розрахунок суми основного боргу, що заявлена до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2021 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1592/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 12 липня 2021 р.
12.07.2021 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для узгодження умов мирової угоди та її оформлення.
Також 12.07.2021 р. відповідачем подано до господарського суду відповідну заяву про відкладення підготовчого засідання з тих самих причин.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2021 р. у справі № 916/1592/21 підготовче засідання відкладено на 26 липня 2021 р. з огляду на неявку сторін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.07.2021 р. у справі № 916/1592/21 підготовче засідання відкладено на 25.08.2021 р. з огляду на неявку сторін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2021 р. у справі № 916/1397/21 підготовче засідання призначено на 26 серпня 2021 р. у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. у відпустці 25.08.2021 р.
25.08.2021 р. від позивача надійшла до господарського суду заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з здійсненням відповідачем оплати поставленого товару після подання позову. Так, у вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 96 від 30.10.2019 р. в загальній сумі 280000,00 грн., що складається з основного боргу - 217439,97 грн., пені - 22116,41 грн., 10% річних - 16873,95 грн., інфляційних втрат - 18346,71 грн.
Наразі судом з'ясовано, що позивачем допущено арифметичну помилку при зазначенні загальної суми заборгованості, оскільки внаслідок підрахунку вказаних сум заборгованість складатиме 274777,04 грн.
Крім того, 25.08.2021 р. від позивача надійшло до господарського суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
26.08.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з узгодженням умов мирової угоди.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2021 р. у справі № 916/1592/21 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, при цьому підготовче засідання відкладено на 10.09.2021 р. о 10 год. 30 хв.
10.09.2021 р. від відповідача до господарського суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з узгодженням умов мирової угоди.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2021 р. у справі № 916/1592/21 підготовче засідання відкладено на 27 вересня 2021 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2021 р. у справі № 916/1592/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19.10.2021 р., при цьому явку учасників справи судом визнано обов'язковою.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2021 р. розгляд справи № 916/1592/21 відкладено на 26 жовтня 2021 р. з огляду на неявку сторін, при цьому явку учасників справи судом визнано обов'язковою.
26.10.2021 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 217439,97 грн., вказуючи про відсутність спору у вказаній частині позову у зв'язку із повною сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 217439,97 грн. Наразі у вказаному клопотанні позивач також просив суд вирішити питання про повернення судового збору з бюджету у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.
У судовому засіданні господарського суду 26 жовтня 2021 р. по справі № 916/1592/21 було протокольно оголошено перерву до 27 жовтня 2021 р.
Так, у поданому ТОВ “Торгівельний будинок “Новіс” клопотанні про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 217439,97 грн. вказано, що відповідачем - ТОВ “Текстрейд ЛЛС” повністю сплачено вказану суму основного боргу. При цьому з доданого позивачем до вказаного клопотання акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 р. до 25.10.2021 р. вбачається, що 20.08.2021 р. відповідачем було сплачено 20000,00 грн., 26.08.2021 р. - 50000,00 грн. (46000,00 грн. + 4000,00 грн.), 16.09.2021 р. - 30000,00 грн., 13.10.2021 р. - 117439,97 грн., що разом складає 217439,97 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку зі сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлені товари у розмірі 217439,97 грн. після звернення позивача до суду із заявленим позовом, предмет спору між сторонами у вказаній частині позову про стягнення 217439,97 грн. основного боргу за поставлені товари відсутній.
Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.10.2021 р. провадження у справі № 916/1592/21 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстрейд ЛЛС” про стягнення основного боргу за поставлені товари у розмірі 217439,97 грн. закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстрейд ЛЛС” про стягнення 57337,07 грн. підлягають розгляду судом по суті.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
30 жовтня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Текстрейд ЛЛС” (покупець) укладено договір поставки № 96, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов'язується виготовити, поставити і передати товар у власність покупця, а відповідач як покупець зобов'язується прийняти його у власність і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Згідно п. 1.2 договору найменування товару: поліетиленова продукція.
Відповідно до п. 1.3 договору повне найменування товару, його опис і характеристика, розміри, кількість, ціна, строки виготовлення та постачання і ін. вказуються в заявках, які з моменту підписання сторонами є невід'ємною частиною цього договору.
В п. 1.4 договору сторони визнають, що накладна на товар (видаткова накладна), підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, розміру, його кількості і ціни, термінів виготовлення і постачання, прирівнюється до специфікації, і є невід'ємною частиною цього договору.
За положеннями п. 2.1 договору підставою для поставки кожної партії товару є узгоджене постачальником замовлення покупця. Замовлення покупця узгоджується шляхом направлення постачальником покупцю відповідного підтвердження заявки (поштою, факсом, електронною поштою) або усно, або шляхом виконання постачальником дій, які свідчать про узгодження заявки (відвантаження товару). При цьому при направленні замовлень сторони домовилися дотримуватися такої процедури:
- 2.1.1 заявку на поставку товару покупець зобов'язаний передати за допомогою кореспонденції (по факсу, листом, поштою, за допомогою електронної пошти) або вручити за підписом уповноваженої особи покупця, в якій вказується: а) загальна назва товару; б) асортимент товару; в) кількість товару; г) ціна за одиницю товару (виходячи з цін постачальника на дату подачі заявки);
- 2.1.2 в разі, якщо постачальник може належним чином виконати заявку покупця на поставку товару, він зобов'язаний зробити напис на заявці про те, що вона прийнята і за підписом уповноваженої особи постачальника передати покупцю за допомогою факсимільного зв'язку екземпляр заявки протягом 24 годин з моменту отримання;
- 2.1.3 в разі, якщо постачальник не може належним чином виконати заявку покупця на поставку товару він зобов'язаний протягом 24 годин повідомити про це покупця із зазначенням причин невиконання, в цьому випадку заявка вважається не прийнятою і не підлягає виконанню.
В п. 2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах - вказати літеру “А”: а) DAP на склад покупця, розташований: м. Одеса; б) СРТ (доставлено до) уповноваженого перевізника; в) EXW зі складу постачальника: м Дніпро, вул. Журналістів, 9А.
Терміни, що вживаються у цьому договорі розуміються сторонами відповідно до “Інкотермс”, офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Редакція 2010 р.)”.
В п. 2.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється протягом 14 днів з моменту узгодження заявки покупця в порядку, передбаченому п 2.1.2 цього договору.
Передача (приймання-здавання) товару здійснюється в місці поставки (п. 2.4 договору).
Згідно п. 2.5 договору підставою для передачі постачальником представнику покупця товару (партії товару) є надана їм довіреність встановленого зразка на отримання певної кількості товару, оформлена належним чином. При передачі товару постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: а) оригінал накладної на товар (видаткову накладну), підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника; б) податкова накладна та/або коригування до податкової накладної, спрямована з використанням програмного забезпечення “МЕDОС ІS” в електронному вигляді, заповнена в установленому чинним законодавством України порядку і підписані електронним підписом уповноваженої особи, з подальшою реєстрацією в термін, визначений Податковим Кодексом України (далі ПКУ), від дати виникнення податкового зобов'язання або підстав, визначених статтею 192 ПК України (для коригування до податкової накладної); в) оригінал ТТН, підписаної уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника (в разі необхідності); г) копії документа, який підтверджує якість товару.
Відповідно до п. 2.7 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується підписом уповноважених представників сторін на видатковій накладній.
За умовами п. 2.8 договору зобов'язання по поставці товару вважається виконаним постачальником з моменту передачі товару покупцеві, що засвідчується накладною на товар (видатковою накладною), підписаною уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна за одиницю товару і вартість партії товару встановлюються при поставці кожної парти товару і вказується у видатковій накладній, яка підписується обома сторонами. Ціна на товар, що поставляється за цим договором, може змінюватися, про що постачальник сповіщає покупця до моменту здійснення поставки товару. Ціна кожної партії товару розраховується за цінами, які є звичайними і справедливими, які склалися на ринку ідентичних / однорідних товарів в порівняльних умовах. Ціна товару включно в себе вартість товару упаковки маркування та інші виграти постачальника з поставки.
За положеннями п. 3.2 договору загальна вартість договору становить сума всіх підписаних сторонами видаткових накладних до цього договору протягом строку його дії.
В п. 3.3 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах „В”:
А) передоплати в розмірі 50% від вартості поставленого товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту узгодження заявки на поставку в порядку, передбаченому договором, про що свідчить виставлений рахунок. Остаточний розрахунок за товар здійснюється по факту отримання готової продукції покупцем від постачальника;
Б) 100% передоплата протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту узгодження заявки на поставку в порядку, передбаченому договором, про що свідчить виставлений рахунок;
В) відстрочка протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати (моменту) поставки.
Оплата поставленого товару проводиться в наступному порядку: в першу чергу погашається заборгованість по раніше поставленому товару і далі по кожній наступній поставці (п. 3.5 договору).
Згідно п. 3.6 договору відстрочка оплати вартості товару, надана покупцю відповідно до умов цього договору, не є комерційним кредитом.
Відповідно до п. 3.7 договору днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 3.8 договору за результатами діяльності сторони можуть провести звірку взаємних розрахунків, результати якої оформляються актом.
За положеннями п. 6.3 договору приймання товару за кількістю і за якістю проводиться при передачі товару від постачальника покупцю.
В п. 6.4 договору передбачено, що підписання видаткової накладної покупцем (або його представником) свідчить про приймання ним товару (партії товару) за якістю та кількістю без зауважень.
В п. 8.1 договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін.
Згідно п. 8.2 договору пролонгація проводиться на кожний наступний календарний рік.
Відповідно до п. 8.3 договору у разі, якщо не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не направить на адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії цього договору, то термін дії договору вважається продовженим на такий самий строк і на таких же умовах. Кількість продовжень не обмежено.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 96 від 30.10.2019 р. позивачем - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 4135 від 03.11.2020 р. на суму 58590,00 грн., в т.ч. ПДВ 9765,00 грн.;
- № 4136 від 03.11.2020 р. на суму 12797,13 грн., в т.ч. ПДВ 2132,86 грн.;
- № 4154 від 03.11.2020 р. на суму 10800,00 грн., в т.ч. ПДВ 1800,00 грн.;
- № 4196 від 05.11.2020 р. на суму 27225,00 грн., в т.ч. ПДВ 4537,50 грн.;
- № 4430 від 23.11.2020 р. на суму 14709,14 грн., в т.ч. ПДВ 2466,52 грн.;
- № 4431 від 23.11.2020 р. на суму 59280,00 грн., в т.ч. ПДВ 9880,00 грн.;
- № 4432 від 23.11.2020 р. на суму 14900,89 грн., в т.ч. ПДВ 2483,48 грн.;
- № 4433 від 23.11.2020 р. на суму 58383,00 грн., в т.ч. ПДВ 9730,50 грн.;
- № 4652 від 02.12.2020 р. на суму 56430,00 грн., в т.ч. ПДВ 9405,00 грн.;
- № 4926 від 18.12.2020 р. на суму 36252 грн., в т.ч. ПДВ 6042,00 грн.;
- № 4927 від 18.12.2020 р. на суму 28953,60 грн., в т.ч. ПДВ 4825,60 грн.;
- № 353 від 05.02.2021 р. на суму 17633,86 грн., в т.ч. ПДВ 2938,98 грн.
При цьому, поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису останнього на вищезазначених накладних, а також скріплено відповідною печаткою покупця.
Водночас, як встановлено господарським судом, на видаткових накладних № 4450 від 24.11.2020 р. на суму 27630, грн., № 4451 від 24.11.2020 р. на суму 33067,02 грн., № 4671 від 03.12.2020 р. на суму 13093,47 грн., № 455 від 15.02.2021 р. на суму 29755,14 грн., № 456 від 15.02.2021 р. на суму 38493,00 грн. відсутній підпис покупця про отримання товару.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 96 від 30.10.2019 р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно п. 3.3 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар в безготівковій формі в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах „В”, тобто на умовах відстрочки протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати (моменту) поставки.
Таким чином, з огляду на вказані положення договору, оплата товару мала бути здійснена відповідачем шляхом відстрочки платежу протягом 30-ти календарних днів з дати (моменту) поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем були здійснені наступні оплати за договором: 03.02.2021 р. - 10000,00 грн., 08.02.2021 р. - 40000,00 грн. та 29.03.2021 р. - 25000,00 грн. Відтак, відповідачем була здійснена часткова оплата на суму 75000,00 грн. за поставлені товари за договором поставки № 96 від 30.10.2019 р., що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунком позивача станом на 03.06.2021 р. складала 472439,97 грн., про стягнення якої позивачем було пред'явлено позов до суду.
Наразі в ході підготовчого провадження відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар по договору № 96 від 30.10.2019 р. в сумі 255000,00 грн., з огляду на що позивачем було зменшено розмір позовних вимог згідно заяви від 25.08.2021 р., відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 217439,97 грн., пеню в сумі 22116,41 грн., 10% річних в розмірі 16873,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 18346,71 грн.
Разом з тим, як було з'ясовано судом, в подальшому у період з 20.08.2021 р. по 13.10.2021 р. відповідачем було повністю сплачено заборгованість за поставлений товар по договору № 96 від 30.10.2019 р. в сумі 217439,97 грн., у зв'язку з чим ухвалою суду від 27.10.2021 р. провадження у справі у вказаній частині позовних вимог ТОВ “ТБ “Новіс” про стягнення основного боргу у розмірі 217439,97 грн. було закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
При цьому господарський суд зауважує, що сплата відповідачем заборгованості за поставлений згідно спірного договору поставки № 96 від 30.10.2019 р. товар в повному обсязі містить в собі також оплату й по накладним, які не були підписані покупцем, саме: № 4450 від 24.11.2020 р. на суму 27630, грн., № 4451 від 24.11.2020 р. на суму 33067,02 грн., № 4671 від 03.12.2020 р. на суму 13093,47 грн., № 455 від 15.02.2021 р. на суму 29755,14 грн., № 456 від 15.02.2021 р. на суму 38493,00 грн., що свідчить про погодження останнім вказаних накладних та відповідно прийняття товару, поставленого відповідно до них.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 22116,41 грн. суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1 договору у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором поставки № 96 від 30.10.2019 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних № 4135 від 03.11.2020 р., № 4136 від 03.11.2020 р., № 4154 від 03.11.2020 р., № 4196 від 05.11.2020 р., № 4430 від 23.11.2020 р., № 4431 від 23.11.2020 р., № 4432 від 23.11.2020 р., № 4433 від 23.11.2020 р., № 4450 від 24.11.2020 р., № 4451 від 24.11.2020 р., № 4652 від 02.12.2020 р., № 4671 від 03.12.2020 р., № 4926 від 18.12.2020 р., № 4927 від 18.12.2020 р., № 353 від 05.02.2021 р., № 455 від 15.02.2021 р., № 456 від 15.02.2021 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 7.1 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення. Так, дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені за несвоєчасну оплати за поставлений товар за договором оренди № 96 від 30.10.2019 р. за кожною видатковою накладною в розмірі 22116,41 грн., судом наразі встановлено, що вказані розрахунки пені було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 22116,41 грн.
Щодо нарахування 10% річних в сумі 16873,95 грн. та інфляційних втрат в розмірі 18346,71 грн. суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
До того ж в п. 7.2 спірного договору поставки № 96 передбачено, що у разі прострочення оплати поставленого товару на термін більше 10 банківських днів покупець у відповідності до ст. 625 Цивільного Кодексу України зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі поставки встановлено 10% річних, відповідно сплаті підлягають саме 10% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором поставки № 96 від 30.10.2019 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних № 4135 від 03.11.2020 р., № 4136 від 03.11.2020 р., № 4154 від 03.11.2020 р., № 4196 від 05.11.2020 р., № 4430 від 23.11.2020 р., № 4431 від 23.11.2020 р., № 4432 від 23.11.2020 р., № 4433 від 23.11.2020 р., № 4450 від 24.11.2020 р., № 4451 від 24.11.2020 р., № 4652 від 02.12.2020 р., № 4671 від 03.12.2020 р., № 4926 від 18.12.2020 р., № 4927 від 18.12.2020 р., № 353 від 05.02.2021 р., № 455 від 15.02.2021 р., № 456 від 15.02.2021 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу 10% річних згідно п. 7.2 договору. Так, дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 10% річних за несвоєчасну оплату поставленого за договором поставки № 96 від 30.10.2019 р. товару за кожною видатковою накладною в розмірі 16873,95 грн., судом наразі встановлено, що вказані розрахунки 10% річних за обрані позивачем періоди прострочення не суперечать чинному законодавству та є вірними. Також вказані розрахунки відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 10% річних в розмірі 16873,95 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого за договором поставки № 96 від 30.10.2019 р. товару за кожною видатковою накладною в розмірі 18346,71 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат за актами № 4154 від 03.11.2020 р., № 4196 від 05.11.2020 р., № 4430 від 23.11.2020 р., № 4431 від 23.11.2020 р., № 4432 від 23.11.2020 р., № 4433 від 23.11.2020 р., № 4450 від 24.11.2020 р., № 4451 від 24.11.2020 р., № 4652 від 02.12.2020 р., № 4671 від 03.12.2020 р., № 4926 від 18.12.2020 р., № 4927 від 18.12.2020 р., № 353 від 05.02.2021 р., № 455 від 15.02.2021 р., № 456 від 15.02.2021 р. було здійснено позивачем невірно з огляду на здійснення нарахування інфляційних втрат із застосуванням окремо визначеного в кожному місяці індексу інфляції. Адже інфляційні втрати нараховуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з моменту виникнення прострочки, із застосуванням сукупного індексу інфляції. Таким чином, судом самостійно здійснено перерахунок нарахованих інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом сукупного індексу інфляції у визначеному позивачем періоді, а саме:
- на суму боргу 10800,00 грн. по акту № 4154 від 03.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 756,00 грн. ((10800,00 грн. х 1,070) - 10800,00 грн.);
- на суму боргу 27225,00 грн. по акту № 4196 від 05.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 1932,97 грн. ((27225,00 грн. х 1,071) - 27225,00 грн.);
- на суму боргу 14799,14 грн. по акту № 4430 від 23.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 902,74 грн. ((14799,14 грн. х 1,061) - 14799,14 грн.);
- на суму боргу 59280,00 грн. по акту № 4431 від 23.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 3616,08 грн. ((59280,00 грн. х 1,061) - 59280,00 грн.);
- на суму боргу 14900,89 грн. по акту № 4432 від 23.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 908,95 грн. ((14900,89 грн. х 1,061) - 14900,89 грн.);
- на суму боргу 58383,00 грн. по акту № 4433 від 23.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 3561,36грн. ((58383,00 грн. х 1,061) - 58383,00 грн.);
- на суму боргу 27630,00 грн. по акту № 4450 від 24.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 1685,43 грн. ((27630,00 грн. х 1,061) - 27630,00 грн.);
- на суму боргу 33067,02 грн. по акту № 4451 від 24.11.2020 року сума інфляційних втрат складає 2017,08 грн. ((33067,02 грн. х 1,061) - 33067,02 грн.);
- на суму боргу 13093,47 грн. по акту № 4671 від 03.12.2020 року сума інфляційних втрат складає 798,70 грн. ((13093,47 грн. х 1,061) - 13093,47 грн.);
- на суму боргу 36252,00 грн. по акту № 4926 від 18.12.2020 року сума інфляційних втрат складає 1740,09 грн. ((36252,00 грн. х 1,048) - 36252,00 грн.);
- на суму боргу 28953,60 грн. по акту № 4927 від 18.12.2020 року сума інфляційних втрат складає 1389,77 грн. ((28953,60 грн. х 1,048) - 28953,60 грн.);
- на суму боргу 17633,86 грн. по акту № 353 від 05.02.2021 року сума інфляційних втрат складає 652,45 грн. ((17633,86 грн. х 1,037) - 17633,86 грн.);
- на суму боргу 29755,14 грн. по акту № 455 від 15.02.2021 року сума інфляційних втрат складає 652,45 грн. ((29755,14 грн. х 1,020) - 29755,14 грн.);
- на суму боргу 38493,00 грн. по акту № 456 від 15.02.2021 року сума інфляційних втрат складає 769,86 грн. ((38493,00 грн. х 1,020) - 38493,00 грн.).
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлений товар згідно умов спірного договору складає 23838,02 грн. В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 18346,71 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4121,66 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача повністю з урахуванням остаточно заявленої згідно заяви про зменшення позовних вимог до стягнення суми боргу в розмірі 274777,04 грн. Щодо вимог про позивача про стягнення з відповідача всієї суми сплаченого судового збору за подачу позову в розмірі 7946,66 грн. слід зазначити, що у даному випадку позивач наділений правом на подання відповідного клопотання про повернення частини сплаченого судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
При цьому, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про повернення з державного бюджету сплаченої суми судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі, оскільки спір виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача та відповідна частина заборгованості була сплачена останнім під час розгляду справи в суді.
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому позивач попередньо вказав, що він поніс та планує понести судові витрати у зв'язку із розглядом справи в місцевому суді: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р., додаткової угоди від 17.05.2021 р. № 1 до договору про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р., рахунку на оплату № 33 від 17.05.2021 р., платіжного доручення № 200113629 від 18.05.2021 р.
Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги № 50, укладеного 17 травня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” (клієнт) та Адвокатським бюро “Майя Сергєєва та Партнери” (адвокатське бюро), відповідно до умов п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити стягнення заборгованості з контрагента ТОВ “Текстрейд ЛЛС” в судовому порядку.
Згідно п. 1.2 договору для реалізації зобов'язань, передбачених п. 1.1 цього договору, адвокатське бюро зобов'язується надавати клієнту протягом строку дії цього договору правову допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань: складення позовних заяв, відповіді на відзив, заперечення, апеляційних скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; поштове відправлення виданих від імені клієнта документів та отримання документів на ім'я клієнтів; представництво інтересів у місцевому господарському та апеляційному господарському судах під час здійснення господарського судочинства, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін.
В п. 2.1 договору передбачені обов'язки адвокатського бюро:
2.1.1 Адвокатське бюро зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта.
2.1.2 Адвокатське бюро з метою надання послуг в межах предмету цього договору може призначати особу з числа адвокатів так і шляхом залучення інших адвокатів на договірній основі з адвокатським бюро.
2.1.3 Призначення особи, відповідальної за надання правової допомоги клієнту в межах цього договору, відбувається шляхом видачі адвокатським бюро ордеру конкретному адвокату відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 2.2 договору адвокатське бюро (в тому числі, але не виключно, особа, яка призначена в якості відповідальної за надання правової допомоги клієнту в межах цього договору), діє без обмежень повноважень і зокрема, але не виключно, має право:
2.2.1 Збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах.
2.2.2 Запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян за їх згодою.
2.2.3 Здійснювати правовий аналіз документів клієнта, надання правових висновків, довідок з питань, які виникають у клієнта.
2.2.4 Надсилати/надавати листи, претензії, скарги на прийомі у посадових осіб в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, фізичним особам/фізичним особам-підприємця, юридичним особам будь-яких форм власності та отримувати від них письмові мотивовані відповіді в справах пов'язаних із інтересами клієнта.
2.2.5 Бути присутнім при розгляді поданих клопотань і скарг на засіданні колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.
2.2.6 З метою виконання цього договору клієнт уповноважує адвокатське бюро (в тому числі, але не виключно, особу, яка призначена в якості відповідальної за надання правової допомоги клієнту в межах цього договору) брати участь від свого імені у судових справах з правом подання позовних заяв до суду та інших заяв по суті (відзиву на позовну заяву, клопотання, заяви, тощо), з усіма правами, якими законом наділені сторони судового провадження.
Адвокатському бюро надаються всі процесуальні права сторони, що передбачені відповідним процесуальним законодавством, зокрема, але не обмежуючись: вести від імені клієнта переговори та попередньо узгоджувати всі процедурні питання, подавати та підписувати від імені клієнта необхідні позови, заяви, пояснення, відзиви, заперечення, заяви, клопотання скарги, апеляційні та касаційні скарги та доповнення до них, відзиви та заперечення на апеляційні та касаційні скарги, інші необхідні документи, знайомитися з матеріалами справ, робити з них виписки, витяги, копії, робити та отримувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справах, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення від імені клієнта, подавати докази та заперечення, знайомитися з протоколом/журналом судового засідання та вносити зауваження до протоколу, подавати заяви, відводи судам та суддям, вимагати виконання рішень, ухвал та постанов суду, одержувати від усіх установ та організацій документи, довідки, акти, висновки та інше, оплачувати необхідні платежі. Також йому надаються усі процесуальні права, надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, заявнику, у тому числі право повністю або частково відмовитися від позовних вимог, визнати позов, змінити предмет позову, укласти мирову угоду, оскаржувати рішення, ухвали, постанови суду, отримувати та подавати виконавчі листи для стягнення, одержувати виконавчий лист, доповідати клопотання та скарги на прийомі у посадових осіб та, відповідно до закону, одержувати від них мотивовані відповіді на ці клопотання та скарги, бути присутнім при розгляді клопотань та скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення по суті клопотань та скарг; у разі необхідності одержувати дублікати втрачених документів, сплачувати мито, збори та інші платежі, а також вчиняти інші дії передбачені законодавством України для такого роду повноважень, та які на думку адвокатського бюро будуть доцільним для правильного та ефективного ведення справ клієнта.
2.2.7 Виконувати інші дії, передбачені законодавством України в інтересах клієнта.
2.2.8 Призупинити або зупинити виконання своїх обов'язків за цим договором, у разі неповної обумовленої сторонами оплати клієнтом, неотримання або отримання не в повному обсязі інформації та документів від клієнта, що робить неможливим виконання належним чином покладених на адвокатське бюро зобов'язань.
2.2.9 Відмовитись від виконання цього договору в односторонньому порядку у разі систематичного невиконання клієнтом обов'язків за цим договором.
2.2.10 Залучати, в разі необхідності, для виконання окремих робіт за цим договором третіх осіб шляхом укладення з ними відповідних договорів та угод. Оплата робіт, що виконані третіми особами, здійснюється адвокатським бюро за свій рахунок, або, за домовленістю, клієнтом.
Пунктом 2.3 договору визначені обов'язки клієнта:
2.3.1 Вчасно забезпечувати адвокатське бюро всім необхідним для надання правової допомоги, передбаченої предметом договору, передбачених даним договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, внутрішніми нормативними актами, які регулюють діяльність клієнта, транспортними засобами.
2.3.2 При вирішенні спорів, в тому числі спорів, що вирішуються в судовому порядку, клієнта з іншими підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами-підприємцями оперативно надавати достовірну інформацію для прийняття рішення, що відповідає нормативним актам.
2.3.3 Інформувати адвокатське бюро про всі документи та відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для надання послуг з правової допомоги відповідно до цього договору.
2.3.4 Не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов'язків адвокатського бюро.
2.3.5 Згідно додаткових угод оплачувати витрати адвокатського бюро, необхідні для виконання договору, оплачувати витрати, пов'язані з відрядженнями (проїзд, проживання та інше), на підставі наданих розрахунків і документів та виставлених адвокатським бюро рахунків.
В п. 2.4 договору передбачені права клієнта:
2.4.1 Отримувати від адвокатського бюро (в тому числі, але не виключно, від особи, яка призначена в якості відповідальної за надання правової допомоги клієнту в межах цього договору), юридичні консультації з питань наявності фактичних і правових підстав щодо виконання доручення, практики застосування відповідного законодавства, можливості та правових наслідків досягнення бажаного для клієнта результату.
2.4.2 Вимагати від адвокатського бюро виконання обов'язків адвокатською бюро за цим договором, у строки та обсягах, що наведені у додаткових угодах.
2.4.3 Вимагати від адвокатського бюро виконання умов конфіденційності інформації.
2.4.4 Відмовитись від виконання цього договору в односторонньому порядку у разі систематичного невиконання особою, яка призначена в якості відповідальної за надання правової допомоги клієнту в межах цього договору, обов'язків за цим договором.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг за юридичне супроводження процесу стягнення боргу в судовому порядку в кожній інстанції (першій та апеляційній) передбачається у додаткових угодах.
Умовами п. 6.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як вбачається із матеріалів справи, 17 травня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” (клієнт) та Адвокатським бюро “Майя Сергєєва та Партнери” (адвокатське бюро) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р., згідно пункту 1 якої визначено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання здійснити стягнення заборгованості з контрагента ТОВ “Текстрейд ЛЛС” (41781293) в судовому порядку.
Згідно п. 2 додаткової угоди № 1 гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу стягнення в судовому порядку заборгованості з контрагента ТОВ “Текстрейд ЛЛС” (41781293): в суді першої інстанції та складає 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 оплата вартості послуг (гонорару), передбачена п. 2 цієї додаткової угоди, здійснюється авансом в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання рахунку від адвокатського бюро.
При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” на підставі рахунку на оплату № 33 від 17.05.2021 р. було сплачено Адвокатському бюро “Майя Сергєєва та Партнери” вартість послуг у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 200113629 від 18.05.2021 р.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р., додаткова угода від 17.05.2021 р. № 1 до договору про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р., рахунок на оплату № 33 від 17.05.2021 р., платіжне доручення № 200113629 від 18.05.2021 р., а також встановлений у договорі про надання правової допомоги від 17.05.2021 р. фіксований розмір адвокатських послуг у розмірі 15000,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наразі з доданої позивачем до матеріалів справи додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 р. до договору про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р. вбачається погодження сторонами фіксованого розміру адвокатських послуг у розмірі 15000,00 грн., який включає в себе повне юридичне супроводження процесу в суді першої інстанції по даній справі № 916/1592/21 про стягнення заборгованості з ТОВ “Текстрейд ЛЛС”.
Дослідивши та проаналізувавши зміст договору про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р., додаткової угоди № 1 від 17.05.2021 р. до договору про надання правової допомоги № 50 від 17.05.2021 р. та вид правової допомоги, що надається адвокатом, суд вважає обґрунтованим витрачений час змісту наданих послуг.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Відтак, з огляду на вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстрейд ЛЛС” про стягнення 57337,07 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстрейд ЛЛС” (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 15, офіс 302; код ЄДРПОУ 41781293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Новіс” (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд 1Д; код ЄДРПОУ 38300039) пеню в розмірі 22116/двадцять дві тисячі сто шістнадцять/грн. 41 коп., 10% річних в сумі 16873/шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят три/грн. 95 коп., інфляційні втрати в сумі 18346/вісімнадцять тисяч триста сорок шість/грн. 71 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 4121/чотири тисячі сто двадцять одна/грн. 66 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000/п'ятнадцять тисяч/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 03 листопада 2021 р.
Суддя В.С. Петров