03.11.2021 Справа № 914/2/19
За позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
про: стягнення 826 214 771,87 грн, ( з яких: 583 853 395,01 грн заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу, 160 655 638,29 грн - пеня, 20 738 525,59 грн три відсотки річних та 60 967 212,98 грн інфляційні втрати)
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Х.Л.Лащ
За участю представників сторін:
від позивача: О.С. Мельник - представник;
від відповідача: М.В.Шиян - представник,
від третьої особи: не з'явився
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2/19 за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 826 214 771,87 грн (з яких: 583853395,01 грн заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу, 160655638,29 грн - пеня, 20738525,59 грн три відсотки річних та 60967212,98 грн інфляційні втрати).
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.02.2021 у справі № 914/2/19 в задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 10.02.2021 скасовано та присуджено до стягнення з АТ «Львівгаз» на користь АТ «Укртрансгаз» - 62 932 665,44 грн. основного боргу за послуги балансування обсягів природного газу, 4 192 354,00 грн. пені, 2 869 319,58 грн. інфляційних втрат, 711 144,87 грн. 3 % річних, 69 839,76 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а також 104 759,64 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Провадження у справі № 914/2/19 в частині стягнення з АТ «Львівгаз» та користь АТ «Укртрансгаз» 164850886,08грн. основної заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу закрито.
На адресу суду, 13.10.2021 (вх. №4154/21) Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подано заяву від 13.10.2021 №790007.1-Ск-17742-1021 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд: невідкладно зупинити виконання та заборонити приймати до виконання виконавчий документ - наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/2/19, виданий на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року до моменту розгляду даної заяви по суті; визнати наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/2/19, виданий на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року, таким, що не підлягає виконанню на підставі того, що вказана в нім заборгованість підлягає врегулюванню в порядку передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Ухвалою суду від 18.10.2021 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 13.10.2021 №790007.1-Ск-17742-1021 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню до повернення матеріалів справи № 914/2/19 на адресу Господарського суду Львівської області.
Ухвалою суду від 28.10.2021 заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 13.10.2021 №790007.1-Ск-17742-1021 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/2/19 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 03.11.2021 р. о 14:30 год (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-й поверх), заборонено приймати до виконання виконавчий документ наказ Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 у справі № 914/2/19, виданий на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року, до моменту розгляду даної заяви по суті.
Ухвалою суду від 28.10.2021 виправлено допущену описку в п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 28.10.2021 у справі №914/2/19. Вказано вважати вірним п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 28.10.2021 у справі №914/2/19 в наступній редакції: «Заборонити приймати до виконання виконавчий документ наказ Господарського суду Львівської області від 28.10.2021 у справі № 914/2/19, виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року, до моменту розгляду даної заяви по суті».
03.11.2021 року на електронну адресу суду надійшли заперечення АТ «Укртрансгаз» на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в яких стягувач визнає необґрунтованими доводи заявника з тих підстав, що відповідно ст. 2 Закону України №1639-IX дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Як стверджує представник АТ «Укртрансгаз», рішення про включення АТ «Львівгаз» до Реєстру Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не приймалось, а відтак, на його думку, на заявника не поширюється дія Закону №1639-ІХ.
Представник заявника (боржника) в судове засідання 03.11.2021 р. з'явився, вимоги заяви підтримав повністю із зазначених у ній підстав, просив визнати наказ господарського суду Львівської області від 28.10.2021 р. по справі №914/2/19 таким, що не підлягає виконанню.
Представник стягувача в судовому засіданні 03.11.2021 року проти заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню заперечила з підстав наведених в письмових запереченнях.
Представник третьої особи в засідання не з'явився.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Акціонерним товариством «Укртрансгаз» було подано позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 826 214 771,87 грн (з яких:583853395,01 грн. заборгованість за послуги балансування обсягів природного газу, 160655638,29 грн - пеня, 20738525,59 грн три відсотки річних та 60967212,98 грн інфляційні втрати).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 року в задоволенні позову у даній справі було відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 року у справі №914/2/19 скасовано. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, місто Львів, вул.Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 03349039) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 62 932 665,44 грн. основної заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 4 192 354,00 грн. пені, 2 869 319,58 грн. інфляційних втрат, 711 144,87 грн. 3% річних, 69 839,76 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 104 759,64 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Закрито провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 164 850 886,08 грн. основної заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу. В решті позову відмовлено.
28.10.2021 року на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року у справі №914/2/19 Господарським судом Львівської області видано наказ.
13.10.2021 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до суду із вимогами про визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню.
Стягувач проти поданої заяви заперечив.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що вимоги за поданою заявою підлягають до задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин 1 та 2 статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
За загальним правилом, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
В той же час 29.08.2021р. набув чинності Закон України від 14 липня 2021 року №1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (проект від 04.06.2021 № 3508-д) проект цього Закону розроблено з метою визначення комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу. Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, перехід до прозорих конкурентних відносин у всіх сегментах ринку та припинення державного втручання в його функціонування шляхом покладення на суб'єктів ринку спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі його функціонування, насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 1 травня 2021 року може перевищити 100 млрд. грн.
В пояснювальній записці вказано, що чинниками, що істотно вплинули на утворення та накопичення вищезазначеної заборгованості, насамперед, є: запровадження механізму покладення на суб'єктів ринку спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів під час функціонування ринку природного газу; затвердження тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємствам покривати обґрунтовані витрати, що призвело до збитковості відповідної діяльності та штучного накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж (розрахунки з НАК «Нафтогаз України» за природний газ для виробничо-технологічних витрат та з АТ «Укртрансгаз» за отримання послуги балансування); визнання судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, а також приведення операторами газорозподільних систем об'ємів використаного побутовими споживачами природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків, що спричинило утворення та накопичення заборгованості за природний газ та послуги його розподілу; складна економічна ситуація у зв'язку із запровадженням заходів запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зниження платоспроможності споживачів та різке щомісячне зростання вартості природного газу, відображення якої в тарифах на теплову енергію та інші послуги відповідно до чинної нормативно-правової бази є об'єктивно неможливим.
Отже суд констатує, що основною метою прийняття Закону №1639 є врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та супутніх ринків, яка виникла через неналежне урядування та складну економічну ситуацію.
Зі змісту статей 1 - 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» вбачається, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування (див. ст. 2 Закону №1639), зокрема, - на заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату (див. абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №1639).
Розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (див. абз.16 ч. 1 ст. 1 Закону №1639).
Частина 1 ст. 4 Закону №1639 імперативно передбачає, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року.
Частина 1 ст. 5 Закону №1639 імперативно передбачає, що реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає заборгованість операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам природного газу за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Стаття 6 Закону №1639 передбачає, що на реструктуризовану згідно з цим Законом заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню.
Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості передбачений статтею 3 Закону №1639-ІХ.
З наведеного суд приходить до висновку, що норми Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості врегульованої цим Законом, відмінний від Закону України «Про виконавче провадження». А судові рішення про стягнення заборгованості врегульованої Законом №1639-ІХ не підлягають примусовому виконанню за правилами Закону України «Про виконавче провадження». Це узгоджується з ч. 2 ст. 129-1 Конституції України.
Як вже зазначалося вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 у справі №914/2/19 скасовано. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, місто Львів, вул.Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 03349039) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 62 932 665,44 грн. основної заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 4 192 354,00 грн. пені, 2 869 319,58 грн. інфляційних втрат, 711 144,87 грн. 3% річних, 69 839,76 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 104 759,64 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року, Господарським судом Львівської області 28.10.2021р. видано відповідний наказ.
З мотивувальної частини постанови та матеріалів справи вбачається, що: позивачем у справі є оператор газотранспортної системи; відповідачем - оператор газорозподільної системи; заборгованість відповідача виникла за договором транспортування природного газу № 1512000709 від 17.12.2015 укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року; заборгованість стягується за період січень-лютий, травень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 та січень-червень 2018 року, тобто, - за період до 31 грудня 2020 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість вказана в наказі Господарського суду Львівської області від 28.10.2021 року підлягає врегулюванню в порядку передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Зазначений порядок не передбачає примусового виконання рішення суду за нормами та процедурами Закону України «Про виконавче провадження».
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача (стягувача), що дія Закону України від 14 липня 2021 року № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» поширюється на відносини із врегулювання заборгованості виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру з таких підстав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Схожий висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
При застосуванні буквального тлумачення ст. 2 Закону №1639-ІХ можливий висновок, що дія цього закону поширюється виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Однак це не в повній мірі відповідало би меті прийняття Закону №1639; нормам статей 4, 5, 6 Закону №1639, які є по своїй суті нормами прямої дії; та суперечило б принципу справедливості. Інакше в нерівному становищі опинилися б ті учасники, які добросовісно бажають взяти участь у врегулюванні заборгованості за правилами Закону №1639 та учасники ринку природного газу, які можуть ухилятися від виконання приписів Закону №1639, не подаючи заяви про включення в Реєстр. Тому основним критерієм, при визначенні чи підлягає застосуванню Закон №1639 є умови визначені в першій частині речення ст. 2 (дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування) в сукупності з нормами статей 1, 4, 5, 6 Закону №1639-ІХ.
Такий підхід до тлумачення норм права узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц (реєстраційний № рішення 93053286).
Суд також звертає увагу на усталену практику застосування норм подібного Закону України №1730-VІІІ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким передбачено поетапне зниження рівня кредиторської заборгованості надавачів послуг за спожиті енергоносії шляхом: реструктуризації такої заборгованості; списання пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на таку заборгованість (у разі дотримання вимог процедури реструктуризації та виплати усієї суми боргу); відшкодування з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах для населення та бюджетних установ; зняття арештів та припинення виконавчих проваджень щодо учасників процедури врегулювання заборгованості. Норми Закону України №1730 застосовуються судами, як норми прямої дії.
Судом враховано, що боржник - АТ «Львівгаз» подав заяву про включення його до Реєстру.
Відповідно до положень ст.328 ГПК України , суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Розглянувши подану АТ «Львівгаз» заяву про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 28.10.2021 у справі №914/2/19, виданого на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 таким що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних і трьох відсотків річних, суд вважає її обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення, а заборгованість присуджена до стягнення підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому Законом України № 1639-ІХ.
Подаючи свою заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник подав докази сплати на користь стягувача присуджених витрат судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Цей факт не заперечується представником стягувача.
Відтак, суд розглянувши вимоги за поданою заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню вважає такі підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 18, 234, 326, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, місто Львів, вул.Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 03349039) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволити.
2. Визнати наказ Господарського суду Львівської області від 28.10.2021р. у справі №914/2/19, виданий на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року, таким, що не підлягає виконанню на підставі того, що вказана в нім заборгованість підлягає врегулюванню в порядку передбаченому Законом України від 14 липня 2021 року №1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені розділом ІУ ГПК України.
Ухвала суду є виконавчим документом і може бути предявлена до виконання протягом трьох років з моменту набрання законної сили.
Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 04.11.2021 року.
Суддя Березяк Н.Є.