Рішення від 26.10.2021 по справі 914/884/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021 справа № 914/884/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ», м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача-1: Дрогобицька міська рада, м. Дрогобич Львівської області,

до відповідача - 2: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Дрогобич Львівської області,

про: визнання укладеним Договору оренди землі, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Х.Л. Лащ

За участю представників сторін:

від позивача: С.А. Кулик - представник;

від відповідача - 1: Ю.С. Валага - представник;

від відповідача - 2: не з'явився;

від третьої особи: В.В. Піцикевич - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» до Дрогобицької міської ради про визнання права користування земельною ділянкою на умовах оренди та визнання укладеним Договору оренди земельної ділянки в редакції типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року.

Ухвалою від 22.04.2021 у справі №914/884/21 (суддя Н.Є. Березяк) відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.06.2021 у справі № 914/884/21 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагодич і партнери», до відповідача-1: Дрогобицької міської ради, до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про:

- визнання протиправним та скасування пункт 1.27 Рішення Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 №2167, яким ТОВ “ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ” відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 13287 кв.м. на вул. М.Грушевського, 9, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- визнання протиправним та скасування пункт 4.1 Рішення Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 №2414. яким ТОВ “ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ” відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 13287 кв.м. на вул. М.Грушевського, 9, для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку;

- визнання протиправним та скасування Рішення Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 №2449 “Про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на вул. М.Грушевського, 9”;

- визнання протиправним та скасування Рішення Дрогобицької міської ради від 17.09.2020 №2566 “Про затвердження матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки на вул. М.Грушевського, 9”;

- визнання незаконними державні реєстраційні дії та зобов'язання будь-якого уповноваженого суб'єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно :

запис про право власності 38454481, вчинений 29.09.2020 о 09:28:03 годині державним реєстратором Процяк Наталею Михайлівною, про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0125 площею 0,8648 та, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2182601446106 на підставі її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54355341 від 01.10.2020 11:34:19 та Територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 04055972 ;

запис про право власності 38454046; вчинений 29.09.2020 о 09:21:22 годині державним реєстратором Онишків Іванною Іванівною про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0124 площею 0,4639 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182577346106 на підставі її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54354956 ні:. 01.10.2020 11:25:52 за Територіальною громадою міста Дрогообича в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ; 04055972;

- та зобов'язати будь-якого уповноваженого суб'єкта державної реєстрації прав відновнити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013 по вул. Грушевського, 9 у м. Дрогобичі Львівської області за Територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 04055972;

- та зобов'язати відповідачів відновити в земельно-кадастровій та містобудівній документації інформацію про земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер: 4610600000:01:004:0013 по вул. Грушевського, 9 у м. Дрогобичі Львівської області.

Ухвалою від 31.05.2021 у справі №914/1195/21 (суддя У.І. Ділай) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2021 справу № 914/1195/21 передано для розгляду в межах справи № 914/884/21 про визнання укладеним Договору оренди землі, справи № 914/1195/21 та №914/884/21 об'єднано в одне провадження у справі № 914/884/21.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2021, справу № 914/1195/21 передано судді Н.Є.Березяк.

Ухвалою суду від 24.06.2021 справу № 914/1195/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГОДИЧ І ПАТНЕРИ», до відповідача-1 Дрогобицької міської ради до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішень Дрогобицької міської ради, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії прийнято до спільного розгляду у межах справи №914/884/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» до Дрогобицької міської ради про визнання укладеним Договору оренди землі, розгляд справи призначено на 26.07.2021.

Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 11.10.2021 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» та вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони всім суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію чи за будь-якими особами права власності та інших речових прав, будь яких договорів щодо земельної ділянки площею 0,4639 га з кадастровим номером 4610600000:01:004:0124, розташованої за адресою: Львівська обл., м.Дрогобич, вул. М. Грушевського, 9 до завершення розгляду справи по суті.

11.10.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2021.

26.10.2021 в судовому засіданні позивачем оголошено заяву про відмову від частини позовних вимог в якій він відмовляється від позовних вимог про визнання договору укладеним. Письмова заява в подальшому подана через канцелярію суду. Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на ті обставини, що з моменту подання позовної заяви про визнання договору укладеним і до часу розгляду справи по суті змінились обставини, які унеможливлюють укладення договору на всю площу земельної ділянки, оскільки частина її площі вже передана в оренду третій особі ( під час розгляду справи) і таке право оренди зареєстроване у встановленому порядку. Як зазначив представник позивача, на даний час в провадженні суду є справа про визнання недійсним договору оренди частини земельної ділянки, щодо якої в тому числі було подано позов про визнання договору укладеним. На думку позивача, станом на даний час визнання договору укладеним в запропонованій ним редакції є недоцільним , а відтак ним подано заяву про відмову від частини позовних вимог.

Представник третьої особи проти поданої заяви заперечив з тих підстав, що в ній не зазначено повне найменування юридичної особи, та вважає її такою, що суперечить інтересам позивача, просив повернути її без розгляду.

Відповідно до ст.191 ГПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Право позивача відмовитись від позову ( або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу закріплене також п.1 ч.2 ст.46 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноваження заявника, оцінивши фактичні обставини справи судом прийнято відмову позивача від частини позовних вимог.

В судовому засіданні 26.10.2021 представник позивача позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень Дрогобицької міської ради та скасування в Державному реєстрі записів підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що оспорюваними рішеннями Дрогобицької міської ради в частині відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 13287 кв.м. на вул. Грушевського,9 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, а також рішеннями про надання згоди на виготовлення технічної документації та її затвердження щодо поділу зазначеної вище земельної ділянки порушено його право користування земельною ділянкою, встановлене ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Як стверджує позивач, ОСОБА_2 придбавши на відкритих торгах з продажу майна банкрута -ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» будівлю дошкільної установи №1 «Журавлик» по вул. Грушевського,9 у м.Дрогобичі, до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 1,3287 га кадастровий номер: 4610600000:01:004:0013, в порядку передбаченому ст120 ЗК та ст.377 ЦК України. Нерухоме майно було внесено в статутний фонд ТОВ «ЛАГОДИЧ І Партнери».

З метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки в користування ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» неодноразово звертався до Дрогобицької міської ради із заявами про одержання земельної ділянки в користування на правах оренди, проте, зазначеними вище рішеннями Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 №2167 та від 27.05.2020 №2414 йому було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та розробленні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки.

В той же час, як стверджує позивач, Дрогобицькою міською радою прийнято рішення 11.06.20201 № 2449 та 17.09.2020 №2566 внаслідок яких було проведено поділ спірної земельної ділянки та внесено відповідні записи до Державного реєстру нерухомого майна, які він просить скасувати та відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га кадастровий номер: 4610600000:01:004:0013 по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні 26.10.2021 представник відповідача проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов та наданих поясненнях. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що підставою відмови в задоволенні заяви позивача про передачу йому спірної земельної ділянки в оренду була зміна цільового призначення земельної ділянки, а саме - позивач просив надати земельну ділянку не для обслуговування дитячого садка, а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями та приміщеннями дитячого дошкільного закладу.

Крім того, як зазначає відповідач, ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» не набуло право користування земельною ділянкою в порядку ст.120 ЗК України, оскільки право власності на будівлю дошкільної установи №1 «Журавлик» було зареєстроване за ОСОБА_2 , який не скористався своїм правом та не оформив право користування спірною земельною ділянкою, передав об'єкт нерухомості до статутного фонду товариства.

Також відповідач зазначає, що на момент проведення торгів та реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно-будівлю дошкільної установи №1 «Журавлик» (21.03.2019) частину земельної ділянки під забудову використовував ОСОБА_3 , що на думку відповідача унеможливлювало передачу в користування позивачу земельної ділянки площею 1,3287 га. Як стверджує відповідач, нерухоме майно позивача, знаходиться на земельній ділянці площею 8648 кв.м., що й стало причиною поділу земельної ділянки на дві частини, на кожній з яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності за різними особами.

Щодо вимоги позивача про визнання договору укладеним, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано процедури укладення договору, до позовної заяви не долучено підтверджуючих документів про направлення проекту договору оренди орендодавцю, не погоджено між сторонами істотні умови договору, а відтак вважає вимогу позивача необґрунтованою і просить відмовити в задоволенні позову.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві. В обґрунтування своїх заперечень покликається на ті обставини, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру вчинено відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр». Підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок були відсутні. Крім того, відповідач 2 зазначає у відзиві на позов, що в законодавчо не передбачено поняття «відновлення державної реєстрації земельної ділянки» та не передбачено механізму його реалізації, а відтак вважає вимоги позивача необґрунтованими і просить відмовити в їх задоволенні.

Не погоджуючись із викладеним у відзиві Дрогобицької міської ради, ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» подало відповідь на відзив в якій заперечує доводи відповідача-1 про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки ( обслуговування закладів освіти) , оскільки згідно витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4612486692020 від 13.02.2020 спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель :для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» права користування спірною земельною ділянкою з підстав, передбачених ст.120 ЗК України, оскільки стаття120 ЗК України не містить обмежень з приводу кількісного складу набувачів нерухомого майна. Не погоджується позивач з доводами Дрогобицької міської ради про права третіх осіб на частину спірної земельної ділянки, оскільки договір суперфіцію від 12.06.2015 року на частину спірної земельної ділянки визнаний недійсним в судовому порядку (рішення суду набрало законної сили), що підтверджує відсутність правових підстав проводити поділ земельної ділянки та передавати її частину в оренду чи у власність третій особі. Спростовує позивач доводи відповідача про недотримання ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» процедури укладення договору оренди та неотримання Дрогобицькою міською радою проекту договору оренди земельної ділянки долученими до відповіді на позов доказами.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог в яких зазначає що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають до задоволення з огляду на ті обставини, що продаж будівлі дошкільної установи №1 « Журавлик» відбувся неправомірно. Як стверджує ОСОБА_1 , на момент набуття права власності ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» на дошкільну установу №1 «Журавлик», розташовану у Дрогобичі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 46106000000:01:004:0013 вже знаходився і об'єкт нерухомого майна, право власності на яке було зареєстроване за ОСОБА_3 , а згодом за ОСОБА_4 , земельна ділянка із кадастровим номером 46106000000:01:004:0013 була обтяжена правом забудови (суперфіцієм). З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 26.10.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

11.06.2019 року ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» набув право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю дошкільної установи №1 «Журавлик» літ А-2 площею 2592,1 кв.м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, з цільовим призначенням : 03.04 Для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; категорія земель : землі житлової та громадської забудови ; вид використання : для обслуговування території дитячого садка, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-4612486692020 від 13.02.2020 ( а.с.19 том І) за адресою :

АДРЕСА_1 майно було внесено в статутний фонд ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» його учасником -фізичною особою ОСОБА_2 на підставі акту приймання-передачі та грошової оцінки майнового внеску учасника в статутний капітал ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ».

Як стверджує позивач, фізична особа - ОСОБА_2 придбав нерухоме майно, як лот №0277 на аукціоні з продажу майна ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», який відбувся 16.11.2018 року. В описі майна та порядку проведення аукціону по лоту №0277 були зазначені наступні відомості про земельну ділянку, на якій розташоване майно «об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013. Земельна ділянка перебуває в постійному користуванні банкрута ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» згідно Державного акту на право постійного користування землею 1992 року та належить Дрогобицькій міській раді Львівської області… Право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно ст377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України».

Відповідно до Акту про передачу права власності на куплене майно від 26.11.2018 (а.с.57 том ІІ) цей акт складений відповідно до протоколу « 0277 про проведення аукціону від 16.11.2018 відповідно до якого ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» продав, а ОСОБА_2 придбав за результатами відкритого аукціону нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 . Зазначений Акт містить детальний опис та характеристику нерухомого майна в якому крім іншого зазначено відомості про земельну ділянку : знаходиться в постійному користуванні , згідно Державного акту на право користування землею 1992 року та належить Дрогобицькій міській раді Львівської області. Кадастровий номер 46106000000:01:004:0013. Право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України.

На підставі Протоколу №0277 від 16.11.2018 між ПАТ «Львівський завод автомобільних кранів» в особі Ліквідатора та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута від 21.03.2019, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Радзієвською О.В., зареєстрований в реєстрі за №141 та видано Свідоцтво про право власності від 21.03.2019 зареєстроване за №142 ( а.с.63 том ІІ).

Позивач зазначає, що набуваючи у власність зазначене вище нерухоме майно ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» в силу ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України розраховувало на набуття у користування зазначеної земельної ділянки площею 1,3287 га кадастровий номер 46106000000:01:004:0013 по вул. Грушевського,9 в м.Дрогобичі , як це було зазначено в оголошенні про проведення торгів, виходячи саме з такої площі земельної ділянки, її призначення та інших характеристик, було розроблено проектну документацію щодо будівництва на цій земельній ділянці сучасного житлового кварталу з розміщенням у ньому дитячого дошкільного закладу та різноманітних студій дитячої творчості, як соціальний проект.

Як стверджує позивач, з метою реалізації права на отримання земельної ділянки у користування ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» звертався до Дрогобицької міської ради із заявами 07.11.2019 року, 24.02.2020 року, 16.09.2020 року та 18.12.2020 року (а.с.73-76 том І), однак отримував відповідь з немотивованою відмовою , або не отримував відповідь.

У відповідь на звернення позивача №3075/3-24 від 07.11.2019 Дрогобицька міська рада листом від 03.02.2020 № 3-24 /696 повідомила, що Рішенням Дрогобицької міської ради від 16 січня 2020 року №2167 відмовлено в задоволенні прохання ( а.с. 143 том ІІ).

У відповідь на звернення №531/3-24 від 24.02.2020 Дрогобицька міська рада листом № 3-24/4265 від 09.06.2020 повідомила, що рішенням Дрогобицької міської ради від 27 травня 2020 року № 2414 відмовлено в задоволенні прохання (а.с. 143 том ІІ).

Як стверджує позивач, Дрогобицька міська рада вчиняла дії і ухвалювала рішення , спрямовані на позбавлення ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» права користування зазначеною земельною ділянкою та можливості його оформлення.

Зокрема, рішенням Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 №2167 ( пункт 1.27) ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 13287 кв.м. на вул. М.Грушевського, 9, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 №2414 (пункт 4.1) ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 13287 кв.м. на вул. М.Грушевського, 9, для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 №2449 «Про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на вул. М.Грушевського, 9» окрім іншого (п.1.1) вирішено Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради надати згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 1,3287 га кадастровий номер 46106000000:01:004:0013 на вул. Грушевського,9 для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, на дві земельні ділянки : ділянку №1 площею 0,4639 га на АДРЕСА_2 та земельну ділянку №2 площею 0,8648 га на АДРЕСА_2 »

Рішенням Дрогобицької міської ради від 17.09.2020 №2566 «Про затвердження матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки на вул. М.Грушевського, 9» окрім іншого вирішено (п.1.1) Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради затвердити технічну документацію з землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,3287 га кадастровий номер 46106000000:01:004:0013 на вул. Грушевського,9 , для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, на дві земельні ділянки : земельна ділянка №1 площею 8648 кв.м. кадастровий номер 4610600000:01:004:0125, земельна ділянка №2 площею 4639 кв.м. кадастровий номер 4610600000:01:004:0124».

Позивач зазначає, що в серпні 2020 із відкритих даних з Публічної карти Державного земельного кадастру та з інформаційної довідки з Державного земельного кадастру йому стало відомо про поділ первинної земельної ділянки площею 1,3287 га , за адресою м..Дрогобич вул.М.Грушевського,9, щодо якої ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» подано заяви про отримання її у користування шляхом укладення договору оренди, на дві новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами 4610600000:01:004:0124 та 4610600000:01:004:0125, в результаті чого первинна земельна ділянка перестала існувати.

З огляду на викладене, не погоджуючись із прийнятими Дрогобицькою міською радою рішеннями, позивач просить визнати їх протиправними і скасувати в зазначених частинах, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про проведені реєстраційні щодо реєстрації новостворених земельних ділянок та зобов'язати відновити запис про реєстрацію первинної земельної ділянки площею 1,3287 га за кадастровим номером 46106000000:01:004:0013 .

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст.172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, у тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно із ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до ч.10 ст.59 названого Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Системне тлумачення наведених положень законодавства свідчить, що, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про визнання протиправними та скасування в частині зазначених вище рішень Дрогобицької міської ради, позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням його прав, як власника нерухомого майна, встановлених ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_2 права власності на майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Крім того, перехід права на земельну ділянку при відчуженні будинку, будівлі або споруди відбувається в силу статті 377 ЦК України.

Згідно з частиною першою - другою статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття права власності на майно) и, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Аналізуючи наведені законодавчі положення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зробила такі висновки про те, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди … має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Як вже зазначалося раніше, 16 листопада 2018 року відбулися відкриті торги ( аукціон) з продажу майна банкрута - ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів». Як стверджує позивач, фізична особа - ОСОБА_2 придбав нерухоме майно, як лот №0277 на аукціоні з продажу майна ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», який відбувся 16.11.2018 року. В описі майна та порядку проведення аукціону по лоту №0277 були зазначені наступні відомості про земельну ділянку, на якій розташоване майно «об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013. Земельна ділянка перебуває в постійному користуванні банкрута ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» згідно Державного акту на право постійного користування землею 1992 року та належить Дрогобицькій міській раді Львівської області… Право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно ст377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України».

Відповідно до Акту про передачу права власності на куплене майно від 26.11.2018 (а.с.57 том ІІ) цей акт складений відповідно до протоколу « 0277 про проведення аукціону від 16.11.2018 відповідно до якого ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» продав, а ОСОБА_2 придбав за результатами відкритого аукціону нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_2 . Зазначений Акт містить детальний опис та характеристику нерухомого майна в якому крім іншого зазначено відомості про земельну ділянку : знаходиться в постійному користуванні , згідно Державного акту на право користування землею 1992 року та належить Дрогобицькій міській раді Львівської області. Кадастровий номер 46106000000:01:004:0013. Право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України.

В подальшому, ОСОБА_2 , будучи засновником ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» вніс дане майно до статутного капіталу ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ», право власності товариства на яке зареєстроване 07.06.2019 р.

З огляду на ті обставини, що продаж об'єкту нерухомості відбувся в процедурі продажу майна банкрута на відкритих торгах ( аукціоні) з продажу майна банкрута, що передбачає обрання таких способів продажу частини майна боржника, які будуть гарантувати пропорційність і справедливість у дотриманні балансу інтересів кредиторів і боржника, що надає можливості дотриматися статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 41 Конституції України. Таким чином, ( як неодноразово звертав увагу касаційний суд у своїх постановах) повинен бути дотриманий справедливий баланс інтересів боржника на реалізацію його майна в процедурі банкрутства на погашення за його рахунок боргів перед кредиторами та інтересів позивача як власника будівлі, що набута ним у результаті примусового продажу майна боржника.

Відповідно до позиції ВП Верховного Суду « процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом зазначених положень моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни.

З огляду на викладене, як зазначено в Постанові ВП ВС від 22.06.2021 у справі №200/606/18 «всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця, повинні міститися в інформаційному повідомленні про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Зокрема, у такому повідомленні повинна міститися вичерпна інформація про майно, яке продається. Відповідно до частини другої статті 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації».

Отже, якщо продажу підлягає об'єкт нерухомості, право власності на який відповідно до частини першої статті 377 ЦК України, частини першої статті 120 ЗК України переходить лише разом з правом власності ( правом користування) на земельну ділянку, на якій такий об'єкт розташований, то в інформаційному повідомленні про електронні торги повинен бути зазначений кадастровий номер такої земельної ділянки. Невиконання цієї вимоги призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається ( постанова ВП ВС № 200/606/18від 22.06.2021).

Відповідно до зазначених вимог пунктом 9 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) встановлено, що якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності).

Як вже зазначалось раніше, згідно Акту про передачу права власності на куплене майно від 26.11.2018 (а.с.57 том ІІ) цей акт складений відповідно до протоколу « 0277 про проведення аукціону від 16.11.2018 відповідно до якого ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» продав, а ОСОБА_2 придбав за результатами відкритого аукціону нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_2 . Як вже зазначалося раніше, зазначений Акт містить детальний опис та характеристику нерухомого майна в якому крім іншого зазначено відомості про земельну ділянку : знаходиться в постійному користуванні , згідно Державного акту на право користування землею 1992 року та належить Дрогобицькій міській раді Львівської області. Кадастровий номер 46106000000:01:004:0013. Право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України.

На підставі Протоколу №0277 від 16.11.2018 (а.с.11-12 том ІІІ) між ПАТ «Львівський завод автомобільних кранів» в особі Ліквідатора та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута від 21.03.2019 , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Радзієвською О.В., зареєстрований в реєстрі за №141 та видано Свідоцтво про право власності від 21.03.2019 зареєстроване за №142 ( а.с. 63 том ІІ).

Таким чином, як вбачається з наведеного, при проведенні електронних торгів з продажу майна банкрута ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» було чітко зазначені відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда та право на земельну ділянку, що переходить до покупця і її кадастровий номер та площа земельної ділянки ( а.с.11-12 том ІІІ).

З огляду на викладене - необґрунтованими є доводи відповідача- Дрогобицької міської ради та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про те, що до позивача - ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» не перейшло право користування спірною земельною ділянкою, оскільки ОСОБА_2 після придбання об'єкта нерухомого майна на електронних торгах не оформив право користування земельною ділянкою, а передав зазначене майно до статутного фонду позивача.

Як вже зазначалося раніше , згідно з частиною першою - другою статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття права власності на майно) и, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Таким чином, ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» набувши 11.06.2019 право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю дошкільної установи №1 «Журавлик» літ А-2 площею 2592,1 кв.м., розташовану на земельній ділянці загальною площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, з цільовим призначенням : 03.04 Для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; категорія земель : землі житлової та громадської забудови ; вид використання : для обслуговування території дитячого садка, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-4612486692020 від 13.02.2020 ( а.с.19 том І) за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9, до нього перейшло право користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ( землекористувача), яким був ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів».

Є необґрунтованими доводи відповідача-1 та третьої особи про те, що позивач не набув права користування на всю площу земельної ділянки 1,3287 га, оскільки на зазначеній земельній ділянці знаходиться майно іншої особи.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника об'єкта нерухомості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 84)). Отже, якщо продажу підлягає земельна ділянка одного власника, на якій розташований об'єкт нерухомості іншого власника (якщо такий продаж не суперечить закону), то в інформаційному повідомленні повинна міститись інформація про таке обмеження на використання земельної ділянки. В інформаційному повідомленні повинна міститись також інформація про інші обмеження на використання земельної ділянки, пов'язані з наявністю прав інших осіб на земельну ділянку (емфітевзис, суперфіцій тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, жодних обмежень щодо використання земельної ділянки площею 1,3287 га кадастровий № 46106000000:01:004:0013 по АДРЕСА_1 під час проведення електронних торгів встановлено не було.

Є необґрунтованими доводи третьої особи та відповідача про те, що земельна ділянка із кадастровим номером 46106000000:01:004:0013 по АДРЕСА_1 обтяжена правом забудови земельної ділянки (суперфіцій) , а відтак у позивача не могло бути правомірного очікування на набуття права оренди на всю площу земельної ділянки.

Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі №914/2298/17( що набрало законної сили) ( а.с.37-50 том І) Ухвалою Дрогобицької міської ради ХХІІІ сесії четвертого демократичного скликання від 28.12.2004 №426 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель», затверджено Відкритому акціонерному товариству «Дрогобицький завод автомобільних кранів» матеріали по інвентаризації земельної ділянки площею 13287 кв.м на АДРЕСА_1 (п. 1.5. ухвали).

15.06.2015 між ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (суперфіціар) та фізичною особою ОСОБА_5 (суперфіціарій) було укладено договір суперфіцію.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки площею 1500 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та експлуатації на ньому нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності.

03.12.2015 рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/7401/15-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та визнано за ОСОБА_5 право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 1500 кв.м, що становить 1/9 від земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 461060000:01:004:0013 (в редакції ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про виправлення описки від 28 січня 2016 року).

10.05.2016 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області заяву ОСОБА_5 про виправлення описок у мотивувальній та резолютивній частинах рішення задоволено. Виправлено описку в описовій частині рішення. Крім того, виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 та викладено її у такій редакції: «Визнати за ОСОБА_5 право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 3000 кв. м., що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

13.01.2016 державним реєстратором на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 у справі № 442/7401/15-ц зареєстровано право фізичної особи ОСОБА_5 на забудову земельної ділянки (суперфіцію), площею 3000 кв.м., що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013. Строк дії - 10 років.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29.09.2015 №44731148 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, перебуває в постійному користуванні ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів».

Згідно Інформації про державну реєстрацію іншого речового права від 13.01.2016 правокористувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 3 000 кв.м., що становить 1/4 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення, є ОСОБА_3

07.11.2017 Дрогобицька міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про припинення права ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га, за адресою АДРЕСА_2 та скасування акту про надання в користування земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га за адресою АДРЕСА_3 , зобов'язання ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_5 по акту приймання-передачі передати Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою АДРЕСА_3 та визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015 року, укладеного між ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та ОСОБА_5 , який в подальшому був незаконно перереєстрований на ОСОБА_3 , оскільки вищевказаний договір суперечить інтересам територіальної громади м. Дрогобича.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі « 914/2298/17 (що набрало законної сили) договір суперфіцію від 15.06.2015, відповідно до якого ОСОБА_5 надано право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 1500 кв.м, що становить 1/9 від земельної ділянки, яка знаходиться на вул. Грушевського, 9, м. Дрогобич, кадастровий номер 461060000:01:004:0013 визнано недійсним.

Таким чином, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи доводи Дрогобицької міської ради та третьої особи про наявність обмежень користування земельною ділянкою, встановлених Договором суперфіцію, який визнаний недійсним в судовому порядку на задоволення позову самої ж Дрогобицької міської ради.

Що стосується доводів Дрогобицької міської ради, що причиною відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою одержання земельної ділянки площею 1,3287 га кадастровий номер 461060000:01:004:0013 в користування на правах оренди стала зміна позивачем цільового призначення земельної ділянки ( для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з комерційними приміщеннями та приміщеннями дитячого дошкільного закладу), то слід зазначити наступне:

Як стверджує Дрогобицька міська рада, ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» користувався названою вище земельною ділянкою на праві постійного користування з цільовим призначенням : для обслуговування території дитячого садка.

Доводи відповідача-1 спростовуються матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-4612486692020 від 13.02.2020 ( а.с.19 том І) земельна ділянка загальною площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9 має цільове призначення : 03.04 Для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; категорія земель : землі житлової та громадської забудови ; вид використання : для обслуговування території дитячого садка. Таким чином - цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. Обслуговування території дитячого садка - це вид використання , а не цільове призначення, як зазначає відповідач-1.

Крім того, слід звернути увагу на непослідовність позиції Дрогобицької міської ради, яка відмовляючи ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» в наданні в оренду земельної ділянки для будівництва, надає 27.05.2021 під час розгляду справи в суді частину цієї ж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, в той час , як на задоволення позову Дрогобицької міської ради договір суперфіцію ( права забудови) цієї частини земельної ділянки було визнано судом недійсним.

Статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності чи права користування на земельну ділянку, загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть.

Ці норми не лише гарантують право володіння землею (як різновид «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Аналіз статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дозволяє зробити висновок, що законодавець передбачив за певних обставин можливість припинення права власності ( права користування) на землю у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. За таких обставин законодавець допускає припинення права власності, права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, попереднім власником.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба з'ясувати неоднозначні моменти і адаптувати норми законодавства до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

Велика Палата Верховного суду неодноразово висловлювала свою позицію щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі. Зокрема у Постанові Великої Палати Верховного суду від 22.06.21 у справі № 200/606/18 йдеться про те, що «принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведених вище висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року в справі № 907/68/18 і від 31 травня 2018 року в справі № 29/5005/17496/2011».

З огляду на викладене, дії Дрогобицької міської ради, які полягають у відмові позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 13287 кв.м., відмова у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтованою площею 13287 кв.м. на вул.М.Грушевського,9 а також її поділ з метою відчуження її частини (передачі іншій особі) є протиправними .

Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об'єднання земельних ділянок.

Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій».

Згідно з пунктом «б» ч.1 ст.20 названого Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою.

Відповідно до пункту «й» частини 2 статті 25 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (ч.1 ст.26 Закону України «Про землеустрій»).

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст.31 названого Закону зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою, за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

За змістом ч.12 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок (абз.1 ч.10 ст.24 вказаного Закону).

Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно з пунктом 136 цього Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р. відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об'єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об'єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об'єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об'єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об'єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку.

З аналізу наведених норм вбачається, що здійснення поділу сформованої земельної ділянки припиняє її існування як об'єкту цивільних прав та її державної реєстрації, тому вказане може стати перешкодою для реалізації речових прав власником або землекористувачем земельної ділянки, яка була поділена, що свідчить про ключове завдання при вирішенні питання про наявність підстав для визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування встановити факт порушення таким актом прав та законних інтересів особи, яка звертається із відповідним позовом, зокрема - власника майна або орендаря земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що рішенням Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 « Про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на вул. М.Грушевського,9» та рішенням Дрогобицької міської ради від 17.09.2020 №2566 «Про затвердження матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки на вул. Грушевського,9» здійснено поділ сформованої земельної ділянки загальною площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9 , яка припинила своє існування , як об'єкт прав позивача на користування зазначеною земельною ділянкою в порядку, передбаченому ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, чим порушено його права й інтереси, а відтак зазначені рішення підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Вирішуючи питання наявності або відсутності у позивача прав як землекористувача щодо спірної земельної ділянки суд вважає зазначити наступне.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями статті 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інші.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно частини 1 ст.122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вже зазначалося раніше, право позивача на користування (оренду) земельною ділянкою загальною площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9 встановлене ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, а відтак рішення Дрогобицької міської ради, прийняті з порушенням його прав підлягають скасуванню.

Що стосується вимог позивача про визнання незаконними державних реєстраційних дій та зобов'язання скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідні записи щодо поділу земельної ділянки, то слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Частиною 1 статті 18 зазначеного вище Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

За приписами ст. 21 зазначеного вище закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц зроблено висновок про те, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, коли суд установить, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Близький за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 60-62 постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту його порушеного права, який узгоджувався з вимогами статей 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відтак позовні вимоги про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є обґрунтованими та направленими на належний захист порушених прав та інтересів ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ».

При прийнятті рішення суд враховує також практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003.

Статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04. 2005.

Відповідно до Положення Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення), затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.05.2021 року № 248 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктами 10-11 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» чітко визначені підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, а саме: у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За змістом правового висновку, викладеного в п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду за результатом розгляду справи № 367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року, який суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, а саме те, що земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9, право користування на яку виникло у позивача відповідно до ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, було поділено на підставі технічної документації із землеустрою на дві земельні ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:004:0125 площею 0,8648 та кадастровим номером 4610600000:01:004:0124 площею 0,4639 га, тому без скасування запису про реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради на ці новостворені земельні ділянки - неможливо буде поновити права позивача. Тобто не скасування запису про реєстрацію права власності не призведе до реального виконання рішення суду та поновлення прав позивача.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 672/1788/18.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення про задоволення позову в частині вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності на новостворені земельні ділянки.

В той же час, з урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, щодо неможливості відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9, адже положеннями п.п. 9, 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» закріплено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер і державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію зокрема, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок.

Тому зобов'язання уповноваженого суб'єкта державної реєстрації прав внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га , по вул. М.Грушевського,9 у м.Дрогобичі Львівської області за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради Львівської області відповідає характеру позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

При вирішенні позовних вимог про зобов'язання відновити в земельно-кадастровій та містобудівній документації інформації про земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9, то такі вимоги не підлягають до задоволення, оскільки чинним законодавством не передбачено поняття «відновлення державної реєстрації земельної ділянки» та механізму його реалізації.

За змістом ч.ч. 1-3, 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон) земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ведення Поземельної книги врегульовано ст. 25 Закону і Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 25 цього Закону Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається (ч. 1 ст. 27 Закону).

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання (п. 114 Порядку).

Пунктом 57 Порядку передбачено закриття Поземельної книги у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених п. 114 цього Порядку.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підлягає скасуванню державна реєстрація земельної ділянки, а не запис у Поземельній книзі про її державну реєстрацію.

Отже, у зв'язку з поділом земельної ділянки площею 1,3287 га, кадастровий номер: 46106000000:01:004:0013, за адресою : м.Дрогобич вул. М.Грушевського,9, на дві земельні ділянки запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки та кадастровий номер були скасовані, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закрита.

Поновлення у Поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером: 46106000000:01:004:0013 суперечить вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення державного земельного кадастру.

Так, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга закривається відповідно до ч. 4 ст. 25 вказаного Закону, скасований кадастровий номер відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 16 цього Закону не може бути присвоєний іншій земельній ділянці, а інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно.

Згідно з п. 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється включно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Пунктами 60-61 Порядку врегульовано процедуру скасування (поновлення) Державним кадастровим реєстратором деяких записів у Поземельній книзі щодо зареєстрованої земельної ділянки (щодо речових прав, опису меж із зазначенням суміжних земельних ділянок та їх власників, цільового призначення ділянки тощо) на підставі рішення суду.

Отже, відновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки не передбачено чинним законодавством. За заявою власника (чи органу, який діє від імені власника - держави) здійснюється державна реєстрація земельної ділянки з присвоєнням системою чергового порядкового кадастрового номера.

Таким чином, вимоги про відновлення у Поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки, державна реєстрація якої як об'єкта цивільних прав уже скасована із закриттям Поземельної книги, суперечать наведеним вище вимогам законодавства і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що спір доведено до суду з вини Дрогобицької міської ради, оскаржувані рішення якої стали підставою проведення реєстраційних дій, судові витрати покладаються на відповідача-1. Враховуючи ті обставини, що позивач відмовився від частини позовних вимог, а п'ять немайнових вимог підлягають до задоволення, сплачена сума судового збору в розмірі 11350,00 грн. підлягає до стягнення з Дрогобицької міської ради.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231,232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.27 Рішення Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 №2167, яким ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 13287 кв.м. на вул. М.Грушевського, 9, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 Рішення Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 №2414. яким ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 13287 кв.м. на вул. М.Грушевського, 9, для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 №2449 «Про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на вул. М.Грушевського, 9»;

- визнання протиправним та скасувати Рішення Дрогобицької міської ради від 17.09.2020 №2566 «Про затвердження матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки на вул. М.Грушевського, 9»;

- зобов'язати уповноваженого суб'єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно :

запис про право власності 38454481, вчинений 29.09.2020 о 09:28:03 годині державним реєстратором Процяк Наталею Михайлівною, про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0125 площею 0,8648 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2182601446106 на підставі її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54355341 від 01.10.2020 11:34:19 за Територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 04055972 ;

запис про право власності 38454046; вчинений 29.09.2020 о 09:21:22 годині державним реєстратором Онишків Іванною Іванівною про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0124 площею 0,4639 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2182577346106 на підставі її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54354956 від 01.10.2020 11:25:52 за Територіальною громадою міста Дрогообича в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ; 04055972;

зобов'язати уповноваженого суб'єкта державної реєстрації прав внести до Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га, по вул. Грушевського, 9 у м. Дрогобичі Львівської області за Територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, код ЄДРПОУ 04055972.

2.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Щодо позовних вимог в частині визнання договору укладеним провадження у справі закрити.

4.Стягнути з Дрогобицької міської ради (82100 Львівська область м.Дрогобич пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055972) на користь ТОВ «ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ» ( 82100 Львівська область м.Дрогобич вул. Грушевського,9 , код ЄДРПОУ 42876312) 11350 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 11.10.21 скасовуються в порядку передбаченому п.7 ст.145 ГПК України

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.11.2021 року.

Суддя Березяк Н.Є.

Попередній документ

100816146

Наступний документ

100816148

Інформація про рішення:

№ рішення:	100816147
№ справи:	914/884/21
Дата рішення:	26.10.2021
Дата публікації:	05.11.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (12.12.2022)
Дата надходження:	12.12.2022
Предмет позову:	Скасування забезпечення позову

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

02.12.2025 03:49	Західний апеляційний господарський суд
02.12.2025 03:49	Західний апеляційний господарський суд
02.12.2025 03:49	Західний апеляційний господарський суд
24.05.2021 10:30	Господарський суд Львівської області
14.06.2021 10:30	Господарський суд Львівської області
22.06.2021 16:15	Господарський суд Львівської області
26.07.2021 11:00	Господарський суд Львівської області
09.08.2021 12:00	Господарський суд Львівської області
30.08.2021 12:00	Господарський суд Львівської області
13.09.2021 15:00	Господарський суд Львівської області
26.10.2021 15:30	Господарський суд Львівської області
02.03.2022 10:30	Західний апеляційний господарський суд
16.08.2022 11:00	Касаційний господарський суд
18.10.2022 10:00	Господарський суд Львівської області
20.12.2022 09:45	Господарський суд Львівської області