04.11.2021 Справа№914/3142/15
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону
про: забезпечення позову
у справі №914/3142/15
за позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави,
в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
позивача-1: Міністерства оборони України,
позивача-2:Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова
до відповідача-1: Школа вищої спортивної майстерності,
відповідача-2: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Виробниче підприємство «Мисливець»,
про: визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; визнання незаконним і скасування розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації ЛМР № 2130 від 22.12.2005,
без виклику сторін,
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/3142/15 за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2:Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до відповідача-1: Школа вищої спортивної майстерності, відповідача-2: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Виробниче підприємство «Мисливець» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; визнання незаконним і скасування розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації ЛМР № 2130 від 22.12.2005.
Ухвалою від 24.06.2020 року суд призначив судову експертизу у справі, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Львівською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону 18.10.2021р. до Господарського суду Львівської області подано заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4163/21.
Для вирішення вищевказаної заяви, листом від 18.10.2021р., суд витребував матеріали справи №914/3142/15 з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
03.11.2021р. матеріали справи №914/3142/15 повернуто до суду.
У вказаній заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, витребування якого є предметом розгляду у даній справі, та, яке зареєстровано на праві власності за Комунальним закладом Львівської обласної Ради «Школа Вищої Спортивної Майстерності» та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 34.
В обґрунтування заяви про застосування заходів забезпечення позову заявник покликається на те що під час судового розгляду спору відповідач-1 матиме можливість відчужити спірне майно, тобто існує ризик зміни власника спірного приміщення до вирішення справи по суті так, як, за твердженням заявника, дії Комунального закладу Львівської обласної Ради «Школа Вищої Спортивної Майстерності» відносно зняття арешту щодо спірного майна, які полягають у зверненні до Шевченківського районного суду м. Львова з клопотанням про зняття арешту, накладеного на вказане майно в рамках кримінального провадження, свідчать про його намір у подальшому відчужити або іншим способом змінити правовий статус спірного майна, розташованого по вул. Єрошенка, 34 з метою уникнення можливих небажаних наслідків у вигляді обов'язку повернути це майно за рішенням суду.
Ймовірність своїх тверджень заявник також обгрунтовує тим, що кримінальне провадження №42016140410000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України за фактом недбалого ставлення службових осіб КЕВ м. Львова до виконання службових обов'язків, що призвело до незаконного вибуття з володіння держави нежитлових приміщень по вул. Єрошенка, 34 у м. Львові, на даний час закрито, тому на його думку, є підстави для зняття арешту з вказаного майна.
Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті відповідачу і знаходяться у нього, чи в інших осіб.
Верховний Суд у постанові від 30.07.2020р. у справі №910/3836/20 звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. І, як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020р. у справі №925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших (третіх) осіб, а обрані способи забезпечення повинні безпосередньо бути пов'язаними із предметом спору.
Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.
Суд звертає увагу, що заявником у поданій на розгляд суду заяві, обов'язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб, здійснення його поділу, реконструкції, тощо, з внесенням відповідних відомостей до державних реєстрів та інше. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.
Перевіривши зазначені позивачем обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає недоведеною та непідтвердженою необхідність забезпечення позову у обраний заявником спосіб, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Застосовуючи такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
Однак заявником не долучено до заяви жодного доказу, який би підтверджував обставини, на які він покликається.
Тому наведені у заяві припущення, за умови відсутності доказів на їх підтвердження, не дають можливості дійти однозначних висновків щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише покликання заявника на можливу ймовірність певних обставин, які. на його думку, можуть настати в майбутньому, не може слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, покликання заявника на те, що перехід права власності до будь-якої третьої особи може відбутися до вирішення даного спору по суті жодним чином не підтверджено.
Таким чином, зазначені заявником обставини, є припущеннями та не свідчать про неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову саме у даній справі, без застосування відповідних заходів забезпечення позову. Зокрема, заявником документально не підтверджено вжиття відповідачем на даний час будь-яких дій з реалізації нерухомого майна.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову та викладені у позовній заяві доводи не досліджуються, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
В свою чергу, посилання заявника на те, що існує гіпотетична можливість подальшого відчуження спірного об'єкта нерухомого майна, не є достатньою правовою підставою для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому, судом враховано, що правомірність заявлених позивачем вимог належить встановлювати безпосередньо під час вирішення спору, оскільки зазначені позивачем обставини входять до предмету доказування, а відтак, такі обставини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином невжиття заходу забезпечення позову в майбутньому, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість поданої заяви про забезпечення позову у даній справі.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про забезпечення позову (вх.№4151/21 від 13.10.2021р.) у справі № 914/3142/21 відмовити повністю.
2. Матеріали справи №914/3142/15 повернути до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для подальшого проведення судової експертизи.
По закінченню експертизи висновки та матеріали справи №914/3142/15 експертній установі надати Господарському суду Львівської області.
3. Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.