79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.11.2021 Справа № 914/2262/21
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергоресурс», с. Клепачів Ківерцівського району Волинської області,
про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу
у справі №914/2262/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергоресурс», с. Клепачів Ківерцівського району Волинської області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСОЛАР», м. Львів,
про: стягнення заборгованості у сумі 163 222,65 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Х.Л. Лащ
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2262/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергоресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСОЛАР» про стягнення заборгованості у сумі 163 222,65 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.102021 у справі №914/2262/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСОЛАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергоресурс» 144 200,00 грн основного боргу, 14 910, 28 грн інфляційних втрат та 4112, 37 грн 3% річних та 2448,34 грн судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На адресу суду, 28.10.2021 (вх. №4355/21) від представника позивача поштою надійшла заява від 26.10.2021 б/н про стягнення правової допомоги, в якій просить прийняти додаткове рішення про стягнення з ТзОВ «ІСОЛАР» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Ухвалою суду від 28.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергоресурс» від 26.10.2021 б/н про стягнення правової допомоги прийнято до розгляду, розгляд клопотання призначено у судовому засіданні 03.11.2021.
В судове засідання 03.11.2021 представники позивача та відповідача не з'явились, незважаючи на те, що були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгялду справи судом.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.3, 4 ст. 244 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути заяву про розподіл судових витрат за відсутності представників сторін.
При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У позовній заяві представником позивача було повідомлено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи становить, зокрема, витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача - ТОВ «Західбуденергоресурс» представляла адвокатка Матвіюк Н.Р. (Адвокатське об'єднання «Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери», яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 19.07.2021 №26-21/07.
Згідно п. 3.1. розділу 3 Договору визначено, що за надану Адвокатським об'єднанням правову допомогу Клієнт сплачує гонорар у розмірі 15000,00 грн.
Повноваження адвокатки Матвіюк Н.Р. підтверджуються ордером серії ВЛ №078281 від 2.07.2021, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №868 виданим головою Ради адвокатів Волинської області 17.12.2016, відповідно до рішення Ради адвокатів Волинської області від 02.12.2016 №1/58-3.
Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 25.10.2021 по договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.07.2021 Адвокатським об'єднанням надано ТОВ «Західбуденергоресурс» наступні послуги, а саме: консультування щодо порядку стягнення заборгованості з оплати вартості поставленого товару, попереднє опрацювання матеріалів справи (вивчення договору поставки Товару, специфікацій, видаткових накладних тощо), опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, підготовка позовної заяви та участь у трьох судових засіданнях у Господарському суді Львівської області по справі №914/2262/21 (30.0.82021, 27.09.2021, 25.10.2021).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №25 від 25.10.2021 на підставі договору про надання правової допомоги від 19.07.2021 №26/21-07 ТОВ «Західбуденергоресурс» сплатило на користь АО «Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери» 15000,00 грн.
Отже, враховуючи наведене, адвокатом Матвіюк Н.Р. на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 26-21/07 від 19.07.2021, з метою захисту прав та законних інтересів ТОВ «Західенергоресурс» надано останньому у межах розгляду даної справи професійну (правничу) допомогу у розмірі 15000,00 грн, а ТОВ «Західбуденергоресурс» на виконання умов зазначеного Договору здійснено оплату наданих послуг.
Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Матвіюк Н.Р. професійної правової допомоги відповідачу у даній справі на суму 15000,00 грн.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд дотримується позиції (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менше, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертої статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України законодавець надав суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в порядку частини п'ятої статті 126 ГПК України.
Заяв чи клопотань щодо зменшення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем у справі до суду не подано.
Отже, керуючись принципом змагальності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, оскільки обов'язок доведення їх неспівмірності у розумінні положень частини четвертої статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила.
Верховний Суд, також звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований позивачем факт надання адвокатом Матвіюк Н.Р. професійної правничої допомоги позивачу у даній справі на суму 15000,00 грн, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд дійшов висновку в обґрунтованості заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу адвоката у вказаному розмірі.
Керуючись статтями 2, 11, 13, 15, 16, 74, 78, 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергоресурс» від 26.10.2021 б/н про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСОЛАР» (юридична адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Винниченка, будинок 24, код ЄДРПОУ 43390737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергоресурс» (юридична адреса: 45200, Волинська область, Ківерцівський район, село Клепачів, вулиця Незалежності, будинок 80 А, код ЄДРПОУ 40643742) 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.11.2021.
Суддя Березяк Н.Є.