ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.10.2021Справа № 910/7398/21
За позовомКомунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна"
пропро примусове вилучення, повернення товару та про стягнення 2124512,03 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники учасників справи:
від позивачаВоробйов О.В;
від відповідачаТереза Ю.О.;
Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна", в якому, зокрема, просить суд примусово вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" та повернути Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва шляхом заправки паливом по талонах транспортних засобів позивача на автозаправних станціях м.Києва до повного виконання зобов'язань згідно договору №351 від 22.12.2020, а саме: дизельне паливо у кількості 111140 літрів; бензин А-95 у кількості 5000 літрів; бензин А-92 у кількості 3750 літрів.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва суму штрафних санкцій за невиконання зобов'язань згідно договору №351 від 22.12.2020 у розмірі 2006509,24 грн, 25225,11 грн 3% річних та 92777,68 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на закупівлю товарів за державні кошти №351 від 22.12.2020 в частині поставки визначеної кількості товару у встановлений цим правочином строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7398/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2021; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
08.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись серед іншого на те, що відповідач 24.12.2020 виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором шляхом поставки позивачу відповідних талонів на пальне.
Також відповідач зауважив про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених п.п.7.2, 7.3, 7.4 договору на закупівлю товарів за державні кошти №351 від 22.12.2020 та нарахувань на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.
Підготовче засідання 10.06.2021 відкладено до 14.07.2021. Позивачу направлено повідомлення про відкладення підготовчого засідання в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України
14.07.2021 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
У підготовчому засіданні 14.07.2021 суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів і оголосив перерву у підготовчому засіданні до 02.09.2021.
10.08.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
26.08.2021 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
02.09.2021 від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви.
У підготовчому засіданні 02.09.2021 суд задовольнив клопотання сторін про долучення доказів; задовольнив клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів для огляду; оголосив перерву у підготовчому засіданні до 08.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2021.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.09.2021 оголошено перерву до 30.09.2021, а 30.09.2021 до 20.10.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2021 заявлені позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2021 проти заявлених позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні 20.10.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
22.12.2020 між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" (постачальник) було укладено договір на закупівлю товарів за державні кошти №351 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2020 році, на підставі письмових заявок (додаток №2), поставити замовнику товар А-92, А-95, дизельне пальне (талонна система) (код ДК 021:2015-09130000-9 нафта і дистиляти), дизельне паливо (євро 5) (талонна система) 140000 л, бензин А-92 (талонна система) 5000 л, бензин А-95 (талонна система) 5000 л (АЗС постачальника) (п.1.1).
Згідно з п.2.6 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні, а саме: А-92, А-95, дизельне пальне у відпускних облікових картках (талонах) відповідно до умов договору.
З моменту переходу до замовника права власності на продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника. (п.2.7 договору)
Відповідно до п.3.1 договору сума цього договору становить з ПДВ -2864100,00 грн. в т.ч. ПДВ - 477350,00 грн.
У п.4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на поточний рахунок постачальника. Оплата проводиться по рахунку-фактурі, видатковим накладним з відстрочкою платежу до 30 банківських днів з дня отримання товару.
Строк поставки товару - до 31.12.2020 (п.5.1 договору)
Згідно з п.5.2 договору строк поставки товару здійснюється постачальником протягом 1 календарного дня з дня надання заявки (додаток №2) замовником.
Місце поставки товару - мережа АЗС постачальника (п.5.3 договору).
У п.5.4 договору зазначено, що постачальник, зокрема, зобов'язується: надавати замовнику відпускні облікові картки (талони) (бензин А-92, А-95, дизельне паливо (талони) протягом 1 календарного з дня отримання письмової заявки від замовника. За порушення терміну поставки товару за цим договором, постачальник несе відповідальність згідно розділу 7 договору; забезпечити заправку автомобілів замовника після закінчення строку дії договору по відпускних облікових картках (талонах), якщо вони були оплачені замовником, але залишились нереалізованими; постачальник зобов'язаний замінити замовнику облікові картки (талони) нової встановленої постачальником форми не більше 30 календарних днів з дня підписання акту прийому передачі; за порушення терміну заміни товару за цим договором, постачальник несе відповідальність згідно розділу 7 договору.
З моменту переходу до замовника права власності на продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника до повної вибірки по картках внутрішнього обігу, та постачанню оплачених нафтопродуктів (п.5.4.1 договору).
Облікові картки (талони), якими забезпечує постачальник замовника, не мають терміну дії (п.5.4.3 договору).
Відповідно до п.5.6 договору перехід права власності на товар та ризику його випадкової загибелі (псування) відбувається в момент підписання сторонами видаткової накладної (акту приймання - передачі нафтопродуктів), на підставі оформленої належним чином довіреності на отримання матеріальних цінностей.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при поставці товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення поставки товару.
Постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.7.3 договору).
Згідно з п.7.4 договору у разі порушення строків поставки товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості товару.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а в частині фінансових зобов'язань та поставки товару до повного їх виконання (п.11.1 договору).
Специфікацією №1 до договору на закупівлю товарів за державні кошти №351 від 22.12.2020 сторони передбачили найменування товару, кількість, ціну, а саме: бензин А-92 (талонна система) 5000 л, загальна вартість 97500,00 грн, бензин А-95 (талонна система) 5000 л, загальна вартість 103800,00 грн, дизельне паливо (євро 5) (талонна система) 140000 л, загальна вартість 2662800,00 грн.
За видатковою накладною №Т-8150 від 24.12.2020 постачальник передав, а замовник прийняв талони на дизпаливо у загальній кількості 140000 л, талони на бензин А-92 у загальній кількості 5000 л, талони на бензин А-95 у загальній кількості 5000 л, а всього на загальну суму 2864100,00 грн.
Листом №60 від 12.03.2021 постачальник повідомив замовника про тимчасове зупинення відпуску пального на АЗК "Glusco", у зв'язку з технічними причинами, що виникли не з вини товариства, який був отриманий уповноваженою особою підприємства позивача 16.03.2021 за вх.№1365.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Статтею ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За змістом ст.667 Цивільного кодексу України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже вказувалось судом, на виконання умов договору на закупівлю товарів за державні кошти №351 від 22.12.2020 відповідач передав, а позивач прийняв талони на пальне на загальну суму 2864100,00 грн в обумовленій договором кількості за видатковою накладною №Т-8150 від 24.12.2020.
Посилаючись на вказану накладну відповідач стверджує, що належним чином виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки товару.
Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно зі ст.1 наведеної Інструкції, вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За визначеннями, наданими в Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Суд зазначає, що виходячи з положень укладеного між сторонами договору щодо якості товару, визначення кількісних показників, їх підтвердження відповідними сертифікатами, порядок приймання товару, предметом договору на закупівлю товарів за державні кошти №351 від 22.12.2020 є саме поставка товару - дизельного палива, бензину марки А-92 та бензину марки А-95, право отримання якого на автозаправних станціях підтверджується талонами, наданими відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє твердження відповідача щодо повного виконання останнім зобов'язань за договором в частині здійснення поставки товару позивачу, оскільки на підставі видаткової накладної №Т-8150 від 24.12.2020 на загальну суму 2864100,00 грн Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва було передано дизпаливо (в талонах), бензин А-92 (в талонах), бензин А-95 (в талонах), а не сам товар шляхом його фактичного отримання на АЗС відповідача.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору визначено строк поставки товару - до 31.12.2020, поставка товару здійснюється постачальником протягом 1 календарного дня з дня надання заявки (додаток №2) замовником, місце поставки товару - мережа АЗС виконавця.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження надання Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" заявок на поставку товару, з яких можна дійти висновку щодо визначення строку для здійснення поставки товару відповідачем.
При цьому згідно умов п.5.4.3 договору облікові картки (талони), якими забезпечує постачальник замовника, не мають терміну дії.
В той же час, листом №60 від 12.03.2021 відповідач повідомив про тимчасове зупинення відпуску пального на АЗК "Glusco" у зв'язку з технічними причинами, що виникли не з вини товариства, який був отриманий уповноваженою особою підприємства позивача 16.03.2021 та зареєстрований за вх.№1365.
В матеріалах справи наявна копія ухвали Київського районного суду м.Харкова від 31.03.2021 у справі №953/17529/21, якою накладено арешт на паливно-мастильні матеріали та вилучено документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл".
Наразі матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту отримання (відпуску) позивачем на АЗС відповідача шляхом заправки транспортних засобів Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва оплаченого на підставі договору на закупівлю товарів за державні кошти №351 від 22.12.2020 товару - дизпалива у кількості 111140 літрів, бензину марки А-92 у кількості 3750 літрів та бензину марки А-95 у кількості 5000 літрів на загальну суму 2290807,80 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Отже, із врахуванням того, що позивач не зміг отримати пальне на підставі виданих відповідачем талонів, тобто постачальник не дотримався своїх зобов'язань з поставки товару позивачу, які вважаються виконаними з моменту фактичного відпуску товару на АЗС відповідача, покупець набув право вимагати у продавця передати оплачений товар - дизпаливо у кількості 111140 літрів, бензин марки А-92 у кількості 3750 літрів та бензин марки А-95 у кількості 5000 літрів на загальну суму 2290807,80 грн.
На підставі викладеного, позовні вимоги позивача в частині примусового вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" та повернення Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва, шляхом заправки по талонах транспортних засобів позивача на автозаправних станціях м.Києва до повного виконання зобов'язань згідно договору №351 від 22.12.2020: дизпаливо у кількості 111140 літрів, бензин А-95 у кількості 5000 літрів та бензин А-92 у кількості 3750 літрів є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням ефективного способу захисту порушеного права позивача, а саме: зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" передати Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва товар - дизельне паливо у кількості 111140 літрів, бензин А-95 у кількості 5000 літрів та бензин А-92 у кількості 3750 літрів на загальну суму 2290807,80 грн, що знаходиться на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна", шляхом заправки по талонах транспортних засобів Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва на автозаправних станціях м.Києва.
При зверненні до суду з позовом позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 25225,11 грн за загальний період прострочення з 22.12.2020 по 04.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 92777,68 грн за загальний період прострочення з січня по березень 2021 року.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Суд зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки товару, які за своїм змістом не є грошовими.
За своєю суттю, прострочення поставки товару не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні приписів ст.625 Цивільного кодексу України, із врахуванням того, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої плати у зв'язку з порушенням строків поставки товару, а просить суд зобов'язати відповідача здійснити поставку товару.
На підставі викладеного, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25225,11 грн за загальний період прострочення з 22.12.2020 по 04.05.2021 та інфляційних втрат у розмірі 92777,68 грн за загальний період прострочення з січня по березень 2021 року не підлягають задоволенню, оскільки приписами ст.625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання, в той час як у відповідача існує негрошове зобов'язання перед позивачем.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені на підставі п.7.2 договору за загальний період прострочення з 22.12.2020 по 04.05.2021 у розмірі 107134,45 грн, пені на підставі п.7.3 договору за загальний період прострочення з 22.12.2020 по 04.05.2021 на суму 306968,24 грн, штрафу на підставі п.7.3 договору на суму 160356,55 грн та штрафу на підставі п.7.4 договору у розмірі 1432050,00 грн суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з поставки позивачу товару не виконав, допустивши прострочення виконання негрошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч.2 ст.231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при поставці товару постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення поставки товару.
Постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.7.3 договору).
Згідно з п.7.4 договору у разі порушення строків поставки товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 50% від вартості товару.
За висновками суду, п.п.7.2, 7.3 договору передбачена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання одного й того же виду господарського зобов'язання - поставки товару покупцю у вигляді стягнення пені, у п.7.2 договору передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а у п.7.3 договору - у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг). Крім того, п.п.7.3, 7.4 договору передбачена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання одного й того же виду господарського зобов'язання - поставки товару покупцю у вигляді стягнення штрафу, розмір штрафу - 7% та 50% відповідно.
Як встановлено судом, при зверненні до суду з позовом позивачем заявлено до стягнення пеню на підставі п.п.7.2 договору та пеню на підставі п.7.3 договору, штраф на підставі п.7.3 договору та штраф на підставі п.7.4 договору.
В той же час, ст.61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За таких підстав, з урахуванням того, що п.п.7.2, 7.3 та п.п.7.3, 7.4 договору за одне й те саме порушення зобов'язання постачальником передбачена подвійна відповідальність одного виду, вимоги позивача щодо одночасного стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими.
При цьому у жодному нормативно-правовому акті не закріплено, який розмір неустойки підлягає стягненню у разі посилання на ст.61 Конституції України та який критерій має бути застосований для його вибору.
Водночас, з урахуванням п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, фактичних обставин справи, матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача пені (неустойки) у розмірі 0,1% та штрафу у розмірі 7%, передбачених п.7.3 договору є розумним і справедливим.
Суд, перевіривши розрахунок пені (неустойки), передбаченої п.7.3 договору за загальний період прострочення виконання відповідачем його зобов'язання з 22.12.2020 по 04.05.2021 дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки з огляду на відсутність доказів надсилання на адресу постачальника заявок на поставку товару, початок прострочення відповідача слід обраховувати з 12.03.2021 (дата листа відповідача про призупинення поставки товару, яким сам відповідач визнав фактичну неможливість виконання своїх зобов'язань за договором).
За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня (неустойка) за загальний період прострочення з 12.03.2021 по 04.05.2021 у розмірі 123703,62 грн.
При цьому позовні вимоги позивача про стягнення 7% штрафу у розмірі 160356,55 грн на підставі п.7.3 договору підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивач, який перевірено судом.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна".
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" (03110, місто Київ, вул.Солом'янська, будинок 11, ідентифікаційний код 32489155) передати Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 03334894) товар - дизельне паливо у кількості 111140 літрів, бензин А-95 у кількості 5000 літрів та бензин А-92 у кількості 3750 літрів на загальну суму 2290807,80 грн, що знаходиться на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна", шляхом заправки по талонах транспортних засобів Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва на автозаправних станціях м.Києва.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско-Карт Україна" (03110, місто Київ, вул.Солом'янська, будинок 11, ідентифікаційний код 32489155) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м.Києва (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 03334894) пеню у розмірі 123703 (сто двадцять три тисячі сімсот три) грн. 62 коп., штраф у розмірі 160356 (сто шістдесят тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 38623 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять три) грн. 01 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.11.2021
Суддя Ю.М. Смирнова