ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2021Справа №910/13936/21
За позовомОСОБА_1
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" 2. Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
простягнення 488 793,65 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Баринова О.І.
Представники учасників справи:
від позивача:ОСОБА_1
від відповідача-1:Перцев Д.П.
від відповідача-2:Круть Є.Ю.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про солідарне стягнення з відповідачів коштів у загальному розмірі 488 793,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" було зобов'язане сплатити ОСОБА_1 до 08.02.2018 за 296 належних позивачу акцій Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на рахунок умовного зберігання справедливу ціну акцій у загальному розмірі 458 060,40 грн., однак своє зобов'язання відповідачем було виконано у зазначений строк частково, а саме - було сплачено кошти у розмірі 144 489,44 грн.
Інша частина вартості 296 належних позивачу акцій Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" у розмірі 313 541,73 грн. була присуджена до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 та повністю сплачена відповідачем лише 30.06.2021 в межах примусового виконання вказаного судового рішення.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" нараховані за період з 08.02.2018 по 30.06.2021 на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн. інфляційні втрати у розмірі 80 211,35 грн., 3% річних у розмірі 31 918,60 грн. та пеню у розмірі 274 634,20 грн.
Крім того, позивач зазначає, що постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 7 048,14 грн. - судового збору, сплаченого за подання позовної заяви; 12 340,70 грн. - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 16 454,26 грн. - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 19 500,00 грн. - витрат на правову допомогу, які Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" повинне було сплатити позивачу на наступний день після винесення відповідної постанови.
Однак відповідачем було сплачено ОСОБА_1 присуджені в межах справи №910/12591/18 судові витрати лише 15.06.2021, у зв'язку з чим позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів солідарно нарахованих за період з 29.04.2021 по 15.06.2021 на загальну суму судових витрат у розмірі 55 343,10 грн. інфляційних втрат у розмірі 719,46 грн., 3% річних у розмірі 218,34 грн. та пені у розмірі 1 091,70 грн.
До того ж, позивач стверджує про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка оцінена ОСОБА_1 у 100 000,00 грн.
До позовної заяви долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому зазначено, що позивач планує понести витрати на сплату судового збору у розмірі 7 331,91 грн., на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. та витрати на поштове пересилання документів (інші витрати) у розмірі 300,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 відкрито провадження у справі №910/13936/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 28.09.2021.
16.09.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" надійшов відзив на позов з доказами його направлення іншим учасникам справи, за змістом якого відповідач-1 заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що Верховним Судом було захищено права ОСОБА_1 , оскільки стягнуто з відповідачів як недоплату за акції, так і подвійну вартість від справедливої вартості акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго", а відтак стягнення додатково ще й інфляційних втрат та 3% річних, які також мають компенсаторний характер, фактично призведе до подвійного стягнення з відповідачів за одним і тим же зобов'язанням. Крім того, відповідач-1 звертає увагу, що стягнення законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" зазначає, що Верховним Судом стягнуто на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдані збитки у процедурі сквіз-ауту у розмірі 313 541,73 грн., однак дане зобов'язання не існувало станом на 08.02.2018, а відтак відсутнє прострочення грошового зобов'язання починаючи із вказаної дати. Також відповідач-1 вказує, що ні законодавством, ні сторонами не встановлювалось можливості нарахування пені та розміру пені за порушення грошових зобов'язань у процедурі сквіз-ауту та неоплаті судових витрат. Щодо заявленої відповідачем до стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., то Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" вказує, що позивачем не доведено факту завдання йому моральних страждань та/або шкоди його діловій репутації, а також жодним чином не обґрунтовано заявленого до стягнення розміру моральної шкоди. Разом із відзивом Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого відповідач-1 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн., та заяву про подання доказів понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
16.09.2021 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" надійшов відзив на позов з доказами його направлення іншим учасникам справи, за змістом якого відповідач-2 заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що жодних підстав для виникнення у відповідачів солідарного обов'язку для сплати на користь позивача неустойки, 3% річних та інфляційних втрат немає. Також відповідач-2 вказує, що Верховним Судом було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" судові витрати, а тому АТ "ДТЕК Дніпроенерго" не є належним відповідачем в частині сплати неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на присуджені до стягнення судові витрати. Крім того, відповідач-2 вказує, що саме відповідач-1 повинен був сплатити стягнуті Верховним Судом кошти, а відтак підстав для солідарної відповідальності боржників немає. Щодо заявленої відповідачем до стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., то АТ "ДТЕК Дніпроенерго" вказує, що позивачем не заявлялось вимог про відшкодування моральної шкоди в межах справи №910/12591/18, в той час як Верховним Судом стягнуто суму коштів, яка має компенсаційний характер. Разом із відзивом Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого відповідач-2 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн., та заяву про подання доказів понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 встановлено позивачу строк - до наступного засідання для надання доказів на підтвердження обставин, на які він посилається; закрито підготовче провадження у справі №910/13936/21; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 21.10.2021; звернуто увагу сторін, що позивач може подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь на відзив.
18.10.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказує, що відповідачі, заключивши мирову угоду з іншим міноритарним акціонером АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в межах справ №910/15153/18 та №910/2483/18, фактично визнали право вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, а також визнали наявність у них солідарного обов'язку. Також позивач зазначає, що в межах справи №910/12951/21 ним було заявлено вимогу про стягнення з відповідачів доплати за акції, а відтак ціна 1 акції у розмірі 1 547,40 грн. є ціною купівлі-продажу акції, яку несвоєчасно виплатили, відтак є основним грошовим зобов'язанням та не включає в себе неустойку, 3% річних, інфляційні втрати та інші виплати. Щодо заявленої моральної шкоди, то ОСОБА_1 вказував, що неодноразово не міг з'явитись в судове засідання через підвищений кров'яний тиск, порушення серцевого ритму, що мало місце внаслідок стресу. Крім того, позивач вказує, що витратив понад 100 годин особистого часу на самопредставництво своїх інтересів в межах справи №910/12591/18.
21.10.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" надійшли додаткові письмові пояснення та заява про застосування строку позовної даності, в якій відповідач-1 зазначає, що домовленості та поступки, що були предметом мирової угоди між іншими сторонами та в іншій судовій справі, не мають жодного правового значення для даної справи. При цьому, відповідач-1 посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/10507/21, яким повністю відмовлено в задоволенні вимог іншого міноритарного акціонера АТ "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з тих підстав, що присудженні до стягнення на користь позивача кошти є сумою компенсації вартості акцій, а не сумою грошового зобов'язання перед позивачем з 08.02.2018, що виключає можливість застосування до правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Також відповідач-1 вказує, що ОСОБА_1 жодного разу не заявляв про наявність у нього стресу саме від участі в засіданнях по справі №910/12591/18, в той час як сам ОСОБА_1 користувався послугами адвоката у вказаній справі. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.
В судове засідання, призначене на 21.10.2021 позивач та представники відповідачів з'явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" про застосування строку позовної давності.
В судовому засіданні 21.10.2021 судом завершено розгляд справи №910/13936/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.09.2017 АТ "ДТЕК Дніпроенерго" отримало від Компанії ORNEX LIMITED, яка є афілійованою особою ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд", повідомлення вих. №10/2017 від 08.09.2017, в якому зазначено про те, що Компанія разом ще з 9 юридичними особами (особами, що діють спільно) набула право власності на значний контрольний (75% та більше простих акцій) та домінуючий (95% та більше простих акцій) пакет акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго".
До 08.09.2017 особам, що діють спільно, належав контрольний пакет простих акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго" у сукупності 73,55%.
19.09.2017 наглядова рада АТ "ДТЕК Дніпроенерго" прийняла рішення, яким обрала та залучила суб'єкта оціночної діяльності Консалтингову фірму у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Аналітик" для проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій товариства.
Суб'єктом оціночної діяльності надано звіти про незалежну оцінку вартості однієї акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго", в яких зазначено, що ринкова вартість акцій товариства станом на 07.09.2017 для цілей ст.ст. 65-2 - 65-3 Закону України "Про акціонерні товариства" становить 250,01 грн. за одну акцію, а для цілей ст. 65-1 Закону - 251,14 грн. за одну акцію АТ "ДТЕК Дніпроенерго".
04.10.2017 наглядова рада АТ "ДТЕК Дніпроенерго" прийняла такі рішення:
1) відповідно до вимог абз. 2 пункту 3 частини 5 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" затверджено ринкову вартість однієї простої акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 07.09.2017 у розмірі 250,01 грн. Доручено генеральному директору повідомити Компанії ORNEX LIMITED або її уповноваженим особам ринкову вартість акції (питання перше порядку денного).
2) відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 статті 65-3 Закону України "Про акціонерні товариства" затверджено ціну обов'язкового придбання акцій Компанією ORNEX LIMITED та її афілійованими особами у акціонерів АТ "ДТЕК Дніпроенерго" - власників простих акцій товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження) у розмірі 488,14 грн. за одну просту акцію товариства. Доручено генеральному директору повідомити Компанії ORNEX LIMITED або її уповноваженим особам ціну обов'язкового придбання акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго" у акціонерів товариства - власників простих акцій товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження) (питання друге порядку денного).
3) відповідно до вимог абз. 3 частини 2 статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства" затверджено для Компанії ORNEX LIMITED та її афілійованих осіб ціну придбання акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго" у розмірі 488,14 грн. за одну просту акцію товариства. Доручено генеральному директору повідомити Компанії ORNEX LIMITED або її уповноваженим особам ціну придбання акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго" у акціонерів товариства - власників простих акцій товариства (питання третє порядку денного).
09.10.2017 ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" подало до товариства публічну безвідкличну пропозицію для всіх акціонерів - власників акцій товариства про придбання належних їм акцій (оферти) за ціною 488,14 грн. за одну просту акцію. Наглядова рада розмістила зазначену оферту на веб-сайті товариства.
У пункті 1 оферти визначено, що ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" є відповідальною особою.
07.12.2017 ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" подало до АТ "ДТЕК Дніпроенерго" публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства за ціною 488,14 грн. за одну просту акцію.
08.02.2018 ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" сплачено на рахунок умовного зберігання ціну акцій акціонерам АТ "ДТЕК Дніпроенерго".
13.02.2018 на рахунок у цінних паперах ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" переведено цінні папери (акції) АТ "ДТЕК Дніпроенерго", в тому числі ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 313 541,73 грн., як доплату за акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 7 048,14 грн. - судового збору, сплаченого за подання позовної заяви; 12 340,70 грн. - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 16 454,26 грн. - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 19 500,00 грн. - витрат на правову допомогу.
У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що затвердження наглядовою радою ринкової вартості однієї акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на рівні 250,01 грн. станом на 07.09.2017 несумісно з принципами добросовісності та розумності, зважаючи на наявність інформації, що середній біржовий курс акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на ПАТ "Українська біржа" за період з 30 травня по 30 серпня 2017 року складав 773,70 грн., а за період з 07 червня по 07 вересня 2017 року склав 783,65 грн., та відсутність незаперечних доказів, що така ціна є завищеною.
При цьому, Верховний Суд також зазначив, що позивач внаслідок спільних дій відповідачів був позбавлений можливості прийняти пропозицію про придбання акцій за ціною у розмірі 773,7013 грн., що визначалась, як середній біржовий курс.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що обов'язок відповідачів сплатити на його користь кошти у розмірі 313 541,73 грн., як доплату за акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго", існував з 08.02.2018, проте фактично дані кошти буди сплачені відповідачем-1 лише у червні-липні 2021 року в межах виконавчого провадження з виконання постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18, у зв'язку з чим наявні правові підстави для нарахування на вказану суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Заперечення відповідачів зводяться до того, що обов'язок зі сплати на користь ОСОБА_1 коштів виник лише після прийняття Верховним Судом постанови від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 та вказана сума коштів є компенсацією ОСОБА_1 за порушення його прав, а тому на неї не підлягають нарахуванню пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Отже, фактично спір між сторонами стосується правомірності нарахування на присуджену до стягнення касаційним судом суму у розмірі 313 541,73 грн., тому для вирішення даного питання по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання: 1) яка правова природа присуджених до стягнення Верховним Судом на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн.; 2) коли виник обов'язок зі сплати на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн.; 3) чи підлягають нарахуванню на вказану суму коштів неустойка, 3% річних та інфляційні втрати.
Щодо інших вимог за позовом ОСОБА_1 - про стягнення моральної шкоди та інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на присуджені до стягнення Верховним Судом судові витрати, то в цій частині мотивування суду прийнятого рішення буде викладене окремо від мотивування наведеного вище питання.
Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів нарахованих за період з 08.02.2018 по 30.06.2021 на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн. інфляційних втрат у розмірі 80 211,35 грн., 3% річних у розмірі 31 918,60 грн. та пені у розмірі 274 634,20 грн.
1. визначення правової природи присуджених до стягнення Верховним Судом на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн.
Дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18, суд розуміє чому між сторонами виник спір у даній справі та не виключає, що якби мотиви Верховного Суду були викладені зрозуміліше для сторін, то імовірно даний спір не розглядався б в суді.
Так, мотивуючи своє рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн., Верховний Суд:
- у пунктах 5.26, 5.31 постанови вказує, що дана сума є збитками;
- у пункті 5.26 постанови Суд також зазначає про подвійний розмір вартості акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго";
- у п. 5.27 та у п. 4 резолютивної частини постанови вказує, що дана сума є доплатою за акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго";
- у п. 5.5 постанови мова йде про середній біржовий курс акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго";
- у п. 5.11 постанови зазначається про ціну придбання акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго";
- у п. 5.20 постанови мова йде про справедливу компенсацію за майно, яке було відчужене без волі позивача (акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго"), збитки та шкоду.
Попри наведене, для визначення правової природи даних коштів, суд виходить із застосованої Верховним Судом формули для розрахунку суми коштів, яка підлягає стягненню на користь позивача, та загального розміру задоволених позовних вимог.
Очевидно, що сума коштів у розмірі 313 541,73 грн. була одержана судом внаслідок виконання наступної дії:
(773,7013 грн. ціни 1 акції, що визначена як середній біржовий курс х 2 (подвійний розмір ціни 1 акції) х 296 акцій, належних позивачу) - (488,14 грн. визначеної відповідачами ціни 1 акцій х 296 акцій, належних позивачу).
Аналогічним чином ОСОБА_1 був мотивований розмір своїх позовних вимог у справі №910/12591/18.
Тобто, фактично постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 стягнуто на користь ОСОБА_1 подвійну ціну належних йому акції за мінусом виплачених за відповідні акції коштів.
При цьому, Верховний Суд у постанові зазначив, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати. При проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою.
Верховний Суд також наголошує, що наглядова рада АТ "ДТЕК Дніпроенерго", затвердивши ціну придбання акцій розмірі у розмірі 488,14 грн. за одну просту акцію товариства (абз. 3 частини 2 статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства"), а ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд", визначивши у публічній безвідкличній пропозиції (оферті) ціну придбання акцій у розмірі 488,14 грн. (що є найвищою ціною, за якою особа придбавала акції товариства протягом 12 місяців, що передують дню набуття значного контролюючого та домінуючого контрольного пакету акцій товариства), допустили порушення пункту 2 частини 2 статті 8, пункту 1 частини 3 статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки проігнорувала середній біржовий курс, хоча Закон у такому разі прямо передбачав необхідність його врахування при визначенні ціни придбання акцій.
З наведених висновків Верховного Суду слідує, що ціна акцій може бути і вище, однак не нижче середнього біржового курсу.
При цьому, постанова від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 не містить чіткого визначеного розміру справедливої ціни однієї акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго", яка мала визначатися при процедурі сквіз-ауту.
Суд вважає, що за логікою Верховного Суду справедлива ціна за акцію АТ "ДТЕК Дніпроенерго" при проведені наприкінці 2017 року - на початку 2018 року процедури сквіз-ауту становила не менше 773,7013 грн. за одну акцію.
Такі логічні висновки випливають з того, що в іншому випадку - подвійний розмір ціни акції становив би менше суми ніж було заявлено до стягнення ОСОБА_1 за вимогою про доплату за акцію з відповідача-1 в межах справи №910/12591/18 (різниця між сумою 2 х 773,7013 грн. - суму раніше виплаченого), та відповідно Верховним Судом було б частково задоволено вимоги позивача.
В даному випадку позовні вимоги задоволено повністю, що свідчить про погодження Верховним Судом з доводами та розрахунками ОСОБА_1 , який заявляв позов виходячи із справедливої ціни у розмірі 773,7013 грн.
При цьому, можливий і більший розмір такої справедливої ціни, оскільки якщо б справедлива ціна акцій ОСОБА_1 становила б більший розмір, Верховний Суд все одно був би обмежений заявленим ОСОБА_1 розміром вимог, проте задоволення позовних вимог в повному обсязі в такому випадку, не свідчить про те, що справедлива ціна акції не може бути більшою.
З пояснень сторін дійсний розмір ціни акції встановлюється за наслідками проведення експертного дослідження в межах іншої справи, проте її визначення ніяким чином не впливає на вирішення даного спору, а визначення її у більшому розмірі не виключатиме можливість пред'явлення вибувшими акціонерами (в т.ч. позивачем у даній справі) нових позовів на суму різниці.
Отже, правовою природою стягнутих коштів за постановою Верховного Суду у справі №910/12591/18 з огляду на характер правовідносин між сторонами є ціна товару (акцій) за правочином їх відчуження в процедурі сквіз-ауту.
2. щодо строку, коли виник обов'язок зі сплати на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн.
Частиною 6 статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов'язки, передбачені статтею 65 або 65-1 цього Закону у разі придбання контрольного пакета акцій, ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:
1) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;
2) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги контрольного пакета акцій.
Верховним Судом у п. 5.10 постанови від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 встановлено, що відповідачі допустили порушення пункту 2 частини 2 статті 8, пункту 1 частини 3 статті 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки проігнорувала середній біржовий курс, хоча Закон у такому разі прямо передбачав необхідність його врахування при визначенні ціни придбання акцій.
Відтак, в силу ч. 6 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" ціною обов'язкового продажу акцій визначається подвійна ринкова вартість акцій товариства.
Частиною 9 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).
При цьому, судом враховано, що ціна однієї акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 08.02.2018 (дата сплати відповідачем-1 коштів за належні позивачу акції) не могла бути нижчою ніж 773,7013 грн., (а з урахуванням встановленої несправедливості первісної ціни, ціна однієї акції при проведенні обов'язкового викупу акцій АТ «ДТЕК Дніпроенерго» у 2018 році становила не менше 1547,40 грн.) в той час як ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" було виплачено кошти з розрахунку 488,14 грн. за одну просту акцію відповідача-2.
Тобто, станом на дату набуття відповідачем-1 права власності на акції ним не було сплачено вартість акцій в повному обсязі.
Крім того, формулювання норми ч. 9 ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та розміщення її після норми про визначення ціни обов'язкового продажу акцій у разі невиконання обов'язків, передбачених статтею 65 або 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить про те, що на момент придбання спірних акцій у відповідача-1 вже існував обов'язок сплатити за акції ОСОБА_1 ціну обов'язкового продажу акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго", яка визначається як подвійна ринкова вартість акцій товариства.
Такі висновки суду мотивовані тим, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати.
Процедура примусового викупу акцій є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії.
Відтак, законодавцем з метою захисту прав міноритарних власників цінних паперів та застереження (превенції) мажоритарного власника від допущення порушень при здійсненні процедури сквіз-ауту, було передбачено, що у разі порушення процедури визначення ціни акції, на користь міноритарного власника підлягає сплаті подвійна ринкова вартість акцій товариства, тобто має місце нова ціна акцій.
При цьому, обов'язок зі сплати ціни акцій повинен бути виконаний до набуття права власності на акції, а оскільки частину ціни акцій у розмірі 488,14 грн./1 акцію було сплачено 08.02.2018 із наступним ініціюванням в односторонньому порядку переоформленням права власності на акції, то саме цей день і є строком виконання зобов'язання по сплаті ціни акцій у повному обсязі. Тобто, несплачена різниця ціни товару у розмірі, який стягнуто постановою Верховного Суду у справі №910/12591/18, є простроченою з 08.02.2018.
Суд відзначає, що можливість визначення розміру коштів, які підлягають сплаті на користь іншої особи, після виникнення обов'язку зі сплати коштів не суперечить законодавству.
Наприклад, у випадку настання дорожньо-транспортної пригоди у заподіювача збитків виникає обов'язок відшкодувати завдані автомобілю потерпілого збитки відразу, однак на момент виникнення такого обов'язку сторонам делікту не відомо який розмір завданих збитків. Визначення такого розміру пізніше не виключає висновку про виникнення грошового зобов'язання у визначеному розмірі саме у момент вчинення делікту.
Аналогічно із зміною ціни акцій у зв'язку з допущенням порушення обов'язків, передбачених статтями 65 або 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства" - обов'язок сплатити ціну акцій виникає у визначений Законом строк (в будь-якому випадку до набуття покупцем акцій у власність/вилучення акцій у міноритарного власника), і зміна ціни акцій внаслідок порушення не змінює строку настання обов'язку зі сплати ціни акцій.
Отже, твердження відповідачів про виникнення обов'язку зі сплати на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн. після прийняття Верховним Судом постанови від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 є помилковим та такий обов'язок повинен був бути виконаний до набуття акцій у власність (до вилучення їх із власності ОСОБА_1 ).
Також за змістом ст. 11 Цивільного кодексу України це (на відміну від зобов'язання по сплаті судового збору) не є зобов'язанням, яке виникає із судового рішення, адже стягнення відповідної суми коштів було предметом позову у справі №910/12591/18, і у випадку встановлення судом відсутності такого обов'язку на момент подачі позову чи на момент постановлення судового рішення, мало б місце судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказане підтверджує факт існування такого зобов'язання на момент звернення ОСОБА_1 із позовом у справі №910/12591/18, спростовуючи доводи відповідачів про виникнення даного обов'язку із судового рішення.
3. щодо нарахування на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн. неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В той же час, законодавством не передбачено, а сторонами не погоджувалось умов, якими встановлюється порядок та розмір нарахування пені за невиконання заявником вимоги свого обов'язку зі сплати ціни акцій у визначений у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" строк.
Відтак, у даному випадку на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн. не підлягає нарахуванню пеня.
Водночас, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У контексті статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Верховним Судом встановлено наявність обов'язку зі сплати на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн., таке зобов'язання перед позивачем виражене в грошових одиницях, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок зі сплати на користь позивача коштів у розмірі 313 541,73 грн. є грошовим зобов'язанням.
Оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Таким чином, на спірну суму коштів підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати.
Доводи відповідачів з приводу того, що стягнення Верховним Судом подвійної ринкової вартості акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго" є належною сумою компенсації ОСОБА_1 , яка цілком покриває інфляційні втрати, 3% річних та неустойку, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалось, в даному випадку у зв'язку із допущенням відповідачами порушень визначення ціни акції під час процедури сквіз-ауту на користь міноритарного власника підлягає сплаті подвійна ринкова вартість акцій товариства, тобто має місце нова ціна акцій (а не компенсація, збитки, шкода тощо). Таким чином, дана сума є основним грошовим зобов'язанням, яке підлягало сплаті заявником вимоги за викуп акцій.
Доводи відповідачів також спростовуються тим, що розмір інфляційних втрат може бути і мегазначним (для прикладу, у випадку гіперінфляції), і якщо розмір інфляційних становитиме 100-200 і більше відсотків річних, то навіть подвійна ціна відібраних у процедурі сквіз-ауту акцій (за умови його проведення з порушенням статтей 65 або 65-1 Закону України "Про акціонерні товариства") не покриє знецінення від їх несвоєчасної оплати, а відтак таке тлумачення норми є ще й не справедливим.
Попри наведене, суд не погоджується із визначеним позивачем періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
По-перше, статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування 3% річних та інфляційних втрат (як міри відповідальності) за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
По-друге, день фактичного виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відсотки річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання.
Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом періоду нарахування, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнути з відповідачів на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 80 211,35 грн. та 3% річних у розмірі 31 841,29 грн., нараховані за прострочення обов'язку зі сплати на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 313 541,73 грн.
Висновок суду щодо наявності у відповідачів солідарного обов'язку щодо сплати на користь ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат обумовлений тим, що у пунктах 5.23, 5.24 постанови від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 Верховним Судом було встановлено наявність у відповідачів солідарного обов'язку зі сплати основного зобов'язання - коштів у розмір 313 541,73 грн.
Натомість, право пред'явлення кредитором вимоги до усіх боржників разом, так і до будь-кого з них окремо передбачене частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України.
В межах справи №910/12591/18 ОСОБА_1 було реалізовано відповідне право та пред'явлено вимогу до одного із солідарних боржників - ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд", у зв'язку з чим Верховний Суд прийшов до висновку, що останнє є належним відповідачем у вказаній справі.
Пред'явлення основної вимоги до одного із солідарних боржників не свідчить про нівелювання солідарного обов'язку боржників за похідними вимогами від основної вимоги.
Отже, відповідачі є солідарними боржниками за похідними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованими за прострочення виконання солідарного обов'язку зі сплати на користь позивача коштів у розмір 313 541,73 грн.
ТОВ "ДТЕК Пауер Трейд" було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн.
Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн., то питання строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені не досліджується.
Щодо строку позовної давності за вимогами ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн., то суд зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Відповідач-1 зазначає, що позивачами було пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останні нараховуються починаючи з 08.02.2018, в той час як позивач звернувся до суду із даним позовом лише у серпні 2021 року, а відтак пропустив строк позовної давності.
В той же час, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.
Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за лютий 2018 року, а також за всі послідуючі місяці, станом на дату подання позову було продовжено в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та відповідно не був пропущений позивачем.
Відтак, ОСОБА_1 не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму коштів у розмірі 313 541,73 грн.
Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів нарахованих за період з 29.04.2021 по 15.06.2021 на загальну суму судових витрат у розмірі 55 343,10 грн. інфляційних втрат у розмірі 719,46 грн., 3% річних у розмірі 218,34 грн. та пені у розмірі 1 091,70 грн.
Постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 7 048,14 грн. - судового збору, сплаченого за подання позовної заяви; 12 340,70 грн. - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 16 454,26 грн. - судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 19 500,00 грн. - витрат на правову допомогу (всього, 55 343,10 грн. судових витрат).
Покладення на відповідача-1 в межах справи №910/12591/18 судових витрати ОСОБА_1 не зумовлює виникнення солідарного обов'язку у АТ "ДТЕК Дніпроенерго" зі сплати таких коштів на користь позивача.
Відтак, за вимогами до АТ "ДТЕК Дніпроенерго" щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 719,46 грн., 3% річних у розмірі 218,34 грн. та пені у розмірі 1 091,70 грн., нарахованих на суму судових витрат у розмірі 55 343,10 грн. слід відмовити.
Щодо вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 719,46 грн., 3% річних у розмірі 218,34 грн. та пені у розмірі 1 091,70 грн., нарахованих на суму судових витрат у розмірі 55 343,10 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
З аналізу наведеної норми вбачається, що за своєю суттю зобов'язання складається із права вимоги кредитора та обов'язку виконання такої вимоги боржником. При цьому, є неможливим існування права вимоги без кореспондуючого такій вимозі обов'язку виконання.
Лише існування одночасно як права вимоги так і обов'язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов'язання.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).
Так, постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 55 343,10 грн.
Відтак, з моменту набрання законної сили постановою Верховного Суду у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" виник обов'язок сплатити на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 55 343,10 грн.
Із аналізу постанов Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також постанов Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 вбачається, що єдиною ідентифікуючою ознакою того, що зобов'язання є грошовим, являється можливість його вираження в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті).
Отже, оскільки внаслідок прийняття Верховним Судом постанови від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 у відповідача-1 виник обов'язок зі сплати на користь позивача суми коштів у розмірі 55 343,10 грн., а у позивача право вимагати у відповідача-1 такої оплати, відтак у відповідності до приписів частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України виникло грошове зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, а тому в силу приписів статті 253 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" повинне було сплатити на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 55 343,10 грн. до 29.04.2021 включно, проте фактично виконало такий обов'язок лише 15.06.2021.
Отже, відповідач-1 прострочив виконання свого грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача коштів у розмірі 55 343,10 грн. та таке прострочення тривало з 30.04.2021 по 14.06.2021, у зв'язку з чим наявні правові підстави для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності.
Судом зазначалось, що початком для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, а день фактичного виконання зобов'язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом періоду прострочення відповідача-1, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 719,46 грн. та 3% річних у розмірі 213,79 грн.
Щодо нарахування на суму коштів у розмірі 55 343,10 грн. пені, то законодавством не передбачено, а сторонами не погоджувалось умов, якими встановлюється порядок та розмір нарахування пені за прострочення обов'язку зі сплати коштів на відшкодування судових витрат ОСОБА_1 , а тому правових підстав для нарахування та стягнення такої пені немає.
Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Судом враховано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №383/596/15 моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
При цьому, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та відсутність жодних доказів на спростування обставин настання негативних репутаційних наслідків та як наслідок завдання немайнової шкоди для позивача внаслідок порушення відповідачем його прав, керуючись стандартом доказування "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірного втручання відповідачів у право власності позивача, останньому було завдано моральну (немайнову) шкоду.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
При цьому, судом також враховано, що у даній сфері є неможливим достеменно встановити розмір заданої шкоди та відповідно такий розмір є орієнтовним.
Попри наведене, суд вважає, що ніхто не може позбавити особу права власності на майно та втрутитись у мирне володіння особи майном інакше як на підставі та у відповідності до закону. Проте, відповідачами було здійснене втручання у право власності ОСОБА_1 без дотримання вимог закону та останній щоб відновити своє порушене право був вимушений звернутись до суду.
Судовий розгляд справи №910/12591/18 тривав понад 2,5 років. При цьому, місцевим та апеляційним господарськими судами ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог, тобто відмовлено у відновленні порушених прав, що не могло не вплинути на моральний стан позивача як особи, яку відповідачами було позбавлено права власності не у відповідності до приписів Закону України "Про акціонерні товариства".
Також, ОСОБА_1 був вимушений звернутись до суду із даним позовом для належного поновлення його порушених прав, так як інфляційні втрати є невід'ємною частиною заборгованості.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого майна як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).
Відтак, звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 в першу чергу мав на меті одержання того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання відповідачами свого грошового зобов'язання у лютому 2018 року.
Неправомірне втручання відповідачів у право власності позивача змусило позивача спрямовувати професійні, людські та часові ресурси на відновлення своїх порушених прав.
Відповідачі вказують, що ОСОБА_1 в межах справи №910/12591/18 було відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу, що спростовує твердження позивача про витрати власних часових ресурсів на відновлення своїх прав та завдання йому моральної шкоди, оскільки представництво його інтересів здійснювалось адвокатом.
Однак суд не погоджується такими доводами відповідачів, оскільки із відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що ОСОБА_1 особисто представляв свої інтереси під час розгляду справи №910/12591/18 місцевим, апеляційним та касаційним господарськими судами (брав участь у судових засіданнях), а отже безумовно витрачав особистий час для захисту своїх порушених прав.
У даній справі ОСОБА_1 також особисто брав участь у судових засіданнях по справі №910/13936/21, надавав відповіді на поставлені судом запитання, висловлював правову позицію щодо правових аспектів спору, що свідчить про витрату ним часу як на участь у засіданнях, так і підготовку до таких засідань.
Отже, позивач вимушений був змінити звичний для нього спосіб життя для відновлення свого порушеного права, нести моральне та психологічне навантаження, витрачати особистий час.
Процесуальний закон не дозволяє віднести до складу судових витрат (витрат на правничу допомогу) компенсацію часу безпосередньо сторони - фізичної особи, який витрачений такою особою самостійне. Оскільки за своєю природою такі витрати часу є збитками (шкодою), і відсутній спеціальний порядок їх відшкодуванням (судові витрати по процесуальному кодексу), то такі витрати фізичної особи є моральною шкодою.
З огляду на наведене та враховуючи, що мало місце позбавлення відповідачами позивача права власності на майно за несправедливою ціною, що призвело до необхідності ОСОБА_1 змінити звичний спосіб життя для відновлення свого порушеного права, витратити більш як 2,5 роки на поновлення своїх прав, особистий час, моральні та матеріальні ресурси, суд з урахуванням вимог розумності і справедливості вбачає розумним та справедливим стягнути солідарно з відповідачів суму моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., що становить близько 20% від вартості ціни акцій, яка б підлягала сплаті відповідачем-1 позивачу разі належного виконання ним вимог законодавства, та становить близько 11% від ціни акцій, яка була визначена касаційним судом у зв'язку з порушенням відповідачами процедури сквіз-ауту, що відповідає ступеню вчиненого відповідачами порушення.
Оскільки Верховним Судом визначена солідарність неправомірних дій відповідачів, то і моральна шкода має бути стягнута солідарно.
Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, інші доводи сторін судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Сума судового збору у розмірі 2 444,79 грн., яка є пропорційною до задоволених судом вимог позивача, не підлягає поділу в рівних частинах між відповідачами, тому суд користуючись правом, наданим ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" на одну копійку більше.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" у розмірі 1 222,40 грн., а з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" у розмірі 1 222,39 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 79, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57; ідентифікаційний код 36380332) та Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; ідентифікаційний код 00130872) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) інфляційні втрати у розмірі 80 211 (вісімдесят тисяч двісті одинадцять) грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 31 841 (тридцять одну тисячу вісімсот сорок одну) грн. 29 коп., моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; ідентифікаційний код 00130872) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 222 (одну тисячу двісті двадцять дві) грн. 39 коп. Видати наказ.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57; ідентифікаційний код 36380332) користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) інфляційні втрати у розмірі 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 1 222 (одну тисячу двісті двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ.
5. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 04.11.2021.
Суддя Р.В. Бойко