ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2021Справа № 910/15093/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТІ"
до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" про стягнення 1 459 222,57 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання Пасічнюк С.В.
Представники:
від позивача: Бабак В.С.
від відповідача: Судейкін В.К.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № ТБ/032 від 28.09.2020 до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" про стягнення заборгованості в розмірі 1 459 222,57 грн, з яких: 1 149 850,88 грн пені, 242 353,52 грн інфляційних збитків, 67 018,17 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15093/20, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження
Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 11.01.2021, нова ціна позову, виходячи з якої розглядався спір 309 371,69 грн, з яких: 242 353,52 грн інфляційних збитків, 67 018,17 грн 3% річних.
Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову від 10.03.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 910/15093/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТІ" задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТІ" 67 018,17 грн 3% річних, 242 353,52 грн інфляційних збитків, 4 640,58 грн судового збору.
29.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу № ТБ/131 від 27.09.2021 (далі - заява про винесення додаткового рішення), яка була направлена до суду засобами поштового зв'язку 27.09.2021.
Відповідно до даної заяви позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТІ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 25.10.2021 о 15:20 год.
21.10.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до наведеного клопотання відповідач зауважив щодо необгрунтованості та неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим просив суд зменшити розмір таких витрат, що підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з відповідача до 5 000,00 грн.
23.10.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про видачу наказу про примусове виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 по справі №910/15093/20.
У період з 25.10.2021 по 29.10.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.
Судове засідання, призначене на 25.10.2021, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 04.11.2021 о 10:00 год.
У судове засідання, призначене на 04.11.2021, з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 04.11.2021 судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача підтримав повністю заяву про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн.
Представник відповідача заперечував проти покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачу у заявленій останнім сумі, просив суд зменшити розмір таких витрат з підстав, викладених у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
У судовому засіданні 04.11.2021 судом досліджено докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, після чого здійснювались судові дебати.
Після виходу суду з нарадчої кімнати суд ухвалив додаткове рішення.
Розглянувши заяву позивача та клопотання відповідача, дослідивши докази, суд
Згідно з ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 221 888,34 грн, які складаються з 21 888,34 грн судового збору та 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Водночас зазначено, що остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, а також докази їх понесення та оплати позивачем будуть надані суду в строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України, шляхом подання відповідної заяви.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 ГПК України, а саме:
- позивачем зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів (безпосередньо у позовній заяві);
- докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем з дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (рішення суду ухвалене 20.09.2021, заява про винесення додаткового рішення разом з доданими до неї доказами направлена до суду засобами поштового зв'язку 27.09.2021 - перший робочий день після вихідного дня, на який припало закінчення строку).
До заяви про винесення додаткового рішення представником позивача додано копії Додатку №9 від 23.09.2020 та Додаткової угоди №3 від 09.03.2021 до Договору про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018, копію Акту від 24.09.2021 про виконання Договору про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в судовій справі № 910/15093/20 на підставі Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018 (далі - Детальний опис наданих послуг адвокатом від 27.09.2021).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 1, 2, 3, 4 ст. 126 ГПК України).
Приписами ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000,00 грн.
В обґрунтування цих вимог, позивач долучив до позовної заяви та до заяви про винесення додаткового рішення:
- копію Договору про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018 (далі - Договір №413/18 від 07.11.2018);
- копію Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018;
- копію Додаткової угоди №3 від 09.03.2021 до Договору №413/18 від 07.11.2018;
- копію Акту від 24.09.2021 про виконання Договору №413/18 від 07.11.2018;
- Детальний опис наданих послуг адвокатом від 27.09.2021;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 553 від 08.02.2006, копію ордеру серії КВ № 201937 від 06.04.2020 (адвокат Олійник О.С.).
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Договору №413/18 від 07.11.2018, укладеного між позивачем (Клієнт) та адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем (Адвокат), Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе доручення по наданню Клієнту правової допомоги та захисту, зокрема, в господарських справах, а також в наданні правової допомоги при представництві інтересів Клієнта перед третіми особами. Правова допомога надається на всій території України.
Згідно з п. 1.2 Договору №413/18 від 07.11.2018 Клієнт зобов'язується виплачувати Адвокатові гонорар, а також покривати витрати, зв'язані з наданням Клієнту правової допомоги, в порядку визначеному в цьому договорі.
Відповідно до п. 1 Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018 Клієнт доручає Адвокатові надати правову допомогу, зокрема, скласти та подати позов до КП "Київміськсвітло" про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі невчасного виконання останнім судового рішення у справі №910/9241/18, для чого здійснити збір, засвідчення копій та подання доказів, складання процесуальних документів, участь в судових засіданнях суду першої інстанції у справі, складання та подання інших заяв по суті справи та з процесуальних питань, правова допомога під час розгляду судом вказаного спору (п. 1.2).
Пунктом 3.1 Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018 сторони узгодили, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатові основний гонорар (винагороду) в розмірі 200 000,00 грн протягом трьох календарних днів з дати присудження Клієнту судом першої інстанції відповідних грошових коштів.
Згідно Додаткової угоди №3 до Договору №413/18 від 07.11.2018 внесено зміни та доповнення до Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018, зокрема, у пункті 3.1 слова та цифри "200 000 (двісті тисяч) гривень" замінено на слова та цифри "120 000 (сто двадцять тисяч) гривень".
Отже, згідно Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018 (в редакції Додаткової угоди №3 до Договору №413/18 від 07.11.2018) сторонами встановлено фіксований розмір адвокатських послуг у сумі 120 000,00 грн.
Вищенаведені додаток та додаткова угода є невід'ємними частинами Договору №413/18 від 07.11.2018.
За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
На підтвердженням того, що правнича допомога на виконання умов Договору №413/18 від 07.11.2018 та Додатку №9 від 23.09.2020 до цього договору надавалась позивачу адвокатом, свідчать наявні в матеріалах справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 553 від 08.02.2006 та ордеру серії КВ № 201937 від 06.04.2020, виданих адвокату Олійнику О.С.
Актом від 24.09.2021 про виконання Договору №413/18 від 07.11.2018, підписаним генеральним директором Клієнта та адвокатом Олійником О.С., підтверджено, що Адвокат належним чином, якісно та в строк надав, а Клієнт прийняв виконання правової допомоги, передбаченої Договором №413/18 від 07.11.2017, Додатком №9 від 23.09.2020 до цього договору; загальна сума гонорару за вказані послуги згідно п. 3.1 у Додатку №1 до договору складає 120 000 гривень; претензій до якості, обсягу та строків виконання правової допомоги Клієнт не має.
Детальний опис від 27.09.2021 містить такий перелік виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом:
1. 22.09.2020 зустріч з Клієнтом та надання попередніх консультацій щодо спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості; ознайомлення із документацію по правовідносинах Клієнта з КП "Київміськсвітло" та діловою перепискою (загальний об'єм документації понад 700 аркушів); аналіз чинного законодавства, що регулює правовідносини між сторонами; аналіз судової практики по аналогічних правовідносинах.
2. 28.09.2020 складання та подання до суду в інтересах Клієнта позовної заяви №ТБ/032 від 28.09.2020 (загальний об'єм 18 аркушів), направлення копії позовної заяви відповідачу.
3. 23.10.2020 складання та подання до суду супровідного листа №ТБ/033 від 23.10.2020 на виконання ухвали суду від 09.10.2020; направлення копії супровідного листа з додатками відповідачу.
4. 20.11.2020 складання та подання до суду клопотання №ТБ/041 від 20.11.2020 про відкладення підготовчого засідання.
5. 07.12.2020 представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду справи.
6. 27.12.2020 складання та подання до суду заяви №ТБ/049 від 27.12.2020 про ознайомлення із матеріалами справи.
7. 04.01.2021 ознайомлення із матеріалами справи.
8. 11.01.2021 складання та подання до суду відповіді №ТБ/051 від 11.01.2021 на відзив відповідача; направлення копії відповіді на відзив відповідачу (загальний об'єм 6 аркушів); складання та подання до суду заяви №ТБ/052 від 11.01.2021 про зменшення розміру позовних вимог, направлення копії заяви відповідачу.
9. 16.01.2021 складання та подання до суду заперечення №ТБ/053 від 16.01.2021 на клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.
10. 16.02.2021 складання та подання до суду заяви №ТБ/058 від 16.02.2021 про ознайомлення із матеріалами справи.
11. 17.02.2021 ознайомлення із матеріалами справи.
12. 04.03.2021 складання та подання до суду заяви №ТБ/68 від 04.03.2021 про ознайомлення із матеріалами справи.
13. 10.03.2021 складання та подання до суду заперечення №ТБ/053-2 від 10.03.2021 на клопотання відповідача про зупинення провадження по справі; складання та подання до суду заяви ТБ/074 від 10.03.2021 про зміну підстав позову, направлення копії заяви відповідачу.
14. 11.03.2021 представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду справи.
15. 15.03.2021 складання та подання до суду апеляційної скарги №ТБ/078 від 15.03.2021 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2021, направлення копії скарги відповідачу.
16. 11.05.2021 складання та подання до суду адвокатського запиту № ТБ/094 від 11.05.2021; складання та подання до суду заяви №ТБ/092 від 11.05.2021 про ознайомлення з матеріалами справи.
17. 02.07.2021 складання та подання до суду клопотання №ТБ/112 від 02.07.2021 про приєднання судової практики.
18. 05.07.2021 представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду справи.
19. 19.07.2021 представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду справи.
20. 17.08.2021 представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду справи.
21. 06.09.2021 представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду справи.
22. 15.09.2021 направлення до суду копії ухвали Верховного Суду у справі №910/19358/20 від 08.09.2021 (супровідний лист №ТБ/129 від 15.09.2021).
23. 20.09.2021 представництво інтересів клієнта в судовому засіданні під час розгляду справи.
24. 27.09.2021 складання та подання до суду заяви № ТБ/131 від 27.09.2021 про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд відзначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідний висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 Верховний Суд зазначив, що встановлений у договорі про надання правової допомоги у господарському процесі фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді прогресивної процентної ставки від загальної суми позовних вимог не є безумовною підставою для стягнення судом з іншої сторони витрат на послуги адвоката саме у такому розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований і відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанови КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18).
Відповідач заперечив проти стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі - 120 000,00 грн, який вважає неспівмірним зі складністю справи та ціною позову, зокрема, заявлений розмір витрат на правову допомогу складає близько 40% від ціни позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Відповідач просив суд зменшити розмір таких витрат, що підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з відповідача до 5 000,00 грн.
Суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач мав заперечення.
Відповідач зазначив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатське бюро Олега Олійника (ідентифікаційний код 40248628) зареєстроване як юридична особа, проте всупереч положень статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною Додатку №9 до Договору про надання правової допомоги та Додаткової угоди №3 до Договору про надання правової допомоги не є зазначене адвокатське бюро, крім того, самого договору про надання правової допомоги взагалі не долучено до заяви.
Як встановлено судом, Договір про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018, а рівно Додаток №9 та Додаткову угоду №3 до цього договору, укладено між позивачем та адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, стороною договору про надання правової допомоги може бути адвокат, а відтак доводи позивача про не зазначення Адвокатського бюро Олега Олійника стороною Додатку №9 та Додаткової угоди №3 до Договору про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018, - суд оцінює критично.
Договір про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018 дійсно не додано до заяви про винесення додаткового рішення, водночас цей договір наявний в матеріалах справи, його копію додано в якості додатку № 2 до позовної заяви.
Отже, вищенаведені доводи відповідача судом відхиляються як безпідставні.
Відповідач вважає, що витрати на правову допомогу в частині, зазначеній у пункті 1 Детального опису від 27.09.2021 ("зустріч з Клієнтом та надання попередніх консультацій щодо спірних правовідносин…") , мають бути понесені позивачем, оскільки адвокат Олійник О.С. був детально ознайомлений та обізнаний з деталями спірних правовідносин, оскільки забезпечував представництво інтересів у справі №910/9241/18, жодні додаткові документи для ознайомлення при поданні позову у даній справі були відсутні, правова позиція залишилась незмінною.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і ГПК України.
Відповідно до п. 1.3 Договору про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018 сторони узгодили, що Адвокат приймає доручення, зокрема, з надання консультацій. Відповідно до п. 1.2 Додатку №9 від 23.09.2020 до вказаного договору Клієнт доручає Адвокатові надати правову допомогу, зокрема, скласти та подати позов до КП "Київміськсвітло" про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі невчасного виконання останнім судового рішення у справі №910/9241/18, для чого здійснити збір, засвідчення копій та подання доказів, тощо.
Отже, види робіт (наданих послуг), зазначені у п. 1 Детального опису від 27.09.2021 відповідають умовам Договору про надання правової допомоги №413/18 від 07.11.2018 та Додатку №9 до цього договору, а тому доводи відповідача про те, що витрати на правову допомогу в частині п. 1 Детального опису від 27.09.2021 мають бути понесені позивачем - судом відхиляються як безпідставні.
Відповідач вважає, що витрати на правову допомогу в частині, зазначеній у пункті 3 Детального опису від 27.09.2021 ("складання та подання до суду супровідного листа №ТБ/033 від 23.10.2020 на виконання ухвали суду від 09.10.2020…"), не підлягають розподілу, оскільки зумовлені недотриманням адвокатом процесуальних норм при зверненні до суду з позовною заявою, що мало наслідком залишення позову без руху.
Такі доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки приписами статті 174 ГПК України передбачено залишення судом позовної заяви без руху, якщо останню подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, разом з цим, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду.
Відповідач вважає, що витрати на правову допомогу в частині, зазначеній у пункті 8 Детального опису від 27.09.2021 ("складання та подання до суду заяви … про зменшення розміру позовних вимог …"), не підлягають розподілу, оскільки зумовлені недотриманням адвокатом норм процесуального законодавства, а саме: позивач, звернувшись із вимогою про стягнення пені, строк позовної давності на яку минув, допустив безпідставне завищення позовних вимог, в подальшому зменшив позовні вимоги у цій частині.
Такі доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки приписами статті 46 ГПК України передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.
Відповідач вважає, що витрати на правову допомогу в частині, зазначеній у пунктах 4, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 22 Детального опису від 27.09.2021 (складання та подання до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, заяви про ознайомлення із матеріалами справи, заяви про зміну підстав позову, направлення до суду копії ухвали Верховного Суду, ознайомлення із матеріалами справи), не підлягають розподілу, оскільки такі надані адвокатом послуги не відповідають критерію реальності. За доводами відповідача, ознайомлення з матеріалами справи не є видом адвокатської діяльності, відповідно до положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не було необхідним, а клопотання про відкладення підготовчого засідання, ознайомлення з матеріалами справи та супровідний лист не є заявами по суті справи, тому, на думку відповідача, в цій частині витрати на правову допомогу не підлягають розподілу.
Такі доводи відповідача суд відхиляє як безпідставні, оскільки згідно приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Додатком №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018 позивач доручив Адвокатові надати правову допомогу, зокрема, здійснити збір, засвідчення копій та подання доказів, складання процесуальних документів, участь в судових засіданнях суду першої інстанції у справі, складання та подання інших заяв по суті справи та з процесуальних питань (п. 1.2).
Відповідач заперечив проти витрат на правову допомогу в частині, зазначеній у пунктах 5, 14, 16, 17, 19, 20 Детального опису від 27.09.2021, оскільки у окремих судових засіданнях представництво інтересів позивача здійснювалось іншим адвокатом.
Відхиляючи такі заперечення відповідача, суд виходив з того, що згідно Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018 (в редакції Додаткової угоди №3 до Договору №413/18 від 07.11.2018) сторонами встановлено фіксований розмір адвокатських послуг у сумі 120 000,00 грн.
Судом враховано, що відповідно до п. 5 Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018 позивач узгодив з Адвокатом, що винагорода обчислена із врахуванням у сукупності та у взаємозв'язку стосовно до фактичних обставин доручення таких факторів: обсягу часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; необхідності досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що виконання доручення суттєво ускладнить виконання Адвокатом інших доручень в звичайному часовому режимі; важливість доручення для Клієнта; роль Адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає Клієнт; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного виконавця з замовником; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності виконавця.
Крім того, підписавши Акт від 24.09.2021 про виконання Договору №413/18 від 07.11.2018, позивач підтвердив, що Адвокат належним чином, якісно та в строк надав, а Клієнт прийняв виконання правової допомоги, передбаченої Договором №413/18 від 07.11.2017, Додатком №9 від 23.09.2020 до цього договору; загальна сума гонорару за вказані послуги згідно п. 3.1 у Додатку №1 до договору складає 120 000 гривень; претензій до якості, обсягу та строків виконання правової допомоги Клієнт не має.
Відповідач зауважив, що доказів на підтвердження витрат, здійснених адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги взагалі не надано.
Такі зауваження відповідача судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.
Відповідно до п. 3.1 Додатку №9 від 23.09.2020 до Договору №413/18 від 07.11.2018 передбачено, що Клієнт сплачує Адвокатові гонорар (винагороду) в розмірі 120 000,00 грн протягом трьох календарних днів з дати присудження Клієнту судом першої інстанції відповідних грошових коштів.
Отже, оплата гонорару адвокатові здійснюється позивачем після присудження останньому судом відповідних грошових коштів, тому докази такої оплати не додані до заяви про винесення додаткового рішення.
Суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказану правову позицію також висловлено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідач зауважив, що пункти Детального опису робіт не зазначені в Акті про виконання договору.
Такі доводи відповідача судом відхиляються як безпідставні, оскільки приписами ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України), натомість не встановлено обов'язковість зазначення такого детального опису робіт (наданих послуг) в акті про виконання договору про надання правової допомоги.
Як убачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку про те, що виконані адвокатом роботи (надані послуги) пов'язані з розглядом даної справи; заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для позивача; стягнення судових витрат у зазначеній позивачем сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості. При цьому судом враховано поведінку відповідача під час розгляду даної справи, спір у якій виник саме внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного виконання останнім судового рішення у справі №910/9241/18.
У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Таким чином, беручи до уваги задоволення позову повністю, ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, відшкодуванню позивачу підлягають витрат на професійну правничу допомогу в сумі 120 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 241, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТІ" про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу № ТБ/131 від 27.09.2021 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" (Україна, 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 40; ідентифікаційний код 03360905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТІ" (Україна, 03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 95, офіс 314; ідентифікаційний код 39514816) 120 000,00 грн (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 04.11.2021.
Суддя О.В. Гумега