ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2021Справа № 910/3613/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг"
про стягнення заборгованості.
Без повідомлення (виклику) сторін.
09 березня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Булава Транс» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 17.02.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесико Інжиніринг» (відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 85 252, 663 грн. за договором оренди № ДОП 14-05/18 від 14.05.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором оренди № ДОП 14-05/18 від 14.05.2018 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не в повному обсязі оплатив оренду обладнання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3613/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
22.04.2021 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
05.05.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідач не отримував жодного повідомлення чи попередження у відповідності до п. 13.6, 5.22 Договору, що свідчить про неповідомлення відповідача про час та дату повернення обладнання. Відповідач зазначає, що не відмовлявся від підписання акту приймання-передачі обладнання, як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки відповідачем не було отримано акту та будь-якого повідомлення про дату та час повернення, огляду обладнання. Як зазначає відповідач, позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що певне майно було відсутнє при прийманні обладнання, а саме стілець зелений та дві лавки та стіл. Таким чином, вимога про відшкодування вартості втраченого майна у розмірі 4 300,00 грн. є необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами. Як зазначає відповідач, розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання по сплаті орендної плати не може перевищувати 2 облікових ставок НБУ, при цьому, позивач хоче стягнути з відповідача суму штрафу двічі, тільки у різному відсотковому відношенні, що суперечить ст. 61 Конституції України.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 № 05-23/1555/21 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/3613/21 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 справу № 910/3613/21 прийнято до свого провадження суддею Грєховою О.А.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесико Інжиніринг» (далі - орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Булава Транс» (далі - орендодавець, позивач) укладено Договір оренди № ДОП 14/05-18 (далі - Договір), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця, а орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.
Найменування обладнання, яке передається орендарю за цим Договором, його комплектність і технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього Договору та складає єдиний документ (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору орендар гарантує використання орендованого за цим Договором обладнання згідно технічних умов його експлуатації, норм законодавства України, положень цього Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, протягом трьох робочих днів після здійснення попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.5 цього Договору, якщо сторони не дійшли письмової згоди про інше.
У відповідності до п. 3.3 Договору при передачі орендарю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим Договором сторони підписують Акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору. Такий Акт прийому-передачі складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в двох екземплярах по одному для кожної зі сторін.
Акт прийому-передачі обладнання містить наступні необхідні умови: дата підписання акту, яка засвідчує дату передачі обладнання орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назву обладнання, кількість та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату; строк оренди обладнання, окрім випадків, коли обладнання передається на невизначений строк; адресу оренди; інші умови, які сторони вважать необхідними при підписанні акту (п. 3.4 Договору).
У відповідності до п. 3.6 Договору підписання Акту прийому-передачі сторонами свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю в оренду на умовах даного Договору.
Згідно з п. 4.1-4.3 Договору початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі такого обладнання.
Строк оренди обладнання за цим Договором визначаються в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями. За умовами даного Договору місяць оренди складається з 30 днів.
Мінімальний строк оренди обладнання за даним Договором складає 5 діб, які розпочинаються з дня підписання акту прийому-передачі обладнання та закінчується по закінченню п'яти діб.
Відповідно до п. 5.1 Договору при поверненні орендарем орендодавцю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим Договором уповноважені представники сторін підписують (та при наявності засвідчують печаткою) Акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору. Для підписання акту прийому-передачі представник орендаря повинен пред'явити орендодавцю документ, що підтверджує його повноваження, в тому числі, на підписання акту огляду технічного стану обладнання.
Такий акт прийому-передачі, а також акт огляду технічного стану обладнання складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в двох екземплярах по одному для кожної із сторін (п. 5.2 Договору).
Згідно з п. 5.3 Договору строк оренди вважається закінченим, а обладнання таким, що підлягає поверненню орендодавцю в строк визначений в Акті прийому-передачі, за яким таке обладнання передавалось в оренду.
Відповідно до п. 5.7 Договору орендар повинен повернути обладнання негайно в день одностороннього розірвання Договору орендодавцем з підстав та в порядку передбаченим чинним законодавством України, або цим Договором.
Згідно з п. 5.9 та п. 5.10 Договору фактичною датою повернення обладнання вважається дата підписання акту прийому-передачі обладнання сторонами, якщо інше не випливає з умов Договору.
Акти прийому-передачі про повернення майна мають бути підписані сторонами, а майно має бути повернено орендодавцю за адресою оренди, що зазначається сторонами в Акті прийому-передачі при отриманні майна в оренду.
У відповідності до пункту 5.20 Договору підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний Акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що заходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.
У разі, якщо з будь-яких причин орендар відмовиться підписувати Акт повернення обладнання та/чи акт технічного огляду обладнання, він повинен не пізніше одного дня, з моменту повернення обладнання, надати виконавцю письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого у цьому пункті Договору терміну, Акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами (п. 5.21 Договору).
Відповідно до п. 5.22 Договору у разі, якщо обладнання не буде повернуто орендарем вчасно та у порядку, передбаченому умовами даного Договору, орендодавець має право будь-яким придатним засобом зв'язку, у тому телефаксом, поштою, шляхом направлення телеграми, цінного чи рекомендованого листа, інше, попередити орендаря про дату та час, коли орендодавець самостійно вчинить дії щодо вилучення майна з-під оренди. У разі, якщо орендар не відреагує на таке попередження та не з'явиться у визначений орендодавцем день та час, орендодавець самостійно вилучає майно без залучення будь-яких свідків , у тому числі представників державних органів.
Також, у випадку передбаченому п. 5.21 орендодавець самостійно здійснює огляд технічного стану обладнання. Результати огляду технічного стану обладнання відображаються в Акті огляду технічного стану обладнання та Акт прийому-передачі, які є остаточними та не підлягають оскарженню з боку орендаря. В разі виявлення слідів пошкоджень, поломок, забруднень обладнання, такі дані заносяться до акту огляду технічного стану обладнання та робиться запис стосовно вини орендаря у виявлених недоліках обладнання. Орендар повинен оплатити витрати орендодавця по приведенню обладнання в належний стан, його ремонту, відшкодувати інші збитки орендодавця, які є наслідками обставин, зазначених в п. 5.15.1, 5.15.2 Договору (п. 5.23 Договору).
Пунктом 6.1 Договору узгоджено, що орендар сплачує орендну плату шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок орендодавця або сплати готівкою за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.3 Договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1 Договору або датою припинення/розірвання Договору, якщо Акт прийому-передачі не підписаний орендарем з його вини, або з моменту фактичного вилучення орендодавцем орендованого майна.
Згідно з п. 6.2 та п. 6.4 Договору розрахунок орендної плати здійснюється виключно орендодавцем на основі встановленого ним тарифу за добу або місяць оренди кожної окремої одиниці обладнання та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору при передачі обладнання в оренду.
Період розрахунків орендаря становить 5 діб. Орендар сплачує орендну плату за кожен конкретний період в розмірі та на підставі рахунків наданих орендодавцем. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвічують факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період.
За умовами п. 6.5 Договору орендар вносить орендну плату за орендну обладнання в наступному порядку:
- орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць, після підписання цього Договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду;
- за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо в строк за 3 робочих дні до початку такого періоду розрахунків;
- невнесення попередньої оренди в повному обсязі за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим Договором стосовно певного об'єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередньо плату за період розрахунків і продовжує користування обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж.
Пунктами 8.1.9 та 8.1.16 Договору узгоджено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі та за кожну отриману послугу від орендодавця, підписати акти надання послуг. У випадку незгоди підписання акту надання послуг, орендар повинен не пізніше одного дня з моменту отримання послуги, надати письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого строку, акти вважаються такими, що узгоджені підписані обома сторонами.
Згідно з пунктами 9.2.1-9.2.3 Договору за цим Договором орендар несе наступну відповідальність:
- за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки;
- у випадку, якщо прострочення по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному Договору протягом всього строку дії Договору;
- у випадку, якщо прострочення по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному Договору протягом всього строку дії Договору.
Пунктом 9.2.7 Договору узгоджено, що у випадку пошкодження (фізичного знищення) орендованого за Договором обладнання орендарем чи третіми особами, його втрати (викрадення) чи його деталей, в тому числі внаслідок недотримання орендарем умов п. 8.1.12 Договору, орендар відшкодовує вартість обладнання та його деталей, втрачених під час оренди, на основі додатково виставленого рахунку орендодавцем і у відповідності з діючими ринковими ціна на нове обладнання, а також сплачує всі витрати пов'язані з ремонтними роботами, придбанням нового обладнання, або відшкодовує втрачене обладнання ідентичним, яке придбає сам орендар у безспірному порядку. Відшкодування відбувається протягом десяти днів від дати події на підставі виставленого рахунку орендодавця. Окрім цього орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 50% від вартості пошкодженого, втраченого (викраденого) орендованого за Договором обладнання чи його деталей.
Цей Договір підлягає достроковому розірванню у випадку, якщо орендар не вносить орендну плату у розмірі та строк встановлений даним Договором (п. 13.1.4 Договору).
Пунктом 13.2 Договору сторонами узгоджено, що якщо орендар не виправить порушення, вказані в підпунктах (13.1.1-13.1.5) п. 13.1 в термін 3 календарні дні з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, який вимагає виправити ці порушення, то даний Договір вважається розірваний на наступний день, після проходження 3 денного терміну з дня отримання повідомлення.
Відповідно до п. 13.3 Договору, якщо даний Договір розірваний з вини орендаря у відповідності до вимог закону та вимог даного Договору, орендар миттєво втрачає право на використання обладнання, а орендодавець отримує право вилучати обладнання без попереднього повідомлення орендаря, негайно, після розірвання даного Договору. Дострокове розірвання Договору не звільняє орендаря від виконання зобов'язань по сплаті орендної плати та штрафних санкцій, встановлених цим Договором.
Згідно з п. 13.4 Договору у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів (від дати, коли сума зарахованого депозиту буде недостатньо для покриття орендної плати), сторони погодили, що орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку. У цьому випадку, Договір вважається розірваним з дати вказаної в повідомленні.
Сторони погодили, що у випадку розірвання Договору з підстав та в порядку передбаченому п. 13.4 даного Договору, орендна плата нараховується орендодавцем та підлягає сплаті орендарем за повний розрахунковий період, визначений п. 6.4 Договору, незалежно від фактичного строку перебування обладнання в оренді (п. 13.5 Договору).
У відповідності до п. 13.6 Договору у випадку розірвання Договору в порядку п. 13.4 даного Договору, орендодавець будь-яким відомим засобом зв'язку, у тому телефаксом, поштою, шляхом направлення телеграми, цінного чи рекомендованого листа, інше, направляє орендарю повідомлення про розірвання Договору та повідомляє про дату та час повернення обладнання та підписання відповідних актів. У разі якщо орендар не прибуде на місце оренди для повернення обладнання в зазначені дату та час, орендодавець здійснює самостійне повернення обладнання з оренди в порядку визначеному у розділі 5 даного Договору.
Термін дії даного Договору становить 1 рік з моменту його укладення. Дія даного Договору вважається продовженою на той самий термін та на тих самих умовах, якщо за місяць до дати закінчення дії Договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір розірвати або змінити даний Договір (п. 17.1 та п. 17.2 Договору).
Як зазначає позивач, ним передано відповідачу в оренду майно згідно Актів здачі-приймання обладнання № 01 від 17.05.2018, № 2 від 11.07.2018, № 3 від 09.10.2018, № 4 від 09.10.2018, № 06 від 13.02.2019, № 9 від 15.05.2020.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується Актами надання послуг № 583 від 17.05.2018 на суму 3 360,00 грн., № 613 від 16.0.62018 на суму 4 320,00 грн., № 752 від 11.07.2018 на суму 2 640,00 грн., № 725 від 16.07.2018 на суму 4 320,00 грн., № 773 від 10.08.2018 на суму 3 990,00 грн., № 838 від 15.08.2018 на суму 4 320,00 грн., № 926 від 22.08.2018 на суму 3 840,00 грн., № 931 від 09.09.2018 на суму 3 990,00 грн., № 930 від 14.09.2018 на суму 4 320,00 грн., № 999 від 09.10.2018 на суму 3 990,00 грн., № 1172 від 09.10.2018 на суму 5 280,00 грн., № 998 від 14.10.2018 на суму 4 320,00 грн., № 1201 від 08.11.2018 на суму 3 990,00 грн., № 1209 від 08.11.2018 на суму 7 846,00 грн., № 1202 від 13.11.2018 на суму 4 320,00 грн., № 1365 від 08.12.2018 на суму 11 836,00 грн., № 1364 від 13.12.2018 на суму 4 320,00 грн., № 1491 від 31.12.2018 на суму 2 592,00 грн., № 1492 від 31.12.2018 на суму 9 074,00 грн., № 47 від 30.01.2019 на суму 11 836,00 грн., № 56 від 30.01.2019 на суму 4 320,00 грн., № 116 від 13.02.2019 на суму 2 016,00 грн., № 162 від 13.02.2019 на суму 600,00 грн., № 117 від 01.03.2019 на суму 3 834,00 грн., № 164 від 01.03.2019 на суму 288,00 грн., № 220 від 01.03.2019 на суму 8 002,00 грн., № 292 від 31.03.2019 на суму 12 376,00 грн., № 342 від 30.04.2019 на суму 12 376,00 грн., № 462 від 30.05.2019 на суму 12 376,00 грн., № 610 від 29.06.2019 на суму 12 376,00 грн., № 738 від 29.07.2019 на суму 12 376,00 грн., № 913 від 28.08.2019 на суму 12 376,00 грн., № 1020 від 02.09.2019 на суму 665,00 грн., № 1138 від 02.09.2019 на суму 3 240,00 грн., № 1019 від 27.09.2019 на суму 8 386,00 грн., № 1212 від 27.10.2019 на суму 8 386,00 грн., № 1353 від 26.11.2019 на суму 8 386,00 грн., № 1517 від 26.12.2019 на суму 8 386,00 грн., № 1638 від 31.12.2019 на суму 1 398,00 грн., № 46 від 30.01.2020 на суму 8 386,00 грн., № 138 від 29.02.2020 на суму 8 386,00 грн., № 312 від 30.03.2020 на суму 8 386,00 грн., № 356 від 29.04.2020 на суму 8 386,00 грн., №440 від 15.05.2020 на суму 3 240,00 грн., № 447 від 15.05.2020 на суму 2 140,00 грн., № 499 від 31.05.2020 на суму 4 726,88 грн., Ф№ 645 від 30.06.2020 на суму 4 489,00 грн., № 800 від 31.07.2020 на суму 4 638,53 грн., № 839 від 31.08.2020 на суму 4 638,53 грн., № 991 від 30.09.2020 на суму 4 489,00 грн., № 1134 від 31.10.2020 на суму 4 638,53 грн., № 373 від 30.11.2020 на суму 4 489,00 грн.
Відповідачем в свою чергу, на виконання взятих на себе зобов'язань сплачено орендну плату згідно платіжних доручень № 130 від 14.05.2018 на суму 11 640,00 грн., № 204 від 11.06.2018 на суму 4 320,00 грн., № 264 від 10.07.2018 на суму 9 870,00 грн., № 283 від 13.07.2018 на суму 4 320,00 грн., № 352 від 07.08.2018 на суму 3 990,00 грн., № 385 від 20.08.2018 на суму 3 840,00 грн., № 400 від 05.09.2018 на суму 8 310,00 грн., № 423 від 17.09.2018 на суму 4 320,00 грн., № 466 від 03.10.2018 на суму 19 606,00 грн., № 487 від 10.10.2018 на суму 8 310,00 грн., № 12 від 23.01.2019 на суму 27 822,00 грн., № 78 від 26.02.2019 на суму 16 156,00 грн., № 119 від 21.03.2019 на суму 14 140,00 грн., № 242 від 07.06.2019 на суму 33 768,00 грн., № 331 від 12.07.2019 на суму 24 752,00 грн., № 482 від 25.09.2019 на суму 22 092,00 грн., № 616 від 13.12.2019 на суму 7 721,00 грн., № 63 від 14.02.2020 на суму 5 000,00 грн., № 141 від 02.04.2020 на суму 3 386,00 грн., № 142 від 02.04.2020 на суму 1 000,00 грн., № 182 від 30.04.2020 на суму 3 216,00 грн., № 1871 від 30.04.2020 на суму 1 398,00 грн., № 180 від 30.04.2020 на суму 7 386,00 грн., № 275 від 09.07.2020 на суму 5 170,00 грн., № 386 від 19.08.2020 на суму 3 000,00 грн., № 378 від 18.09.2020 на суму 6 866,88 грн., № 414 від 16.10.2020 на суму 4 638,53 грн..
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що всупереч умовам Договору, відповідач не завжди вчасно та в повній мірі здійснював сплату орендної плати, в зв'язку з чим, станом на 27.12.2018 розмір заборгованості по внесенню орендної плати становив 28 722,00 грн., в зв'язку з чим, відповідачу було надіслано претензію з вимогою погасити заборгованість, яка була відповідачем частково задоволена, однак, згодом відповідач знову перестав вносити орендні платежі та сторони прийшли до згоди повернути з оренди частину обладнання згідно Акту здачі-приймання № 5 від 11.02.2019, проте, станом на 28.05.2019 розмір заборгованості по внесенню орендної плати становив 33 768,00 грн., в зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із Претензією, у відповідь на яку, відповідач надав гарантійний лист № 0529/01 від 29.05.2019, в якому гарантував оплату заборгованості в розмірі 33 768,00 грн. в строк до 04.06.2019, яку відповідач виконав та сплатив заборгованість, проте перестав вносити поточні чергові платежі, та в результаті неможливості сплачувати орендну плату, сторони прийшли до згоди повернути з оренди ще частину обладнання згідно Акту здачі-приймання № 7 від 02.09.2019.
Позивач зазначає, що у зв'язку з існуванням заборгованості по Договору, 24.02.2020 направив відповідачу Претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 29 842,00 грн., на яку відповідача надав гарантійний лист від 15.04.2020, яким визнав наявність заборгованості в розмірі 42 328,00 грн. та зобов'язувався сплатити до 29.04.2020, проте умови гарантії не виконав, заборгованість повністю не погашена, в результаті чого позивач був змушений повернути з оренди обладнання, про що свідчить Акт здачі-приймання № 8 від 15.05.2020 та починаючи з 16.10.2020 відповідач взагалі перестав вносити орендні платежі, в зв'язку з чим, станом на 08.12.2020 розмір заборгованості по Договору оренди становив 50 399,00 грн., в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46 099,13 грн., штраф у розмірі 13 829,74 грн., штраф у розмірі 18 439,65 грн., пеню в розмірі 1 176,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 113,82 грн., 3% річних в розмірі 293,85 грн.
Також, позивач зазначає, що зважаючи та факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендної плати, не реагування на претензії позивача не повернення обладнання з оренди, позивачем було прийнято рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку починаючи з 08.12.2020 та здійснення повернення решти обладнання, що перебувало в оренді згідно Договору на підставі Акту № 10.
Як зазначає позивач, враховуючи відмову відповідача від повернення обладнання у відповідності до умов Договору, позивачем було самостійно оглянуто технічний стан та відображено у відповідних Актах здачі-приймання, та зафіксовано у Акті здачі-приймання обладнання № 1 від 08.12.2020 відсутність на місці оренди стільця зеленого (одна одиниця) відновною вартістю 200,00 грн. та у Акті здачі-приймання обладнання № 12 від 08.12.2020 відсутність лавки (дві одиниці) відновною вартістю 800,00 грн. за одиницю та стіл (одна одиниця) відновною вартістю 2 500,00 грн., в зв'язку з чим, позивачем направлено відповідачу рахунок № 1147 від 08.12.2020 на оплату вартості втраченого обладнання на суму 4 300,00 грн. який залишено відповідачем без оплати, в зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 8.1.4-8.1.6 Договору вартість втраченого обладнання у розмірі 4 300,00 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідач не отримував жодного повідомлення чи попередження у відповідності до п. 13.6, 5.22 Договору, що свідчить про неповідомлення відповідача про час та дату повернення обладнання. Відповідач зазначає, що не відмовлявся від підписання акту приймання-передачі обладнання, як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки відповідачем не було отримано акту та будь-якого повідомлення про дату та час повернення, огляду обладнання.
Як зазначає відповідач, позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що певне майно було відсутнє при прийманні обладнання, а саме стілець зелений та дві лавки та стіл.
Таким чином, відповідач зазначає, що вимога про відшкодування вартості втраченого майна у розмірі 4300,00 грн. є необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами.
Крім того, відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання по сплаті орендної плати не може перевищувати 2 облікових ставок НБУ, при цьому, позивач хоче стягнути з відповідача суму штрафу двічі, тільки у різному відсотковому відношенні, що суперечить ст. 61 Конституції України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, п. 8.1.9 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем передано відповідачу в оренду майно згідно Актів здачі-приймання обладнання № 01 від 17.05.2018, № 2 від 11.07.2018, № 3 від 09.10.2018, № 4 від 09.10.2018, № 06 від 13.02.2019 та № 9 від 15.05.2020.
Водночас, Акти здачі-приймання обладнання № 06 від 13.02.2019 та № 9 від 15.05.2020 не підписані представником відповідача.
Пунктами 8.1.9 та 8.1.16 Договору узгоджено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, вносити орендні платежі та за кожну отриману послугу від орендодавця, підписати акти надання послуг. У випадку незгоди підписання акту надання послуг, орендар повинен не пізніше одного дня з моменту отримання послуги, надати письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого строку, акти вважаються такими, що узгоджені підписані обома сторонами.
Як вбачається з Актів № 06 від 13.02.2019 та № 9 від 15.05.2020, означені Акти не містять підпису відповідача, поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами оренди обладнання, наведеного у вказаних актах приймання-передачі, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано, зокрема Акти надання послуг № 164 від 01.03.2019 на суму 288,00 грн., обладнання у якому та строк оренди збігається із Актом № 06 від 13.02.2019 та Акт надання послуг № 499 від 31.05.2020 на суму 4 726,88 грн., обладнання у якому та строк оренди збігається із Актом № 9 від 15.05.2020.
Відтак, незважаючи на відсутність у Актах приймання-передачі обладнання № 06 від 13.02.2019 та № 9 від 15.05.2020 підпису представника відповідача, враховуючи підписання сторонами без заперечень та зауважень в подальшому Актів, якими зафіксовано оренду такого обладнання, суд доходить до висновку, що майно за Актами приймання-передачі обладнання № 06 від 13.02.2019 та № 9 від 15.05.2020 є таким, що передане відповідачу в оренду.
За умовами п. 6.5 Договору орендар вносить орендну плату за орендну обладнання в наступному порядку:
- орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо за перший місяць, після підписання цього Договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду;
- за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо в строк за 3 робочих дні до початку такого періоду розрахунків;
- невнесення попередньої оренди в повному обсязі за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим Договором стосовно певного об'єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередньо плату за період розрахунків і продовжує користування обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж.
Як зазначає позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, сплату орендної плати своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 46 099,13 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати орендної плати в сумі 46 099,13 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано, як і не надано одних заперечень проти розміру заборгованості, зокрема незгоди із наведеним розміром заборгованості поданий відповідачем відзив на позовну заяву не містить.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 46 099,13 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 13 829,74 грн., штраф у розмірі 18 439,65 грн., пеню в розмірі 1 176,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 113,82 грн., 3% річних в розмірі 293,85 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з пунктами 9.2.1-9.2.3 Договору за цим Договором орендар несе наступну відповідальність:
- за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки;
- у випадку, якщо прострочення по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 30% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному Договору протягом всього строку дії Договору;
- у випадку, якщо прострочення по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному Договору протягом всього строку дії Договору.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Як вбачається з умов Договору, сторони, врегульовуючи між собою правовідносини щодо оренди, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до орендаря відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених розділом 9 Договору, сторони не склали, тож суд доходить висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.
Разом з тим умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 30% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному Договору протягом всього строку дії Договору; та додатково штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному Договору протягом всього строку дії Договору, у випадку, якщо прострочення по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів.
Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 15 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором на строк понад 15 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання як таке.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 15 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено наступний правовий висновок.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
При цьому щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення по оплаті орендної плати на строк понад 15 календарних днів в розмірі 40% від місячної орендної плати у розмірі 18 439,65 грн., у решті штрафу слід відмовити.
В свою чергу, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 1 074,25 грн., оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 46 099,13 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, з урахуванням заборгованості відповідача, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 268,78 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 019,57 грн.
Також, позивач зазначає, що зважаючи та факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендної плати, не реагування на претензії позивача не повернення обладнання з оренди, позивачем було прийнято рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку починаючи з 08.12.2020 та здійснення повернення решти обладнання, що перебувало в оренді згідно Договору на підставі Акту № 10.
Як зазначає позивач, враховуючи відмову відповідача від повернення обладнання у відповідності до умов Договору, позивачем було самостійно оглянуто технічний стан та відображено у відповідних Актах здачі-приймання, та зафіксовано у Акті здачі-приймання обладнання № 1 від 08.12.2020 відсутність на місці оренди стільця зеленого (одна одиниця) відновною вартістю 200,00 грн. та у Акті здачі-приймання обладнання № 12 від 08.12.2020 відсутність лавки (дві одиниці) відновною вартістю 800,00 грн. за одиницю та стіл (одна одиниця) відновною вартістю 2 500,00 грн., в зв'язку з чим, позивачем направлено відповідачу рахунок № 1147 від 08.12.2020 на оплату вартості втраченого обладнання на суму 4 300,00 грн. який залишено відповідачем без оплати, в зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 8.1.4-8.1.6 Договору вартість втраченого обладнання у розмірі 4 300,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
В свою чергу, статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з пунктом 13.1.4 Договору, цей Договір підлягає достроковому розірванню у випадку, якщо орендар не вносить орендну плату у розмірі та строк встановлений даним Договором .
Пунктом 13.2 Договору сторонами узгоджено, що якщо орендар не виправить порушення, вказані в підпунктах (13.1.1-13.1.5) п. 13.1 в термін 3 календарні дні з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, який вимагає виправити ці порушення, то даний Договір вважається розірваний на наступний день, після проходження 3 денного терміну з дня отримання повідомлення.
Відповідно до п. 13.3 Договору, якщо даний Договір розірваний з вини орендаря у відповідності до вимог закону та вимог даного Договору, орендар миттєво втрачає право на використання обладнання, а орендодавець отримує право вилучати обладнання без попереднього повідомлення орендаря, негайно, після розірвання даного Договору. Дострокове розірвання Договору не звільняє орендаря від виконання зобов'язань по сплаті орендної плати та штрафних санкцій, встановлених цим Договором.
Згідно з п. 13.4 Договору у випадку, якщо прострочена по оплаті орендної плати перевищує 10 календарних днів (від дати, коли сума зарахованого депозиту буде недостатньо для покриття орендної плати), сторони погодили, що орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку. У цьому випадку, Договір вважається розірваним з дати вказаної в повідомленні.
У відповідності до п. 13.6 Договору у випадку розірвання Договору в порядку п. 13.4 даного Договору, орендодавець будь-яким відомим засобом зв'язку, у тому телефаксом, поштою, шляхом направлення телеграми, цінного чи рекомендованого листа, інше, направляє орендарю повідомлення про розірвання Договору та повідомляє про дату та час повернення обладнання та підписання відповідних актів. У разі якщо орендар не прибуде на місце оренди для повернення обладнання в зазначені дату та час, орендодавець здійснює самостійне повернення обладнання з оренди в порядку визначеному у розділі 5 даного Договору.
Термін дії даного Договору становить 1 рік з моменту його укладення. Дія даного Договору вважається продовженою на той самий термін та на тих самих умовах, якщо за місяць до дати закінчення дії Договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір розірвати або змінити даний Договір (п. 17.1 та п. 17.2 Договору).
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Однак, жодних доказів повідомлення відповідача про розірвання Договору, матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи відсутність жодних належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про розірвання Договору, як і доказів отримання відповідачем повідомлень позивача про розірвання Договору, Договір оренди № ДОП 14/05-18 є чинним.
Відповідно до п. 5.1 Договору при поверненні орендарем орендодавцю кожної одиниці обладнання або декількох одиниць обладнання за цим Договором уповноважені представники сторін підписують (та при наявності засвідчують печаткою) Акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору. Для підписання акту прийому-передачі представник орендаря повинен пред'явити орендодавцю документ, що підтверджує його повноваження, в тому числі, на підписання акту огляду технічного стану обладнання.
Такий акт прийому-передачі, а також акт огляду технічного стану обладнання складається безпосередньо орендодавцем та підписується сторонами в двох екземпляра по одному для кожної із сторін (п. 5.2 Договору).
Згідно з п. 5.9 та п. 5.10 Договору фактичною датою повернення обладнання вважається дата підписання акту прийому-передачі обладнання сторонами, якщо інше не випливає з умов Договору.
Акти прийому-передачі про повернення майна мають бути підписані сторонами, а майно має бути повернено орендодавцю за адресою оренди, що зазначається сторонами в Акті прийому-передачі при отриманні майна в оренду.
У відповідності до пункту 5.20 Договору підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний Акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що заходиться в користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю.
У разі, якщо з будь-яких причин орендар відмовиться підписувати Акт повернення обладнання та/чи акт технічного огляду обладнання, він повинен не пізніше одного дня, з моменту повернення обладнання, надати виконавцю письмову вмотивовану відмову. У разі ненадання письмової відмови та/або надання її з порушенням встановленого у цьому пункті Договору терміну, Акти вважаються такими, що узгоджені та підписані обома сторонами (п. 5.21 Договору).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем Акти повернення обладнання з оренди № 05 від 13.02.2019, № 07 від 02.09.2019, № 08 від 15.05.2020, № 10 від 08.12.2020, № 11 від 08.12.2020 та № 12 від 08.12.2020, у яких, зокрема зафіксовано відсутність лавки у кількості двох одиниць, столу у кількості однієї одиниці та стільця зеленого у кількості однієї одиниці, відповідачем не підписані, та при цьому, у матеріалах справи відсутні докази як направлення таких актів відповідачу, так і докази їх отримання відповідачем.
Так, відповідно до п. 5.7 Договору орендар повинен повернути обладнання негайно в день одностороннього розірвання Договору орендодавцем з підстав та в порядку передбаченим чинним законодавством України, або цим Договором.
Однак, як встановлено судом, Договір є чинним, а відтак в силу п. 5.7 Договору, у відповідача не виник обов'язок з повернення орендованого обладнання.
Відповідно до п. 5.22 Договору у разі, якщо обладнання не буде повернуто орендарем вчасно та у порядку, передбаченому умовами даного Договору, орендодавець має право будь-яким придатним засобом зв'язку, у тому телефаксом, поштою, шляхом направлення телеграми, цінного чи рекомендованого листа, інше, попередити орендаря про дату та час, коли орендодавець самостійно вчинить дії щодо вилучення майна з-під оренди. У разі, якщо орендар не відреагує на таке попередження та не з'явиться у визначений орендодавцем день та час, орендодавець самостійно вилучає майно без залучення будь-яких свідків, у тому числі представників державних органів.
Жодних доказів звернення до відповідача у порядку визначеному п. 5.22 Договору, матеріали справи не містять.
Пунктом 9.2.7 Договору узгоджено, що у випадку пошкодження (фізичного знищення) орендованого за Договором обладнання орендарем чи третіми особами, його втрати (викрадення) чи його деталей, в тому числі внаслідок недотримання орендарем умов п. 8.1.12 Договору, орендар відшкодовує вартість обладнання та його деталей, втрачених під час оренди, на основі додатково виставленого рахунку орендодавцем і у відповідності з діючими ринковими ціна на нове обладнання, а також сплачує всі витрати пов'язані з ремонтними роботами, придбанням нового обладнання, або відшкодовує втрачене обладнання ідентичним, яке придбає сам орендар у безспірному порядку. Відшкодування відбувається протягом десяти днів від дати події на підставі виставленого рахунку орендодавця. Окрім цього орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 50% від вартості пошкодженого, втраченого (викраденого) орендованого за Договором обладнання чи його деталей.
Відтак, оскільки Договір є чинним, доказів повідомлення відповідача про необхідність повернення обладнання з оренди, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення з відповідача вартості втраченого обладнання у розмірі 4 300,00 грн. є передчасними.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., заявлених позивачем, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи: Ордер серія КС № 652581 та Договір про надання правової допомоги № 15/05 від 15.05.2020, за умовами п. 4.2 якого, обсяг наданих послуг, в тому числі кількість затрачених годин, і загальний розмір винагороди надані відповідно до цього Договору послуги сторони фіксують в актах виконаних робіт, що повинні бути укладенні в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, виходячи з представлених позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача про виникнення обов'язку з понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., оскільки понесення таких витрат позивачем, матеріалами справи не підтверджено.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. у зв'язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесико Інжиніринг» (03035, м. Київ, вул. Тополева, 6; ідентифікаційний код: 35159164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Булава Транс» (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Юрівка, вул. Набережна, будинок 12; ідентифікаційний код: 35671867) заборгованість з орендної плати у розмірі 46 099 (сорок шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 13 коп., штраф у розмірі 18 439 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 65 коп., пеню у розмірі 1 074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 019 (одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн. 37 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 04.11.2021
Суддя О.А. Грєхова